Рішення № 79722026, 17.01.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

17.01.2019 Єдиний унікальний номер 205/8091/17

Єдиний унікальний номер № 205/8091/18

Провадження № 2/205/226/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді – Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання – Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 05.12.2017 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позову посилався на те, що 12.07.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис № 7891 про стягнення з позивача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів у розмірі 14988,92 грн. Позивач вважає, що зазначений нотаріальний напис вчинено з порушенням норм законодавства України, внаслідок чого він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Позивач просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7891, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 12.07.2017 року про стягнення заборгованості; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_4 у заяві від 17.01.2019 року просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача – АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Письмових заяв від нього не надходило.

Третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 письмово просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 17.06.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, за умовами якого ОСОБА_2 надав позивачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а позивач зобов’язався кошти прийняти, належним чином їх використовувати та повернути у строк та на умовах, передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг (а.с. 58).

12.07.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис № 7891 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» несплачену за кредитним договором б/н від 17.06.2011 року за період з 17.06.2011 року по 31.05.2017 року суму 14988,92 грн. з урахуванням:

- заборгованості за тілом кредиту у розмірі 719,32 грн.;

- заборгованості за відсотками у розмірі 10579,65 грн.;

- заборгованості з комісії та пені у розмірі 2500,00 грн.;

- заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн.;

- заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 689,95 грн. (а.с. 56).

Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України).

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника – фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зазначений правовий висновок Верховного Суду України викладений у постанові від 05 липня 2017 року в справі № 6-887цс17.

Встановлено, що нотаріусом під час вчинення оспорюваного виконавчого напису ПАТ КБ «ПриватБанк» не було дотримано всіх вимог передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій, а саме: письмова вимога про усунення порушень за кредитним договором згідно поштової квитанції відправлена боржнику 26.06.2017 року, тобто за 16 днів до вчинення виконавчого напису від 12.07.2017 року (а.с. 63-65).

Тобто, нотаріус вчинив виконавчий напис через 16 днів після того, як банк направив боржнику письмову вимогу щодо усунення порушень за кредитним договором, не дотримавшись при цьому 30-денного строку встановленого підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Таким чином, недотриманням приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вказаних вимог Порядку щодо спливу 30-денного строку з моменту надіслання банком письмової вимоги до боржника, було порушено права позивача щодо можливості спростування розміру заборгованості.

Крім того, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з розрахунком, який було надано нотаріусу для вчинення виконавчого напису, банком розрахована сума заборгованості, в т.ч. відсотки та пеня, за період з 08.06.2011 року по 31.05.2017 року.

Установивши, що при зверненні банку до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в розмір суми заборгованості за кредитним договором включено платежі поза межами позовної давності та комісію, яка не передбачена кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року по справі № 205/6301/16-ц (61-30321св18).

Таким чином, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв’язку у сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а отже з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 640,00 грн. (а.с. 1).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 15-16, 18, 253, 257-258, 261 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 4, 12-13, 77-82, 133, 137, 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (місцезнаходження: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 11, оф. 25), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса від 12.07.2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 7891, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д).

Стягнути з Акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень).

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 25 січня 2019 року.

Суддя Н.В. Басова