Рішення № 79721109, 07.02.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 р. м. Вінниця Справа № 120/4334/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Фурмана В.В.

представника відповідача: Слісаренка В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) № 188236-13 від 26.06.2017 року та № 188238-13 від 26.06.2017 року, якими нараховане податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 25 000 грн. за 2016 рік та 25 000 грн. за 2017 рік відповідно.

Позов обґрунтовано тим, що Головним управлінням ДФС у Вінницькій області неправильно визначено базу оподаткування, а саме, площу нежитлової нерухомості включено до складу житлової. Як наслідок, неправомірно визначено й податок на нерухоме майно, який відображено в оскаржуваному рішенні.

Ухвалою від 30.11.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 10.01.2019 року за правилами загального позовного провадження.

10.01.2019 р. ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено таку до розгляду на 07.02.2019 р.

7.02.2019 р., за наслідком розгляду заяви позивача, прийнято протокольне рішення про розгляд справи за його відсутності.

26.12.2018 р. відповідачем подано через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що ППР формується ІС "Податковий блок" автоматично на підставі наявних відомостей про об'єкти оподаткування. Обмін інформацією з органами державної реєстрації прав власності на нерухоме майно здійснюється відповідно до пп. 266.7.4 п.266.7 ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Згідно наявної інформації в ІС "Податковий блок" фізична особа ОСОБА_2 має у власності житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 652 кв.м. Відтак, має сплачувати відповідний податок.

14.01.2019 р. позивачем надано відповідь на відзив, згідно якої доводи відзиву вважає необґрунтованими, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував та послався на доводи викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

12.07.2016 року Джулинською сільською радою прийняте рішення "Про затвердження Положення про встановлення ставок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Джулинської сільської ради на 2017 рік" (далі - Положення). Згідно п. 6 Положення ставки податку встановлюються в таких розмірах за 1 кв.м. загальної площі житлової та нежитлової нерухомості, зокрема,

Для фізичних осіб:

а) для квартир, загальна площа яких перевищує 60 кв.м. - 0% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01. звітного (податкового року);

б) для житлових будинків, загальна площа яких перевищує 120 кв.м. - 0% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01. звітного (податкового) року.

26.06.2017 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області прийняте податкове повідомлення-рішення № 188236-13, Форма "Ф", яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, у розмірі 25 000 грн. Цього ж дня Головним управлінням ДФС у Вінницькій області видане податкове повідомлення-рішення №188238-13, Форма "Ф", яким нараховане податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, у розмірі 25 000 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, в даному випадку, суду необхідно перевірити правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим Кодексом України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 ПК України визначено, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В свою чергу, Розділ XII ПК України (ст..ст. 265- 289), визначає податок на майно.

Так, відповідно до статті 265 ПК України, податок на майно складається з:

- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- транспортного податку;

- плати за землю.

Згідно з підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Положеннями підпункту "а" 14.1.129.1 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що до будівель, які віднесені до житлового фонду входять житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень".

В свою чергу, згідно підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що об'єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

Підпунктом 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що об'єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно до законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Згідно з підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

У підпункті 266.4.1 "ґ " пункту 266.4 статті 266 ПК України визначено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

У відповідності до підпункту 266.7.4 пункту 266.7 статті 266 ПК України, органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому, відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм доводить, що оподаткуванню підлягають як об'єкти житлової, так і нежитлової нерухомості. При чому оподатковуються вони за різними ставками. Крім того, інформація, необхідна для розрахунку та справляння податку систематично надходить до органів державної фіскальної служби від органів державної реєстрації прав на нерухоме й органів, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 є власником будинку, з вбудованим приміщенням магазину будівельно-господарських матеріалів.

Зокрема 05.09.2008 року актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкту, створеної розпорядженням голови Бершадської районної державної адміністрації, було прийнято рішення прийняти в експлуатацію об'єкт - магазин будівельно-господарських матеріалів (переобладнання частини житлового будинку), який зареєстрований у відділі інспекції Держбудконтролю Вінницької області по Південному регіону 26.09.2008 року.

В подальшому, на підставі рішення виконавчого комітету Джулинської сільської ради "Про оформлення права власності і видачу свідоцтва нерухомого майна, на будівельно-господарських матеріалів" №203 від 16.10.2008 року оформлено право приватної власності за ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна: будинок з вбудованим приміщенням магазину будівельно-господарських матеріалів загальною площею 652 м.кв., в т.ч.: торгівельної - 345 м.кв., житлової - 65.9 м.кв., допоміжної - 240.6 м.кв., який розташовано за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_2 від 17.11.2008 року, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (дата формування 6.11.2018 р.).

Наведене свідчить, що об'єкт оподаткування, що належить позивачу, складається з об'єктів житлової та не житлової нерухомості, які в свою чергу, підлягають оподаткуванню за різними ставками податку.

Однак, відповідач, , житловий будинок з вбудованим приміщенням магазину визначив як житлову нерухомість, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, адже ПК України чітко розмежовано об'єкти, що за своїми технічними характеристиками підпадають під визначення об'єктів житлової нерухомості, а також об'єкти нежитлової нерухомості. Таким чином, податковий орган безпідставно включив до бази оподаткування площу нежитлового приміщення (магазин) як житлового та площу житлового будинку, яка є меншою за граничні розміри визначені п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК Україн та не підлягає оподаткуванню.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що згідно ІС "Податковий блок" фізична особа ОСОБА_2 має у власності житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 652 кв.м., оскільки така інформація є службовою та використовується податковими органами з метою здійснення податкового контролю і не зумовлює для платників податків змін у структурі податкових зобов'язань. При цьому, інформація про факти набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та органи державної реєстрації прав на нерухоме майно та відображає повну інформацію щодо нерухомості, зокрема з визначенням майна як житлового або нежитлового.

За сукупністю наведених обставин, суд доходить висновку, що податковим органом за відсутності на те правових підстав, нараховано позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а отже спірні рішення є протиправними та, відповідно, підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Повно, всебічно і об'єктивно дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного, здобутого, доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем не доведена правомірність, прийнятих ним, податкових повідомлень-рішень №188238-13 та №188236-13 від 26.06.2017 року, яким позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 та 2017 роки.

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає задоволенню судові витрати, які підлягали сплаті та понесені позивачем у даній справі відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.

Керуючись Конституцією України, Податкового кодексу України та ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 26.06.2017 р. за № 188238-13 та № 188236-13.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційни номер за ДРФО - НОМЕР_1) сплачений згідно квитанції № 59 від 21.11.2018 р. судовий збір у розмірі 704, 80 (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області ( вул. Хмельницьке шосе, буд 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165)

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, іентифікаційни номер за ДРФО - НОМЕР_1).

Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області ( вул. Хмельницьке шосе, буд 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 18.02.19

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна