Ухвала суду № 79721066, 08.02.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/339/19

Провадження № 2-з/202/15/2019

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

8 лютого 2019 року місто Дніпро

Індустріальний районний суду міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Розсохи І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій ставить питання про стягнення з останнього на її користь матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 333 198 грн. 57 коп., втрати товарної вартості автомобіля в розмірі 51 761 грн. 24 коп. та судових витрат.

7 лютого 2019 року позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій вона просить накласти арешт на нерухоме майно відповідача, а саме квартири, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Заява обґрунтована тим, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову відповідач має можливість відчужити належне йому майно, що утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду про задоволення її позову.

Згідно з частиною 1 статті 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що дана заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до частини 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов’язку вчинити певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання тощо. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд з'ясовує наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, співмірність заявленого виду забезпечення позову із позовними вимогами, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасником судового процесу, розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.

В своїй заяві позивач ставить питання про забезпечення її позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, належне відповідачу, а саме квартири, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Вирішуючи дану заяву, суд враховує, що предметом позову ОСОБА_1 є відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що не є спором про право на нерухоме майно, що знаходяться у власності чи користуванні відповідача, а тому посилання позивача як на підставу забезпечення позову на те, що відповідач до вирішення спору по суті може відчужити таке майно є необґрунтованим.

У даному випадку накладенням арешту на нерухоме майно відповідача може бути безпідставно обмежено його право володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Суд звертає увагу, що відповідно до Інструкції з примусового виконання рішень арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.

Між тим, заявляючи вимоги про накладення арешту на нерухоме майно, належне відповідачу, позивач належним чином не мотивувала необхідність застосування саме такого заходу забезпечення позову.

На переконання суду, застосування такого заходу забезпечення позову як арешт майна відповідача може призвести до безпідставного обмеженням права власності відповідача та прав інших користувачів цього майна, в тому числі заборони користуватися належним нерухомим майном.

Заява ОСОБА_1 та матеріали справи не містять даних та доказів, які б свідчили про наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову в разі невжиття заходів забезпечення, зокрема, шляхом арешту майна відповідача.

Крім того, у справі відсутні дані щодо вартості майна, яке належить відповідачу та на яке позивач просить накласти арешт, станом на час розгляду заяви, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості оцінити співмірність заявленого виду забезпечення позову із позовними вимогами, збалансованість інтересів сторін, розумність і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.

З урахуванням наведеного, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 149-150, 153 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду у п’ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Н.Ю. Марченко