Рішення № 79720914, 25.01.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2019 року Справа № 160/8217/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засідання Конєвої С.О. Зіненко А.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАНТЬЄ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0052511404 від 19.10.2018р., -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю «РАНТЬЄ» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0052511404 від 19.10.2018р. про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем - 413333 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 206667 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем на підставі акту перевірки, складеного за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Дніпро Агро Груп» за січень 2018р. від 25.09.2018р. за висновками якого було встановлено порушення вимог п.44.1 ст.44, п.198.1,п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість за січень 2018р. на загальну суму 413333 грн. через не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вищенаведеним контрагентом щодо поставки ним позивачеві зернових культур (пшениці фуражної, ячменю, кукурудзи). Позивач вважає такі висновки акту перевірки хибними та необґрунтованими, а оспорюване податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем до перевірки були надані всі первинні бухгалтерські документи, які були складені із дотриманням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують реальність здійснення поставки зернових культур на адресу позивача, у тому числі були надані і документи про сплату до бюджету всіх податків і зборів позивачем, що спростовує висновок відповідача про не підтвердження позивачем фактичного отримання товарів, так як були надані і копії прийомних актів про отримання позивачем товару, а тому вважає, що господарські операції позивачем були проведені у межах цивільного, господарського та податкового законодавства, а висновки відповідача ґрунтуються лише на припущеннях та міркуваннях, які не підтверджені жодними доказами. Відносно існування кримінального провадження з приводу фактів вчинення групою осіб фіктивного підприємництва, у тому числі і ТОВ «Ділос Груп» (контрагента - ТОВ «Дніпро Агро Груп» - контрагент позивача), то позивач зазначає, що із вказаним підприємством у нього не було жодних господарських відносин та позивач не може нести відповідальності за дії всіх контрагентів по ланцюгу постачання згідно до вимог ст.61 Конституції України. Окрім того, на підтвердження спростування фактів фіктивності ТОВ «Ділос Груп» позивач посилається на нотаріально засвідчену заяву директора вказаного підприємства від 13.06.2018р., яка спростовує висновки акту перевірки. За викладеного, позивач вважає, що податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від наявності чи відсутності його контрагентів за юридичною адресою, наявність чи відсутність у контрагента позивача відповідної кількості співробітників та від того, чи звітував контрагент позивача або сплачував чи не сплачував податок до бюджету, у зв'язку з чим вважає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є протиправним.

29.12.2018р. на виконання вимог ухвали суду від 28.11.2018р. відповідачем надіслано на адресу суду відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту перевірки від 25.09.2018р. за висновками якого було встановлено нереальність господарських операцій позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Дніпро Агро Груп» по поставці за договором від 15.12.2017р. №1512/1 зернових культур на адресу позивача у січні 2018р. в результаті чого позивачем були занижено податок на додану вартість за січень 2018р. на загальну суму 413 333 грн., оскільки надані до перевірки товарно-транспортні накладні містили недоліки, а саме: відсутня інформація щодо особи, яка здала вантаж (відповідальна особа - вантажовідправник), відсутня інформація про особу, що прийняла вантаж, у товарно-транспортних накладних не зазначена інформація щодо одиниць виміру, обсягу, ціни та виду пакування вантажу, не зазначено точних адрес пунктів навантаження, вантажовідправником та автомобільним перевізником являється одноосібно ТОВ «Дніпро Агро Груп». Як зазначає відповідач у відзиві суми податку на додану вартість за податковими накладними за вказаними господарськими операціями включено до податкового кредиту у січні 2018р., які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2018р., а також даним ЄРПН, проте згідно бази даних ДФС України ТОВ «Дніпро Агро Груп» у 2017р. основні засоби у вказаного підприємства були відсутні, звіти по ЄСВ не подавались, звітність про наявність земельних ділянок відсутня, відсутня і витратна частина на оренду офісних приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв'язку, інтернету, оплату транспортних послуг. За аналізом ЄРПН було виявлено, що ТОВ «Дніпро Агро Груп» було оформлено придбання зернових культур (пшениці фуражної, кукурудзи та ячменю), яке у подальшому було реалізовано позивачеві, у контрагента постачальника - ТОВ «Ділос Груп», який не здійснював придбання вищевказаних товарів згідно даних ЄРПН, що свідчить про те, що вказаним товариством здійснено первинне нереальне постачання товарів, що характеризується «розривом» ланцюгів у ймовірній схемі ухилення від оподаткування податком на додану вартість через не придбання такого товару, відсутність власного виробництва за період фінансово-господарської діяльності. Окрім того, відповідач зазначає, що з 05.06.2018р. здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000004294 від 17.11.2017р. за фактами вчинення групою осіб фіктивного підприємництва за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.209, ч.3 ст.358, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205, ч.2 ст.209 КК України, у тому числі і ТОВ «Ділос Груп». На думку відповідача зазначене вказує на неможливість придбання товарів у контрагентів-постачальників та неправомірність документального оформлення взаємовідносин, що фактично не здійснювалося із вказаними контрагентами. Також відповідач вказує і на те, що саме позивач повинен навести обґрунтування мотивів вибору контрагента, перевірки ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства, однак таких доказів не надано. За викладеного, відповідач вважає, що перелічені первинні документи, надані позивачем до перевірки, не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставами для відображення господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку. Окрім того, відповідач у відзиві також вказує на те, що суд повинен висвітлити мотиви прийняття судового рішення, на яких воно базується, посилаючись на рішення Європейського Суду з прав людини «Проніна проти України», п.42 рішення «Бендерський проти України» (а.с.124-129).

Згідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється у разі розгляду справи у письмовому провадженні.

Із наданих документів судом встановлені наступні обставини у даній адміністративній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РАНТЬЄ» 17.05.2004р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, Апостолівський район, село Нива Трудова, вулиця Каштанова, будинок 11, є платником ПДВ, основним видом діяльності його є, зокрема, розведення свиней, на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Шевченківського району Головного управління ДФС у м. Києві, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ станом на 01.11.2018р., даними акту перевірки від 25.09.2018р. (а.с. 10-11, 28-30).

У період з 12.09.2018р. по 18.09.2018р. контролюючим органом на підставі наказу від 11.09.2018р. №13786, направлення від 12.09.2018. №1464/26-15-14-04-04 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах із ТОВ «Дніпро Агро Груп» за січень 2018р. за результатами якої складено акт №932/26-15-14-04-04/32949090 від 25.09.2018р. за висновками якого було встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1, 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України (нереальність господарських операцій по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Дніпро Агро Груп» внаслідок виявлених недоліків у товарно-транспортних накладних; не придбання зернових культур контрагентом вказаного підприємства (ТОВ «Ділос Груп»), що виключає можливість їх продажу ТОВ «Дніпро Агро Груп», а, відповідно, і продаж їх позивачу; наявність кримінального провадження щодо ознак фіктивного підприємства, у тому числі і ТОВ «Ділос Груп»; відсутність у контрагента позивача - ТОВ «Дніпро Агро Груп» основних засобів, транспортних засобів, трудових ресурсів), що призвело до заниження податку на додану вартість за січень 2018р. на загальну суму 413333 грн., що підтверджується змістом відповідного акту (а.с.10-16).

На підставі вищевказаного акту перевірки, контролюючим органом 19.10.2018р. було прийняте податкове повідомлення-рішення №0052511404 форми «Р» за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 620000,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 413333 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 206667 грн., що підтверджується копією відповідного рішення та розрахунком до нього (а.с.23-24);

Вказане податкове повідомлення-рішення є предметом спору у даній адміністративній справі.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 25.09.2018р. підставами для висновків щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентом - ТОВ «Дніпро Агро Груп» за січень 2018р. за договором поставки №1512/1 від 15.12.2017р. було те, що посадовою особою контролюючого органу під час проведення виїзної перевірки позивача було встановлено наступні порушення, а саме:

- надані до перевірки копії товарно-транспортних накладних містять певні недоліки (відсутня інформація щодо особи, яка здала вантаж (відповідальна особа - вантажовідправник), відсутня інформація про особу, що прийняла вантаж), у товарно-транспортних накладних не зазначена інформація щодо одиниць виміру, обсягу, ціни та виду пакування вантажу, не зазначено точних адрес пунктів навантаження, вантажовідправником та автомобільним перевізником являється одноосібно ТОВ «Дніпро Агро Груп»;

- згідно бази даних ДФС України ТОВ «Дніпро Агро Груп» у 2017р. основні засоби у вказаного підприємства були відсутні, звіти по ЄСВ не подавались, звітність про наявність земельних ділянок відсутня, відсутня і витратна частина на оренду офісних приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв'язку, інтернету, оплату транспортних послуг;

- аналізом ЄРПН було виявлено, що ТОВ «Дніпро Агро Груп» було оформлено придбання зернових культур (пшениці фуражної, кукурудзи та ячменю), яке у подальшому було реалізовано позивачеві, у контрагента постачальника - ТОВ «Ділос Груп», який не здійснював придбання вищевказаних товарів згідно даних ЄРПН, що свідчить про те, що вказаним товариством здійснено первинне нереальне постачання товарів, що характеризується «розривом» ланцюгів у ймовірній схемі ухилення від оподаткування податком на додану вартість через не придбання такого товару, відсутність власного виробництва за період фінансово-господарської діяльності;

- з 05.06.2018р. здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000004294 від 17.11.2017р. за фактами вчинення групою осіб фіктивного підприємництва за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.209, ч.3 ст.358, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205, ч.2 ст.209 КК України, у тому числі і ТОВ «Ділос Груп», у якого були придбані зернові культури ТОВ «Дніпро Агро Груп».

Вищенаведені обставини були підставами для висновку контролюючого органу про те, що позивачем було оформлено документальне придбання товару (сільськогосподарської продукції), дійсне джерело якого невідоме. Оформлення господарської операції із ТОВ «Дніпро Агро Груп» здійснювалося з метою введення в обіг (легалізацію) товарів невідомого походження, зокрема, одержаних в результаті не облікованого виробництва або від домогосподарства з метою мінімізації податкових зобов'язань, що, на думку посадової особи відповідача, вказує на неможливість придбання товарів у контрагента-постачальника та неправомірність документального оформлення взаємовідносин, що фактично не здійснювалися із вказаним контрагентом (а.с.10-16).

Разом з тим, із наданих документів обставин у справі щодо реальності/нереальності господарських операцій здійснених позивачем та його вищевказаним контрагентом у спірний період у сукупності із нормами чинного законодавства, судом було встановлено, що наведені вище висновки не відповідають дійсності та спростовуються наданими позивачем копіями первинних бухгалтерських документів, у тому числі і щодо руху активів позивача по сплаті за придбаний товар (пшениці фуражної, ячменю, кукурудзи), виходячи з наступного.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу - п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПК України.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Також і за приписами п.201.10 ст.201 наведеного вище Кодексу, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, з аналізу наведених норм видно, що датою виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, при цьому, передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також, за вищезгаданими нормами передбачено, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, витрат і доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарський операцій, зокрема і реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем товарів та послуг, що дає право покупцю на віднесення вказаних сум до податкового кредиту.

Разом з тим, ні актом перевірки, ні із наданих учасниками справи документів судом не встановлено відсутності у позивача податкових накладних по взаємовідносинах позивача з його контрагентом (ТОВ «Дніпро Агро Груп») у спірний період за наведеною у акті перевірки господарською операцією.

Навпаки, факт складання податкових накладних та реєстрації їх у ЄРПН продавцем товару - ТОВ «Дніпро Агро Груп» та надання їх позивачеві як покупцеві товару підтверджується і змістом самого акту перевірки від 25.09.2018р. у якому зазначено, що суми податку на додану вартість за податковими накладними складеними продавцем товару - ТОВ «Дніпро Агро Груп» позивачем як покупцем товару було включено до податкового кредиту у січні 2018р., які відповідають даним Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість позивача, даним податкових декларацій з ПДВ за січень 2018р., а також відповідають даним ЄРПН (а.с.13).

Таким чином, отримання позивачем від свого контрагента - ТОВ «Дніпро Агро Груп» податкових накладних, які були зареєстровані контролюючим органом у Єдиному реєстрі податкових накладних, є обов'язковими підставами для включення їх до податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем протягом звітного періоду згідно до вимог ст.ст.198, 201 ПК України, що підтверджено змістом копії акту перевірки від 25.09.2018р. (а.с.13).

Також позивачем як до перевірки, так і до суду були надані копія укладеного між ТОВ «Дніпро Агро Груп» (Продавець) та ТОВ «РАНТЬЄ» (Покупець) договору поставки №1512/1 від 15.12.2017р., що підтверджується його копією, наявною у справі (а.с.89).

За умовами п.1.1 договору Продавець зобов'язувався передати Покупцю у власність зернові культури (Товар), а Покупець зобов'язувався його прийняти та оплатити на умовах, визначених цим Договором.

Поставка товару здійснюється за рахунок Продавця, транспортом Продавця або Перевізника - п.5.1 договору.

Проведення господарської операції за наведених договором поставки зернових культур підтверджено також і копіями видаткових накладних за січень 2018р., копіями рахунків на оплату за січень 2018р., копіями прийомних актів за січень 2018р., копіями товарно-транспортних накладних про перевезення товару за січень 2018р., а також копіями виписок банку від 31.01.2018р. зі змісту яких видно, що позивачем 04.01.2018р., 05.01.2018р., 09.01.2018р., 10.01.2018р., 12.01.2018р., 16.01.2018р., 18.01.2018р., 22.01.2018р., 23.01.2018р., 26.01.2018р. та 31.01.2018р. було здійснено оплату за придбаний товар на користь ТОВ «Дніпро Агро Груп», де у складі вартості товару позивачем як покупцем були сплачені і 20% ПДВ за вищезазначеним договором поставки (а.с. 38-88, 106-116).

Аналіз зазначених вище досліджених судом документів, спростовують висновки посадової особи контролюючого органу, викладені у акті перевірки від 25.09.2018р., щодо неможливості підтвердити реальність господарської операції із вищевказаним контрагентом, у тому числі і щодо руху активів позивача (сплати позивачем суми ПДВ в складі оплати вартості придбаного товару).

За таких обставин, висновки посадової особи контролюючого органу є безпідставними та необґрунтованими, оскільки зроблені на припущеннях, що не передбачено нормами податкового законодавства, спростовуються вище дослідженими первинними бухгалтерськими документами, у тому числі фактом наявності у позивача як покупця товару податкових накладних виписаних продавцем товару (ТОВ «Дніпро Агро Груп»), що підтверджено змістом акту перевірки від 25.09.2018р. (а.с.13), які були податковим органом зареєстровані у ЄРПН, що свідчить про дотримання вимог податкового законодавства позивачем, виходячи з того, що саме контролюючий орган був наділений повноваженнями зупинити реєстрацію таких податкових накладних та перевірити реальність вчинення господарської операції за такими податковими накладними у порядку, визначеному п.201.16 ст.201 ПК України.

Таким чином, аналіз вищенаведених документів та алгоритм дій позивача свідчить про те, що позивач діяв у повній відповідності до вимог чинного податкового законодавства, а саме: після отримання товару отримав від контрагента позивача - продавця товару - ТОВ «Дніпро Агро Груп» податкові накладні, які були зареєстровані у ЄРПН у встановленому законодавством порядку, що давало позивачеві як покупцю право на віднесення вказаних сум податку на додану вартість до податкового кредиту у своїй податковій звітності, з урахуванням того, що порушення вимог законодавства при їх складанні під час проведення перевірки посадовою особою контролюючого органу не встановлено, про що в акті не зазначено, а тому за викладених обставин та досліджених судом первинних бухгалтерських документів, які фіксують реальність здійснення господарської операції, суд приходить до висновку про відсутність порушення саме позивачем як покупцем товару вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, виходячи із того, що відбувся у відповідний період (січень 2018р.) рух активів позивача по сплаті за придбаний позивачем товар (пшениці фуражної, ячменю, кукурудзи) на користь ТОВ «Дніпро Агро Груп», де у складі вартості придбаних послуг позивачем були і сплачені відповідні суми ПДВ, що підтверджено копією виписок банку та не спростовано відповідачем жодними належними та допустимими доказами у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

А виходячи з того, що рух активів платника податків (позивача) фактично відбувся, що не спростовано відповідачем жодними доказами, позивач придбав товар (пшеницю фуражну, ячмінь, кукурудзу) та прийняв його за видатковими накладними, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами, висновки посадової особи контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 25.09.2018р., є лише припущеннями такої посадової особи та спростовуються оформленими у встановленому законодавством порядку первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам ст.ст.1,2,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем не доведено жодними належними, достатніми та достовірними доказами правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, не спростовані докази, які надані позивачем з урахуванням обставин встановлених судом у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення та відхиляються посилання відповідача на те, що у ТОВ «Дніпро Агро Груп» у 2017р. основні засоби у вказаного підприємства були відсутні, звіти по ЄСВ не подавались, звітність про наявність земельних ділянок відсутня, відсутня і витратна частина на оренду офісних приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв'язку, інтернету, оплату транспортних послуг; аналізом ЄРПН було виявлено, що ТОВ «Дніпро Агро Груп» було оформлено придбання зернових культур (пшениці фуражної, кукурудзи та ячменю), яке у подальшому було реалізовано позивачеві, у контрагента постачальника - ТОВ «Ділос Груп», який не здійснював придбання вищевказаних товарів згідно даних ЄРПН, що свідчить про те, що вказаним товариством здійснено первинне нереальне постачання товарів, що характеризується «розривом» ланцюгів у ймовірній схемі ухилення від оподаткування податком на додану вартість через не придбання такого товару, відсутність власного виробництва за період фінансово-господарської діяльності, оскільки вказані наведені обставини не можуть бути підставами для позбавлення саме позивача як покупця товару права на формування податкового кредиту за умови наявності у позивача всіх необхідних первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальність господарської операції у відповідності до норм ст.ст. 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст.44 ПК України та виходячи із того, що юридична відповідальність носить індивідуальний характер за ст. 61 Конституції України, а, відповідно, позивач як кінцевий споживач придбаного товару не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів.

Є безпідставними і доводи відповідача про виявлені у ході перевірки недоліки у оформленні товарно-транспортних накладних, оскільки наведені у акті перевірки недоліки у зазначених товарно-транспортних накладних, не є безумовною підставою для сумнів здійснення господарських операцій з огляду на те, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а відповідно, товарно-транспортна накладна не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, що також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 11.09.2018р. у справі №804/4787/16 (адміністративне провадження №К/9901/3335/17), яка є обов'язковою для застосування адміністративним судом згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Є необґрунтованими і посилання позивача на те, що позивачем не доведено прояву розумної обережності при укладенні договору поставки, не наведено обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договору, перевірки ділової репутації контрагента та повноважень осіб, що діють від імені такого підприємства, оскільки наведені доводи не є підставами за податковим законодавством для позбавлення покупця товару формування податкового кредиту виходячи з того, що наведені перелічені відповідачем обов'язки не покладені на позивача чинним законодавством, навпаки, саме до повноважень контролюючого органу покладено обов'язок перевіряти податкові накладні на предмет їх реальності та у разі ризиковості такої господарської операції саме контролюючий орган повинен за встановленими критеріями ризиковості зупинити реєстрацію такої податкового накладної за нормами п.201.16 ст.201 ПК України, тобто контроль по перевірці повноважень продавця товару (послуг) та реальності господарських операцій покладено саме на суб'єкта владних повноважень, а не на позивача як суб'єкта господарювання.

Також судом відхиляються і доводи відповідача про те, що з 05.06.2018р. здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000004294 від 17.11.2017р. за фактами вчинення групою осіб фіктивного підприємництва за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.209, ч.3 ст.358, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205, ч.2 ст.209 КК України, у тому числі і ТОВ «Ділос Груп», у якого були придбані зернові культури ТОВ «Дніпро Агро Груп», а тому вказане підприємство не могло здійснити позивачеві продаж зернових культур, оскільки вказане кримінальне провадження не містить у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом позивача своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між ТОВ «РАНТЬЄ» та ТОВ «Дніпро Агро Груп», що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 26.06.2018р. у справі №808/2360/17 (адміністративне провадження №К/9901/47560/18),

Окрім того, слід зазначити, що позивач та його контрагент - ТОВ «Дніпро Агро Гуп» взагалі не є фігурантом вищенаведеного кримінального провадження, доказів цього відповідачем суду не надано, а тому позивач не може бути притягнутий до відповідальності за дії контрагентів по всьому ланцюгу постачання товару, оскільки така відповідальність жодними нормами чинного законодавства України не передбачена.

Що ж стосується доводів відповідача стосовно того, що згідно аналізу бази даних ДФС України ТОВ «Ділос Груп» не придбавав зернові культури, а тому не міг здійснити їх продаж чи поставку ТОВ «Дніпро Агро Груп» є лише припущеннями контролюючого органу, жодними належними доказами такі твердження не підтверджені та спростовуються змістом нотаріально засвідченої заяви Грома Олега Васильовича - директора ТОВ «Ділос Груп», який підтвердив факт здійснення фінансово-господарської діяльності даного підприємства, зазначив, що саме він підписував усі документи від імені Товариства, а саме: договори, податкові, видаткові накладні, відкривав рахунки в банку та ніяких заяв від свого імені про те, що Товариство не вело підприємницької діяльності до компетентних органів не подавав, що підтверджується змістом копії відповідної заяви, наявної у справі (а.с.27).

Окрім того, слід зазначити, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що посадових осіб ТОВ «Ділос Груп (контрагента ТОВ «Дніпро Агро Груп»), чи ТОВ «Дніпро Агро Груп» (контрагента позивача) визнано винним у фіктивному підприємництві, відповідного вироку суду не надано, а згідно до вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Оскільки, відповідачем не надано доказів, а судом не встановлено винуватості ні посадових осіб позивача, ні посадових осіб ТОВ «Дніпро Агро Груп», ні посадових осіб ТОВ «Ділос Груп» у даних взаємовідносинах, не надано доказів щодо встановлених фактів їхніх сумісних дій з приводу незаконної мінімізації податкових зобов'язань, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення лише тільки на підставі того, що проводиться досудове розслідування кримінального провадження за фактом вчинення групою фізичних осіб фіктивного підприємництва без відповідного обвинувального вироку суду з урахуванням вимог ст. 62 Конституції України.

Таким чином, слід дійти висновку, що порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту лише за умови встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань.

Такі обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені, а відповідачем жодними доказами не підтверджені.

Вказана правова позиції узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.06.2018р. у справі №822/1866/15 (адміністративне провадження №К/9901/8426/18).

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також слід зазначити, що судом враховується і те, що позивач не може нести відповідальності за недотримання вимог податкового законодавства контрагентом позивача, оскільки юридична відповідальність носить індивідуальних характер згідно ст. 61 Конституції України.

Окрім того, і відповідно до норм Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом України у його постановах від 13.01.2009р., у постанові від 01.06.2010р., а також і у постановах від 26.12.2006р. №21-262, від 06.09.2008р., від 09.09.2008р. № 21-500во08, від 11.10.2006р. №21-593во06, від 31.01.2011р. №21-47а10.

Також неодноразово зазначалася вказана правова позиція і у Інформаційних листах Вищого адміністративного Суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10, від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 стосовно того, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку та при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, доводи відповідача про те, що контролюючий орган при проведенні перевірки не може встановити повного ланцюгу постачання того чи іншого товару аж до виробників (обрив (розрив) ланцюга), не може бути покладено в основу притягнення до відповідальності саме позивача як кінцевого споживача товарів, робіт та послуг за умови дотримання покупцем товару вимог податкового законодавства, зокрема, отримання податкової накладної та проведення оплати за придбаний товар, де у складі вартості товару позивачем сплачено було у суму податку на додану вартість (а.с.106-116).

Отже, за умови сплати податку на додану вартість позивачем як покупцем у складі вартості товару на нього не може бути покладено тягар відповідальності по сплаті такого податку вдруге, ще й за порушення податкового законодавства продавцем товару.

Також відповідачем не було надано жодних доказів і на підтвердження того, яким чином дії третіх осіб можуть впливати на дані податкового обліку позивача, а також і не наведено жодних підстав на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності і обережності та позивачу було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент та/або контрагенти його контрагентів, аж до виробників продукції.

При цьому, слід зазначити, що висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватися на припущеннях посадових осіб контролюючого органу не підтверджених будь-якими належними та допустимими доказами.

За викладеного, суд приходить до висновку, що із аналізу наданих первинних бухгалтерських документів у ході проведення перевірки у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для висновків про нереальність вищевказаних господарських операцій позивача із його контрагентом, з урахуванням обставин та норм чинного податкового законодавства досліджених судом.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

З огляду на викладене, судом не приймаються доводи відповідача щодо покладення юридичної відповідальності на позивача за порушення, які нібито вчинені контрагентом позивача та постачальником контрагента позивача (ТОВ «Ділос Груп»), які викладені в акті перевірки від 25.09.2018р., оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України та вищенаведених норм чинного податкового законодавства позивач не може і не повинен нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

При цьому, судом враховується і те, що наведений акт перевірки взагалі не містить жодних посилань на порушення саме позивачем вимог податкового законодавства, які перешкоджали або забороняли позивачеві віднести суми податку на додану вартість по вищенаведених правовідносинах з наведеним вище контрагентом до податкового кредиту, з урахуванням того, що як свідчать матеріали справи, розрахунки між позивачем із вищевказаним контрагентом по придбанню товару були проведені позивачем у безготівковому порядку та позивачем, як покупцем товару, було сплачено суму податку на додану вартість у складі вартості товару, що не спростовано відповідачем наданими документами (а.с.106-116).

Тобто, позивач, сплативши податок на додану вартість у складі вартості товару як покупець, дотримався всіх умов, визначених податковим законодавством щодо сплати податку на додану вартість, включив вказані суми до податкового кредиту, а отже, має законні та обґрунтовані сподівання на їх відшкодування відповідно до вимог податкового законодавства.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що, при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0052511404 про збільшення позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 413333 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 206667 грн., відповідач порушив право позивача на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Дніпро Агро Груп» у січні 2018р., передбачене нормами ст.198 ПК України та у порушення вимог ст. 123 ПК України застосував штрафні санкції із розрахунку 50 відсотків від суми визначеного контролюючим органом податкового зобов'язання, у зв'язку з чим таке порушене право підлягає судовому захисту та відновленню шляхом визнання протиправним та скасування вищенаведеного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши у відповідності до вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу правомірність прийняття відповідачем як суб'єктом владних повноважень оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки від 25.09.2018р. обставини, що слугували підставами для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення є неправомірними та не обґрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому оспорюване податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 19.10.2018р., прийнятого на підставі вищевказаних висновків, підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 9300 грн. 00 коп. понесені позивачем згідно квитанції №0.0.1174665203.1 від 01.11.2018р.(а.с.3).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНТЬЄ» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0052511404 від 19.10.2018р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0052511404 від 19.10.2018р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНТЬЄ» (53820, Дніпропетровська область, Апостолівський район, село Нива Трудова, вул. Каштанова, буд.11, код ЄДРПОУ 32949090) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 9300 грн. 00 коп. ( дев'ять тисяч триста гривень 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва