Рішення № 79720526, 05.02.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 лютого 2019 р. Справа № 120/4494/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Т.Ю.

позивача: ОСОБА_1

представників відповідача: Ноготкової О.В., Кулібабчука П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до: Військової частини А1231 (23202, Вінницька область, Вінницький район, Гавришівська сільська Рада масив Баглаї, вул. Степова, 4)

про: визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини А1231 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що після звільнення з військової служби йому стало відомо, що відповідачем не було проведено та виплачено індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу. ОСОБА_1 звернувся із запитом до військової частини А1231, в якому просив надати інформацію щодо нарахованої та фактично виплаченої індексації грошового забезпечення, а також інформацію про розмір не нарахованої та невиплаченої індексації, зазначивши причини не проведення індексації. Згідно відповіді на запит вбачається, що з 01.01.2016 індексація грошового забезпечення не виплачується та не нараховується відповідно до розпорядження Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/12.

Позивач, не погоджуючись із діями відповідача, звернувся до суду із адміністративним позовом в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А1231 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по момент звільнення 07.09.2018;

- зобов'язати військову частину А1231 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 07.09.2018.

Ухвалою суду від 08.01.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі та розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

На виконання вимог ухвали суду від 01.02.2019 року відповідачем подано до суду відзив за вх. № 6327 щодо позовних вимог, з якого слідує, що відповідач заперечує проти позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів у фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

11.01.2016 на адресу військової частини А1231 надійшло роз'яснення Департаменту № 248/3/9/1/2 від 04.01.2016, в пункті 7 якого зазначено, що у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (зі змінами), індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз'яснення.

02.04.2018 надійшли роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 № 248/1485 щодо порядку нарахування та виплати у 2016-2018 роках індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 № 10685/0/14-15/10, 09.06.2016 № 252/10/136-16, 08.08.2017 № 13700/3, 08.08.2017 № 78/0/66-17, в змісті яких зазначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.

Враховуючи той факт, що у військової частини А1231 були відсутні фінансові ресурси для виплати індексації, тому, відсутні правові підстави щодо визнання дій відповідача по невиплаті індексації грошового забезпечення протиправними.

В ході судового засідання позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач підтримав свою позицію, викладену у відзиві, та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 з 25.06.2000 по 07.09.2018 проходив військову службу у військовій частині А1231 та відповідно перебував на фінансовому забезпеченні військової частини.

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 27.08.2018 № 461 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби в запас з правом носіння військової форми одягу за підпунктом «к» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вважається таким, що 07.09.2018 посаду здав та вибув до Вінницького ОМВК Вінницької області для зарахування на військовий облік.

Відповідно до наказу від 07.09.2019 № 145 останнього виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.

Позивач звернувся до командира військової частини А1231 із запитом про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по день звільнення включно.

Згідно з листом від 01.12.2018 позивача повідомлено, що відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів» від 03.07.1991 № 282-XII, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фонді загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Аналогічна норма міститься в п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 № 1078, в якому зазначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

З огляду на вказані норми, зазначено, що індексація грошового забезпечення не виплачується та не нараховується з 01.01.2016 відповідно до розпорядження Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/12.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Як встановлено судом, позивачу за період з 01.01.2016 по 07.09.2018 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до офіційної інформації, висвітленої Міністерством фінансів України в засобах масової інформації та мережі інтернет, величина індексу споживчих цін у 2015-2018 роках перевищила поріг індексації 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Статтею 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.

Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

У рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 23.03.2002 № 5-рп/2002 суд зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності громадян, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Отже, щодо посилань відповідача на відсутність фінансових ресурсів для виплати індексації грошового забезпечення, суд враховує, що Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Кечко проти України» зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

З огляду на викладене, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у відповідача обов'язку щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу, якщо така виплата передбачена Законом.

Аналогічний висновок міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.05.2016 у справі № К/800/3206/16 (368/1047/15-а).

Суд критично оцінює посилання відповідача на розпорядження Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/12 з огляду на те, що є видом розпорядчого документа, який видається з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань, тому не є нормативно-правовим актом та не має вищої юридичної сили ніж закони України.

Судом вирішуються справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Здійснивши аналіз вищевказаного законодавства, судом встановлено, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, яка підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.

Таким чином, вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку, а тому дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 07.09.2018 є протиправними.

З приводу заявленої вимоги щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.09.2018, то суд вважає її такою, що підлягає задоволенню з огляду на те, що дана вимога є похідною від першої, а відтак підлягає задоволенню в силу того, що похідна вимога залежить від задоволення іншої/основної вимоги (п. 23 ст. 4 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши фактичні обставини справи, враховуючи вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, відтак оскільки такий збір не сплачувався, він не підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1231 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 07.09.2018.

Зобов'язати Військову частину А1231 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.09.2018.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1); Військова частина А1231 (23202, Вінницька область, Вінницький район, Гавришівська сільська Рада масив Баглаї, вул. Степова, 4, ЄДРПУО 07941533)

Копію рішення у повному обсязі складено: (11.02.2019)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна