Рішення № 79689460, 08.02.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 лютого 2019 р. Справа № 120/4935/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 06 березня 2018 року звернувся до Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Листом № 888/09-44/03-2 від 14 червня 2018 року відповідач повідомив, що в призначенні пенсії по віку на пільгових умовах відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відмовлено, в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

На переконання позивача така відмова є протиправною у зв'язку з чим, останній звернувся до суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 січня 2019 року відкрито провадження у справі, розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи).

17 січня 2019 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов. У якому зазначено, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідач зазначає, що загальний трудовий стаж роботи ОСОБА_1 становить 31 рік 7 місяців 6 днів. Відповідно до наданих документів пільговий стаж за Списком №2 становить всього 2 роки 2 місяці 25 днів. Зараховано в пільговий стаж періоди роботи з 01 жовтня 2003 року по 16 січня 2006 рік на посаді водія автомобіля БІЛАЗ на Рудосільському гранкар'єрі ТОВ "Ресурс", що підтверджено записом в трудовій книжці № 27, а саме: "Підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2, розділ І "Гірничі роботи" підрозділ І "Відкриті гірничі роботи". На інші записи в трудовій книжці ОСОБА_1, на які він посилається, не містять записів про те, що роботи, які виконував позивач відносяться до Списку № 2.

З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що діє правомірно та в межах чинного законодавства, будь-яких прав, свобод та інтересів позивача не порушено, а тому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за час своєї трудової діяльності виконував роботи, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення у відповідності п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Іллінецьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Вінницької області відповідно до протоколу про відмову в призначенні пенсії зараховано в пільговий стаж періоди роботи з 01 жовтня 2003 року по 16 січня 2006 року, що дають право на право на пільгове пенсійне забезпечення, однак відмовлено в підтвердженні періодів роботи з 11 грудня 1987 року по 15 вересня 1989 року. Вказано, що загальний трудовий стаж роботи ОСОБА_1 становить 31 рік 7 місяців 6 днів, пільговий стаж за Списком № 2 становить 2 роки 2 місяці 25 днів, тому в призначенні пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Листом № 888/09-44/03-2 від 14 червня 2018 року відповідач повідомив, що в призначенні пенсії по віку на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відмовлено, в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV).

Так, відповідно до п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.

У даному випадку, факт наявності у позивача загального трудового стажу, необхідного для призначення пенсії, відповідачем не заперечується, однак, останній вказує на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дана норма Закону кореспондується також з положенням пунктів 1, 2, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, де зокрема передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків; за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи; у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Трудова книжка позивача заповнена відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року № 162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року №58.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018 року, в якій суд касаційної інстанції вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Як випливає із матеріалів справи відповідно до відомостей з трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 в період з:

- 10.03.1988 року по 15.09.1989 року переведений на посаду водія автомобіля КРАЗ на підставі наказу Володарського РайДУ №12/п від 10.03.1988 року;

- 16.09.1989 року по 18.12.1992 року прийнятий по переводу до Кооперативу Київського філіалу по кар'єрному добуванню щебеню "Руде село" на посаду водія автомобіля КРАЗ-256;

- 20.05.1995 року по 20.04.2001 року прийнятий на роботу по контракту до виробничого кооперативу "Граніт" на підставі розпорядження №16к від 20.05.1995 року на посаду водія автомобіля Білаз;

- з 01.10.2003 року по 16.01.2006 року зараховано в пільговий стаж періоди роботи, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення;

Таким чином, записи у трудовій книжці підтверджують характер роботи позивача у спірні періоди за Списком № 2, що надає право на включення цих періодів до стажу та право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей

З огляду на вимоги Конвенції та практику Європейського суду з прав людини ("Спорронг та Льонрот проти Швеції") до правовідносин щодо отримання пенсії слід застосовувати засади юридичної визначеності, зокрема в частині права особи на розумні очікування "мирного володіння майном".

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:

1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У разі якщо при відстрочці часу призначення пенсії за віком не здійснюється підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу, пенсія, обчислена відповідно до статті 29 цього Закону, призначається з дня, що настає за останнім днем повного місяця відстрочки часу виходу на пенсію, який враховано до страхового стажу;

2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;

3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача та визнати протиправною відмову Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області викладену у листі № 888/09-44/03-2 від 14.06.2018 року у призначенні пільгової пенсії за віком відповідно до п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та зобов'язати відповідача призначити йому, пенсію за віком на пільгових умовах, з дня, коли ОСОБА_1 звернувся за цією пенсією.

При цьому, оцінюючи вимоги в частині виплати пенсії, то така задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Отже, вимоги про зобов'язання здійснити виплату пенсії, на думку суду, є передчасними, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки відповідний перерахунок з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні та наслідком якого є проведення відповідної виплати, ще не проведено.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати, понесені позивачем у даній справі, підлягають відшкодуванню в сумі 352,40 грн., пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відповідь Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області викладену у листі № 888/09-44/03-2 від 14.06.2018 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах згідно п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов'язати Іллінецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до пункту "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при звернені до суду судовий збір в сумі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

Іллінецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (місцезнаходження: Вінницька область, м. Іллінці, вул. Соборна, 27, код ЄДРПОУ 40350288).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 08.02.2019

Суддя Мультян Марина Бондівна