Рішення № 79716056, 05.02.2019, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 404/6257/18

Провадження №2/390/92/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2019 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого – судді Гершкул І.М.,

при секретарі Магомедовій А.С.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницький за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 58913,47 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.02.2015 року сторонами укладено кредитний договір на суму 8000 грн., шляхом встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом. АТ КБ "ПРИВАТБАНК" відкрили ОСОБА_2 картковий рахунок, випустили та надали платіжну картку, а також здійснювали її обслуговування. ОСОБА_2 зобов’язався у строки здійснювати погашення заборгованості, проте через неналежне виконання умов договору виникла заборгованість на вказану суму, яку позивач просить стягнути та судові витрати по справі.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, проте надав суду письмове клопотання в якому просив розглянути справу без його участі, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, а також не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.34).

Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечила проти позову та просила відмовити в задоволені позовних вимог, оскільки позов є необґрунтованим і не доведеним належними та допустимими доказами. Позивач зазначає, що 11.02.2015 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_2 було укладено договір надання банківських послуг, шляхом підписання ОСОБА_1 – заяви позичальника в якій вказано, що заява разом з ОСОБА_4 клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між сторонами Договір про надання банківських послуг. Проте, матеріали справи не містять Анкету-заяву на видачу кредиту від 11.02.2015 року, а суду надано Анкету-заяву на видачу кредиту від 11.03.2015 року, яка не містить дані, що позичальник отримав ОСОБА_4 клієнта, що містить основні умови обслуговування та кредитування, а також Тарифи, і поставив свій підпис. Відсутня в матеріалах справи і така копія ОСОБА_4 клієнта та відсутні докази в підтвердження того, що підписуючи Анкету-заяву відповідач мав на увазі саме Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифи, на які посилається позивач та вони були надані відповідачу. В Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 11.03.2018 року відсутня інформація про те, який кредитний ліміт було оформлено на карту, яка саме картка видавалася. Також у матеріалах справи відсутні дані про те, що позивачем був відкритий картковий рахунок відповідачу, видано йому відповідну картку та отримання відповідачем даної картки, копія цієї картки. До Анкети-заяви позивач додав Витяг із тарифів кредитних карт «Універсальна», проте зазначений витяг не є підтвердженням укладеного з відповідачем договору без номера та його умов, оскільки згідно Анкети-заяви загалом не визначено, яка карта видавалася. Посилання в позовній заяві на п.2.1.1.12.6 Витягу з Умов і Правил надання банківських послуг, як підтвердження розміру відсоткової ставки за користування кредитом, не може бути взято до уваги, оскільки в цьому пункті відсутній розмір відсотків за користування кредитом і є лише посиланням на установлені Банком тарифи, а позивач не надав суду доказів у підтвердження отримання відповідачем ОСОБА_4, яка містить тарифи. Розрахунок заборгованості за кредитним договором б/н від 11.02.2015 року надається починаючи з 13.05.2014 року. З огляду на зазначене, наведений розрахунок ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" за договором б/н від 11.02.2015 року, який за доводами позивача укладено з ОСОБА_2, шляхом надання кредитної картки на підставі Анкети-заяви, жодним чином не підтверджується матеріалами справи, оскільки Анкета-заява від 11.02.2015 року не надана, а в Анкеті-заяві від 11.03.2015 року відповідач загалом не вказував бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою, тип платіжної карти. У матеріалах справи відсутні відомості про укладення кредитного договору в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення, а тому Анкета-заява не є належним доказом, який підтверджує факт надання відповідачу кредиту. Розрахунок заборгованості не відповідає сумам заборгованості, що визначено у позові, де йде мова про стягненнязаборгованість на загальну суму 58913,47 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом – 12348,97 грн.; за відсотками – 18489,80 грн.; пеня – 24793,11 грн.; штраф – 500 грн. (фіксована частина); штраф – 2781,59 грн. (процентна складова). Однак, у наданому АТ КБ "ПРИВАТБАНК" розрахунку зазначено суму заборгованості розміром 52377,30 грн., прострочені вимоги 14284,29 грн., заборгованість за пенею 0,00 грн., нараховані вимоги 2439,80 грн. Крім того, окремо надано розрахунок заборгованості за кредитом і відсотками з 13.05.2014 року по 31.12.2015 року на загальну суму 11236,24 грн. із відсотковою ставкою 43,20% – 42,00% річних. Позивачем неправомірно підвищено відсоткову ставку за кредитним договором із заявлених банком 36% до 42% річних, оскільки процедура односторонньої зміни процентної ставки за кредитним договором повинна відповідати вимогам, як самого кредитного договору, так і Закону України «Про захист прав споживачів», а тому відповідно ст.11 ч.4 Закону України «Про захист прав споживачів» зміна відсоткової ставки є недійсною. Зміна умов договору по картковому рахунку в односторонньому порядку відбулася крім іншого з порушенням Умов та Правил, оскільки АТ КБ "ПРИВАТБАНК" не надано належних і допустимих доказів про причини зміни розміру процентної ставки, а також доказів повідомлення позичальника про зміну процентної ставки та погодження з ним цієї дії. Крім того, вимога про стягнення одночасно штрафу та пені за кредитним договором також не може бути задоволена судом, оскільки відповідно ст.549 ЦК штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення — строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення. Отже, позов не підлягає задоволенню, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису Позичальника та не є складовою частиною кредитного договору. Розрахунок заборгованості за договором від 11.02.2015 року не є належним доказом у справі, оскільки ґрунтується на припущеннях, так як Банком не надано Анкети-заяви на видачу кредиту від 11.02.2015 року, жодних первинних бухгалтерських документів, виписок по рахунку, меморіального ордеру, що могли б свідчити про наявність заборгованості та сам факт надання кредиту. Крім того, ОСОБА_2 був військовослужбовцем Збройних Сил України, являється учасником бойових дій на сході України та інвалідом ІІІ групи, а тому позивач повинен був звільнити відповідача від сплати фінансових санкцій та пені, а також нарахування відсотків за користування кредитом відповідно до положень ст.14 ч.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сім’ї» у зв’язку із чим позов АТ КБ "ПРИВАТБАНК" в частині стягнення пені, відсотків і штрафу є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Викладені заперечення викладено у відзиві на позовну заяву (а.с.58-61,81-83).

Відповідач у судовому засіданні заперечив проти позову та просив відмовити в задоволені позовних вимог із підстав, які детально викладено його представником.

У відповідях на відзив представник позивача за довіреністю ОСОБА_5 просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначила, що при оформленні кредиту заява на отримання кредиту підписується повнолітньою, дієздатною особою, чим підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку. Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання. Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умов і Тарифів. Правочин (в тому числі договір) вважається укладеним у письмовій формі, якщо зміст зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, а тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися інші засоби зв’язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку. Відповідно Розділу 1 Загальних положень Умов і Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті www.ргіvatbаnk.ua, АТ КБ "ПРИВАТБАНК", керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови і Правила надання банківських послуг. Тобто, Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку (п.п. 1.1.1.58, 1.1.1.59 Умов). Відповідачем підписано заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згоден із Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.рrіvatbаnk.ua; https://client-bank.privatbank.ua., Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, відповідачу було надано для ознайомлення Умови та Правила в письмовому вигляді, що засвідчується власним підписом відповідача в заяві про приєднання. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов’язуються виконувати умови, викладені в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку – Договорі банківського обслуговування в цілому. Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов і Правил із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах і Правилах надання банківських послуг, а також Тарифах. Таким чином, між Банком і Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином не суперечить законодавству України. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, задля придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов’язків, що за змістом ст.202 ч.1 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифи, з якими ознайомлено Позичальника, про що свідчить підпис у Заяві. На підставі поданої Заяви, що разом із Умовами та Правилами зі зразками підписів і відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.ргіvatbаnk.ua), складають Договір про надання банківських послуг, відповідачу було відкрито картковий рахунок №4149437830509343 (п.п.1.1.1.90 , 2.1.1.11 Умов) — ключем до карткового рахунку є пластикова Картка (п.1.1.1.62 Умов), яку отримав відповідач, і мобільний телефон, який вказав відповідач (п.1.1.1.15 та п.1.1.1.16 Умов) у Заяві. Картковий рахунок — рахунок фізичної особи, до якого випущена Карта (п.п.1.1.1.90 Умов) та по якому відображаються фінансові операції за допомогою ключів. За Допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, відповідачу надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування (п.1.1.1.25 Умов — комплекс інформаційних послуг по рахункам клієнта і здійснення операцій по рахунку на підставі дистанційних розпоряджень клієнта). Таким чином, Банк забезпечив Позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП — пароль. Тарифи – розмір винагороди за послуги Банку, є невід’ємною частиною Договору. Перелік може змінюватися і доповнюватися, про що власник картки повідомляється відповідно до Умов і Правил. Необхідно відзначити, що виконання Позичальником умов кредитного договору засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло «4» роки, Позичальник у Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Щодо ознайомлення відповідача з Умовами кредитування вказано, що позивачем надано до суду копію Анкети-заяви на двох сторінках від 11.02.2015 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Вказана відповідачем інформація про себе, заповнена ним особисто, також з копії Анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_2 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчив, що «Я згоден з тим, що ця заява, разом із ОСОБА_4 клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді». Також до позову долучено «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30,00% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті. У виписці з карткового рахунку ОСОБА_2 чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт і вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Розрахунком заборгованості та випискою про рух коштів підтверджено, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача — баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Враховуючи норми закону та докази, що містяться в матеріалах справи, можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов’язання не виконані та кредитором не прийняті. Додатково вказано, що Тарифи зазначені в ОСОБА_4 Клієнта, яка існує в єдиному примірнику та яку отримав відповідач разом із кредитною картою у спеціальному конверті. Щодо посилання представника відповідача на Закон України «Про захист прав споживачів», що позивачем надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов’язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту ознайомлення відповідача з умовами кредитування є положення ст.ст.638 ч.2, 642 ч.2 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів). Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним. Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини. Так, вказаний Закон визначає поняття споживчого кредиту, проте в даному випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, тобто сторона відповідача не правомірно в даному випадку посилається на вищевказаний Закон. Щодо відсоткової ставки, вказано, що під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5% в місяць або 30,00% на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку. Надалі відповідачу було перевипущено кредитну карту на престижну картку «Універсальна Gold» відповідно до Тарифів якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 42,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого Клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на перевипущеній картці. Оскільки перевипуск карти не являється укладенням нового кредитного договору в заповненні додаткових документів для перевипуску картки не мало необхідності, що не суперечить чинному законодавству України. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту зазначено, що Умовами договору визначено (п. 2.1.1.2.3.), що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Пунктом 2.1.1.2.4. Умов і Правил встановлено, що підписання цього договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком. Встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту – як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через POS-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові. При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка. Щодо наданого банком розрахунку заборгованості зауважено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Протягом дії договору до програмних комплексів банку внесено ряд змін, наслідком чого стало оновлення форми розрахунку заборгованості, саме тому розрахунок який додається до позовної заяви складається з двох частин: перша частина є більш стислою та відображає рух коштів до моменту оновлення форми розрахунку, а саме до 31.12.2015 року; Друга частина – формується з моменту оновлення форми розрахунку та має ряд переваг: поділ складової заборгованості в залежності від відсоткової ставки, яка діяла на момент використання коштів; більш детальне відображення порядку нарахування відсотків; розмір мінімальної щомісячної суми внеску для погашення заборгованості та інше. Розмір заборгованості за тілом кредиту має розбіжності тому, що в першій частині зазначене тіло кредиту станом на 31.12.2015 року, а в другій частині зазначене тіло кредиту станом на 27.08.2018 року. Оскільки, після 31.12.2015 року ОСОБА_2 продовжив користуватися картою, як використовувати кредитні кошти, так і погашати заборгованість розмір тіла кредиту станом на 27.08.2018 року змінилося, що відображено в другій частині розрахунку заборгованості. Відносно визначення виду заборгованості з пені чи комісії за даним видом кредиту комісія не передбачена та не нараховується, а в даній колонці має місце нарахування тільки пені. Тому надано виписку по рахунку. Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов і правил не відповідають дійсним обставинам справи. Щодо доводів сторони позивача про правомірність односторонньої зміни тарифів та інших умов кредитування, надано до суду наказ Банку про затвердження Умов і правил надання банківських послуг від 06.03.2010 року, з якими відповідач ознайомився при підписані анкети заяви. Пунктом 1.1.3.2.4 Договору для АТ КБ "ПРИВАТБАНК" передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід’ємних частин Договору. При цьому у сторін Договору виникають обов’язки: у Кредитора: інформування позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Договору; у Позичальника: отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п. 1.1.2.1.5 Договору). На підставі п.1.1.5.2 Договору, неотримання або несвоєчасне отримання Клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє Клієнта від виконання його зобов’язань за даним Договором. Згідно п.п.1.1.6.1, 1.1.6.2 Договору зміни в «Умови та правил надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін не можливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв’язку, одними з яких є офіційний сайт банку: www.рrіvatbаnk.ua, SMS-повідомлення клієнтам про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування. У разі незгоди зі змінами «Умов і правил надання банківських послуг» або «Тарифів Банку» клієнт має право надати Банку заяву про розірвання Договору виконавши умови п.2.1.1.5.4 Договору. Можливість зміни умов договору також передбачено розділом II Постанови НБУ №705 від 05.11.2014 року, а саме Банк має право вносити зміни до правил користування електронним платіжним засобом або тарифів на обслуговування електронного платіжного засобу, повідомивши про відповідні зміни користувача у спосіб, передбачений договором. Оскільки Клієнт на сьогоднішній день не звертався до Банку з повідомленням про незгоду з внесеними змінами та не ініціював розірвання договору, внесені зміни вважаються прийнятими, а тому до позовної заяви додаються Умови та Правила надання банківських послуг актуальні станом на дату подачі позову. Стосовно правомірності стягнення неустойки: окремо штрафу та окремо пені. При укладенні кредитного договору між банком і клієнтом – позичальником дотримується принцип свободи договору. А саме, позичальник є вільним у заключенні даного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, підписуючи кредитний договір він погоджується з усіма умовами, передбаченими кредитним договором. Заперечення сторони відповідача, про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке ґрунтується на ст.61 Конституції України, є помилковим, оскільки, згідно ст.549 ЦК України, пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Більше того, загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на такі основні види: цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну. Виходячи зі змісту цього тлумачення не можуть бути ототожненими санкція та вид відповідальності. Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності можуть застосовуватися різний набір санкцій. Штраф і пеня мають різне призначення і функції у цивільних правовідносинах. Штраф – разове покарання, а пеня – покарання, що має на меті домогтися якнайшвидшого виконання зобов’язання. Таким чином, згідно ст.61 Конституції не обмежується розмір санкцій або їх набір при залученні до одного виду юридичної відповідальності. Тлумачення неможливості одночасного застосування штрафу та пені прямо суперечить законодавству. Можливість одночасного застосування штрафу та пені закріплюється також у ст.14 Закон України «Про державний матеріальний резерв» №51/97-ВР від 24.01.1997 року в редакції від 30.07.2010 року. Постановою ВСУ №6-2003цс15 визначено, що у відповідності до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Основним положенням даної постанови являється саме накладання санкцій за одне правопорушення, а тому не може прийматися до уваги в даному випадку, адже: одночасне стягнення штрафу і пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки відповідно до статті 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, а згідно зі статтею 230 ГК України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, штраф і пеня є окремими видами неустойки. Штраф застосовується за порушення виконання зобов’язання, а пеня – за несвоєчасність виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Стосовно доводів сторони відповідача про дію особливого періоду вказано, що особливий період в Україні діяв з 18.03.2014 року по 02.05.2014 року; з 07.05.2014 року по 21.06.2014 року; з 24.07.2014 року по 07.09.2014 року; з 20.01.2015 року по 22.08.2015 року. Така ж правова позиція викладена Київським апеляційним адміністративним судом по справі №826/18425/15 від 04.02.2016 року. Оскільки договір оформлений 11.02.2015 року, у Банка як і при укладанні кредитного договору так, і при подачі позову до суду була відсутня достовірна інформація стосовно статусу відповідача військовослужбовцем. Щодо посилання на події 2014 року та участь відповідача в АТО, то дані події відбулися до укладення кредитного договору, а тому не мають жодного смислового значення та повинні бути залишені судом без уваги. На сьогоднішній день боржник до Банку з метою списання штрафних санкцій не звертався, хоча Банком і налаштовано прийняття таких заяв через відділення Банку шляхом подачі заяви та надання оригіналів документів підтверджуючих знаходження на військовій службі протягом вищевказаних періодів (а.с.90-105, 114-127, 154-161, 165-171, 174-181, 185-188).

Заслухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно ст.ст.525, 526, 527, 530, 625 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України; боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок; якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти, що передбачено ст.1054 ч.1 ЦК України.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що 11.03.2015 року сторони уклали кредитний договір у виді ОСОБА_1 – заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно якого ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", правонаступником якого є АТ КБ "ПРИВАТБАНК", відкрили ОСОБА_2 картковий рахунок і випустили платіжну картку з встановленим кредитним лімітом, а також здійснювали її обслуговування, а ОСОБА_2 зобов’язався сплачувати відсотки за користування кредитом, а також у строки здійснювати погашення заборгованості. Крім цього, ОСОБА_2 ознайомлено із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, які разом із підписаною заявою складають договір про надання банківських послуг. Виписка з карткового рахунку ОСОБА_2 за період з 01.01.2011 року по 21.12.2018 року свідчить про встановлення кредитного ліміту та користування грошовими коштами по рахунку ОСОБА_2 (а.с.8-31, 106-111, 162-164). Позивач зазначає, що через неналежне виконання ОСОБА_2 умов договору станом на 27.08.2018 року утворилася заборгованість на загальну суму 58913,47 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом – 12348,97 грн., за відсотками – 18489,80 грн., пеня – 24793,11 грн., а також штраф – 500 грн. (фіксована частина), штраф – 2781,59 грн. (процентна складова), що підтверджується наданим АТ КБ "ПРИВАТБАНК" розрахунком (а.с.5-7).

Статтями 12, 13, 89 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позовна заява свідчить, що позивач просить суд на підставі кредитного договору б/н від 11.02.2015 року стягнути заборгованість в сумі 58913,47 грн. Протягом усього часу розгляду судом справи, надаючи неодноразово відповіді на відзив у якому представник відповідача вказала, що матеріали справи не містять Анкету-заяву на видачу кредиту від 11.02.2015 року, представник позивача наполягала на задоволенні позовних вимог, які викладено у позовній заяві, без будь-яких уточнень чи змін. Проте, судом у ході судового розгляду встановлено, що сторонами укладено кредитний договір №б/н від 11.03.2015 року. Будь-яких доказів, які свідчать про укладення та наявність кредитного договору б/н від 11.02.2015 року на підставі якого позивач просить стягнути заборгованість суду не надано, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Доводи представника позивача викладені у відповідях на відзив не спростовують вказану обставину.

Таким чином, зваживши у сукупності наведені вище докази, які надано сторонами, суд приходить до висновку, що стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги, а тому позов не підлягає задоволенню.

Судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з відповідача, оскільки позовні вимоги залишено без задоволення, що відповідає вимогам ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.525-527, 530, 625, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Акціонерного Товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_2 (27602, Кіровоградська область, Кіровоградський район с. Созонівка, вул. Набережна, 72, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11.02.2019 року.

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_6