Постанова № 79714690, 10.12.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/167/18

В справі № 760/26799/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Шереметьєвої Л.А.

при секретарі - Гак Г.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №2 батальйону №1 полку №1 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Ясура Олександра Сергійовича, 3-я особа: Департамент патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, суддя

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом і просить:

-визнати протиправними дії відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП;

-скасувати постанову серії БР №880398 від 05 листопада 2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Посилається в позові на те, що 05 листопада 2017 року відповідачем винесено постанову серії БР №880398 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, у зв'язку з тим, що він, на думку відповідача, здійснив зупинку на смузі, призначеною для руху маршрутних транспортних засобів.

Вважає дії відповідача протиправними, а постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки всупереч вимогам ст. 268 КУпАП, відповідач позбавив його права надати пояснення в письмовій формі, а також пояснити причину зупинки усно.

Оскаржувана постанова, на його думку, не відображає дійсних обставин справи, а також не зазначено підстав здійснення вимушеної зупинки на смузі для руху маршрутних транспортних засобів, а саме: поломка автомобіля.

Крім того, відповідач жодним чином не встановлював наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, будь - які докази не були розглянуті, а тому твердження відповідача є його суб'єктивною думко для притягнення до адміністративної відповідальності.

Зазначив, що відповідач не дотримався ст. 280 КУпАП та не з'ясував належним чином у спосіб, передбачений законом, всіх необхідних обставин, внаслідок чого незаконно та безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності за дії, які він вчинив у стані крайньої необхідності щодо його вимушеної зупинки у смузі для руху маршрутних транспортних засобів, про що доповів усно, шляхом здійснення дзвінка до служби 102, де його звернення було зафіксовано за №17603957.

Посилався на те, що з відеозапису з нагрудної камери відповідача вбачається, що його автомобіль стояв з включеною аварійною світловою сигналізацією та він надав усні пояснення щодо поломки автомобіля.

Крім того, дії відповідача були ним оскаржені до Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП, однак 27 листопада 2017 року на його електронну адресу надійшла відповідь про те, що Постанову залишено без змін, а скаргу без задоволення.

За таких обставин, строк звернення до суду з зазначеним позовом не сплив.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Позивач надав суду заяву, в якій просить розглядати справу в його відстуності.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідач та представник третьої особи отримали судові повістки про виклик до суду 26 листопада 2018 року.

Крім того, згідно з листом начальника УПП в м. Києві ДПП від 31 жовтня 2018 року відповідача належним чином повідомлено про час судового засідання, зазначений у повістці.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КАС України учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.

Згідно з ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 205 КАС України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд приходить до висновку про розгляд справи в відсутності сторін.

В ході розгляду справи, представником третьої особи були надані письмові пояснення по суті справи, в яких посилався на те, що постанова була оголошена та вручена позивачу, що не заперечується самим позивачем у позовній заяві.

Також зазначив, що права позивачу були роз'яснені, жодного клопотання в ході розгляду справи позивач не заявляв, в тому числі про необхідність виклику адвоката або фахівця в галузі права.

Згідно відеозапису з нагрудного відеореєстратора інспектором був зафіксований факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, а твердження позивача про поломку його автомобіля не знайшли свого підтвердження.

Просить у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 05 листопада 2017 року відповідачем винесено постанову серії БР №880398 у справі про адміністративне правопорушення, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Зі змісту постанови вбачається, що 05 листопада 2017 року позивач в м. Києві по бул. Чоколівському, 2 здійснив зупинку на смузі громадського транспорту для руху громадського транспорту, позначену дорожнім знаком 5.11, чим порушив п. 17.1 ПДР України.

Диспозиція частини 3 статті 122 КУпАП України передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Так, з оспорюваної позивачем постанови вбачається, що він, у порушення п. 17.1 ПДР, здійснив зупинку на смузі, призначеній для руху маршрутних транспортних засобів.

Згідно з п. 17.1 ПДР України на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.

Дорожній знак 5.11 "Смуга для руху маршрутних транспортних засобів" застосовується для позначення смуги, призначеної для руху тільки транспортних засобів, що рухаються за установленими маршрутами, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів. Дія знака поширюється на смугу руху, над якою він встановлений. Якщо знак встановлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху.

Позивач зазначив, що здійснив вимушену зупинку на смузі для руху громадського транспортного засобу, оскільки його транспортний засіб зламався, та у зв'язку з цим його автомобіль стояв з включеною аварійною світловою сигналізацією.

Відповідно до п. 15.14 ПДР України у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9, 9.10, 9.11 цих Правил.

Згідно з п. 9.9 «а» ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі вимушеної зупинки на дорозі.

З наданого представником 3-ї особи запису відеокамери, оглянутого в судовому засіданні, вбачається, що в момент прибуття патрульного автомобіля позивач знаходився біля стоячого автомобіля, на якому була ввімкнена аварійна світлова сигналізація.

Стаття 278 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1)чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2)чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3)чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4)чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5)чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно частини першої статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Порядок розгляду справ про притягнення особи до адміністративної відповідальності передбачений також Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року №1376, відповідно до розділу ІV якої розгляд справ про адміністративні правопорушення здійснюють уповноважені посадові особи органів поліції відповідно до статті 222 КУпАП.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення або місцем проживання правопорушника відповідно до статті 276 КУпАП у строки, визначені статтею 277 КУпАП.

Уповноважена посадова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, відповідно до статті 280 КУпАП зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правомірного вирішення справи.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, уповноважена посадова особа органу поліції відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Згідно з ч. 5 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідач будь - яких доказів, які б спростували твердження позивача в судовому засіданні не надав, приведені ним твердження не спростував.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Враховуючи викладене вище, відсутність доказів правомірності своїх дій з боку відповідача, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і в частині закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо нього.

Керуючись ст.ст.8, 19 Конституції України, ст. ст. 1, 9, 122 ч. 3, 222, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії інспектора роти №2 батальйону №1 полку №1 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Ясури Олександра Сергійовича.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БР №880398 від 05 листопада 2017 року, винесену інспектором роти №2 батальйону №1 полку 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Ясурою Олександром Сергійовичем відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Л.А.Шереметьєва