Рішення № 79713102, 07.02.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22090/17

провадження № 2/753/2937/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2019 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Кедик А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 про стягення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Порше Мобіліті» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави. Посилаючись на те, що між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 07 жовтня 2013 року був укладений кредитний договір № 50010742 щодо надання кредитних коштів в загальній сумі 256 686 грн. 69 коп., що еквівалентно 31 330 доларів 00 центів США, на придбання автомобіля марки «Вольксваген», строком на 60 місяців, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів та з оплатою 9, 90% річних.

Окрім того, в якості забезпечення виконання зобов"язань за вказаним кредитним договором 09 жовтня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу № 50010742, за умовами якого ОСОБА_2в рахунок забезпечення виконання умов кредитного договору надано в заству майно, належне йому на праві власності, а саме - автомобіль марки «Вольксваген», державний номерний знак НОМЕР_1.

Позивач виконав свої зобов»язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, й станом на 11 листопада 2017 року загальна заборгованість відповідача перед банком становить 680 888 грн. 67 коп., яка складається з наступних складових: основна сума боргу зі спалати кредиту у розмірі 401 659 грн. 50 коп., відсотки за користування кредитом - 45 488 грн. 81 коп., збитки - 170 462 грн. 45 коп., штраф - 52 514 грн. 14 коп., пеня - 217 грн. 05 коп., 3% річних - 10 546 грн. 72 коп.

В судовому засіданні представник позивача Андрейків О.В., діючий на підставі довіреності від 12 вересня 2018 року (а.с.196), позовні вимоги підтримав з тих же підстав та просив їх задовольнити, посилаючись на вимоги закону про належне виконання зобов»язань за кредитним договором та його умов, та можливий розгляд справи за відсутності відповідачів, як такого, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, з ухваленням заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з»явивився, про час та місце розгляду справи повідомлена згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судої влади (суду).

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

За таких підстав судом відповідно до положень статті 280 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та за погодженням позивача, третьої особи.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що сторони перебувають у договірних/зобов»язальних правовідносинах.

Так, між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 07 жовтня 2013 року був укладений кредитний договір № 50010742 щодо надання кредитних коштів в загальній сумі 256 686 грн. 69 коп., що еквівалентно 31 330 доларів 00 центів США, на придбання автомобіля марки «Вольксваген», строком на 60 місяців, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів та з оплатою 9, 90% річних.

Окрім того, в якості забезпечення виконання зобов"язань за вказаним кредитним договором 09 жовтня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу № 50010742, за умовами якого ОСОБА_2в рахунок забезпечення виконання умов кредитного договору надано в заству майно, належне йому на праві власності, а саме - автомобіль марки «Вольксваген», державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 30-33).

Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов»язаний був надати відповідачу кредит на умовах, передбачених кредитним договором.

Позивач виконав свої зобов»язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, що підтверджується розгорнутим розрахунком заборгованості (а.с.32), проте відповідач не належним чином виконує умови договору, який, як позичальник, зобов»язувався своєчасно сплачувати проценти на користування кредитом, дотримуватися графіку повернення кредитних коштів, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші зобов»язання згідно кредитного договору, й погасити всю суму кредиту у визначений договором строк.

Відповідач відповідно до умов Кредитного договору засвідчив, що всі умови кредитного договору йому зрозумілі й він вважає їх справедливими по відношенню до себе та підтвердив свою здатність їх виконувати.

Зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Як встановлено в ході судового розгляду справи відповідач не виконав взяті на себе зобов»язання, передбачені кредитним договором, тобто не сплачує відсотки за користування кредитними коштами та не повертає чергові суми отриманого кредиту, не погашає всю суму кредиту згідно вимогами Кредитного договору (а.с. 32).

Позивачем на виконання умов кредитного договору надсилалися боржнику рекомендовані листи з повідомленням про вручення щодо існуючої заборгованості й необхідністю погасити вказаний борг, проте дані повідомлення відповідачем залишено без уваги та виконання, сума боргу залишилась незмінною.

Судом також встановлено, що відповідач належним чином ознайомлений зі змістом кредитного договору, що засвідчується його особистим підписом; його умови ним не спростовуються.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частино першою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Відповідач порушив свої зобов»язання щодо щомісячного повернення частини кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.

У разі порушення відповідачем своїх зобов»язань за кредитним договором, відповідно до ч.2 ст. 1050, ч.2 ст. 1054 ЦК України, позивач має право достроково стягнути заборгованість по кредиту, відсоткам та комісії, вимагати виконання інших зобов»язань за кредитним договором відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Станом на 11 листопада 2017 року загальна заборгованість відповідача перед банком становить 680 888 грн. 67 коп., яка складається з наступних складових: основна сума боргу зі спалати кредиту у розмірі 401 659 грн. 50 коп., відсотки за користування кредитом - 45 488 грн. 81 коп., збитки - 170 462 грн. 45 коп., штраф - 52 514 грн. 14 коп., пеня - 217 грн. 05 коп., 3% річних - 10 546 грн. 72 коп.

Так, вирішуючи спір про звернення стягнення на предмет застави, суд вважає за необхідне відмивити у його задоволенні, виходячи із таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, Закон № 1255-IV є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону № 2654-ХІІ застосовуються лише в частині, що не суперечить Закону № 1255-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 цього Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із зазначеним Законом.

У ст. 26 Закону № 1255-IV визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, згідно з якою обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Відповідно до п. 5.4 Догвору застави транспортного засобу, укладеного між сторонами від 09 жовтня 2013 року, сторони погодили, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса (а.с.30-33).

Так, позивач реалізував своє право звернення стягнення на предмет застави шляхом винесеного виконавчого напису № 1137 нотаріусом від 16 грудня 2016 року, за яким згідно заяви позивача звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки «Вольксваген», державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.46).

Наразі вказаний конавчий напис є виконавчим документом й перебуває на виконанні у Подільському районному відділі державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за яким проводяться виконавчі дії (а.с. 47-48, 49-50, 51-53).

Тобто, зважаючи на пред»явлену позивачем вимогу, за умови проведення виконавчих дій по виконавчому напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет застави по одному й тому ж предмету застави за аналогічними борговими зобов»язаннями, дана вимога вважається подвійним стягненням.

Окрім того, право звернення стягнення на предмет застави/іпотеки не може бути одночасно реалізоване іпотеко/заставодержателем у судовий та позасудовий спосіб.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 цього Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із зазначеним Законом.

Окрім того, іншою підставою для відмови у задоволенню цього позову є таке.

Право застави не тільки забезпечує виконання основного зобов»язання, а й визначає можливі способи здійснення заставодержателем захисту його прав та інтересів у основному зобов»язанні.

При розгляді питаня щодо звернення стягнення на предмет застави суд має враховувати, як визначені ч.2 ст.16 ЦК України способи захисту судом цивільних прав та інтересів, так й норми параграфа 6 слави 49 ЦК України (про іпотеку/заставу), законів України про заставу та про іпотеку, якими встановлено особливості звернення стягнення на предмет іпотеки/застави та задоволення за його вартості вимог іпотеко/заставодержателя.

Так, позивачем при зверненні до суду не дотримані вимоги ст.ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку", згідно з якими іпотекодержатель не надіслав іпотекодавцю/боржнику письмову вимогу про усунення порушення у не менш, ніж тридцяти денний строк. Матеріали справи такого документу (вимогу) не містить.

У цьому документі не зазначений стислий зміст порушених зобов"язань та відсутнє попередження про звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання цієї вимоги станом на 11 листопада 2017 року в сумі 680 888 грн. 67 коп. Й підтверджуючих документів, що боржник отримав вказане повідомлення (зворотнє поштове повідомлення з особистим підписом), матеріали справи також не містять. Відтак, боржник вважається таким, що не отримував вказану письмову вимогу кредитодавця про усунення порушення, а кредитодавець не виконав вимоги ст.ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку".

Недотримання іпотеко/заставодержателем вимог ст.ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку" є перешкодою для звернення стягнення на предмет застави.

У випадку, коли з матеріалів справи вбачається, що письмова вимога, передбачена ст. 35 Закону України "Про іпотеку" банком іпотекодавцю/боржнику не направлялась, то позов про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави є передчасним, в його задоволенні має бути відмовлено, тобто недотримання іпотеко/заставодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, є однією з підстав для відмови у позові.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 6, 14, 526, 527, 530, 554, 625, 612, 627, 554, 1050, 1054, ч.1 ст. 553, ч. 1 ст. 554, ч. 1 ст. 559, ст.ст. 589, 590, 591 ЦК України, ст.ст. 525, 526, 651 ЦК України, ст.ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку", з урахуванням Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 про стягення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави, - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п»ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

СУДДЯ: