Ухвала суду № 79703663, 07.02.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/5198/16-к

Провадження № 1-кс/520/1763/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2019 року

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., при секретарі с/з ОСОБА_1, розглянувши у судовому засіданні клопотання процесуального керівника у кримінальному провадженні – прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Одеської області ОСОБА_2, про накладення арешту на майно –

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання прокурора, Працівниками відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12015160480004266 від 20.08.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК України, за фактами заволодіння невстановленою групою осіб об’єктами нерухомого майна одиноких, безрідних осіб, в тому числі об’єктами категорії відмерлої спадщини.

Так, в ході проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження установлено, що на території міста Одеси організованою групою осіб налагоджено схему заволодіння в період з 2016 року по теперішній час квартирами одиноких померлих громадян, квартир, які знаходились в іпотеках банків, а також нежитлових приміщень, які належали територіальній громаді міста Одеси, які у подальшому з використанням реквізитів ТОВ «Бліц 2011» (код ЄРДПОУ 37681018), у якого згідно інформації ДФС України не відкрито жодного банківського рахунку, безоплатно переоформлюються на кінцевих вигодонабувачів.

Схема із заволодіння квартирами одиноких померлих осіб полягає у тому, що після смерті одиноких громадян, право власності на об’єкти нерухомого майна на підставі підроблених біржових договорів оформлювалось на підставних осіб, які у подальшому безоплатно переоформлювали їх на ТОВ «Бліц 2011».

Схема із заволодіння квартирами, які знаходились в іпотеках банків полягає у тому, що з використанням підроблених рішень суду та листів банків, об’єкти нерухомості спочатку виводяться із іпотечного обтяження банків, після чого на підставі підроблених свідоцтв про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставного майна або договорів купівлі-продажу реєструються на підставних осіб, які у подальшому безоплатно переоформлюють таке право власності на ТОВ «Бліц 2011».

Схема із заволодіння нежилих приміщень, які належали територіальній громаді міста Одеси полягає у тому, що з використанням підроблених документів про право власності на раніше не зареєстровані об’єкти нерухомості нежитлового фонду, останні реєструються на підставних осіб, які у подальшому безоплатно відчужують їх на користь ТОВ «Бліц 2011».

Після оформлення права власності на незаконно набуті об’єкти нерухомості за ТОВ «Бліц 2011», останнє безоплатно відчужує їх на користь кінцевих вигодонабувачів.

Пунктами Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління національного банку України № 148 від 29.12.2017 передбачено наступне:

6. Суб'єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами:

1) між собою - у розмірі до 10000 (десяти тисяч) гривень уключно;

2) з фізичними особами - у розмірі до 50000 (п'ятдесяти тисяч) гривень уключно.

Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку. Кількість суб'єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується.

Обмеження, установлене в пункті 6 розділу II цього Положення, стосується також розрахунків під час оплати за товари, придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівки, одержаної за допомогою електронного платіжного засобу.

7. Фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою:

1) із суб'єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - у розмірі до 50 000 (п'ятдесяти тисяч) гривень уключно.

Платежі на суму, що перевищує 50 000 гривень, проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством України порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, шляхом переказу коштів із поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку;

2) між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі до 50 000 (п'ятдесяти тисяч) гривень уключно.

Платежі на суму, яка перевищує 50 000 гривень, здійснюються шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення та/або переказу коштів на поточні рахунки (у тому числі на депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).

10. Розрахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб у разі їх здійснення готівкою без відкриття поточного рахунку шляхом унесення готівки до банків або небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, для подальшого її переказу на рахунки інших суб'єктів господарювання або фізичних осіб для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що згідно інформації ДФС України у ТОВ «Бліц 2011» відсутні відкриті поточні банківські рахунки, операції, вчиненні з використанням реквізитів зазначеного підприємства є безоплатними та мають ознаки легалізації майна, отриманого злочинним шляхом.

Всього у період з 2016 року по теперішній час організована група осіб із використанням реквізитів фіктивного ТОВ «Бліц 2011» заволоділа 12 (дванадцятьма) об’єктами нерухомості, які розташовані у місті Одесі, у тому числі квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна 1449845551101).

Так, вказаний об’єкт нерухомості належав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі договору дарування від 15.03.2008 та перебував у іпотечному обтяжені ПАТ «Дельта Банк». У той же час, державним реєстратором КП «Реєстраційна служба Одеської області» ОСОБА_4 12.12.2007 на підставі листа ПАТ «Дельта Банк» від 15.10.2015, яке має ознаки підроблення знято іпотечне обтяження з вищевказаного об’єкту нерухомого майна.

У подальшому, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2017, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 право власності на вищевказану квартиру безоплатно переоформлено на ТОВ «Бліц 2011», яке у свою чергу 12.04.2018 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 безоплатно переоформлено за ОСОБА_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт громадянина України, серія та номер: СМ753902, виданий 11.08.2005 Приморським РВ УМВС України в Одеській області.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

На теперішній час існує ризик того, що вказаний об’єкт нерухомості з метою зміни його правового статусу, тобто приховування, перетворення, відчуження, можуть бути протиправно переоформлено на третіх осіб або реалізовані добросовісним вигодонабувачам.

Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У даному випадку, вищевказаний об’єкт нерухомості є предметом кримінально протиправних дій, право власності на який є безпосереднім об’єктом правопорушення.

Крім того, щодо вказаного об'єкту нерухомого майна існує сукупність достатніх підстав вважати, що він є доказом злочинів, тобто містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому існує необхідність у його збереженні, в тому числі з метою забезпечення в подальшому відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Прокурор просив суд розглянути клопотання без його участі, у зв’язку із зайнятістю у невідкладних слідчих (розшукових) діях, вимоги викладені у клопотанні та просить суд задовольнити, посилаючись на викладені доводи.

Крім того, за клопотанням прокурора, слідчий суддя вважає за доцільне розглянути клопотання про накладення арешту на майно без участі осіб у володінні яких знаходиться вказаний об’єкт нерухомості, з метою збереження майна.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, якими прокурор обґрунтовує його задоволення, оцінивши всі обставини у сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до положень частини 1 статті 96-1 Кримінального кодексу України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 статті 96-2 Кримінального кодексу України передбачено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно, зокрема:

1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;

2) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави .

Частина 2 вказаної статті передбачає, що у разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.

Частина 4 вказаної статі передбачає, що гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті.

В даному випадку найтяжчим кримінальним правопорушенням, що розслідується у вказаному провадженні є частина 4 статті 190 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Таким чином, в даному випадку, є достатні підстави вважати, що за рішенням суду можливе застосування до вищевказаного нерухомого майна спеціальної конфіскації як заходу кримінально-правового характеру.

Згідно ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Таким чином, з метою забезпечення збереження доказів у кримінальному провадження, виключення можливості перепродажу або іншого відчуження, приховування вищевказаного об’єкту нерухомості, який згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно рахуються за ОСОБА_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт громадянина України, серія та номер: СМ753902, виданий 11.08.2005 Приморським РВ УМВС України в Одеській області, а також з метою забезпечення можливості застосування спеціальної конфіскації, існує необхідність в накладені арешту у кримінальному провадженні на зазначений об'єкт нерухомості для забезпечення унеможливлення переходу майнових прав на зазначений об'єкт до третіх осіб або добросовісних вигодонабувачів.

Вартість майна, на яке належить накласти арешт є спів мірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, адже саме зазначені об'єкти нерухомості є предметом злочинного посягання.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.93, 100, 110, 170-173, 309, 369-372, 392-395 КПК України, слідчий суддя –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання процесуального керівника у кримінальному провадженні – прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Одеської області ОСОБА_2, про накладення арешту на майно – задовольнити.

Накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна 1449845551101), яка належить ОСОБА_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт громадянина України, серія та номер: СМ753902, виданий 11.08.2005 Приморським РВ УМВС України в Одеській області на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2018, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 із забороною відчуження, розпорядження та здійснення реєстраційних дій.

Ухвала слідчого судді про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала слідчого судді про арешт майна або відмова у ньому можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом 5 (п`яти) діб з дня її оголошення згідно ст.309 КПК України.

Слідчий суддя: Іванчук В. М.