Рішення № 79702962, 07.02.2019, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року Справа № 414/15/19

Провадження № 2-а/414/4/2019

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з Нагорянської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до поліцейського роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Луганській області сержанта поліції Борисевича Сергія Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління патрульної поліції в Луганській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Кремінського районного суду Луганської області з позовом до поліцейського роти № 4 батальйону № 1 УПП в Луганській області сержанта поліції Борисевича С.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи, вказавши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, УПП в Луганській області.

В обґрунтування позову зазначається, що 18.12.2018 о 15:50 год. позивач керував транспортним засобом ВАЗ 21063 з державним реєстраційним номером НОМЕР_2 біля будинку № 310 по вул. Генерала Потапенка м. Лисичанськ. Позаду своєї машини позивач побачив автомобіль патрульної поліції, який рухався із ввімкненими проблисковими маячками червоного кольору, тому на виконання п. 3.2 Правил дорожнього руху України позивач зупинив свій транспортний засіб біля правого краю проїзної частини. В цей момент автомобіль патрульної поліції також зупинився і до позивача підійшов інспектор, який повідомив, що позивач керував автомобілем, на якому відсутнє праве дзеркало заднього виду, чим порушив вимоги п. 31.4.7 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП, у зв'язку з чим відповідачем була винесена постанова про адміністративне правопорушення № 801195 від 18.12.2018, а позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Позивач вважає, що вказана постанова є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав: 1) поліцейський розглянув справу з порушенням вимог діючого законодавства на місці вчинення правопорушення, у той час як позивачу не було роз'яснено його права та обов'язки, а також було відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу для залучення захисника; 2) у справі відсутні докази, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення; 3) зміст постанови не відповідає встановленим вимогам, оскільки не містить відомостей: про технічний засіб, який відповідач використовував під час фото- та/або відеофіксації; про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому позивач може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор доступу до зазначеної інформації; порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Позивач також наголосив, що конструкцією його транспортного засобу (ВАЗ 21063 1985 року випуску) передбачено дзеркало заднього виду за стандартом виробника тих часів, яке знаходиться всередині транспортного засобу і за допомогою нього позивач успішно керує зазначеним транспортним засобом майже двадцять років. Зовнішнє праве дзеркало було відсутнім з моменту випуску автомобіля і до теперішнього часу, а отже воно ніколи не було передбачено конструкцією автомобіля.

Таким чином, позивач просив скасувати винесену відповідачем постанову № 801195 від 18.12.2018 про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121 КУпАП та закрити зазначену справу про адміністративне правопорушення.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, в якій також зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання також не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, в якому також вказав, що проти позову заперечує.

Представник третьої особи - Управління патрульної поліції в Луганській областів судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, будь-яких заяв чи клопотань від нього не надходило.

Розглянувши зазначену адміністративну справу, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням всі надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до постанови серії ЕАВ № 801195 від 18.12.2018 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, водій ОСОБА_2 18 грудня 2018 року о 15:53 год., рухаючись біля будинку № 310 по вул. Генерала Потапенка м. Лисичанськ Луганської області, керував автомобілем ВАЗ 21063 з державним реєстраційним номером НОМЕР_2, на якому було відсутнє праве дзеркало заднього виду, чим порушив п. 31.4.7 Правил дорожнього рухуУкраїни, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, внаслідок чого поліцейським роти № 4 батальйону № 1 УПП в Луганській області сержантом поліції в Луганській області Борисевичем С.В. була винесена вказана постанова, за якою на ОСОБА_2 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн (а.с. 14, 28).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз'яснень, викладених у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» № 6 від 24.06.1988 орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Однак відповідач, отримавши копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовну заяву з доданими до неї документами, ознайомившись з їх змістом, не з'явився до суду і не надав пояснень з приводу своїх дій щодо притягнення до адміністративної відповідальності позивача, правомірність та законність яких останній ставить під сумнів, не надав будь-яких доказів чи відзиву на позовну заяву, а тому суд вважає, що відповідач своєю пасивною поведінкою щодо реалізації наданих йому процесуальних прав фактично висловив мовчазну згоду з вимогами позивача.

В той же час, згідно з рапортом начальника сектору зв'язку та телекомунікацій Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Кшемінського В.М. від 04.02.2019, наданого відповідачем, відеозаписи з нагрудних камер поліцейських Борисевича С.В. та Кислова М.Д. від 18.12.2018 відсутні з невідомих причин (а.с. 42).

Частиною 1 статті 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Так, згідно з п. 31.4.7 (а) Правил дорожнього руху України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності вимогам, зокрема у разі, якщо на ньому немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду.

Натомість позивачем надано суду витяг із «Керівництва по експлуатації автомобілей ВАЗ 2106, ВАЗ 21061, ВАЗ 21063», з якого вбачається, що праве зовнішнє дзеркало заднього виду конструкцією цих автомобілей не передбачене (а.с. 45).

З огляду на вищевикладене та встановлені у справі обставини, суд вважає, що стороною відповідача не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови, оскільки викладені у ній обставини належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП та ст. 72 КАС України не підтверджені.

Крім того, у постанові відповідача про накладення адміністративного стягнення не зазначається підпункт п. 31.4.7 Правил дорожнього рух України, порушення якого інкримінується позивачу.

Диспозиція ч. 1 ст. 121 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм.

Таким чином, зміст постанови про накладення адміністративного стягнення, винесеної відповідачем стосовно позивача, не відповідає у повній мірі вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки належним чином не зазначений нормативний акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

Суд також зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює,а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16-а, який суд першої інстанції враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у цій адміністративній справі в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.

Однак з позовної заяви судом встановлено, що відповідачем було порушено процедуру розгляду справи, оскільки позивачу не було роз'яснено права та обов'язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також позивачу було відмовлено у задоволенні клопотання щодо надання часу для залучення захисника, тим самим його було позбавлено можливості скористатися у повному обсязі наданими законом правами, зокрема в частині отримання правової допомоги.

Будь-яких доказів щодо спростування допущення відповідачем зазначених у позовній заяві порушень процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення останнім надано не було (відеозапису з нагрудної камери тощо), а тому суду не залишається нічого іншого, крім як констатувати, що відповідні порушення з боку відповідача мали місце.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення в частині розгляду справи на місці вчинення правопорушення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У п. 2.3 свого рішення від 26 травня 2015 року у справі № 5-рп/2015 Конституційний Суд України, аналізуючи положення ст. 258 КУпАП, вказав на існування так званого «скороченого провадження» у справах про адміністративні правопорушення, тобто провадження за адміністративними правопорушеннями, накладання стягнення за якими відбувається саме на місці вчинення адміністративного правопорушення. І перелік таких випадків прямо передбачений статтею 258 КУпАП, тобто коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.

З часу прийняття цього рішення Конституційним Судом України ст. 258 КУпАП була змінена законодавцем і станом на 17 липня 2018 року відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, в тому числі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП.

При цьому згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, постанова у справі про адміністративне правопорушення, зокрема передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1853 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Так, зазначене у ч. 5 ст. 258 КУпАП правило не поширюється на правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, до якого відноситься правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Також відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Таким чином, у разі вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, розгляд якого відповідно до ч. 1 ст. 222 КпАП віднесено до компетенції Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення не складається і розгляд таких справ здійснюється на місці вчинення правопорушення, незалежно від того, чи оспорюватиме особа під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення допущене порушення і адміністративне стягнення.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 750/8192/16-а, який суд першої інстанції також враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у цій адміністративній справі в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що відповідачем під час розгляду справи в порушення вимог закону справа розглядалася на місці вчинення правопорушення, оскільки в цій частині відповідач діяв відповідно до вимог діючого законодавства.

Щодо посилання позивача на невідповідність постанови у справі про адміністративне правопорушення встановленим законодавством вимогам, оскільки остання не містить відомостей про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, суд вважає такі зауваження позивача необґрунтованими, оскільки такі відомості відповідно до ст. 283 КУпАП зазначаються лише у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.

Стосовно доводів позивача про порушення вимог статті 283 КУпАП щодо незазначення у постанові технічного засобу, яким здійснено фото- та/або відеозапис правопорушення, суд також вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 14 Закону України «Про національну поліцію» остання використовує технічні засоби, засоби фото- та відеофіксації, засоби фіксації звуку під час документування обставин скоєння злочинів та інших правопорушень, в тому числі й в громадських місцях, а також дій працівників Національної поліції під час виконання ними покладених на них завдань.

Згідно з ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Водночас, процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015.

За приписами пункту 5 розділу IV цієї Інструкції постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Тому суд дійшов висновку, що такі відомості зазначаються лише у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі. У зв'язку із цим в даній справі відповідач під час складання постанови не був зобов'язаний вказувати технічний засіб, яким зафіксоване правопорушення, оскільки відеозапис є лише загальним доказом у справі, а відеореєстратор або нагрудна камера не є спеціальним технічним пристроєм, який необхідно вносити до постанови.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 536/583/17, який суд першої інстанції враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у цій адміністративній справі в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на встановлені судом обставини, оскільки відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем інкримінованого останньому адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП, крім того, відповідачем були допущені істотні порушення процедури розгляду справи, що призвело до порушення прав позивача, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а відповідна справа про адміністративне правопорушення - закриттю, що з огляду на положення ч. 2 ст. 9 та ч. 3 ст. 286 КАС України буде належним та ефективним способом захисту прав позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 6, 9, 14, 16, 72-77, 79, 229, 241-246, 286 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1; місце проживання: АДРЕСА_1) до поліцейського роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Луганській області сержанта поліції в Луганській області Борисевича Сергія Васильовича (місцезнаходження: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Штейгерська, 8), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління патрульної поліції в Луганській області (місцезнаходження: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Штейгерська, 8), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи - задовольнити повністю.

Скасувати постанову серії ЕАВ № 801195, винесену 18 грудня 2018 року поліцейським роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Луганській області сержантом поліції Борисевичем Сергієм Васильовичем про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 за ст. 121 ч. 1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 гривень, а відповідну справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана ним протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя І.Г.Безкровний