Ухвала суду № 79700717, 05.02.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/7577/17

провадження № 2/361/147/19

05.02.2019

У Х В А Л А

05 лютого 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарі - Смірнова І.В.,

розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом Керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 селищної ради Броварського району Київської області до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання договору іпотеки недійсним,

установив:

В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває на розгляді вищевказана цивільна справа.

В підготовчому засіданні представники відповідача ПАТ «Універсал Банк» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали клопотання від 28 березня 2018 року про повернення позовної заяви, оскільки ПАТ «Універсал Банк» вважає, що позовна заява подана прокурором не в інтересах держави, а від імені ОСОБА_1 селищної ради Броварського району Київської області, а тому у прокурора були відсутні підстави для звернення до суду в інтересах особи, яка за законом має право для звернення до суду, що, відповідно до п.4 ч.4 ст. 185 ЦПК України, є підставою для повернення позовної заяви.

В підготовчому засіданні прокурор Новіцька Н.В. заперечувала проти задоволення клопотання.

В підготовче засідання представник позивача ОСОБА_1 селищної ради Броварського району Київської області не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином. Направили до суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника, позовні вимоги підтримали.

В підготовче засідання відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Направили до суду клопотання про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги визнали.

Дослідивши письмові матеріали справи та вислухавши думку сторін, які з’явилися в підготовче судове засідання, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦК України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об’єктами права власності Українського народу.

Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Згідно зі змістом ч. 2 ст. 327 ЦК України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної і власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Відповідно до ст. 60 вказаного Закону, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності нарухоме і нерухоме майно. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб’єктів.

Отже, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, землі комунальної власності, правомочності власника щодо якого від імені територіальної громади має виконувати відповідна рада.

Згідно інформації ОСОБА_1 селищної ради Броварського району Київської області, земельна ділянка площею 4,9602 га входила до земельного масиву КСП «Кіровське» загальною площею 112,0 га та на підставі рішення ОСОБА_1 селищної ради № 213 XVII сесії XXIII скликання від 06.06.2001 р. «Про передачу до земель запасу ОСОБА_1 селищної ради частини земель колективної власності КСП «Великодимерське», КСП «Кіровське», КСП «Мічуріна», КСП «Шевченківське» передано до земель запасу ОСОБА_1 селищної ради (а.с.22-23).

Таким чином, орган місцевого самоврядування до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист інтересів держави в цій сфері є ОСОБА_1 селищна рада Броварського району Київської області.

Разом з тим, жодних дій щодо захисту порушених інтересів держави ОСОБА_1 селищни рада не вжила, зокрема, селищна рада не звернулась до суду з позовом, та після відкриття провадження у вказаній справі жодного разу до суду не з’явилася.

Відтак, у прокурора є всі підстави, передбачені положенням ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» для звернення до суду, зокрема, ОСОБА_1 селищна рада є органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження ( ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування»); вказаний орган не здійснює захист інтересів держави, хоча він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VІІ, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державноївласності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Відтак, суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Пункт 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з'ясувати, що мається на увазі під «виключним випадком» і чи є таким випадком ситуація у справі.

Аналіз ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб’єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається».

Виходячи з наведених положень, у спірних правовідносинах інтереси держави та позивача, який представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування повністю збігаються.

З огляду на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання про повернення позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.260 ЦПК України,

ухвалив:

В задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про повернення позовної заяви Керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 селищної ради Броварського району Київської області до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання договору іпотеки недійсним – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.С.Сердинський