Рішення № 7969910, 22.12.2009, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "22" грудня 2009 р. по справі № 4/132-38

за позовом Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Волинської філії

до відповідача Державне підприємство "Волиньвугілля"

про стягнееня 2 908,95 грн.

                                                                      Суддя Слободян П.Р.

За участю представників сторін:

від позивача: Третяк М. О. - довіреність у справі

від відповідача: н/з.

Суть спору: позивач - відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Волинської філії просив стягнути з відповідача - державного підприємства "Волиньвугілля" 2908,95грн., в т.ч. 2828,00грн. основної заборгованості, 50,72грн. пені, 19,14грн. процентів річних та 11,09грн. інфляційних втрат.

Відповідач в судове засідання не з’явився, обґрунтованих пояснень по суті позовних вимог суду не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового розгляду за його адресою, що підтверджується повідомленням № 4301028775690.

Враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, письмові докази міг відправити поштою і вправі був забезпечити явку представника на власний розсуд, поважності причин неявки не навів, господарський суд, визнав зібрані матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, господарський суд, встановив:

29 грудня 2008 року між ВАТ "Укртелеком" та державним підприємством "Волиньвугілля" було укладено договір № 195/21-395 про надання в користування виділеного некомутованого каналу (тракту) електрозв’язку.

Укладена угода предметом судового розгляду не виступала, недійсною судом не визнавалася, сторонами розірвана не була, у зв’язку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати зазначену угоду недійсною або неукладеною.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

У відповідності до умов зазначеної вище угоди позивачем було взято на себе зобов’язання щодо надання послуг.

На виконання умов вказаного договору позивачем впродовж періоду з червня - вересень 2009р. надавались відповідачу послуги.

Викладене підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи оборотною відомістю, особовими рахунками за послуги за період з червень - вересень 2009р., розрахунками заборгованості та іншими документами.

Проте, відповідач взяті на себе згідно договору № 195/21-395 від 29.12.2008р. зобов’язання, зокрема, в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті наданих останнім послуг (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконав, вартість наданих послуг в сумі 2828,00грн. не оплатив.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв’язку з прострочкою платежів, відповідачу відповідно до ст. 526, 546, 549 ЦК України, п. 6.5. договору та за неналежне виконання договірних зобов’язань та несвоєчасне проведення обов’язкових платежів позивачем було нараховано пеню, яка у відповідності до представленого суду розрахунку за склала 50,72грн.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що відповідно до поданого позивачем розрахунку сума процентів річних, нарахованих відповідачу за період прострочки платежів становить 19,14грн. та 11,09грн. - сума інфляції.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задоволення.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, які поніс позивач пов’язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом, (сплата державного мита, оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), підлягають відшкодуванню у відповідності із вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 144, 173 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства "Волиньвугілля", (м. Нововолинськ, вул. Луцька, 1, код 32365965) в користь відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії (м. Луцьк, вул. Кривий Вал, 28, код 23251963) 2828,00грн. основної заборгованості, 50,72грн. пені, 19,14грн. процентів річних та 11,09грн. інфляційних втрат, 102,00грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення господарського процесу.

          Суддя                                                                      Слободян П. Р.