Рішення № 79698875, 08.02.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

08.02.2019

ЄУН № 337/4535/17

Провадження № 2/337/21/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі головуючого судді Кучерук І.Г.

з участю секретаря Бессарабової Т.П.

позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КУ «Централізована бухгалтерія закладів та установ молоді, фізичної культури та спорту» Запорізької обласної ради про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом у якому вказала, що вона працювала в КУ «Централізована бухгалтерія закладів та установ молоді, фізичної культури та спорту» ЗОР на посаді провідного спеціаліста сектору внутрішнього аудиту та матеріально-технічного забезпечення з 17.02.2014р. по 02.06.2015р. 02.06.2015р. вона звільниласьпо ст. 38 за власним бажанням. по догляду за дитиною до досягнення нею 14 річного віку.На день звільнення КУ «ЦБ молоді та спорту» ЗОР не розрахувались з нею в повному обсязі. Вона вимушена була неодноразово звертатися до суду за стягненням недонарахованих та недоплачених сум. На підставі Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2016р. та Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 22.12.2016 р. з відповідача стягнуто: частину заробітної плати (у вигляді премій та надбавок) у сумі 9938,74 грн., індексацію заробітної плати у сумі 3864.71 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення у сумі 1551 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати у сумі 3435,08 грн. Ухвалою ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 19.10.2017р. касаційну скаргу відповідача відхилено, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2016р., та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 22.12.2016р. по справі, залишено без змін. 20.01.2017р. відповідач, на підставі рішення суду по справі №335\6372\15ц виконав зобов’язання по сплаті частки заробітної плати, індексації, матеріальної допомоги на оздоровлення та компенсації втрати частини доходу, що підтверджується банківською випискою Приват Банку від 24.01.2017р. по особовому рахунку 51687572466601985 за 20.01.2017р. Загальна сума 15125 грн. з урахуванням стягнутих податків. Враховуючи, що відповідач вчинив затримку сум більш ніж на один місяць, (всі стягнуті суми за рішеннями суддів, це є заробітна плата), останній зобов'язаний здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. За порушення термінів виплати заробітної плати, вонамає право на компенсацію втрати частини доходів у зв’язку порушенням термінів їх виплати. Помісячний розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплат на суму 15354,45грн. за період з 01.11.2015 р. по 01.01.2017 р.(дата фактичного розрахунку) складає 2054,65 грн. У зв’язку з тим що дана суми компенсації, згідно п. 2.2.8 Інструкції зі Статистики №5 - є заробітна плата, підприємство самостійно повинно було нараховувати компенсацію на кожну гривню несвоєчасно сплачену. Вона вимушена на суму компенсації 2054,65 грн., знов нарахувати компенсацію втрати частини доходів, з урахуванням діючих індексів інфляції, яка за період з 01.01.2017 р. по 01.11.2017 р. складає 310,98 грн. На підставі рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16.08.2017р., стягнуто з відповідача відпускні після перерахунку у сумі 3540,61 грн. - яка складається з: 348,38 грн. (8 днів відпустки у червні 2014 р.), 442,64 грн. (10 днів відпустки у липні 2014 р.), 2749,59 грн. (15днів відпустки + 19 компенсації за невикористану відпустку у травні 2015 р.). 08.09.2017 рокувідповідач виконав свої зобов’язання, та сплатив суму відпускних після перерахунку, на суму 3540,61 грн. Загальна сума компенсації втрати частини доходів на не своєчасно виплачені відпускні у загальній сумі 3540,61 грн., дорівнює 2355,23 грн. У відповідності до Кодексу законів про працю України при розрахунку в день звільнення (02.06.2015 р.) відповідач повинен був розрахуватись в повному обсязі. Факт не нарахування та несплати відповідачем частки заробітної плати у вигляді відпускних, підтверджено рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16.08.2017р. та стягнуто з відповідача відпускні після перерахунку у загальній сумі - 3540,61 грн. 08.09.2017р. відповідач на підставі рішення суду, виконав зобов’язання на суму 3540,61 грн. З 03.06.2015р. по 08.09.2017 р. минуло 569 робочих дня. Період з 03.06.2015 р. по 10.01.2017р. вже розглядався в Хортицькому районному суді справа № 337/972/17 від 04.08.2017 р. Позовні вимоги задоволені. Враховуючи рішення по справі від 04.08.2017 р. в даній справі хоче стягнути середній заробіток за період з 11.01.2017 р. по день фактичного розрахунку, тобто по 08.09.2017 р. з урахуванням зарплати за даний період. В даний час вона працює в Другому запорізькому місцевому центрі з надання БВПД з 11.01.2017 року. Факт сплати відпускних після перерахунку на підставі рішення суду по справі № 337/972/17 від 08.09.2017 р.,підтверджується банківською випискою Приват Банку по особовому рахунку за 08.09.2017 р. Таким чином, за період з 11.01.2017 р. по 08.09.2017 р. (включно) минуло 165 робочих днів. Середньоденна заробітна плата складає 280,04 грн. Зарплата за період з 11.01.2017 р. по 08.09.2017 р. складає 28110 грн. Середня зарплата за період з 11.01.2017 р. по 08.09.2017 р. складає 18096,60 грн. Вважає, що підлягає стягненню з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки при звільненні, а саме за період з 11.01.2017 р. по 08.09.2017 р. у розмірі 18096,60 грн. Дії відповідача щодо порушення її прав у сфері трудових відносин, принизило її, завдало моральної шкоди та призвели до моральних страждань та інших негативних наслідків морального характеру. Заперечення відповідачем факту звернення до нього щодо невиплаченої заробітної плати, є додатковим доказом завдання відповідачем моральної шкоди. Поновлення своїх прав вимагає додаткових, раніше непередбачуваних зусиль. Такі дії відповідача щодо протиправного її звільнення та несплата заробітної плати, вимагає додаткових зусиль по організації свого життя, для того, щоб гідно існувати. Порушенням прав завдало душевних страждань, вона постійно знаходиться в пригніченому стані, втратила спокій, самопочуття та психологічний стан погіршився. Вона хвилюється та нервує з приводу ситуації що мала місце. Її постійно переслідують думки про вчинене відповідачем щодо неї, що в свою чергу, призводить до роздратованості, до замикання в собі та своїх проблемах, а відповідно погіршує відносини з оточуючими людьми, її близькими та рідними. Вона також вимушена витрачати свій час на те щоб поновити свої порушені права, що викликає додаткових, непередбачених раніш, зусиль. Завдання моральної шкоди, визначає в розмірі 50000 грн. Просить суд стягнути з відповідача компенсацію втрати частини доходів у зв’язку порушенням термінів їх виплати за період з 01.11.2015 р. по 01.01.2017 р. у загальній сумі 2054, 65 грн.; стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв’язку порушенням термінів їх виплати на суму 2054,65 грн., за період з 01.01.2017 р. по 01.11.2017р. у загальній сумі 310,98 грн.; стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв’язку порушенням термінів їх виплати на суму відпускних після перерахунку у загальній сумі 2355,23 грн.; стягнути середній заробіток по день фактичного розрахунку (08.09.2017р.) у сумі 18096,60 грн.; стягнути моральну шкоду у сумі 50000 грн.

Ухвалою суду від 28.12.2017 року, відкрито провадження по справі, і визначена форма розгляду справи: за правилами спрощеного провадження.

30.01.2018 року, від відповідача, до суду надійшов відзив на позов, у якому вказано, що вважають позовні вимоги ОСОБА_1 незаконним, необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню. З 17.02.2014 року до 02.06.2015 року позивачка перебувала з Установою у трудових відносинах на посаді провідного спеціаліста сектору фінансового аудиту та матеріально-технічного забезпечення. Після звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, Установою у встановленому законом порядку був проведений розрахунок із позивачкою та здійснена виплата відповідних сум. 08.06.2016р. Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Установи (№ 335/6372/15-ц) про стягнення недорахованої заробітної плати прийнято рішення, яким частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з відповідача на користь позивача індексацію заробітної плати в сумі 3864,71 грн. та 1551 грн. як матеріальну допомогу на оздоровлення; в іншій частині в задоволені позову відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 22.12.2016р. рішення суду першої інстанції від 08.06.2016р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення невиплаченої частини заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням стоків їх виплати скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з Установи на користь ОСОБА_1 невиплачену частину заробітної плати в сумі 9938,74 грн. та компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 3435,08 грн. В іншій частині рішення по цій справі залишено без змін. Вищезазначені рішення судів після набрання ними законної сили, були виконані Установою у встановленому законом порядку. Так, після звернення ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби у Запорізькій області, останнім 20.01.2017 року списані з Установи відповідно до Порядку, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, на користь ОСОБА_1 належні їй за рішеннями судів кошти в розмірі 18609,53 грн. Оскільки сума в розмірі 15125 грн. (18609,53 грн. за відрахуванням податків та обов’язкових платежів) виникла в наслідок прийняття відповідних рішень Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя та Апеляційного суду Запорізької області та виплачена одразу після звернення ОСОБА_1 до відповідного органу Держказначейства, підстави для компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати відсутні. Крім того, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.01.2017р. № 6- 2190ск 17 по справі (ЄУН 335/6372/15-ц) було відкрито касаційне провадження по перегляду рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2016р. та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 22.12.2016р., а також зупинено їх виконання.Рішення судом касаційної інстанції було прийнято лише 19 жовтня 2017 року. Що стосується компенсації втрати частини доходів на несвоєчасно виплачені відпускні та стягнення середнього заробітку по день фактичного розрахунку (з 11.01.2017р. до 08.09.2017р.), сума відпускних в розмірі 3540,61 грн. була стягнута на користь ОСОБА_1 за рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16.08.2017р. Зазначена сума відпускних виникла внаслідок збільшення середнього заробітку у зв’язку з прийняттям рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2016р. та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 22.12.2016р. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя було прийнято в період дії ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.01.2017р. щодо зупинення виконання рушень, на підставі яких була розрахована і в подальшому стягнута сума відпускних (3540,61 грн.). Проте, у зв’язку з набранням чинності рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16.08.2017р., та зверненням ОСОБА_1 до відповідного органу Держказначейства, сума в розмірі 3540,61 грн. була списана з рахунку Установи. Вважають, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню в повному обсязі.

31.01.2018 року до суду від позивача надійшла уточнююча позовна заява у якій позивачка окрім іншого вказала, що середньоденна заробітна плата складає 316,5 грн. Розрахунок середньої заробітної плати по день фактичного розрахунку за період з 11.01.2017 р. по 08.09.2017 р. Становить 316,50 грн. х 165 дня = 52 220,85 грн.Так як в цей період вона працювала, та отримувала заробітну плату, яка за період з 11.01.2017 р. по 08.09.2017 р. склала 28110,00 грн., то середній заробіток за час затримки при звільненні, а саме: за період з 11.01.2017 р. по 08.09.2017 р., який підлягає стягненню, становить 24110,85 грн.

13.02.2018 року від відповідача, до суду надійшов відзив на уточнюючу позовну заяву.

21.02.2018 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на уточнюючу позовну заяву.

Ухвалою суду від 05.03.2018 року продовжено подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 09.07.2018 року, за клопотанням позивача ОСОБА_1, проти чого не заперечували представники відповідача, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

26.07.2018 року до суду, від відповідача, надійшов відзив на позовну заяву.

02.08.2018 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

23.08.2018 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Судом витребувані матеріали цивільних справ № 337\579\17, №335\6372\15-ц, №337\972\17.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги з мотивів викладених у позовних заявах, відповідях на відзиви, розрахунках.

У судовому засіданні представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог з мотивів викладених у письмових відзивах на позови, запереченнях на відповідь на відзив.

Суд, розглянувши надані документи та матеріали, вислухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала в КУ «Централізована бухгалтерія закладів та установ молоді, фізичної культури та спорту» Запорізької обласної ради з 17.02.2014 року по 02.06.2015 року.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2016р. частково задоволено позов ОСОБА_1 до КУ «Централізована бухгалтерія закладів та установ молоді, фізичної культури та спорту» та стягнуто на її користь індексація заробітної плати за період з 17.02.2014 року по 02.06.2015 року в сумі 3864,71 грн., матеріальна допомога на оздоровлення в сумі 1551 грн., а всього 5415,71 грн. В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 9938,74 грн. та компенсації втрат частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплат в розмірі 3435,08 грн. - відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 22.12.2016р. рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення невиплаченої частини заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з КУ «Централізована бухгалтерія закладів та установ молоді, фізичної культури та спорту» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 невиплачену частину заробітної плати в сумі 9938,74 грн. та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати в розмірі 3 435,08 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що у період з 17.02.2014 року до 02.06.2015 року, за виключенням часу з 02.07.2014 року по 26.03.2015 року, позивачці ОСОБА_1 не в повному обсязі була виплачена заробітна плата у вигляді премій, надбавок на загальну суму 9938,74 грн.

Крім того, враховуючи, що їй у період з 17.02.2014 року до 02.06.2015 року (за виключенням періоду з 02.07.2014 року по 26.03.2015 року) щомісячно не була виплачена частина заробітної плати, вона відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі 3435,08 грн.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2016р., та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 22.12.2016р., набрали законної сили 22.12.2016р.

Як встановлено судом, вказані судові рішення були виконані відповідачем 20.01.2017р. шляхом перерахування на банківський рахунок позивачки в ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнутих сум за вирахуванням обов’язкових податків та платежів.

На даний час позивачка просить стягнути з відповідача компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.11.2015р. по 01.01.2017р. в сумі 2054,65 грн., посилаючись на те, що строки виплати доходів у вигляді премії, надбавки, індексації заробітної плати та матеріальної допомоги на оздоровлення були порушені більш, ніж на один місяць і виплачені лише в січні 2017р.

Згідно ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 цього Закону визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Порядок проведення компенсації втрати частини доходи у зв’язку з порушенням строків їх виплати визначений постановою КМУ №159 від 21.02.2001р. (далі – Порядок).

Відповідно до п.4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, оскільки судом встановлено і не заперечується сторонами, що частина заробітної плати у вигляді премії, надбавки, індексації заробітної плати та матеріальної допомоги на оздоровлення на загальну суму 15354,45 грн (за вирахуванням податків та обов’язкових платежів -12397,88 грн.) була виплачена позивачці несвоєчасно, з затримкою більш, ніж на один місяць.

Дослідивши наданий позивачкою розрахунок вказаної суми компенсації, суд вважає його обґрунтованим та здійсненим відповідно до Закону України та Порядку…., тому бере його за основу при ухваленні цього рішення.

При цьому суд враховує, що відповідач вказаний розрахунок не спростував, жодних обґрунтованих заперечень проти цих позовних вимог не подав.

Таким чином, на користь позивачки слід стягнути компенсацію в сумі 2054,65 грн., нараховану за період з 01.11.2015р. по 01.01.2017р. на неотриманий своєчасно дохід в сумі 15354,45 грн. (за вирахуванням податків та обов’язкових платежів -12397,88 грн.)

Крім того, позивачка просить стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати в сумі 310,98 грн., нараховану на неотриманий своєчасно дохід у вигляді компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати в сумі 2054,65 грн. за період з 01.11.2015р. по 01.01.2017р.

Суд вважає вказані вимоги також законними та обґрунтованими, оскільки за змістом Закону компенсація втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати нараховується підприємством самостійно у випадку затримки виплати заробітної плати більш, ніж на один місяць, і, в свою чергу, як компенсаційна виплата входить до структури заробітної плати.

Як встановлено судом, здійснюючи в січні 2017р. виплату заробітної плати у вигляді премій, надбавок на загальну суму 9938,74 грн., індексації заробітної плати в сумі 3864,71 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 1551 грн., які стягнуті рішеннями Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2016р. та Апеляційного суду Запорізької області від 22.12.2016р., відповідач самостійно не нарахував компенсацію втрати частини цих доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати за період після 02.06.2015р., у зв’язку з чим позивачка звернулась до суду з вимогами про стягнення такої компенсації в сумі 2054,65 грн., визначивши на власний розсуд період її нарахування з 01.11.2015р. по 01.01.2017р.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивачки компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати в сумі 310,98 грн.

При цьому, суд погоджується з розрахунком вказаної суми, який наданий позивачкою, оскільки він відповідає вимогам діючого законодавства, фактичним обставинам справи і не спростований відповідачем.

Також судом встановлено, що рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 16.08.2017р., справа 337/579/17, стягнуто з КУ «Централізована бухгалтерія закладів та установ молоді, фізичної культури та спорту» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 3540 грн. 61 коп. в порядку перерахунку компенсації днів відпустки за червень, липень 2014р., травень 2015р.

Вказане судове рішення набрало законної сили і було виконано відповідачем 08.09.2017р. шляхом перерахування вказаної суми на банківський рахунок позивачки.

З обставин даної справи встановлено, що первісно компенсація днів відпустки була нарахована позивачці, виходячи із середньомісячної заробітної плати, розрахованої без урахування премій, надбавок, яких позивачка була позбавлена у зв’язку з накладанням догани. Після її скасування відповідач самостійно не здійснив перерахунок заробітної плати та не виплатив борг позивачці, у зв’язку з чим вона зверталась до суду. Рішеннями Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2016р. та Апеляційного суду Запорізької області від 22.12.2016р. на користь позивачки ОСОБА_1 була стягнута заборгованість в загальній сумі 15354,45 грн.

Отже, перерахунок компенсації днів відпусток полягає у визначенні цієї суми, виходячи із середньомісячної заробітної плати позивачки з урахуванням сум, які були стягнуті вищезазначеними судовими рішеннями.

Беручи до уваги, що дохід у вигляді перерахунку компенсації днів відпусток за червень, липень 2014р., травень 2015р. повинен був нарахований відповідачем та виплачений позивачці після набрання законної сили рішеннями Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2016р. та Апеляційного суду Запорізької області від 22.12.2016р., а саме після 22.12.2016р., але фактично виплачений 08.09.2017р., суд вважає, що позивачка ОСОБА_1, відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», має право на компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати лише за період з січня 2017р. по серпень 2017р., а не як визначено позивачкою за період з червня 2016р. по жовтень 2017р.

У зв’язку з цим суд здійснює власний розрахунок компенсації втрати частини доходу у вигляді компенсації днів відпустки в сумі 3540,61 грн. за період невиплати з січня 2017р. по серпень 2017р., виходячи з правил, визначених Порядком.

Так, за вирахуванням податку та обов’язкових платежів за розрахунком позивачки (арк.9) компенсації підлягає сума в розмірі 2859,30 грн.

За період невиплати з січня 2017р. по серпень 2017р. індекс споживчих цін становить 107,08% (1,011х1,010х1,018х1,009х1,013х1,016х1,002х0,99х100).

Величина приросту індексу споживчих цін за період з січня 2017р. по серпень 2017р. становить 7,08 (107,08% -100%).

Сума компенсації становить: 2859,30 грн. х 7,08 :100 = 202,44 грн.

Загальна сума компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки становить 2568,07 грн. (2054,65 грн. +310,98 грн. +202,44 грн.).

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з такого.

За ст.47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначеній статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2017р., справа 337/972/2017, стягнуто з КУ «Централізована бухгалтерія закладів та установ молоді, фізичної культури та спорту» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.06.2015 року по 10.01.2017 року в сумі 113136 грн.16 коп.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 21.12.2017 року рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2017 року змінено, стягнуто з КУ «Централізована бухгалтерія закладів та установ молоді, фізичної культури та спорту» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.06.2015 року по 10.01.2017 року в сумі 127866 грн., виходячи із середньоденної заробітної плати в сумі 316,50 грн.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що в день звільнення 02.06.2015р. відповідач не здійснив повного розрахунку з позивачкою, заборгованість по заробітній платі була стягнута рішеннями Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2016р. та Апеляційного суду Запорізької області від 22.12.2016р., які виконані відповідачем 20.01.2017р.

Звертаючись первісно до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, позивачка ОСОБА_1 на власний розсуд визначила період затримки з 03.06.2015р. по 10.01.2017р. і її вимоги були задоволені.

Разом з тим, в межах даної цивільної справи судом встановлено, що остаточний розрахунок з позивачкою, а саме виплата перерахованої суми компенсації днів відпустки в розмірі 3540,61 грн., була проведена 08.09.2017р.

На даний час позивачка просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 11.01.2017р. по 08.09.2017р. (165 робочих днів), виходячи з середньоденної заробітної плати в розмірі 316,50 грн. за вирахуванням суми доходу, отриманого нею за новим місцем роботи. За розрахунком позивачки розмір середнього заробітку становить 24110,85 грн.

Суд погоджується з наданим розрахунком, оскільки він відповідає вимогам діючого законодавства, крім того, розмір середньоденного заробітку, який враховано при здійсненні вказаного розрахунку, встановлений постановою Апеляційного суду Запорізької області від 21.12.2017р. Даний розрахунок відповідачем не спростований.

Що стосується моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Крім того, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що не проведення повного розрахунку при звільненні порушили трудові права позивача, зокрема, в частині належної оплати праці, що негативно вплинуло на психо-емоційний стан позивача і, як наслідок, спричинило моральну шкоду. Проте, суд не може погодиться з розміром компенсації такої шкоди, яка визначена позивачем в сумі 50000 грн., оскільки суду не надано доказів на підтвердження того, яких змін у життєвих стосунках зазнала позивач через неналежне виконання роботодавцем свого обов’язку, яких зусиль для організації нормальних умов життя їй довелось докладати. У зв’язку з відсутністю таких фактичних даних, що свідчили б про наявність обставин, які мають істотне значення для вирішення питання щодо обґрунтованості заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди саме в розмірі, який визначений позивачем, суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Визначаючи розмір грошової компенсації моральної шкоди, спричиненої невиплатою заробітної плати, суд виходить з принципів розумності і справедливості та приходить до висновку, що 1000 грн. буде справедливою і достатньою мірою компенсації моральної шкоди, яка була спричинена позивачу порушенням її конституційного права на належні умови праці, в тому числі на своєчасну виплату заробітної плати.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 229, 263-265, 354 ЦПК України, ст. 23 ЦК України, ст. 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Комунальної установи «Централізована бухгалтерія закладів та установ молоді, фізичної культури та спорту» Запорізької обласної ради(м. Запоріжжя пр. Соборний, 164), на користь ОСОБА_1(ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн. НОМЕР_1, м. Запоріжжя вул. Героїв 93-ї бригадиАДРЕСА_1), компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати в загальній сумі 2568,07 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.01.2017р. по 08.09.2017р. в сумі 24110,85 грн., моральну шкоду в сумі 1000 грн., в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору 640 грн., усього 28318(двадцять вісім тисяч триста вісімнадцять) грн. 92 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Комунальної установи «Централізована бухгалтерія закладів та установ молоді, фізичної культури та спорту» Запорізької обласної ради(м. Запоріжжя пр. Соборний, 164) на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн. (шістсот сорок) грн.

Рішення може бути оскаржене в Запорізький апеляційний суд протягом 30 днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя:

Повний текст рішення складений 08.02.2019 року.

Суддя: