Вирок № 79696775, 07.02.2019, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/7469/17

1-кп/296/155/19

Вирок

Іменем України

07 лютого 2019 року м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі:

головуючої судді: Янчук Н.П.

за участю секретаря

судового засідання: Новицької О.В.

прокурора: Канарського В.С.

обвинуваченого: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №42017060360000179 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець с.Невгоди, Овруцького району, Житомирської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий:

- 22.12.2014 р. Овруцьким районним судом Житомирської області за ч. 1 ст. 119 КК України на 4 роки обмеження волі, на підставі ст. 75,76 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки, 03.01.2017 року ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області звільнений від відбування покарання у зв»язку із закінченням іспитового строку;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 від 17 березня 2014 року, 23 березня 2014 року Овруцьким об'єднаним міським військовим комісаріатом Житомирської області солдат запасу ОСОБА_2 призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та того ж дня направлений для проходження військової служби до військової частини А0409 (польова пошта В2731). Відповідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» солдат ОСОБА_2 вважається військовослужбовцем, що проходить службу під час мобілізації на особливий період.

23 березня 2014 року солдат ОСОБА_2 прибув для проходження військової служби до військової частини А0409 та, відповідно до наказу командира вказаної військової частини від 23 березня 2014 року №90, солдата ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення, та призначено на посаду майстра майстерні вимірювальної техніки взводу спеціальних робіт ремонтної роти батальйону матеріально-технічного забезпечення, яку останній прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком .громадян України та кожен повинен додержуватися вимог Конституції України та законів України, ст.ст.1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.

Під час проходження військової служби під час мобілізації на особливий період солдат ОСОБА_2 відповідно до положень Військової присяги, ст.ст.11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1,4,6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати Військовий обов'язок та вимоги військових статутів, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Однак, солдат ОСОБА_2 під час проходження військової служби під час мобілізації на особливий період у Збройних Силах України, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів, вирішив стати на злочинний шлях та тимчасово ухилитися від військової служби.

Реалізуючи задумане, солдат ОСОБА_2, будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації на особливий період, в порушення вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом з метою тимчасово ухилитися від військової служби, без поважних причин, знаючи про те, що він повинен проходити військову службу та маючи реальну можливість для цього, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, та 2 вересня 2014 року самовільно залишив місце служби - місце тимчасової дислокації підрозділу поблизу с. Містки Сватівського району Луганської області, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з військовою службою, після чого 13 червня 2017 року з'явився до Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 17, чим закінчив вчинення кримінального правопорушення.

За час відсутності у військовій частині - польова пошта В2731 солдат ОСОБА_2 обов'язки військової служби за посадою не виконував, перебуваючи поза межами військової частини правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення служби та його причини, не повідомив та проводив час на власний розсуд.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому злочині визнав. Підтвердив обставини за яких він самовільно залишив місце служби.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які правильно розуміє обвинувачений, інші учасники судового провадження, і які ніким не оспорюються. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому суд роз'яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнані ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Проаналізувавши та оцінюючи вищенаведені докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби) без поважних причин тривалістю понад один місяць та кваліфікує його дії за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч.3 ст. 407 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи вказані обставини у їх сукупності, а також те, що ОСОБА_2, приймав участь в АТО, за місцем служби характеризується посередньо, а також висновок уповноваженої особи органу пробації зробленого у досудовій доповіді про те, що виправлення особи без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високу небезпеку для суспільства, суд вважає що його виправлення та перевиховання можливі в умовах без ізоляції від суспільства, а тому обирає йому покарання із застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про застосування ЗУ «Про амністію у 2016 році» та звільнити його від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.1 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія це повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних у вчиненні злочину, в тому числі й по кримінальним справам стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до вимог Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього закону.

07 вересня 2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року №1810-VIII, згідно ст.13 зазначеного Закону, його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до набрання ним чинності.

Виходячи зі змісту ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році» №1810-VIII від 22 грудня 2016 року, звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов»язаних з позбавленням волі, особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а також особи, визнані винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжкими проти життя та здоров»я особи та не є діяннями, передбаченим частинами 2, 3, 4 ст.408, ст.410, частинами 2, 3,4 статті 411 КК України, захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій.

Як вбачається з довідки виданої військовою частиною польова пошта В2731 Код 07962707, солдат ОСОБА_2 в період з 20 липня 2014 року по 05 вересня 2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Враховуючи, що ОСОБА_2 вчинив злочин, за яким визнається винним, до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» та з урахуванням того, що обмежень щодо застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 амністії, передбачених ст.4 Закону України «Про амністію в Україні», та ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році», ч.4 ст.86 КК України не має, суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_2 про застосування щодо нього амністії. Сам обвинувачений в судовому засіданні висловив на це згоду.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

Арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_2 не накладався.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов»язання підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 407 КК України та призначити йому покарання - 3 (три) роки позбавлення волі.

Застосувати до ОСОБА_2 ст.75 КК України і звільнити його від відбування призначеного покарання, встановивши іспитовий строк на 1 (один) рік.

У відповідності з ст.76 КК України в період іспитового строку покласти на ОСОБА_2 наступні обов»язки: 1) періодично з»являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання призначеного даним вироком.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов»язання - скасувати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Н. П. Янчук