Рішення № 79693334, 07.02.2019, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6163/18

Провадження № 2-а/0182/10/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2019 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді Рибакової В.В.

при секретарі Затуливітер Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 20.08.2018 року звернувся до суду з зазначеним позовом, який уточнював (а.с.1-5,45-49). В обґрунтування вимог послався на наступні обставини.

Вказав, що у період з 04.06.2018 року по 15.06.2018 року фахівцями Головного управління ДФС у Дніпропетровській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017. Результати перевірки оформлені Актом №32607/04-36-13-05/НОМЕР_1 від 22.06.2018 року. 30.07.2018 року головним державним ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області Шураєвою М.О. відносно ФОП ОСОБА_1 були складені протоколи про адміністративне правопорушення: протокол № 223 - за неналежне ведення обліку доходів і витрат в результаті порушення п.п.177.1, 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: завищення задекларованої вартості документально підтверджених витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу від здійснення діяльності за 2017 рік, в результаті чого нараховано податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, що підтверджено Актом перевірки №32607/04-36-13-05/НОМЕР_1 від 22.06.2018 року, відповідальність передбачена ст. 164-1 КУпАП; протокол № 224 - за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в результаті порушення абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, що призвело до заниження нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017 рік, що підтверджено Актом перевірки №32607/04-36-13-05/НОМЕР_1 від 22.06.2018р., відповідальність передбачена ч.1 ст. 165-1 КУпАП. Стосовно вказаних протоколів ОСОБА_1 були викладені та направлені на адресу відповідача письмові пояснення.

Проте 06.08.2018 року заступником начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Сікіріною І.В. було винесено постанову № 223 про накладення адміністративного стягнення, якою ФОП ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 680 грн. його пояснення враховані не були. Вважає вказану постанову незаконною та необґрунтованою з наступних підстав.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування визначено п. 177.4 ст. 177 ПК України. Проте ст.177 ПК України не містить в собі тлумачення терміну «основні засоби подвійного призначення», а лише обмежує право фізичної особи-підприємця амортизувати легкові та вантажні автомобілі (пп. 177.4.6. п. 177 ст.177). Крім того, усі поняття, які вживаються у ПК України, чітко визначені у ст.14, і таке поняття, як «основні засоби подвійного призначення», у вказаній статті відсутнє. Актом перевірки жодним чином не доведений факт відсутності документального підтвердження витрат, які пов'язані з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1, а також не доведено, що транспортні засоби, які використовувались платником податків для здійснення господарської діяльності, мали інше призначення (використовувались не за призначенням). Також звертає увагу на те, що податковим органом здійснено підміну поняття «вантажний автомобіль» та «транспортний засіб». Діючим законодавством передбачено, якщо норма закону припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то діє презумпція правомірності рішень платника податку (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст.4 ПК України).

В ході перевірки контролюючим органом було зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пп. 177.2, 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України, що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу за 2017 рік на загальну суму 439043,24 грн. У зв'язку з цим перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується єдиний внесок в межах максимальної величини, встановлено порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року та його заниження за 2017 рік на суму 76520,78 грн. Проте, враховуючи вищенаведені доводи, при відсутності в діях ФОП ОСОБА_1 порушення порядку ведення обліку доходів і витрат, що призвело до визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2017 рік в сумі 79027,78 грн., автоматично відсутнє порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеного Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Вважає, що в діях ФОП ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, відповідальність за які передбачена ст.164-1, ч.1 ст.165-1 КУпАП, тому його притягнення до адміністративної відповідальності є незаконним та необґрунтованим.

Крім того, зазначив, що податкові повідомлення-рішення (рішення), прийняті на підставі Акту перевірки №32607/04-36-13-05/НОМЕР_1 від 22.06.2018 року, оскаржуються ФОП ОСОБА_1 в адміністративному порядку до ДФС України.

Просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 223 від 06.08.2018 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн. за порушення ст.164-1, ч.1 ст.165-1 КУпАП.

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.10.2018 року (а.с.50-51), адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відкрито провадження по адміністративній справі, призначено проведення першого судового засідання для розгляду справи по суті.

Копію ухвали судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.10.2018 року направлено учасникам справи, повідомлено про надходження адміністративного позову, про день, час і місце розгляду справи у відповідності до ст.268 КАС України (а.с.52,54-58).

Крім того, на адресу відповідача судом направлявся запит про надання належним чином завіреної копії адміністративної справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності (а.с.53). Однак відповідачем не було надано суду копії запитуваної адміністративної справи.

18.10.2018 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками (а.с.59-68). У відзиві відповідач просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, враховуючи що посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області всі дії були вчинені відповідно до діючого законодавства. В обґрунтування чого послався на наступні обставини. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за висновками якої складений Акт №32607/04-36-13-05/НОМЕР_1 від 22.06.2018 року. У ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем: п. 177.2, п.п.177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2017 рік в сумі 79027,78 грн.; абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI, у результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017 рік на загальну суму 76520,78 грн.; п.163.1 ст.163, п.176.2 ст.176 ПК України ,в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з військового збору за 2017 рік в сумі 6585,65 грн.; п.189.1 ст.189, п.201.1 ст.201, п.201.2 тс.201, п.201.10 ст.201 в частині неподання та не реєстрації в ЄРПН зведених податкових накладних на операцію з використання товарно-матеріальних цінностей в операціях, що не є господарською діяльністю платника на суму ПДВ - 90964,37 грн.; п.п.198.5 «г» п.198.5 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (21 рядок Декларації) в загальній сумі 50134,2 грн. та занижено податок на додану вартість за 2016-2017 роки в загальній сумі 298252,34 грн.; п.201.10 ст.201 ПК України в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року на суму ПДВ 2296,67 грн. Зазначено, що в ході перевірки в порушення вимог п.177.2, п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу за 2017 рік на загальну суму 439043,24 грн. Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується єдиний внесок в межах максимальної величини, встановлено порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року та його заниження за 2017 рік на суму 76520,78 грн. За результатами акту перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області були сформовані та вручені ФОП ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення від 19.07.2018 року №0294711305, №0294631305, № 0294791305, №0294611305, №0294801305. Порушення у вищезазначеному акту перевірки, передбачають адміністративну відповідальність згідно ч.1 ст.164-1, ч.1 ст.165-1 КУпАП. Листом ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.07.2018 року ФОП ОСОБА_1 було запрошено до ГУ ДФС у Дніпропетровській області 30.07.2018 року для складення протоколів про адміністративне правопорушення №223,№224, з якими ознайомлено ФОП ОСОБА_1 Другі примірники протоколів із зазначеним місцем і часом розгляду адміністративної справи вручено особисто ОСОБА_1 У зв'язку з неявкою позивача для розгляду адміністративної справи, ГУ ДФС у Дніпропетровській області листом від 06.08.2018 року направило на адресу позивача постанову про накладення адміністративного стягнення від 06.08.2018 року, яка отримана особисто ОСОБА_1 13.08.2018 року. За результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято рішення від 27.09.2018 року №14874/Б/-99-99-11-02-14, згідно якого залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.07.2018 року №0294801305, №0294791305; скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.07.2018 року №0294711305, №0294631305; частково скасоване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.07.2018 року №0294611305 в частині основного платежу 40829,83 грн. та штрафні санкції у розмірі 10207,46 грн. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області всі дії були вчинені у відповідності до діючого законодавства. Відзив був направлений позивачу 17.10.2018 року, про що свідчить фіскальний чек (а.с.66).

19.10.2018 року в судовому засіданні позивачем було подано клопотання (а.с.73-74), в якому позивачем зазначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправними та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Вказано, що процедура адміністративного оскарження ФОП ОСОБА_1 визначених спірних податкових зобов'язань триває, тому притягнення ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відбулося передчасно, без встановлення вини платника податків і, як наслідок за відсутності в діях ОСОБА_1 повного складу адміністративного правопорушення.

15.11.2018 року відповідачем були подані заперечення на клопотання (а.с.96-98), згідно яких відповідач просить у задоволенні клопотання відмовити, вказав, що скарга ФОП ОСОБА_1 до ДФС України від 01.08.2018 року щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 19.07.2018 року №0294711305, №0294631305, №0294791305, №0294611305, №0294801305 розглянута. Прийнято рішення від 27.09.2018 року №14874/Б/-99-99-11-02-01-14, згідно якого залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.07.2018 року №0294801305, №0294791305; скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.07.2018 року №0294711305, №0294631305; частково скасоване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.07.2018 року №0294611305 в частині основного платежу 40829,83 грн. та штрафні санкції у розмірі 10207,46 грн.

Представник позивача - ОСОБА_2 надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає та просить їх задовольнити (а.с.101). Послалась на те, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності є передчасним, оскільки не закінчена процедура узгодження податкових зобов'язань, визначених відповідачем. До заяви додала клопотання про залучення до матеріалів справи копії позовної заяви до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень, поданої до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та докази направлення клопотання з додатками відповідачу (а.с.103-115).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення судового виклику (а.с.118), причини неявки суду невідомі.

Згідно ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Між сторонами існує публічно-правовий спір, який виник з приводу притягнення Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді накладення штрафу в сумі 680,00 грн. за порушення ст.164-1, ч.1 ст. 165-1 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

30.07.2018 року головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області Шураєвою Мартою Олександрівною складено протокол про адміністративне правопорушення № 223, за результатами документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 вчинив правопорушення неналежне ведення обліку доходів і витрат, в результаті порушення п.п.177.1, 177.2 ст.177 Податкового кодексу України, а саме завищення задекларованої вартості документально підтверджених витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу від здійснення діяльності за 2017 рік, в результаті чого нараховано податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, що підтверджено актом перевірки №32607/04-36-13-05/НОМЕР_1 від 22.06.2018р., відповідальність передбачена ст.164-1 КУпАП (а.с.11).

З протоколом про адміністративне правопорушення № 223 від 30.07.2018 року ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його підпис в протоколі (а.с.11-на звороті).

30.07.2018 року головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області Шураєвою Мартою Олександрівною також складено протокол про адміністративне правопорушення № 224, за результатами документальної планової виїзної перевірки відносно ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 вчинив правопорушення порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в результаті порушення абз. 1 п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року, що призвело заниження нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017 рік, що підтверджено актом перевірки №32607/04-36-13-05/НОМЕР_1 від 22.06.2018р., відповідальність передбачена ч.1 ст.165-1 КУпАП (а.с.14).

З протоколом про адміністративне правопорушення № 224 від 30.07.2018 року ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його підпис в протоколі (а.с.14-на звороті).

ФОП ОСОБА_1 були направлені відповідачу письмові пояснення до протоколу про адміністративне правопорушення № 223 від 30.07.2018 року, письмові пояснення до протоколу про адміністративне правопорушення № 224 від 30.07.2018 року, у яких також просив винести постанову про закриття провадження в адміністративній справі відносно нього за відсутності події і складу адміністративного правопорушення та розглянути адміністративну справу призначену до розгляду на 06.08.2018 року без його присутності та його представника (а.с.12-13,15-17), які отримані відповідачем 02.08.2018 року (а.с.18).

06.08.2018 року за результатами розгляду протоколів №223 та №224 від 30.07.2018 року та доданого до них матеріали справи про адміністративні правопорушення акт документальної планової перевірки №32607/04-36-13-05/НОМЕР_1 від 22.06.2018р. відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, заступником начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Сікіріною Іриною Валеріївною було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №223, якою встановлено неналежне ведення обліку доходів і витрат та порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на підставі Податкового кодексу та статей 234-2,284 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 680,00 грн. за порушення ст.164-1, ч.1 ст. 165-1 КУпАП (а.с.19).

Вказана постанова була направлена позивачу, про що свідчить лист ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 06.08.2018 року (а.с.20).

Як вбачається зі скарги, поданої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до ДФС України (а.с.21-28,29,83), були оскаржені податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.07.2018 року №0294711305, №0294631305, № 0294791305, №0294611305, №0294801305, які прийняті на підставі акта перевірки №32607/04-36-13-05/НОМЕР_1 від 22.06.2018 року.

Як вбачається зі скарги поданої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до ДФС України (а.с.30-33,34), були оскаржені рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.07.2018 року №0294881305 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.07.2018 року № Ф-0294881305, які прийняті на підставі акту перевірки №32607/04-36-13-05/НОМЕР_1 від 22.06.2018 року.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 27.09.2018 №14874/Б/99-99-11-02-01-7 (а.с.84-86) скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.07.2018 року №0294801305, №0294791305; скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.07.2018 року №0294711305, №0294631305; частково скасоване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.07.2018 року №0294611305 в частині основного платежу 40829,83 грн. та штрафної санкції у розмірі 10207,46 грн.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Частиною першою ст.55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси шляхом визначеним у п.п.1-6 ч. 1 цієї статті. Згідно ч.2 цієї статті, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, крім іншого, питання, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вимоги до постанови в справі про адміністративне правопорушення визначені ст.283 КУпАП. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

Разом з тим, в досліджених судом протоколах про адміністративне правопорушення №223 та №224 від 30.07.2018 року складених відносно ФОП ОСОБА_1 за вчинення правопорушення ст.164-1, ч.1 ст.165-1 КУпАП, не зазначено суть адміністративного правопорушення, в чому конкретно полягали порушення, які конкретно неправомірні винні дії або бездіяльність вчинені позивачем і коли саме.

Таким чином, у вищевказаних протоколах не повністю вказана об'єктивна сторона правопорушення, чого вимагає ст.256 КУпАП, також вона відсутня і в оскаржуваній постанові №223 від 06.08.2018 року.

Зазначена абстрактність інкримінованого правопорушення позбавляє можливості зрозуміти суть правопорушення особою, яку притягують до відповідальності, щоб мати змогу ефективно захищатися від висунутого обвинувачення. Відсутність конкретизації є порушенням права на захист.

Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, крім іншого, питання, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Однак, всупереч положень статті 278 КУпАП відповідач не перевірив правильність складення протоколів про адміністративне порушення, не вирішив питання чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (позивач у письмових поясненнях просив про закриття провадження в адміністративній справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення).

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь згідно ст.62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, а Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Відповідно до ст.251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч цього відповідачем ніяких доказів суду надано не було.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що працівниками Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області при складенні протоколів про адміністративне правопорушення № 223 та № 224 від 30.07.2018 року та при винесенні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності від 06.08.2018 року не було розкрито суть адміністративних правопорушень, інкримінованих позивачу, які передбачені ст.164-1, ч.1 ст.165-1 КУпАП.

Доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву щодо обґрунтування правомірності накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 судом не приймаються до уваги, оскільки вони зводяться до описання обставин, що стали підставою винесення постанови про накладення адміністративного стягнення компетентною особою, переліку законодавчих норм, проте не містять доказів доведеності вини позивача у вчиненні правопорушень передбачених ст.164-1, ч.1 ст. 165-1 КУпАП і не розкривають суті цих правопорушень.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови та не надано жодних доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що є підставою для задоволення позовних вимог та визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 223 від 06.08.2018 року відносно ОСОБА_1, а справу про адміністративне правопорушення слід закрити.

Позивачем строк звернення до суду з даним позовом не пропущено, що підтверджується матералами справи (а.с.44).

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У відповідності до Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру встановлена ставка судового збору 768 грн. 40 коп. Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення звільнена від сплати судового збору. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп. на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.5,8,9,12,14,90,94,122,139,229,241-246,286 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39394856, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 223 від 06.08.2018 року, винесену заступником начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області Сікіріною Іриною Валеріївною, якою притягнуто до адміністративної відповідальності фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у вигляді накладення штрафу в розмірі 680,00 грн., справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В. В. Рибакова