Рішення № 79692584, 08.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6276/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати суми компенсації втрати частини доходів та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови, листом №2586/3-11 від 16 листопада 2018 року, ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів, за період з 01 вересня 2008 року по 30 вересня 2018 року, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 19853,60 грн., та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів, за період з 01 вересня 2008 року по 30 вересня 2018 року, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 19853,60 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання постанови апеляційного суду Одеської області від 20 жовтня 2011 року по справі №2а-76/10 було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та донараховано, за період з 01 вересня 2008 року, суму недоотриманої пенсії в розмірі 19853,60 грн. Зазначену суму виплачено позивачу лише 26 жовтня 2018 року, тобто із затримкою виплати, яка складає 121 календарний місяць (з 01 вересня 2008 року по 30 вересня 2018 року). У жовтні 2018 року, позивач звернувся до ГУПФУ із заявою про нарахування та сплату йому суми компенсації втрати частини доходів, на що відповідач, листом №2586/3-11 від 16 листопада 2018 року, відмовив позивачу у задоволенні заяви на підставі того, що «Інформації про виплату донарахованих сум за вищезазначеним рішенням суду головне управління не має». Позивач вважає, що ГУПФУ протиправно відмовило йому у нарахуванні та виплаті компенсації, чим йому було завдано майнової шкоди у розмірі суми несплаченої компенсації. У відповідності із положеннями Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати, з 01 вересня 2008 року по 30 вересня 2018 року, нарахованої та сплаченої позивачу, у жовтні 2018 року, суми недоотриманої пенсії у розмірі 19853,60 грн. На думку позивача ГУПФУ протиправно відмовило йому у нарахуванні та виплаті компенсації на нарахований, але своєчасно не сплачений дохід у вигляді суми недоотриманої пенсії.

Представником ГУ ПФУ в Одеській області надано 26.12.2018 року до суду відзив на позов (а.с.17-18), в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. На виконання постанови Апеляційного суду Одеської області від 20.11.2011 року по справі №22а-5579/11 головним управлінням 23.12.2011 року проведено перерахунок раніше призначеної позивачу пенсії з 01 вересня 2008 року та розраховано утворену внаслідок перерахунку пенсії доплату. Відповідач зазначив, що Зазначена доплата в сумі19853.60 грн. має характер разового платежу, а томуніяким чином не може бути використана в контексті ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». Також, відповідач акцентував увагу на тому, що Пенсійний фонд не має жодного відношення до виплати зазначеної суми, оскільки остання виплачується органами Державного казначейства за рахунок коштів державного бюджету. Також відповідач у відзиві зазначає, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії), порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання) та затримка виплати доходів один і більше календарних місяців. Враховуючи те, що доходи, в даному випадку пенсія, виплачуються позивачу вчасно, без затримки, підстав для виплати компенсації немає.

Ухвалою суду від 10.12.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представником позивача, 21.12.2018 року надано до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

У зв'язку з відсутністю потреби заслухання свідка чи експерта, судом, керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 20.11.2011 року по справі №22а-5579/11 постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 06 липня 2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов позивача до Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено частково та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 вересня 2008 року відповідно до посадових окладів згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07 листопада 2007 року та Наказу Міністра оборони України №377 від 28 липня 2008 року (а.с.8-9)

Судом встановлено, що на виконання зазначеної постанови суду, відповідачем розраховано утворену внаслідок перерахунку пенсії доплату (а.с.21) та 23.12.2011 року проведено перерахунок раніше призначеної позивачу пенсії з 01 вересня 2008 року і виплачено вказану суму позивачу 26 жовтня 2018 року, що підтверджено випискою по картковому рахунку позивача (а.с.11).

Позивач, 30.10.2018 року, звернувся до ГУПФУ із заявою, в якій просив нарахувати та сплатити йому суми компенсації втрати частини доходів за період з 01 вересня 2008 року по 30 вересня 2018 року (а.с.12).

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, листом №2586/3-11 від 16 листопада 2018 року, повідомило позивача про те, що відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року №440, Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Головному управлінню 11.03.2016 року було надіслано повідомлення про прийняття до обліку рішення, виконання якого гарантується державою, на підставі якого на адресу цієї установи 21.03.2016 року була надіслана довідка про здійснення нарахування на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2011 року по справі №22-а-5579/11 в сумі 19853,60 грн. Інформації про виплату донарахованих сум за вищезазначеним рішенням суду головне управління не має.

Позивач, не погоджуючись з вищезазначеними діями відповідача щодо відмови, звернувся з позовом до суду за захистом свого права.

Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-III (далі - Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).

Згідно з ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 9 липня 2003 року, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до ст.ст.1, 2 Закону №2050-III, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), щодо усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата) при умові порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом Пенсійного фонду) добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 року №21-518а14, від 11.07.2017 року №21-2003а16 та підтримана у постанові Верховного суду від 20.02.2018 року по справі №522/5664/17.

У постанові Верховного суду України від 18.11.2014 року у справі №21-518а14 зазначено, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 46 Закону №1058-IV, статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Пунктами 3 та 4 Порядку №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Обчислення суми компенсації передбачене Порядком №159 кореспондується з ст.3 Закону №2050-III, в якому зазначено, що обчислення суми компенсації шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону №2050-III).

Частиною 2 ст.6 Закону №2050-III передбачено, що виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, який фінансується з державного бюджету.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання постанови Апеляційного суду Одеської області від 20.11.2011 року по справі №22а-5579/11 та з урахуванням повідомлення Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 02.03.2016 №09.2-1460 (а.с.22), щодо прийняття до обліку рішення, виконання якого гарантується державою, а саме постанови Апеляційного суду Одеської області від 20.11.2011 року по справі №22а-5579/11, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 21.03.2016 року видано довідку №3580/03 про здійснення нарахування на виконання рішення суду (а.с.23), згідно якої позивачу нараховано 19853.60 грн з урахуванням виплачених сум. Вказаною довідкою відповідач повідомив Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про нарахування позивачу 19853,60 грн з урахуванням виплачених сум.

Проте, на виконання постанови Апеляційного суду Одеської області від 20.11.2011 року по справі №22а-5579/11 недоотриману пенсію у розмірі 19853.60 грн. позивачу виплачено тільки 26.10.2018 року що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача (а.с.11).

Як вбачається з вищезазначеного, виплата недоотриманої пенсії у розмірі 19853,60 грн. здійснена позивачу несвоєчасно та з підстав незалежних від позивача.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на той факт, що доплата у розмірі 19853,60 грн., є одноразовим платежем, а тому управління не здійснювало виплату, адже постановою Апеляційного суду Одеської області від 20.11.2011 року по справі №22а-5579/11 відповідача зобов'язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 вересня 2008 року відповідно до посадових окладів згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07 листопада 2007 року та Наказу Міністра оборони України №377 від 28 липня 2008 року (а.с.8-9).

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («Stretch - United Kingdom» № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Von Maltzan and Others v. Germany» № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

З урахуванням нормативного аналізу та матеріалів справи, суд вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у нарахуванні та виплаті позивачу суми компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії неправомірною, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м.Одеса, вул.Канатна, 83)про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати суми компенсації втрати частини доходів та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови, листом №2586/3-11 від 16 листопада 2018 року, ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів, за період з 01 вересня 2008 року по 30 вересня 2018 року, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 19853,60 грн.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів, за період з 01 вересня 2008 року по 30 вересня 2018 року, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 19853,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.15.5 ч.І Перехідних положень КАС України апеляційна скарга подається до або через відповідні суди, а матеріали справи витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1);

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, (код ЄДРПОУ 20987385, 65107, м.Одеса, вул. Канатна, 83).

Суддя П.П. Марин

.