Ухвала суду № 79691266, 07.02.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/17310/18

Провадження №1-кс/263/317/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області Шевченко О.А., при секретарі Лапоног Т.Г., за участю прокурора Танаджи В.Г., слідчого Мазенко Н.А., розглянувши матеріали клопотання слідчого СВ Центрального ВП ГУНП в Донецькій області Мазенко Н.А. про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018051290000194 від 19.10.2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий СВ Центрального ВП ГУНП в Донецькій області Мазенко Н.А. звернувся до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з клопотанням, погодженим з прокурором, внесеним у вказаному кримінальному проваджені, про накладення арешту на обладнання підвищеної небезпеки, а саме: паливороздатна колонка для нафтопродуктів на контейнерної АЗС, 1 газороздатна колонка пропан-бутан, які виявлені та опечатані ( та визнані речовими доказами) під час огляду місця події території земельної ділянки, на якій розташовується АЗС, яка розташована за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Тополина, 10 та використовується ТОВ «АЗОВАВТОГАЗ», місце державної реєстрації: 87504, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Володимира Бойка, будинок 6-А, код згідно ЄДРПОУ 40410121, згідно з КВЕД 46.71, шляхом заборони їх відчуження та використання.

З матеріалів клопотання вбачається, що в провадженні СВ Центрального ВП ГУНП в Донецькій області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до ЄРДР за № 42018051290000194 від 19.10.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 272, ч.1 ст.241 КК України.

На території Центрального району міста Маріуполя невстановлені особи порушують правила безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, які передбачені п. 10 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого 26.01.2005 Наказом Держнаглядохоронагляд №15 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за №232/10512, під час здійснення діяльності автозаправних станцій.

Під час проведення слідчих дій 29.11.2018 року, було встановлено, що за адресою: м. Маріуполь,Центральний район, вул. Тополина (номер не значиться) кадастровий номер 1412336300:01:029:0195, яка розташована навпроти АЗС "Укрнафта (адреса: м. Маріуполь, Центральний район,

вул. Тополина 35) знаходиться АЗС( без назви)на якій здійснюється продаж паливно мастильних матеріалів, зрідженого газу.

Згідно довідки ГУ Держпраці у Донецькій області від 06.11.2018 року було встановлено, що вказана автозаправна станція яка розташована у Центральному районі м. Маріуполя по вул. Тополиній не отримувало документ дозвільного характеру щодо виконання робіт підвищенної небезпеки, а також не зверталось за реєстрацією декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки до ГУ Держпраці у Донецькій.

Разом з цим, відповідно до інформації Маріупольського управління ГУ ДФС у Донецькій області станом на 26.10.2018 згідно Аналітично-інформаційній системі «Податковий облік» та Інформаційної системи «Реєстрація реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій» щодо АЗС та АГЗП, які функціонують на території м. Маріуполя встановлено, що автозаправна станція, яка розташована за адресою: м. Маріуполь, Центральний район, вул. Тополина (номер не значиться) кадастровий номер 1412336300:01:029:0195 у переліку АЗС не міститься.

За інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку:

-право постійного користування земельною ділянкою має Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "МАРІУПОЛЬГАЗ" код ЄДРПОУ юридичної особи 3361135.

11.12.2018 на підставі Ухвали Жовтневого районного суду від 07 грудня 2018 року за №1-кс/263/9290/2018 було проведено огляд місця події під час якого оглянуто земельну ділянку, яка розташована за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Тополина, б/н ( номер не зазначається), відповідно до відомостей з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Тополина, б/н, з кадастровим номером 1412336300:01:029:0195, яка перебуває на праві постійного користування земельною ділянкою у юридичної особи ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ПО ГАЗОПОСТАЧАННЮ ТА ГАЗИФІКАЦІЇ «МАРІУПОЛЬГАЗ» (код ЄДРПОУ 3361135), проте під час проведення огляду місця події встановлено, що на цій території розташовується АЗС, яка використовується ТОВ «АЗОВАВТОГАЗ», місце державної реєстрації: 87504, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Володимира Бойка, будинок 6-А, код згідно ЄДРПОУ 40410121, згідно з КВЕД 46.71, та на території якої розміщено обладнання підвищеної небезпеки, а саме: паливороздатна колонка для нафтопродуктів на контейнерної АЗС, 1 газорозподільна колонка пропан-бутан. На момент огляду було встановлено, що заправляння транспортних засобів здійснюється у повному обсязі, обладнання підвищеної небезпеки знаходиться в робочому стані та підключено до електропостачання, витоків газу на запах на території АЗС не виявлено. До проведення огляду був залучений у якості спеціаліста головний державний інспектор відділу нагляду Головного управління Держпраці в Донецькій області ОСОБА_1. під час проведення якого він добровільно надав копії дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки №0188.17.14, що діє з 27.03.2017 року до 27.03.2022 року та дозвіл на експлуатування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки обладнання підвищеної небезпеки що діє з 27.03.2017 року до 27.03.2022 року, які видавались ТОВ «АЗОВАВТОГАЗ», місце державної реєстрації: 87504, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Володимира Бойка, будинок 6-А, код згідно ЄДРПОУ 40410121, згідно з КВЕД 46.71. Проте, згідно довідки ГУ Держпраці у Донецькій області від 06.11.2018 року зазначається, що ТОВ «АЗОВАВТОГАЗ», місце державної реєстрації: 87504, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Володимира Бойка, будинок 6-А, код згідно ЄДРПОУ 40410121, згідно з КВЕД 46.71 не має відповідних дозволів на бензинове пальне, а також не зверталось за реєстрацією декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки до Територіального управління у Донецькій області з початку 2015 року по теперішній час, однак згідно виду діяльності займається оптовою торгівлею твердим, рідким, газоподібним паливом і подобним продуктами, роздрібною торгівлею пальним, іншими видам роздрібної торгівлі. Тим самим порушуючи п.21 Постанови КМУ від 26 жовтня 2011 року №1107: «Виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені в додатку 6, експлуатація (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначене в додатку 7, здійснюються роботодавцем на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці».

11.12.2018 року постановою слідчого виявлене під час огляду місця події обладнання підвищеної небезпеки, а саме: паливороздатна колонка для нафтопродуктів на контейнерної АЗС, 1 газорозподільна колонка пропан-бутан, визнано речовими доказами і дану Постанову долучено до матеріалів кримінального провадження. Під час огляду місця події зазначене обладнання підвищеної небезпеки не вилучалось.

Слідчий зауважує, що є достатні підстави вважати, що об'єкт за адресою: м. Маріуполь, Центральний район, вул. Тополина, б/н кадастровий номер 1412336300:01:029:0195здійснює роботи підвищеної небезпеки та експлуатує обладнання підвищеної небезпеки при прийомі, зберіганні та відпуску пального без дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки поблизу житлових будинків, що, відповідно до абз. 2 п. 21 Постанови пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 № 7 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки виробництва" свідчить про реальну загрозу небезпеці життю людей чи настання інших тяжких наслідків" або реальна небезпека заподіяння (настання) шкоди вказаним у цих статтях благам.

На підставі викладеного слідчий звернувся до слідчого судді з даним клопотанням.

Слідчий та прокурор в судовому засідання подане клопотання підтримала, наполягали на його задоволенні, давши аналогічні пояснення викладеним в клопотанні.

Представник особи, особи третьої особо щодо майна якої вирішується питання про арешт майна в судовому засіданні заперечував проти задоволення заявленого клопотання на підставах, викладених в письмових запереченнях, відповідно до яких норми законодавство щодо необхідності подання декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці були прийняті 07.02.2018 року, тобто після отримання суб'єктом господарювання ТОВ «АЗОВАВТОГАЗ» дозвільних документів 27.03.2017 року та не зобов'язують суб'єкт господарювання в даному випадку ТОВ «АЗОВАВТОГАЗ», в період дії дозволу з 27.03.2017 року до 27.03.2022 року додатково до вже існуючого дозволу отримувати додаткові дозволи. Відповідно до Повідомлення про результати ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки від 20.11.2016 року «Об'єкт - АГЗП ТОВ «АЗОВАВТОГАЗ», що розташований за адресою: 87535, Україна, Донецька обл.., м. Маріуполь, вул.. Тополина, 10 не належить до об'єктів підвищеної небезпеки». За вказаною адресою роботи з підвищеної небезпеки виконує не АЗС, а ТОВ «АЗОВАВТОГАЗ» яке відповідно до Дозволу № 0188.17.14 на період часу з 27.03.2017 року до 27.03.2022 року отримало дозвіл на виконування робіт підвищеної небезпеки. Також не відповідає дійсності посилання слідчого в клопотанні про арешт майна про те, що ТОВ «АЗОВАВТОГАЗ» не міститься в системі «Податковий облік» так як відповідно до реєстраційного посвідчення № 3000478684, виданого Кальміуськой ДПІ Маріупольського Управління ГУ ДФС у Донецькій області, ТОВ «АЗОВАВТОГАЗ» зареєстровано як суб'єкт господарювання та присвоєно податковий номер 40410121. Слідчим з часу вилучення майна до теперішнього часу не виконані передбачені законом дії спрямовані на схоронність тимчасово вилученого майна. В матеріалах наданих до суду не мається жодного посилання на спричинення будь-кому, будь-якої шкоди. Цивільний позов по провадженню не заявлено. ТОВ «АЗОВАВТОГАЗ» так і його працівники по справі не мають ніякого статусу. Слідчим не встановлено можливого розміру завданої злочином шкоди, наслідки арешту майна для третіх осіб. Тому вважаю, що клопотання слідчого про арешт майна спрямоване лише на безпідставне позбавлення прав особи володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Вирішуючи подане клопотання суд виходить з наступного.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2 ст.170 КПК України арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Крім того, згідно п.2.6 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 07.02.2014 року «Про узагальнення судової практики розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» вбачається, що арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. При цьому таке майно може перебувати як у згаданих осіб, так і в інших фізичних або юридичних осіб. Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Згідно ч.1, 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, у поданому клопотанні та доданих до нього документах, слідчим не надано суду достатніх та достовірних підстав про повідомлення підозри будь-якій службовій особі ТОВ «АЗОВАВТОГАЗ» у кримінальному провадженні № 42018051290000194 від 19.10.2018 року.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, і згідно ч.1 ст.131 КПК України застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

В той же час згідно ч. 2,3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При цьому, санкції ч.1 ст. 272, ч.1 ст.241 КК України не передбачають покарання у вигляді конфіскації майна, відсутні докази наявності будь-якої завданої шкоди.

Метою вказаного арешту слідчий зазначає запобігання зникнення, втрати, пошкодження вказаних предметів або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а також враховуючи те, що подальше використання вказаного обладнання підвищеної небезпеки може створити загрозу загибелі чи травмування людей чи настання інших тяжких наслідків, проте на обґрунтування цього слідчому судді не надано жодного доказу наявність вказаних ризиків.

Також стороною обвинувачення не доведено проведення будь - яких додаткових слідчих дій, додаткових експертиз та іншого щодо вказаного майна, та відповідно не доведено правових підстав щодо необхідності арешту.

Відповідно до ст. 16 КПК України одним з принципів кримінального провадження є недоторканість права власності, відповідно до якого позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Крім того, стороною обвинувачення також не доведено співрозмірність даного арешту, що, в свою чергу призводить до обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном в повному обсязі.

Суд вважає, що накладення арешту на зазначене майно призводить до порушення ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України, які регулюють право власності та захист права власності державою та ст. 1 протоколу № 1 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набула чинності для України 11.09.1997 року, та яка зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином відсутні правові підстави для задоволення даного клопотання та застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, у зв'язку з чим клопотання слідчого задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.167,170-173, 309 КПК України, суддя, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Центрального ВП ГУНП в Донецькій області Мазенко Н.А. про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018051290000194 від 19.10.2018 року - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя О.А. Шевченко