Рішення № 79689959, 06.02.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/22194/18

Провадження № 2/127/3853/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

06 лютого 2019 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Воробйова В.В.,

при секретарі: Середі Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Омега Банк», ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання частково недійсним договору іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Омега Банк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання частково недійсним договору іпотеки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.06.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» був укладений кредитний договір №0101/0608/88-157, відповідно до умов якого позивач отримав грошові кошти в розмірі 45 000,00 доларів США. В якості забезпечення своїх зобов’язань за кредитним договором між даними сторонами також було укладено 26.06.2008 року іпотечний договір № 0101/0608/88-157-Z-01, згідного якого позичальник надав в іпотеку ВАТ «Сведбанк» нерухоме майно – трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.

28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу №15, відповідно до умов якого ВАТ «Сведбанк» відступило останньому свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками. В той же день між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу, яким ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відступив останьому свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками.

ОСОБА_1 зазначає, що на його адресу надійшла вимога про усунення порушень та добровільне виселення від ТОВ «Кредитні ініціативи».

Позивач повідомляє, що при укладені іпотечного договору відбулося порушення банком норм чинного законодавства та його прав і інтересів. Так, у п. 12.3.1. іпотечного договору, з внесеними змінами від 28.02.2011 року, зазначено, що сторони домовилися, що передача Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки здійснюється на основі Закону України «Про іпотеку», на підставі наступного застереження: задоволення вимог Іпотекодержателя здійснюється шляхом передачі права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання. Сторони цього договору дійшли згоди, що правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки є зазначене в цьому договорі застереження, яке за своїми правовими наслідками передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

На думку позивача, застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до договору, повинне відповідати загальним положенням про договір, установлених розділом ІІ книги п’ятої ЦК України, однак воно не містить цих умов. Положення п. 12.3.1. іпотечного договору не передбачає перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, а є лише передумовою для укладення сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Крім того, позивач зазначає, що в день підписання договору іпотеки згода на укладення самого не надавалася.

Оскільки дії банку, на думку ОСОБА_1, є неправомірними, він звернувся в суд для захисту своїх прав та майнових інтересів та просив визнати недійсним пункт 12.3.1 із застереженням договору іпотеки № 0101/0608/88-157-Z-01 від 26 червня 2008 року, із внесеними змінами від 28.02.2011 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Сведбанк», а також стягнути з відповідача судові витрати на його користь.

Ухвалою суду від 13 грудня 2018 року було залучено до участі в якості співвідповідача у вказаній цивільній справі ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», змінивши його процесуальний статус з третьої особи на відповідача.

Позивач в судове засідання не з'явився, але від його представника надійшло клопотання, в якому він просив розгляд справи провести за відсутності позивача та його представника. Позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі. Також позивач не заперечив проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Омега Банк» в судове засідання не з’явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Заяв та заперечень від представника відповідача до суду не надходило.

Представник відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в судове засідання не з’явилася, але до суду надійшло письмове пояснення щодо позовної заяви, в якому вона просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі та розглядати справу за відсутності представника ТОВ«Кредитні ініціативи».

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в судове засідання не з’явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Заяв та заперечень від представника відповідача до суду не надходило.

В судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 не з’явилася, але до суду надійшов лист, в якому вона повідомляє, що договір іпотеки нею укладено з дотриманням усіх норм чинного законодавства, які діяли на момент укладення такого роду договорів. Просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі та розглядати справу у її відсутність.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 26.06.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» був укладений кредитний договір №0101/0608/88-157, відповідно до умов якого позивач отримав грошові кошти в розмірі 45 000,00 доларів США на споживчі цілі, на строк до 25.06.2018 року зі сплатою процентів в розмірі 11,9% річних (а.с. 22-24).

В якості забезпечення своїх зобов’язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк»також було укладено 26.06.2008 року іпотечний договір № 0101/0608/88-157-Z-01, згідного якого ОСОБА_1 надав в іпотеку ВАТ «Сведбанк» належне йому на праві власності нерухоме майно: трьохкімнатну квартиру №13, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. К.Маркса, буд. №18 (а.с. 4). Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 3735.

З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2011 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до Договору іпотеки № 0101/0608/88-157-Z-01 від 26.06.2008 року (а.с. 5-6). Відповідно до умов договору сторони дійшли згоди викласти пункти договору іпотеки в наступній редакції:

- абзац 1 та 2 пункту 1 договору: «Згідно з кредитним договором №0101/0608/88-157 від 26.06.2008 р. Іпотекодержатель надав ОСОБА_1 кредит в сумі 38 536, 64 долара США, у тому числі зміненої відповідно до Договору про внесення змін та доповнень №2 від 28.02.2011 року до Кредитного договору. Відповідно до умов Кредитного договору позичальник зобов’язаний: повернути кредит у термін по 25.06.2023 року, сплачувати проценти за користування кредитом у терміни і на умовах, визначених кредитним договором, сплатити пеню і штраф у випадку, передбачених кредитним договором».

- п. 12.3 договору: «Згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, викладеним в п.п. 12.3.1. та 12.3.2. цього пункту:

12.3.1. Сторони домовилися, що передача Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки здійснюється згідно Закону України «Про іпотеку» на підставі наступного застереження: задоволення вимог Іпотекодержателя здійснюється шляхом передачі права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання. Сторони цього договору дійшли згоди, що правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки є зазначене в цьому договорі застереження, яке за своїми правовими наслідками передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання. Предмет іпотеки набувається у власність Іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена на підставі висновку суб’єкта оціночної діяльності. При цьому, сторони домовилися, що суб’єкт оціночної діяльності визначається Іпотекодержателем. Сторони, з розумінням змісту статті 37 Закону України «Про іпотеку» свідчать, що право Іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього підпункту п. 12.3. цього договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій Іпотекодавця.

Вищевказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 447.

На підставі договору іпотеки на спірну квартиру було накладено обтяження у вигляді заборони її відчуджувати, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 12.09.2018 року (а.с. 50).

Слід зазначити, що 28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу №15, відповідно до умов якого ВАТ «Сведбанк» відступило останньому свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками (а.с. 25-38). В той же день, 28.11.2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу, яким ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відступив останьому свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками (а.с. 39-47).

Відповідно до договору про передачу прав за іпотечним договором, укладеним 28.11.2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи», сторони домовилися, що разом з відступленням права вимоги заборгованостей по кредитних договорах від боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу від 28.11.2012 року, одночасно передаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором (а.с. 48).

Судом встановлено, що 18.12.2015 року ТОВ «Кредитні ініціативи» було надіслано ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень виконання умов кредитного договору № 0101/0608/88-157 від 26.06.2008 року шляхом дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків за користування кредитом і нарахованої неустойки (а.с. 49).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що під час укладання іпотечного договору та договору про внесення змін та доповнень до нього, сторони договору погодили всі його умови, викладені в ньому, в тому числі п. 12.3.1 договору - «Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя». На час підписання іпотечного договору позивач ОСОБА_1 визнавав його умови розумними та справедливими і до теперішнього часу його не оспорював.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Жодної підстави недійсності опорюваного договору, позивачем не доведено.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до принципу свободи договору, закріпленого у статтях 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Як вбачається з пункту 14 іпотечного договору, укладеного 26 червня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, під час його укладення сторони цього договору погодили, що з укладенням цього договору вони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього договору.

Також в пункті 9 договору про внесення змін та доповнень №1 від 28.02.2011 року до договору іпотеки, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, вбачається, що підписанням цього договору про внесення змін та доповнень, Іпотекодавець (ОСОБА_1М.) підтверджує, що він ознайомився з умовами договору про внесення змін та доповнень №2 від 28.02.2011 року до Кредитного договору та повністю розуміє його зміст та умови.

При цьому, договір іпотеки, укладений між банком та ОСОБА_1, є за своєю природою договором застави нерухомого майна, який містить всі істотні умови, притаманні даному виду договорів, тобто його предмет, гарантії, права та обов'язки сторін як іпотекодержателя та іпотекодавця, порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та інше. Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, за своєю правовою суттю є умовою договору, яку сторони мають право включити до договору. Дане застереження прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку на оформлення такої згоди окремим документом. Згода на включення до договору іпотеки такої умови, як застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є частиною письмової згоди на укладення договору іпотеки.

Позивач не заперечує той факт, що ним була надана згода на укладення договору іпотеки. З огляду на це, суд приходить до висновку, що позивач був ознайомлений зі змістом всього іпотечного договору.

Статтею 18 Закону України «Про іпотеку» визначено істотні умови, які має містити іпотечний договір. Разом з тим передбачено, що іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини третьої цієї статті, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, іпотечний договір та договір про внесення змін та доповнень до нього підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1, не надав суду жодного належного доказу звернення до банку із заявами щодо незгоди з умовами іпотечного договору чи його окремих пунктів.

Також позивач в позовній заяві посилається на те, що додаткову згоду на включення вказаного вище застереження (п. 12.3.1. договору) ним не надавалася, проте жодного доказу на підтвердження цього не надає. Зокрема, в оспорюваних договорах відсутня відмітка позивача про не погодження з п. 12.3.1. договору.

Частиною першою ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.ч. 1, 3 ст. 77 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Таким чином, ОСОБА_1 не доведено факт не надання ним згоди на включення застереження до іпотечного договору.

Проаналізувавши надані докази та положення законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним окремого пункту іпотечного договору.

Застереження в іпотечному договорі прирівнюється до відповідного договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками, а тому твердження позивача про необхідність окремої його згоди на включення до договору іпотеки відповідного іпотечного застереження є безпідставними.

Слід зазначити, що сторони передбачили, що позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, що не суперечить статті 36 Закону України «Про іпотеку», у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову ОСОБА_1, понесені ним витрати по сплаті судового збору слід залишити без відшкодування.

Частиною 9 статті 158 ЦПК України визначено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (ч. 10 ст. 158 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду 13 грудня 2018 року заяву позивача про забезпечення позову було задоволено частково та забезпечено позов шляхом заборони ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» вчиняти дії, тобто проводити звернення стягнення на предмет іпотеки – нерухоме майно, а саме: трьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом позасудового врегулювання на підставі оскаржуваного «Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя», що міститься в п. 12.3.1 Договору іпотеки з внесеними змінами від 28.02.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4, а саме: заборонити ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» самостійно звертати стягнення на трьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом передачі ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання; заборонити ТОВ «Кредитні ініціативи» звертатися щодо реєстрації права на предмет іпотеки – нерухоме майно, а саме трьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1 на праві власності (а.с. 152).

З огляду на ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд вважає за необхідне, скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року.

На підставі викладеного та керуючись ч.ч. 1, 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 6, 203, 215, 626-628 ЦК України, ст.ст. ст. ст. 12, 13, 76-81, 98, 141, 158, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Омега Банк», ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання частково недійсним договору іпотеки - відмовити.

Судові витрати залишити без відшкодування.

Заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року у справі № 127/22194/18, а саме заборони ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» вчиняти дії, тобто проводити звернення стягнення на предмет іпотеки – нерухоме майно, а саме: трьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом позасудового врегулювання на підставі оскаржуваного «Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя», що міститься в п. 12.3.1 Договору іпотеки з внесеними змінами від 28.02.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4, а саме: заборонити ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» самостійно звертати стягнення на трьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом передачі ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання; заборонити ТОВ «Кредитні ініціативи» звертатися щодо реєстрації права на предмет іпотеки – нерухоме майно, а саме трьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1 на праві власності, скасувати.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідачами може бути подана заява про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 08.02.2019 року.

Суддя: