Постанова № 7968879, 12.02.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-2333/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2010 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

при секретарі судового засідання Билень Н.С.

з участю представників:

від позивача – Хробак Г.В . – начальника юридичного відділу ДП «Львіввугілля» (довіреність №8/18 від 02.01.2009року), Бойчун Я.П. – заступник головного бухгалтера ДП «Львіввугілля» (довіреність № 8/21 від 02.01.009р.)

від відповідача – Сольвар О.М. – представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі про визнання нечинним податкового-повідомлення рішення №000236231/2 від 07.09.05р.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Львіввугілля» звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі про визнання нечинним податкового-повідомлення рішення №000236231/2 від 07.09.05р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1 650 169,2грн., в тому числі основний платіж - 835 714,6грн., штрафні санкції – 814 454,6грн.

Підставами заяви є те, що відповідачем неправомірно донараховано суми податку на додану вартість.

Представник заявника в судовому засіданні вимоги заяви підтримав, просить їх задоволити.

Відповідач заперечив позовні вимоги позивача повністю.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи ,дослідивши надані докази суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Підставою прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 07.09.2005р. №000236231/2, яким відповідно до п.4.5 ст.4, пп7.4.5 п.7.4 ст.7, ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», п.11 ст.11 Закону України «Про Державну податку службу в Україні», пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено позивачу суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1650169,2грн., в тому числі основний платіж – 835714,6грн, штрафні санкції – 814454,6грн., став акт перевірки від 14.04.2005р. №200/23-136/32323256, яким зафіксовано порушення ДП «Львіввугілля» п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме безпідставне проведення коригування податкового зобов’язання за жовтень, листопад, грудень 2003р., січень, лютий, березень 2004р. на 793194,59грн. податку на додану вартість та заниження структурним підрозділом Шахта «Бендюзька» ПДВ за березень 2004р. у розмірі 36138грн., а також порушення п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження структурним підрозділом Шахта «Степова» ПДВ за січень 2004р. у розмірі 6382грн.

Як встановлено матеріалами справи, основним видом діяльності позивача на період проведення перевірки було видобуток і реалізація вугілля. Основна частка реалізації вугілля ДП «Львіввугілля» припадала на Державне підприємство «Львіввуглезбут», яке в подальшому проводило постачання вугілля на Добротвірську та Бурштинські ТЕС. Продаж вугілля ДП «Львіввугілля» Державному підприємству «Львіввуглезбут» здійснювався згідно з договором купівлі-продажу №1/К від 01.09.2003р., умовами якого передбачено, що:

- акти звірки по якості вугілля марок ГЖКОМ і ГЖСШ, відвантаженому і прийнятому ТЕС у звітному місяці, між ТЕС, ДП „Львіввуглезбут”, ДП "Львіввугілля" та Виробником підписуються на протязі перших трьох робочих днів місяця, наступного за звітним (п.3.5 Договору);

- акти звірки по якості вугілля марок ЖР і ГР, відвантаженому і прийнятому ТЕС у звітному місяці, між ТЕС, ДП "Львіввугілля" та ДП „Львіввуглезбут” підписуються на протязі перших трьох робочих днів місяця, наступного за звітним (п. 3.6 Договору);

- . при невідповідності показників якості вугілля (золи, вологи), відвантаженого Споживачам, визначених лабораторією Продавця (Виробника), показники фактичної якості вугілля вирішуються між Покупцем, Споживачем, Продавцем (Виробником), про що складається трьохсторонній акт звірки по якості (п.3.8 Договору);

- фактична вартість вугілля, відвантаженого та прийнятого ТЕС або Споживачем згідно п.3.4, п.3.5, п.3.6., п.3.8 даного Договору ,визначається Продавцем (Виробником) на підставі трьохсторонніх актів і підлягає оплаті Покупцем (п.4.6 Договору);

- при відхиленні якісних показників вугілля, відвантаженого згідно п.2.2 даного договору, проводиться перерахунок його вартості (п. 4.7 Договору);

- …на підставі акту прийому – передачі вугілля продавець надає Покупцю рахунок і податкову накладну (п. 4.8 Договору).

Виходячи з наведених умов договору купівлі-продажу №1/к від 01.09.2009р., у зв’язку із зміною показників якості вугілля, позивач проводив відвантаження вугілля на ДП «Львіввуглезбут» з виписуванням податкових накладних та з коригуванням податкового зобов’язання на підставі двохсторонніх актів прийому-передачі вугілля. Причина коригування – зміна показників якості вугілля, підтверджена актами звірки складеними у відповідності до п.п. 3.5, 3.6, 3.8 Договору.

Таким чином, твердження відповідача про порушення позивачем п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у безпідставному проведені коригування податкового зобов’язання за жовтень, листопад, грудень 2003р., за січень, лютий, березень 2004р. на суму 793194,59грн. податку на додану вартість є помилковим і спростовується наявними у праві вище переліченими документальними доказами.

Посилання відповідача на розрахунок приплат, скидок вартості вугілля як підставу коригування позивачем податкового зобов’язання є безпідставним, оскільки останній є внутрішнім розрахунком позивача, який не є документом, а лише використовується в роботі працівниками позивача та носить інформаційно-статистичний характер.

Твердження відповідача про необхідність обов’язкового дотримання вимог Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Державного арбітражу союзу РСР від 15.06.1965р. №П-6 та від 25.04.1966р. №П-7 та покликання на їх недотримання позивачем не заслуговує на увагу, оскільки згідно з листом Мінекономіки від 11.10.2005р. №81-16/71 «Щодо надання роз’яснення з питань, пов’язаного з обов’язковістю повного дотримання інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Державного арбітражу Союзу РСР відповідно від 15.06.1965р. №П-6 і від 25.04.1966р. №П-7» повне застосування зазначених інструкцій Державного арбітражу Союзу РСР не є обов’язковим у разі, коли відповідно до положень Цивільного кодексу України сторони договору поставки на власний розсуд врегулювали питання щодо приймання-передачі продукції, а договором №1/К від 01.09.2003р. врегульовано порядок приймання та передачі продукції.

Щодо правильності нарахування податку на додану вартість заниженого структурним підрозділом Шахта «Степова» за січень 2004 року у розмірі 6382грн., то ревізором правомірно донараховано податок на додано вартість з наступних підстав:

Так позивачем в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підрозділом включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбаних послугах, вартість яких не відноситься до складу валових витрат, а саме:

2989,99грн. – ПДВ згідно податкової накладної № 1007 від 31.07.2003р., отриманої від ТОВ «Молокозавод» (м. Арциз Одеської області, інд.под. №312927415077) та зареєстрованої в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) за порядковим номером 65;

747,50грн. – ПДВ згідно податкової накладної №788 від 30.06.2003р., отриманої від ТОВ «Молокозавод» (м. Арциз Одеської області, інд.под. №312927415077) та зареєстрованої в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) за порядковим номером 66;

2645грн. - ПДВ згідно податкової накладної №108 від 27.08.2003р., отриманої від ТОВ «Молокозавод» (м. Арциз Одеської області, інд.под. №312927415077) та зареєстрованої в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) за порядковим номером 67;

Номенклатура поставки товарів згідно вказаних накладних – «послуги по проживанню і харчуванню». В бухгалтерському обліку вказані послуги оприбутковані як путівки на рах. 331 (ж/о №6, Дт33Кт63).

Таким чином позивачем допущено порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» чим завищено суму податкового кредиту на суму 6382грн.

По епізоду, щодо донарахування відповідачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 36 138,00грн., у зв’язку із заниженням податкового зобов’язання з вказаного податку за березень 2004р., структурним підрозділом позивача – шахта «Бендюзька», то вимоги позивача є необґрунтованими з наступних підстав:

Відповідно до п.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» підрозділом не збільшено суму податкового зобов’язання при зміні суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв’язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв’язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов’язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов’язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов’язань при збільшенні суми компенсації продавцю. Правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом.

Вартість неоплачених товарів (робіт, послуг) після закінчення строку позовної давності станом на 01.04.2004р. склала 216 831,85грн. (п.2.1 акту перевірки), в т.ч. ПДВ 36138грн.

Таким чином , позивачем в порушення п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено суму податкового зобов’язання на 36138грн.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку ,що адміністративний позов Державного підприємства «Львіввугілля» (м.Сокаль) до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області (м.Сокаль) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000249231/2 від 07.09.2005р. в частині 1 586 389,20грн. в тому числі основного платежу – 793 194,6грн., штрафних санкцій – 793 194,59грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню, в решті частини 63780грн. в тому числі основний платіж – 42 520грн., штрафні санкції – 21 260грн. – відмовленню.

Керуючим ст.ст.21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області № 000236231/2 від 07.09.05р. в частині 1 586 389,20 грн. в тому числі основного платежу – 793 194,6грн., штрафних санкцій – 793 194, 69 грн. – визнати нечинним, в решті частини 63780 грн. в тому числі основний платіж – 42 520 грн., штрафні санкції – 21 260 грн. – залишити чинним.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду набрала законної сили.

4. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її , до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя М.В. Костів

Повний текст постанови виготовлено 17.02.2010 року.