Постанова № 79685371, 06.02.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/494/19

н/п 3/640/344/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2019 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Колесник С.А.,

при секретарі - Ашрафовій І.Р.,

за участю прокурора – Моцегори В.О.,

адвоката – ОСОБА_1,

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова матеріали, які надійшли з Департаменту захисту економіки Управління захисту економіки в Харківській області Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, громадянку України, працюючу головним державним ревізором – інспектором відділу перевірок окремих платників управління аудиту Головного управління ДФС у Харківській області, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП,-

встановив:

ОСОБА_2 будучи призначеною наказом начальника ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_3 № 188-о від 19.04.2017 «Про призначення працівників» на посаду головного державного ревізора – інспектора відділу перевірок окремих платників управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області, маючи спеціальне звання радника податкової та митної справи 3 рангу, відповідно до п.п. «в» п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України № 1700-VII «Про запобігання корупції» є суб’єктом декларування, на якого поширюється дія цього Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України «Про запобігання корупції», у разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов’язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Згідно договору купівлі продажу цінних паперів № БВ170612-3-1 від 12.06.2017, ОСОБА_2 було придбано цінні папери вартістю 570 198 грн.

Враховуючи, що вартість цінних паперів, перевищує поріг у 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, у суб’єкта декларування ОСОБА_2, починаючи з 12.06.2017 виник обов’язок у десятиденний строк з моменту придбання подати письмове повідомлення про суттєві зміни у майновому стані шляхом заповнення відповідної форми змін в особистому кабінеті користувача на веб-ресурсі https://public.nazk.gov.ua. Кінцевою датою подання такого повідомлення без порушення вимог ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», у даному випадку, є 21.06.2017.

Таким чином, ОСОБА_2 будучи відповідно до п.п. «в», п. 1 ч. 1, ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» державним службовцем, перебуваючи на посаді головного державного ревізора інспектора відділу перевірок окремих платників управління аудиту Головного управління ДФС у Харківській області є суб’єктом на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції (далі - Закону) суб’єктом декларування, примітки до статті 172-6 КУпАП суб’єктом правопорушення, в порушення вимог ч. 2 ст. 52 Закону, не повідомила Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме про придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківжитлобуд - 1» (код ЄДРПОУ 33290414) цінних паперів (іменних бездокументарних облігацій підприємства) емітентом яких є Приватне акціонерне товариство «Трест Жилбуд - 1» (код ЄРДПОУ 01270285) у кількості 571 шт., номінальною вартістю одного цінного паперу - 1000 (одна тисяча) гривень, загальною номінальною вартістю - 571 000 (п’ятсот сімдесят одна тисяча) гривень на суму договірної вартості 570 198 (п’ятсот сімдесят тисяч сто дев’яносто вісім) гривень за договором купівлі продажу цінних паперів № БВ170612-3-1 від 12.06.2017, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Датою вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, є 22.06.2017, тобто наступний день після 10 денного терміну визначеного Законом України «Про запобігання корупції», неповідомлення про суттєві зміни в майновому стані.

Фактичним моментом виявлення вчиненого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, є дата складання зазначеного протоколу, тобто 08.01.2019.

В судовому засіданні ОСОБА_2 з протоколом про адміністративне правопорушення не погодилась, винною себе не визнала, вказала, що 12.09.2018 вона повідомила НАЗК в електронному вигляді через особистий кабінет в розділі «Повідомлення» та на офіційну електронну скриньку НАЗК, а також надіслала поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Крім цього, зазначила, що при складанні протоколу про корупційне правопорушення їй було відмовлено у праві знайомитися з матеріалами справи.

Захисник ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_1 просив закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-6 КУпАП, посилаючись на те, що ОСОБА_2 повідомила НАЗК про придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківжитлобуд-1» цінних паперів. Зазначив, що наявність такого повідомлення є обставиною, яка у відповідності до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2, оскільки за такої обставини, подія та склад адміністративного правопорушення, про яке йдеться в протоколі, відсутні.

Також адвокат посилався на те, що у оперуповноваженого ОСОБА_4 були відсутні повноваження на складання протоколу та ним було відмовлено у наданні ОСОБА_2 матеріалів справи для ознайомлення.

Крім того, просив закрити провадження у справі у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, зазначаючи, що датою отримання інформації про можливе адміністративне правопорушення, про яке йдеться в протоколі, є 11.09.2019, та у відповідності до ч. 3 ст. 38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення спливають 12.12.2018 року.

Прокурор в судовому засіданні підтримав обставини, викладені у протоколі, просив визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КпАП України, тобто неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані.

Відповідно до ст. 245 КпАП України, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КпАП України, при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, зокрема підлягають з'ясуванню питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Водночас, рішення приймається на підставі доказів, долучених у суді й оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приміткою до ст. 172-6 КпАП України визначено, що суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до ч. 1 та 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов’язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 45, п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України № 1700-VII «Про запобігання корупції» є суб’єктом декларування, на якого поширюється дія цього Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно з ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що правопорушення, пов’язане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в ч. 1 ст. 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Згідно з абз. 15 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», суб’єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, пунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини 1 ст. 3 цього Закону, інші особи, які зобов’язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

У відповідності до підпункту «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб’єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема, державні службовці.

ОСОБА_2 є суб’єктом, зазначеним в підпункті «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», та відповідно, суб’єктом відповідальності за правопорушення, пов’язанні з корупцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», у разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов’язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 180-VIII, встановлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2017 року - 1600 гривень.

Положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що посадові особи органів державної влади та місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення підтвержується наступними доказами: копією витягу з наказу № 188-о від 19.04.2017 «Про призначення працівників» (а.с.33); копією присяги державного службовця від 02.02.2009 (а.с. 35); посадовою інструкцією головного державного ревізора – інспектора відділу перевірок окремих платників управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області (а.с. 36-43); копією договору міни цінних паперів від 06.07.2017 (а.с. 57-58); відомостями з центральної бази Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів (а.с. 62); інформацією з «Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно…» від 27.08.2018 (а.с. 63-65); копією акту про виконання зобов’язань від 25.07.2017 (а.с. 70); електронною декларацією ОСОБА_2 з сайту НАЗК за 2017 рік (а.с. 88-93); витягом з офіційного сайту nps://public.nazk.gov.ua/search» щодо подання ОСОБА_2 електронних декларацій (а.с.94); повідомленням про суттєві зміни (а.с. 95-97).

Так, згідно ОСОБА_4 з наказу № 188-о від 19.04.2017, ОСОБА_2 призначено на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок окремих платників управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області (а.с. 33).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта ОСОБА_2 № 135560425 від 27.08.2018 за ОСОБА_2 10.08.2018 зареєстровано право власності на 2-х кімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору міни цінних паперів, серія та номер: № БВ170706-3-1 від 06.07.2017 (а.с. 63-64).

В ході опрацювання Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановлено дату подачі повідомлення про суттєві зміни ОСОБА_2 18.08.2018, тобто несвоєчасно (а.с. 94).

Обставин, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_2 за адміністративне правопорушення, під час розгляду даного матеріалу судом не встановлено.

Щодо доводів захисника та ОСОБА_2 про відсутність умислу на вчинення нею зазначеного адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, та вчинення його з необережності, суддя вважає ці доводи безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

У відповідності до ст. 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Склад правопорушення за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП є формальним, оскільки обов’язковим елементом об’єктивної сторони є умисна дія – умисне несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. З суб’єктивної сторони правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-6 КУпАП, може бути вчинено тільки умисно.

Дана стаття КУпАП є бланкетною, а склад правопорушення формальний.

Суб’єктивна сторона цього правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, вчинення цього діяння, наприклад, через необережність, виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Об’єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об’єктивна сторона - має активну форму прояву.

Даних, які б вказували на відсутність в діях ОСОБА_2 умислу на несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані особи, суду не надано, в матеріалах справи такі данні також відсутні.

Суду не надано доказів, що ОСОБА_2 мала намір у встановлений законом десятиденний строк подати повідомлення про суттєві зміни у майновому стані та виконувала у зв’язку з цим необхідні дії, та що існували об’єктивні поважні причини, які б завадили йому виконати свій обов’язок суб’єкта декларування.

Європейським судом з прав людини активно використовується стандарт доказування «поза розумним сумнівом».

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 86 рішенння ЄС від 11.07.2013 у справі «Вєрєнцов проти України»).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Тобто усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься і в ст. 62 Конституції України.

Всебічно дослідивши обставини справи, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 280 КУпАП, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору їх достатності та взаємозв’язку, суддя прийшов до висновку про те, що вони дають можливість дійти поза розумним сумнівом обґрунтованого висновку щодо порушення ОСОБА_2 вимог чинного законодавства щодо додаткових заходів здійснення фінансового контролю за встановлених судом обставин.

Щодо доводів захисника, викладених вище, в частині порушень вимог чинного законодавства автором протоколу щодо начебто відсутності повноважень у автора протоколу на його складання, суддя вважає ці доводи безпідставними, та вважає також необхідним зазначити, що згідно листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 30.05.2017 № 95-17/173/5/17, адресованого Департаменту захисту економіки Національної поліції України, уповноважені на те органи Національної поліції мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 172-4 – 172-9 КУпАП (порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків, порушення вимог фінансового контролю, порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів тощо), та збирати необхідні докази, що підтверджують факти їх вчинення.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений у відповідності до вимог ст. 254, 255, 256 КУпАП, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015 із наступними змінами та доповненнями.

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_2 зі сторони працівника поліції, яким складено протокол від 08.01.2019 № 8 про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_2 чи його захистом до суду не надано.

Щодо доводів захисника про закінчення на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, суддя вважає необхідним зазначити, що після проведення перевірки щодо дотримання ОСОБА_2 вимог Закону України «Про запобігання корупції» оперуповноваженим сектору протидії корупції УЗЕ в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України ОСОБА_4 був складений адміністративний протокол № 8 від 08.01.2019 року, тобто датою виявлення правопорушення є 08.01.2019 року.

Враховуючи обставини вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, ступінь її вини, суд приходить до висновку про наявність правових підстав до визнання ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст.172-6 КУпАП та накладає на неї стягнення в межах санкції зазначеної статті у вигляді мінімального штрафу на користь держави.

У відповідності до ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП, суд стягує з правопорушника на користь держави судовий збір.

Керуючись ч. 2 ст.172-6, ст.ст. 33, 38, 283, 284, 40-1 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Притягнути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП та накласти стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. 00 коп. (одна тисяча сімсот гривень) в дохід держави (код бюджетної класифікації: 21081100, одержувач: УК Київськ/мХар Київський/21081100, розрахунковий рахунок: № 31115106020004, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ одержувача: 37999675, код банку МФО банку: 899998, призначення платежу: штраф за постановою суду про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2М.).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 копійок (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача: 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, МФО: 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, у призначенні платежу платником повинно бути вказано: слова "судовий збір", Київський районний суд м. Харкова код ЄДРПОУ суду: 02893746).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає чинність після закінчення 10-ти денного строку на її оскарження, та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців.

Суддя С.А. Колесник