Вирок № 79683921, 07.02.2019, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/19218/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Піндрака О.О.,

з участю: секретаря Павлової Л.Ю.,

прокурорів Годованюка В.Ю., Засаднюк М.В.,

потерпілої ОСОБА_1,

захисника Мазура А.П.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240010005737 від 17 серпня 2017 року, щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Іванківці Хмельницького району Хмельницької області, громадянина України, без освіти, неодруженого, непрацюючого, інваліда 3 групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, раніше судимого 23.12.2010 р. Калинівським районним судом Вінницької області за ст.ст. 121 ч. 2, 187 ч. 4, 304 ч. 1, 70 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений з місць позбавлення волі 09.06.2017 р. на підставі ст. 84 КК України у зв'язку з хворобою (невідбутий строк 9 місяців 28 днів),

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

встановив:

ОСОБА_3, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, 16 серпня 2017 року близько 21 год. 15 хв., перебуваючи в ліфті житлового будинку (під'їзд № 1) по АДРЕСА_3, вчинив напад на ОСОБА_1 з метою заволодіння її майном, поєднаний із погрозою застосування до останньої насильства, небезпечного для її життя та здоров'я (розбій), за наступних обставин.

Так, у вищевказаний час ОСОБА_3, знаходячись на АДРЕСА_3, помітив незнайому йому на той час ОСОБА_1, яка у супроводі своїх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 йшла в напрямку житлових будинків, та у нього виник умисел на заволодіння її майном, після чого він почав слідувати за ними. У той же час ОСОБА_1 з дітьми зайшла всередину під'їзду № 1 житлового будинку АДРЕСА_3, а ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, одразу зайшов за ними та, усвідомлюючи, що жінка з двома дітьми під час її пограбування опору йому не чинитиме, оскільки буде боятися за своїх дітей, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на відкрите заволодіння майном ОСОБА_1, прослідував за нею і дітьми та, зайшовши у ліфт після ОСОБА_1 та її дітей, після закриття ліфтових дверей одразу натиснув кнопку «Stop», чим зупинив рух ліфта.

Тоді ж, реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 напав на ОСОБА_1, а саме різко впритул наблизився до неї, дістав предмет, зовні схожий на револьвер, та направив його на потерпілу ОСОБА_1, після чого висловив словесну погрозу позбавити її та дітей життя, якщо вона не виконуватиме його вимог, та у цей же час шляхом ривка зірвав із шиї ОСОБА_1 золотий суцільний «плетений» ланцюжок, 585 проби, довжиною 50 см., розмірами 0,4 х 0,15 см., вагою 4 гр., вартістю 2397 грн. 72 коп., на якому знаходилася підвіска овальної форми у вигляді «Божої Матері», розмірами 2,5 х 2 х 0,1 см., 585 проби, вагою 3 гр., вартістю 1798 грн. 29 коп.

Після цього, продовжуючи свої умисні дії, ОСОБА_3, тримаючи у руці предмет, зовні схожий на револьвер, направив його у напрямку дітей, після чого звернувся до ОСОБА_1 з вимогою віддати йому її сережки. У свою чергу ОСОБА_1, побоюючись за життя своїх дітей, зняла із вух сережки та віддала їх ОСОБА_3 у кількості двох штук, овальної форми, які складаються із двох частин (біле та жовте золото) у вигляді «краплин» із застібкою, загальним розміром кожна 1 х 0,8 х 0,2 см., 585 проби, вагою по 1,5 гр. кожна та вартістю 1798 грн. 29 коп. за дві сережки.

Заволодівши вказаними золотими виробами, ОСОБА_3 втік з місця вчинення злочину, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_1 майнової шкоди на загальну суму 5994 грн. 30 коп.

За напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого особою, яка раніше вчинила розбій, ОСОБА_3 підлягає кримінальній відповідальності за ч. 2 ст. 187 КК України.

Встановлені судом обставини підтверджуються наступними, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_1 в суді про те, що 16 серпня 2017 року близько 21 год. 15 хв. вона разом зі своїми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повертались додому. Коли зайшли до ліфту, що в під'їзді № 1 житлового будинку АДРЕСА_3, за ними одразу зайшов обвинувачений ОСОБА_3, який після закриття ліфтових дверей натиснув кнопку «Stop», чим зупинив рух ліфта, після чого наблизився до неї, дістав предмет, зовні схожий на револьвер, та направив його на неї, висловивши словесну погрозу позбавити її та дітей життя, якщо вона не виконуватиме його вимог, та у цей же час шляхом ривка зірвав з її шиї золотий суцільний «плетений» ланцюжок 585 проби, довжиною 50 см., розмірами 0,4 х 0,15 см., вагою 4 гр., на якому знаходилася підвіска овальної форми у вигляді «Божої Матері» розмірами 2,5 х 2 х 0,1 см., 585 проби, вагою 3 гр. Після цього, ОСОБА_3, тримаючи у руці предмет, зовні схожий на револьвер, направив його у напрямку дітей та звернувся до неї з вимогою віддати сережки. Побоюючись за життя своїх дітей, вона зняла із вух дві сережки овальної форми, які складаються із двох частин (біле та жовте золото) у вигляді «краплин» із застібкою, загальним розміром кожна 1 х 0,8 х 0,2 см., 585 проби, вагою по 1,5 гр. кожна, та віддала їх ОСОБА_3, після чого останній втік з місця вчинення злочину, чим заподіяв їй майнової шкоди на загальну суму 5994 грн. 30 коп.

Вказані потерпілою обставини підтвердила свідок ОСОБА_4 - очевидець розбійного нападу. Остання, як і потерпіла ОСОБА_1, в суді показали та ствердили, що саме ОСОБА_3 вчинив розбійний напад та заволодів належними ОСОБА_1 золотими виробами.

Під час пред'явлення осіб для впізнання потерпіла ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_4 впізнали та прямо вказали на ОСОБА_3 як на особу, яка вчинила розбійний напад, що зафіксовано у відповідних протоколах проведення цієї слідчої дії та додатках до них - відеозаписах (т. 1 а.с. 74-87). Вказані обставини підтвердили в суді свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які були залучені для проведення впізнання в якості понятих.

Свідок ОСОБА_9 в суді показала, що 16 серпня 2017 року близько 22 год. - 22 год. 30 хв. вона перебувала на робочому місці в кафе «Караван», що по вул. Курчатова в м. Хмельницькому, куди приходив її знайомий обвинувачений ОСОБА_3 та залишав на тимчасове зберігання револьвер, який забрав приблизно через 15 хвилин.

Відповідно до протоколу пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками свідок ОСОБА_9 впізнала та вказала на ОСОБА_3 як на особу, яка залишала їй на тимчасове зберігання револьвер (т. 1 а.с. 88-90).

За даними протоколу огляду та відеозаписів з камер спостереження, які розташовані на приміщенні Хмельницької філії ПАТ КБ «ПриватБанк» по АДРЕСА_3, видно потерпілу ОСОБА_1, яка у супроводі своїх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 направляється додому, а за ними йде особа, схожа за описом на обвинуваченого, що потерпіла та свідок ОСОБА_4 підтвердили в суді (т. 1 а.с. 100-105, 109-118).

Встановлені судом обставини підтверджуються також: даними протоколу прийняття заяви потерпілої ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення, в якій вона повідомила про факт вчинення розбійного нападу та вказала на прикмети нападника (т. 1 а.с. 61); протоколу огляду місця події - приміщення ліфту, що в під'їзді № 1 житлового будинку по АДРЕСА_3, де ОСОБА_3 вчинив розбій (т. 1 а.с. 62-69); розпорядженням Національного банку України № 1233-рф від 16 серпня 2017 року про закупівельні ціни на дорогоцінні метали в брухті щодо вартості викрадених у потерпілої золотих виробів, яка ніким із учасників судового розгляду не оспорюється (т. 1 а.с. 120); речовими доказами - оптичними дисками з відеозаписами (т. 1 а.с. 100, 106).

Наведені вище докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення кримінального правопорушення) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак в силу положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.

Суд відхиляє показання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_1 він не вчиняв та відповідно її речами (золотими виробами) не заволодівав, оскільки ці ствердження спростовуються вищенаведеними дослідженими безпосередньо судом доказами, зокрема показанням потерпілої, яка як в ході досудового слідства, так і в суді прямо вказала на обвинуваченого як на особу, що вчинила напад та заволоділа її золотими виробами, свідка ОСОБА_4 - очевидця вчинення злочину, які є послідовними, логічними, переконливими, узгоджуються між собою та з іншими вищенаведеними доказами по справі, а тому суд не знаходить підстав ставити їх під сумнів. Підстав для оговору потерпілою та свідком обвинуваченого не встановлено.

З вказаних підстав суд визнає неправдими та відхиляє ствердження обвинуваченого про те, що в час розбійного нападу на потерпілу він перебував за місцем проживання. Будь-яких доказів, які б підтверджували цю обставину, судом не встановлено.

Наведені вище показання обвинуваченого суд оцінює як намір останнього ухилитись від відповідальності за вчинений злочин.

Також суд відхиляє і ствердження захисника на спростування винуватості обвинуваченого про те, що: ОСОБА_3 фактично був затриманий працівниками поліції 17.08.2017 р. о 17 год. 40 хв., захисником забезпечений не був, за відсутності такого з обвинуваченим проведено слідчі дії, а саме два пред'явлення для впізнання за участю потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4, при цьому обвинуваченому не було роз'яснено його права, в тому числі відмовитись від проведення вказаної слідчої дії чи не брати в ній участь без захисника, до впізнання потерпіла могла бачити обвинуваченого, який пред'являвся для впізнання з іншими особами, які мали різкі відмінності у зовнішності; протокол затримання ОСОБА_3 складено майже через 20 годин після розбійного нападу, а тому вказана у протоколі підстава затримання не могла бути; наявні істотні суперечності в показаннях потерпілої ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_9, оскільки ці ствердження спростовуються об'єктивно дослідженими доказами.

Так, за даними журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Південно-Західного ВП ХВП ГУНП в Хмельницькій області (т. 1 а.с. 199-202) 17.08.2017 р. о 18 год. 14 хв. ОСОБА_3 був запрошений до відділку поліції та о 20 год. 30 хв. залишив це приміщення, про розписався в журналі, зазначивши про відсутність претензій до працівників поліції, що підтвердили в суді свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (оперуповноважені Південно-Західного ВП), а відтак твердження захисника про те, що ОСОБА_3 був під постійним наглядом та контролем працівників поліції увесь час з моменту його запрошення до відділу поліції не відповідає дійсності.

Що ж стосується твердження захисника про те, що ОСОБА_3 був затриманий через 20 годин після вчинення розбійного нападу, що виключає, на його думку, можливість затримання особи в порядку ст. 208 КПК України, то відповідно до протоколу підставою затримання ОСОБА_3 стало те, що на останнього як на особу, яка вчинила розбійний напад, вказали очевидці (т. 1 а.с. 92-94).

Порушень ч. 4 ст. 213 КПК України щодо негайного повідомлення особою, яка здійснила затримання орган (установу), уповноважену на надання безоплатної правової допомоги, також не встановлено. Згідно з протоколом затримання ОСОБА_3 затриманий о 23 год. 40 хв. 17 серпня 2017 року, про що о 23 год. 44 хв. повідомлено органу, уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги.

Твердження захисника про те, що пред'явлення осіб для впізнання відбувалось без залучення обвинуваченому захисника, є безпідставними, оскільки на час проведення цих слідчих дій із потерпілою ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_12 ОСОБА_3 не перебував в статусі затриманого. Пред'явлення потерпілій та свідку осіб для впізнання проведено у відповідності до вимог ст. 228 КПК України, що підтверджується даними протоколів проведення цієї слідчої дії, показаннями в суді свідків (понятих) ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також відеозаписами. Різких відмінностей у зовнішності осіб, які пред'являлись для впізнання, на що вказує захисник, немає.

Наявні суперечності в показаннях потерпілої ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_9 є несуттєвими, не змінюють факту вчинення обвинуваченим злочину та не впливають на кваліфікацію його дій. Разом з тим, потерпіла ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_4 пояснили, що під час розбійного нападу вони були налякані, а після вчинення злочину тривалий час перебували у шоковому стані, а відтак деталей, на які вказує сторона захисту, могли і не запам'ятати, при цьому в подальшому відтворили хід подій, в тому числі за допомогою пояснень малолітнього ОСОБА_5, який також був очевидцем розбійного нападу.

Крім того, потерпіла ОСОБА_1 показала, що дійсно після розбійного нападу вона перебувла в приміщенні Південно-Західного ВП ХВП ГУНП в Хмельницькій області, де надавала пояснення, проте обвинуваченого ОСОБА_3 до проведення впізнання вона не бачила.

Не спростовує факту вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину наявність у нього порушення постави, оскільки згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи № 49 (т. 1 а.с. 238-241) із встановленим порушенням постави ОСОБА_3 16.08.2017 р. міг пересуватись у положенні, близькому до вертикального, здійснювати активні рухи руками, а саме: хапати, зривати руками, тримати в руках предмети.

Як роз'яснила в суді експерт ОСОБА_13 під час перебування обвинуваченого обличчям до іншої особи наявного у нього порушення постави можна і не побачити, при цьому ОСОБА_3 міг тримати предмет у виді револьвера та зривати з шиї потерпілої ланцюжок.

Досліджені судом докази отриманні з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, без істотного порушення прав учасників кримінального провадження.

Наведене вище свідчить про безпідставність як стверджень обвинуваченого, так і доводів його захисника, які фактично ґрунтуються виключно на припущеннях самого обвинуваченого та захисника, їх роздумах щодо діяльності правоохоронних органів, систематичних звинуваченнях цих органів, як і органів досудового розслідування та суду, в упередженості та необ'єктивності, вільному тлумаченні кримінального закону, що не можна визнати допустимими доказами.

Дослідивши під час судового розгляду всі обставини кримінального провадження, оцінивши відповідно до ст. 94 КПК України кожний доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ухвалення обвинувального вироку), суд дійшов висновку про доведення у ході судового розгляду винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у нападі на потерпілу ОСОБА_1 з метою заволодіння її майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого особою, яка раніше вчинила розбій, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

При цьому суд виключає із обвинувачення ОСОБА_3 таку кваліфікуючу ознаку кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, як застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, оскільки така не знайшла свого підтвердження в суді.

Згідно з висновком комісійної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_3 на момент вчинення злочину виявляв емоційно-нестійкий розлад особистості, імпульсивний тип, в стані тимчасового розладу психічної діяльності не знаходився, розумів значення своїх дій та міг керувати ними. На теперішній час ОСОБА_3 виявляє такий же розлад, в стані тимчасового розладу психічної діяльності не знаходиться, розуміє значення своїх дій та може керувати ними. Застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру не потребує.

Даючи оцінку таким висновкам експертів, суд визнає їх науково обґрунтованими і достатньо аргументованими, такими, що відповідають об'єктивній поведінці обвинуваченого під час судового розгляду, а тому, погоджуючись з ними, суд визнає ОСОБА_3 осудним і відповідальним за фактично скоєне.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує визначенні ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання, в тому числі: ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд враховує, що ОСОБА_3 характеризується негативно, раніше судимий за вчинення умисних, в тому числі особливо тяжкого корисливого, злочинів, на шлях виправлення не став та через невеликий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі за попереднім вироком суду вчинив новий умисний корисливий злочин, який визначається високим ступенем небезпечності для суспільства та відповідно до ст. 12 КК України віднесений до категорії тяжких, до того ж свою вину у вчиненні злочину не визнав та у скоєному не розкаявся. Наведені обставини характеризують ОСОБА_3 як особу, схильну до протиправних проявів, і це дає підстави вважати, що, перебуваючи на волі, він може продовжити злочинну діяльність.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3, є рецидив злочинів. Обставин, які б пом'якшували йому покарання, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку скоєного злочину, всі відомості про особу обвинуваченого, його поведінку після вчинення злочину, позицію прокурора та потерпілої щодо призначення покарання, суд приходить до висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_3 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства та йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 187 КК України з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

На переконання суду саме покарання у виді позбавлення волі буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Оскільки ОСОБА_3 засуджується до покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, раніше неодноразово судимий, не працює, не має стійких соціальних зв'язків, вчинив новий умисний тяжкий корисливий злочин, пов'язаний з погрозою застосування насильства, який за своїм характером представляє особливу суспільну небезпеку, при цьому через нетривалий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, що дає підстави вважати, що, перебуваючи на волі, він може ухилитись від суду та відбування покарання, а також продовжити злочинну діяльність, тому останньому з метою забезпечення виконання судового рішення до набрання вироком чинності слід залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою. Лише такий запобіжний захід може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 2046-VIII від 18.06.2017 р.) та ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» ОСОБА_3 в строк відбуття покарання слід зарахувати строк його попереднього ув'язнення з 17.08.2017 р. (дня затримання) до вступу вироку в законну силу із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Розмір заподіяної потерпілій матеріальної шкоди на суму 5994 грн. 30 коп. (вартість викраденого обвинуваченим належного ОСОБА_1 майна) підтверджується вищенаведеними доказами і у відповідності з вимогами ст.ст. 22, 1166 ЦК України підлягає відшкодуванню їй особою, що заподіяла цю шкоду, тобто обвинуваченим ОСОБА_3

Також суд вважає, що у зв'язку з протиправною поведінкою обвинуваченого потерпілій заподіяно і моральну шкоду, оскільки остання перенесла душевні страждання, що також змінило звичний спосіб її життя та потребувало додаткових зусиль для його влаштування. Потерпіла певний час не могла вести повноцінний спосіб життя, відчувала дискомфорт і незручності, через що вимушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя. На думку суду, з урахуванням ступеню вини обвинуваченого, наслідків, що настали, понесених потерпілою моральних страждань, суті позовних вимог та характеру діяння особи, що заподіяла шкоду, розмір цього відшкодування слід визначити в сумі 50000 грн. Суд вважає, що зазначена сума за своїм розміром є адекватною спричиненій шкоді і компенсує понесені моральні втрати. Крім того, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, яка у відповідності з вимогами ст.ст. 23, 1167 ЦК України підлягає відшкодуванню особою, що заподіяла цю шкоду, тобто обвинуваченим ОСОБА_3, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 100 КПК України речові докази - оптичні диски із відеозаписами з камер спостереження - слід зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374-376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Початок строку відбування основного покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3 рахувати з моменту вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5994 грн. 30 коп. заподіяної матеріальної шкоди та 50000 грн. моральної шкоди, а всього 55994 (п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 30 коп.

Речові докази - оптичні диски із відеозаписами з камер спостереження - зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком чинності залишити попередній - тримання під вартою.

Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбуття покарання час його попереднього ув'язнення з 17.08.2017 р. до дня вступу вироку в законну силу включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: