Рішення № 79681039, 30.01.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 30.01.2019

Справа № 334/2081/18

Провадження № 2/334/615/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

30 січня 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Лиходід А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначив, що 08.10.2007 року між ПАТ КБ «Надра» (правонаступник ВАТ КБ «Надра» та відповідачем було укладено Договір «Автопакет» №20/2007/2470 Фап, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (Кредит) у сумі 36296,00 грн. в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,90 % річних та строком дії до 05.10.2012 року. Кредитні кошти надавались виключно на цілі визначені п.1.1.2 Договору, а саме на придбання автотранспортного засобу та витрати Позичальника по оформленню автотранспортного засобу.

Також, відповідно до п. 1.2.1 Банк відкрив Позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності відновлювальну траншеву кредитну лінію (Кредитна лінія) з лімітом 2359,24 грн. в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором зі сплатою відсотків за користування Кредитом у розмірі 26,76 % річних.

Відповідно до п. 1.2.1.2 Договору, видача коштів в рамках ліміту Кредитної лінії здійснюється окремими траншами, кожний окремий транш надається Позичальнику строком на 12 місяців. Позичальник отримує наступний транш лише за умови відсутності заборгованості за Кредитною лінією та розмір наступного траншу не перевищує ліміт Кредитної лінії, який зазначено в п.1.2.1 Договору. Вибірка траншів припиняється за один рік (12 місяців) до дати, визначеної у п.1.2.4 Договору.

Відповідно до Кредитного договору, предметом застави виступив автомобіль, марки ВАЗ, модель 21121, 2007 року випуску, заводський номер Y6D21121070501851, ХТА21121070501851, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований в РЕВ МРВ ДАІ №1,2 при УМВС України в Запорізькій області 05.10.2007 РОКУ, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію АРС №042753.

Позивачем умови кредитного договору були виконані в повному обсязі.

Відповідач взяті на себе обов’язки щодо виконання умов договору належним чином не виконував, у зв’язку з чим після порушенням умов Договору в частині сплати щомісячних мінімально необхідних платежів, Позичальнику було запропоновано на вибір або реструктуризація простроченої заборгованості, або добровільна реалізація заставного майна з реструктуризацією залишку заборгованості.

В січні 2010 року ОСОБА_2 була складена заява щодо добровільної реалізації заставного автомобіля за участю Банку. На протязі 2010 року Позичальник декілька разів складав заяву про реструктуризацію, проте не надавав відповідних для реструктуризації документів.

У липні 2011 року, враховуючи тяжкий фінансовий стан Позичальника, Кредитним комітетом Банку було погоджено здійснення добровільного продажу заставного автомобілю з реструктуризацією залишку заборгованості на пільгових умовах. 02 серпня 2011 року після внесення коштів від реалізації заставного автомобіля, між Банком та ОСОБА_2 була укладена Додаткова угода №1 до кредитного договору №20/2007/2470 Фап від 08.10.2007 року щодо реструктуризації заборгованості на наступних умовах: встановлення відсоткової ставки за користування Кредитом в розмірі 0,12% відсотків річних; збільшення терміну Кредитного договору до 05 липня 2014 року; повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється шляхом сплати мінімально необхідного платежу в сумі 400,00 грн. відповідно до Графіку.

Проте, не зважаючи на умови Договору, Відповідач свій обов’язок по поверненню кредиту та відсотків на виконує, у зв’язку з чим, станом на 10.01.2018 року утворилась заборгованість у розмірі 21487,75 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом – 13974,51 грн., заборгованості по сплаті відсотків – 110,46 грн., пені за прострочення сплати кредиту – 3773,18 грн., штрафу за порушення умов договору – 3629,60 грн.

У зв’язку з викладеним позивач, просить стягнути з ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати у розмірі 1762,00 грн.

Згідно розпорядження керівника апарата Ленінського районного суду м. Запоріжжя №52 від 25.10.2018 року, вказана справа 25.10.2018 року Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями була передана на розгляд судді Т.Ф. Турбіній.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав заяву про слухання справи без його участі, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, не заперечує проти проголошення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, заперечення та відзив на позов суду не надав, про день і час слухання справи був повідомлений своєчасно, належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Суд, за згодою представника позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи, на підставі матеріалів справи, у відповідності зі ст. 280 ЦПК України, за відсутністю відповідача.

Суд, вивчивши матеріали справи та з’ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

08.10.2007 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Надра», який є правонаступником ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено Договір «Автопакет» №20/2007/2470 Фап, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (Кредит) у сумі 36 296,00 грн. в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором, строком до 05.10.2012 року (п.1.2.4). Кредитні кошти надавались виключно на цілі визначені п.1.1.2 Договору, а саме на придбання автотранспортного засобу та витрати Позичальника по оформленню автотранспортного засобу.

Відповідно до п.1.1.3 Договору, відсотки за користування Кредитом розраховуються Банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 17,90 % річних. Нарахування відсотків за користування Кредитом здійснювалось за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості.

Відповідно до п.2.2.1 та 2.2.3 Договору, повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється шляхом сплати мінімально необхідного платежу в сумі 930,60 грн., щомісячно до 20 числа поточного місяця.

Також, відповідно до п. 1.2.1 Банк відкрив Позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності відновлювальну траншеву кредитну лінію (Кредитна лінія) з лімітом 2359,24 грн. в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором. Кредитні кошти надавались виключно на цілі визначені п.1.2.2 Договору, а саме на витрати страхувальника (Позичальника) по договору страхування автотранспортного засобу.

Відповідно до п.1.2.3.1 Договору, відсотки за користування Кредитом розраховуються Банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 26,76 % річних.

Відповідно до п. 1.2.1.2 видача коштів в рамках ліміту Кредитної лінії здійснюється окремими траншами. Відповідно до п.1.2.1.4 кожний окремий транш надається Позичальнику строком на 12 місяців. Позичальник отримує наступний транш лише за умови відсутності заборгованості за Кредитною лінією та розмір наступного траншу не перевищує ліміт Кредитної лінії, який зазначено в п.1.2.1 Договору. Вибірка траншів припиняється за один рік (12 місяців) до дати, визначеної у п.1.2.4 Договору.

Відповідно до п.2.2.2 та 2.2.3 Договору, повернення коштів, отриманих за першим траншем в рамках Кредитної лінії, та сплата відсотків здійснюється шляхом сплати мінімального необхідного платежу в сумі 246,97 грн., щомісячно до 20 числа поточного місяця.

Відповідно до п.7.2 сторони, керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України, дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 (десяти) років.

Відповідно до Кредитного договору предметом застави виступив автомобіль, марки ВАЗ, модель 21121, 2007 року випуску, заводський номер Y6D21121070501851, ХТА21121070501851, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований в РЕВ МРВ ДАІ №1,2 при УМВС України в Запорізькій області 05.10.2007 РОКУ, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію АРС №042753.

В зв’язку з порушенням умов Договору в частині сплати щомісячних мінімально необхідних платежів, Позичальнику було запропоновано на вибір або реструктуризація простроченої заборгованості, або добровільна реалізація заставного майна з реструктуризацією залишку заборгованості, у зв’язку з чим в січні 2010 року Позичальником була складена заява щодо добровільної реалізації заставного автомобіля за участю Банку. На протязі 2010 року Позичальник декілька разів складав заяву про реструктуризацію, проте не надавав відповідних для реструктуризації документів.

Враховуючи тяжкий фінансовий стан Позичальника, в липні 2011 року Кредитним комітетом Банку було погоджено здійснення добровільного продажу заставного автомобілю з реструктуризацією залишку заборгованості на пільгових умовах, після чого 02.08.2011 року після внесення коштів від реалізації заставного автомобіля, між Банком та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору №20/2007/2470 Фап від 08.10.2007 року щодо реструктуризації заборгованості на наступних умовах: встановлення відсоткової ставки за користування Кредитом в розмірі 0,12% відсотків річних; збільшення терміну Кредитного договору до 05 липня 2014 року; повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється шляхом сплати мінімально необхідного платежу в сумі 400,00 грн. відповідно до Графіку.

Проте, не зважаючи на умови Договору, Відповідач свій обов’язок по поверненню кредиту та відсотків належним чином не виконав, у зв’язку з чим, станом на 10.01.2018 року утворилась заборгованість у розмірі 21487,75 грн., що в судовому засіданні встановлено письмовими доказами по справі.

Вказані обставини підтверджуються розрахунком заборгованості за договором №20/2007/2470 Фап від 08.10.2007 року, які відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено Договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

Згідно п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі кредитного договору №20/2007/2470 Фап, Банк надав відповідачу ОСОБА_2 кредит. Відповідач в порушення норм закону і умов кредитного договору не виконує в обумовлені строки зобов’язання щодо сплати кредиту, відсотків та штрафів по ньому, а тому є підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача суми заборгованості по несплаченому кредиту, відсотках, пені та нарахованого штрафу у загальному розмірі 21487,75 грн., відповідно до приведеного позивачем розрахунку, який суд визнає належним, достовірним та допустимим доказом по справі.

З урахуванням викладеного, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1762,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 76-81, 89, 141, 280-284 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ :

Позов уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (ЄДРПОУ отримувача: 20025456, рахунок отримувача: 32079102601026, банк отримувача: Національний банк України, МФО Банка отримувача: 300001) заборгованість за кредитним договором №20/2007/2470 Фап від 08.10.2007 року у розмірі 21487,75 грн. (двадцять одна тисяча чотириста вісімдесят сім гривень 75 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (ЄДРПОУ отримувача: 20025456, рахунок отримувача: 32079102601026, банк отримувача: Національний банк України, МФО Банка отримувача: 300001) судові витрати в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Турбіна Т. Ф.