Ухвала суду № 79679728, 06.02.2019, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/719/2019

Справа № 331/472/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2019 рокум. Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого-судді Скользнєвої Н.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1) про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

31 січня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа Банк», Приватного акціонерного товариства «АльтБанк», третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області про захист прав споживачів та про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, за результатом розгляду якого просить суд:

- визнати недійсним Кредитний договір № 44/43-17347/2012 від 30 жовтня 2012 року, укладений між ПАТ «Банк Кіпру», правонаступником якого є ПрАТ «АльтБанк», та ОСОБА_2;

- визнати недійсним Договір іпотеки від 30 жовтня 2012 року, зареєстрований в реєстрі № 2756, укладений між ПАТ «Банк Кіпру», правонаступником якого є ПрАТ «АльтБанк», та ОСОБА_2, який посвідчено Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3.

Як на правові підстави заявленої вимоги позивач посилається на статті 15-16, 203, 215-216, 230, 236, ЦК України, ОСОБА_4 України «Про захист прав споживачів», ОСОБА_4 «Про іпотеку».

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 лютого 2019 року зазначена справа прийнята до провадження і відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та справу призначено у підготовче судове засідання.

5 лютого 2019 року в рамках зазначеної цивільної справи ОСОБА_1 в порядку статті 195 ЦПК України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, АТ « Альфа Банк» , ПАТ « Альтбанк» , як правонаступника ПАТ « Банк Кіпру» , треті особи – приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3, приватний виконавець ОСОБА_5, в якому просить : визнати за ним право власності на Ѕ частину об»єкту нерухомості, а саме нежитлові будівлі, літ. Л’-2, що знаходиться за адресою : м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 32 ; зняти арешт, накладений приватним виконавцем ОСОБА_5 на нежитлову будівлю літ. Л’-2, що знаходиться за адресою : м. Запоріжжя, вул.. Гоголя, буд. 32, який був накладений в рамках виконавчого провадження № 57264829 ; визнати недійсними кредитний договір № 44/43-1734/2012 від 30.10.2012 р., укладений між ПАТ « Банк Кіпру», правонаступником якого є ПАТ « Альтбанк» та ОСОБА_2 та договір іпотеки від 30.10.2012 р., зареєстрований в реєстрі за № 2756, укладеного між ПАТ « Банк Кіпру», ПАТ « Альтбанк» та ОСОБА_2, який було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3

Як на правові підстави заявлених вимог позивач посилається на ч.1 ст.74, ч.2 ст. 74, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 60, ч.2 ст. 60, ст. 69, ч.1 ст. 70, ч.1 ст. 71 СК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_1) до ОСОБА_2 ( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_2), акціонерного товариства « Альфа Банк» ( місцезнаходження : м. Київ, вул.. Десятина,4/6), приватного акціонерного товариства « Альтбанк» , як правонаступника публічного акціонерного товариства « Банк Кіпру» ( юридична адреса : м. Київ, вул.. Вузівська, 5), треті особи – приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 ( адреса реєстрації : АДРЕСА_2), приватний виконавець ОСОБА_5 ( місцезнаходження : м. Запоріжжя, вул. Жаботинського Леоніда, 50 офіс 2102), про визнання права власності, зняття арешту, визнання договорів недійсними об»єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 ( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_2) до акціонерного товариства « Альфа Банк» ( місцезнаходження : м. Київ, вул.. Десятина,4/6), приватного акціонерного товариства « Альтбанк» , як правонаступника публічного акціонерного товариства « Банк Кіпру» ( юридична адреса : м. Київ, вул.. Вузівська, 5), третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 ( адреса реєстрації : АДРЕСА_2), про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки.

Одночасно, із зверненням до суду із вищезазначеним позовом, ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд в якості забезпечення позову зупинити продаж (реалізацію) Державним підприємством «СЕТАМ» об”єкта нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі літ. Л,-2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Гоголя, буд. № 32; заборонити приватному виконавцю ОСОБА_6 вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію об”єкта нерухомого майна за виконавчим провадженням № 57264829, за яким є боржником ОСОБА_2, а саме: нежитлової будівлі літ. Л,-2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Гоголя, буд. № 32, до ухвалення по справі рішення суду.

Позивач вказує, що незабезпечення позову, запропонованим ним шляхом унеможливить ефективний захист та поновлення його порушених прав та інтересів, оскільки у відношенні ОСОБА_2 приватним виконавцем ОСОБА_6 було відкрито виконавче провадження №57264829 на підставі виконавчого листа, який був виданий Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя у справі №335/10401/15-ц відповідно до винесеного заочного рішення від 19.06.2018 року, і на день подання позовної заяви виконуючи виконавче провадження №57264829 приватний виконавець ОСОБА_6 вже подав до Державного підприємства «Сетам» пакет документів на реалізацію через публічні торги, які проводить Державне підприємство «Сетам», об’єкта договору іпотеки від 30.10.2012 року, укладеного між ПАТ «Банк Кіпру» та ОСОБА_2, який було зареєстровано в реєстрі за №2757, та було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3, а саме: нежитлової будівлі, літ. Л’-2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 32 (тридцять два), за номером лоту – 326114. На думку позивача, у разі якщо торги відбудуться, то це унеможливить виконання рішення суду, адже буде відсутній об’єкт прва власності на який визнається, і як наслідок зазначений позов втратить всякий сенс.

Вивчивши доводи заяви про забезпечення позову, матеріали справи, суд вважає заяву позивача такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що в провадження Жовтневого районного суду міста Запоріжжя на розгляд надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», Приватного акціонерного товариства «АльтБанк», третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області про захист прав споживачів та про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, за результатом розгляду якого просить суд:

- визнати недійсним Кредитний договір № 44/43-17347/2012 від 30 жовтня 2012 року, укладений між ПАТ «Банк Кіпру», правонаступником якого є ПрАТ «АльтБанк», та ОСОБА_2;

- визнати недійсним Договір іпотеки від 30 жовтня 2012 року, зареєстрований в реєстрі № 2756, укладений між ПАТ «Банк Кіпру», правонаступником якого є ПрАТ «АльтБанк», та ОСОБА_2, який посвідчено Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3.

5 лютого 2019 року в рамках зазначеної цивільної справи ОСОБА_1 в порядку статті 195 ЦПК України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, АТ « Альфа Банк» , ПАТ « Альтбанк» , як правонаступника ПАТ « Банк Кіпру» , треті особи – приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3, приватний виконавець ОСОБА_5, в якому просить : визнати за ним право власності на Ѕ частину об»єкту нерухомості, а саме нежитлові будівлі, літ. Л’-2, що знаходиться за адресою : м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 32 ; зняти арешт, накладений приватним виконавцем ОСОБА_5 на нежитлову будівлю літ. Л’-2, що знаходиться за адресою : м. Запоріжжя, вул.. Гоголя, буд. 32, який був накладений в рамках виконавчого провадження № 57264829 ; визнати недійсними кредитний договір № 44/43-1734/2012 від 30.10.2012 р., укладений між ПАТ « Банк Кіпру», правонаступником якого є ПАТ « Альтбанк» та ОСОБА_2 та договір іпотеки від 30.10.2012 р., зареєстрований в реєстрі за № 2756, укладеного між ПАТ « Банк Кіпру», ПАТ « Альтбанк» та ОСОБА_2, який було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_1) до ОСОБА_2 ( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_2), акціонерного товариства « Альфа Банк» ( місцезнаходження : м. Київ, вул.. Десятина,4/6), приватного акціонерного товариства « Альтбанк» , як правонаступника публічного акціонерного товариства « Банк Кіпру» ( юридична адреса : м. Київ, вул.. Вузівська, 5), треті особи – приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 ( адреса реєстрації : АДРЕСА_2), приватний виконавець ОСОБА_5 ( місцезнаходження : м. Запоріжжя, вул. Жаботинського Леоніда, 50 офіс 2102), про визнання права власності, зняття арешту, визнання договорів недійсними об»єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 ( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_2) до акціонерного товариства « Альфа Банк» ( місцезнаходження : м. Київ, вул.. Десятина,4/6), приватного акціонерного товариства « Альтбанк» , як правонаступника публічного акціонерного товариства « Банк Кіпру» ( юридична адреса : м. Київ, вул.. Вузівська, 5), третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 ( адреса реєстрації : АДРЕСА_2), про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки.

Згідно із ч. 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із ч. 3 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до положень ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту та майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або і інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз’яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позов, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Суд відзначає, що відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов’язковий елемент конкретного суб’єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб’єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов’язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов’язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України при розгляді справи № 6-2552цс16 у постанові від 18 січня 2017 року, яка є обов’язковою для усіх суб’єктів правозастосування судів України.

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі"Пантелеєнко проти України"зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі"Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи"Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Отже, за змістом вищезазначених норм закону, заходи забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та як гарантія реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів.

Отже, особи, які беруть участь у справі в цивільному процесі, при використанні механізму забезпечення позову повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Заявник в клопотанні про забезпечення позову також повинен зазначити відомості щодо наявності, найменування, місцезнаходження рухомого та нерухомого майна у відповідного учасника процесу, до якого заходи забезпечення позову будуть застосовані, а також доказів вартості такого майна.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що захід забезпечення позову шляхом зупинення продажу (реалізації) Державним підприємством «СЕТАМ» об”єкта нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі літ. Л,-2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Гоголя, буд. № 32, до набрання рішенням законної сили, є необхідним для можливості виконання рішення суду по справі щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину об»єкту нерухомості, а саме нежитлові будівлі, літ. Л’-2, що знаходиться за адресою : м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 32 ; зняття арешту, накладений приватним виконавцем ОСОБА_5 на нежитлову будівлю літ. Л’-2, що знаходиться за адресою : м. Запоріжжя, вул.. Гоголя, буд. 32, накладеного в рамках виконавчого провадження № 57264829 ; визнання недійсними кредитного договору № 44/43-1734/2012 від 30.10.2012 р., укладеного між ПАТ « Банк Кіпру», правонаступником якого є ПАТ « Альтбанк» та ОСОБА_2 та договору іпотеки від 30.10.2012 р., зареєстрованого в реєстрі за № 2756, укладеного між ПАТ « Банк Кіпру», ПАТ « Альтбанк» та ОСОБА_2, який було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3

Окрім того, суд вважає, що наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Невжиття такого заходу забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій.

Будь-які права інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не порушуються у зв”язку із вжиттям такого заходу.

Одночасно, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом встановлення заборони приватному виконавцю ОСОБА_6 вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію об”єкта нерухомого майна за виконавчим провадженням № 57264829, за яким є боржником ОСОБА_2, а саме: нежитлової будівлі літ. Л,-2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Гоголя, буд. № 32, не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 6 ч. З ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Таким чином, прийняття процесуальних документів та рішень щодо проведення виконавчих дій, процедура виконання виконавчого документа та прийняття рішень щодо реалізації майна боржника покладено виключно на державного виконавця.

Тобто, реалізація описаного та арештованого майна боржника, є самостійною виконавчою дією, що в свою чергу є дискреційною функцією державного виконаєш, вчиненою згідно з нормами Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1), задовольнити частково.

Зупинити продаж (реалізацію) Державним підприємством «СЕТАМ» об”єкта нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі літ. Л,-2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Гоголя, буд. № 32, за номером лоту – 326114, до набрання рішенням законної сили.

Виконання ухвали доручити приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області ОСОБА_7 (адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Жаботинського Леоніда, буд. № 50, оф. № 102), Державному підприємству «СЕТАМ» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Стрілецька, буд. № 4-6)

В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту винесення та підлягає негайному виконанню.

Повний текст ухвали складено 06 лютого 2019 року.

Копію ухвали суду направити учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред’явлення ухвали до виконання три роки з дня її винесення.

Дата видачі ухвали – 06 лютого 2019 року.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

06.02.2019