Рішення № 79678222, 06.02.2019, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/4391/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Саржевської І.В.,

за участю: секретаря - Олійник С.М.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лиман, в порядку спрощенного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ "Українська залізниця"в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції, середнього заробітку за час затримки виплати належних сум,

ВСТАНОВИВ:

12.12.2018 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції в загальному розмірі 52618,94 грн., середній заробіток за час затримки виплати належних сум з 17.07.2017 по день винесення рішення. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебував в трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату. При звільненні відповідач не виплатив йому належні виплати.

Ухвалою суду від 13.12.2018 позов залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків. Недоліки позивачем усунуто у зазначений строк.

Ухвалою суду від 27.12.2018 відкрито спрощене позовне провадження по справі, призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданін не заперечував протии розгляду справи в спорщеному позовному провадженні, позовні вимоги підтримав просив їх задовльнити.

Представник відповідача ОСОБА_2, діючий за довіреністю строком дії до 25.07.2019(а.с.97), у судове засідання не прибув, 17.01.2019 надав відзив на позовну заяву, просив у позові відмовити у повному обсязі(а.с. 93-119).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою до ПАТ «Українська залізниця»(юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.

Згідно записів в трудовій книжці АХ № 105506 ОСОБА_1 з 2007 року працював на різних посадах у підрозділах ДП «Донецька залізниця»; з 30.05.2016 по 17.07.2017, обіймав посаду помічника машиніста елктропоїзда цеха експлуатації локомитивів пункту підміни локомотивних бригад Виробничого підрозділу «Родаківське моторвагонне депо» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с.7-9).

Наказом в.о. начальника Виробничого підрозділу «Родаківське моторвагонне депо»

Луганської дирекції залізничних перевезень від 17.03.2017 № 104/ОД було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року (а.с.32).

17.07. 2017 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв'язку із скороченням штату згідно п.1 ст.40 КЗпП України, про що також зроблений відповідний запис в його трудовій книжці (а.с.23).

В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 21днів відпустки з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного місячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано.

Зазначений наказ видано структурним підрозділом "Луганська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (а.с. 23).

Трудова книжка позивача за вказаний період не містить даних щодо припинення трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблений відповідачем. Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що АТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.

ОСОБА_1 зверався 01.11.2018 до відповідача із зверненням щодо надання довідки заборгованості по заробітній платі за період з лютого 2016 по 17.07.2017 та довідки про середню заробітну плату за останні 12 місяців, на яке позивачу було повідомлено про відсутність первинних документів, які підтверджують суму виплати заробітної плати та інших нарахувань, а саме у зв’язку із відсутністю оригіналів бухгалтерських документів на підконтрольній Українській владі території(а.с.30-31).

Позивачем надані суду в підтвердження не виплаченої заробітної плати відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів за період(код 101- заробітна плата): 1 -2 квартал 2016 року – відсутня інформація про доходи, 3 квартал(заробітна плата 15.07.2016 код ЄДРПОУ 40150216)-15515,96 грн., 1 квартал 2017 року(код ЄДРПОУ 40150216)-14543,24 грн., 2-3 квартал 2017 року- відомості відсутні; а також згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу(формаОК-5) від 31.10.2018, розмір нарахованої заробітної плати позивачу за лютий-червень 2016 – інформація відсутня, липень 2016 року(код 40150216) -3061,78 грн., березень- 3675,75 грн., квітень-липень 2017 року відомості відсутні(а.с.24-29).

А також позивачем надані суду в підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи (табулеграми) за період з лютого по липень 2016 року, березень 2017 року, в яких зазначені суми до виплати: лютий 2016 року-2649,42 грн., березень 2016 року-4254,77 грн., квітень 2016 року-3707,04 грн., травень 2016 року-2994,57 грн., червень 2016 року-3128,54 грн., липень 2016 року-1882,93 грн., березень 2017 року-2243,66 грн.(а.с.34-40).

Крім того позивачем надані копія журналу обліку приходу-уходу локомотивних бригад пункту підміни локомотивних бригад ст. Луганськ, згідно з яким явка позивача: за березень -14 днів, за квітень-24, за травень-24, за червень-24, за липень –15 (а.с.41-63).

Позивачем надані суду в підтвердження не виплаченої заробітної плати: довідка-розрахунок оплати простою, частка становить 12052,03 грн., довідка-розрахунок оплати вихідної допомоги у розмірі оного середнього заробітку складає 7086,06 грн.(а.с.64-65).

Зазначені довідки підписані ОСОБА_3 виробничого підрозділу «Родаківське моторвагонне депо» ОСОБА_4, в.о. головного бухгалтера виробничого підрозділу «Родаківське моторвагонне депо».

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1.

Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за №735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Вирішуючи справу по суті суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «ОСОБА_5 Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач знаходилася з відповідачем в трудових відносинах до 17.07.2017 року, при звільненні не отримаввсі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України, не передбачено.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року передбачено, що виходячи з принципу рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

У зв’язку з цим суд відхиляє посилання відповідача у відгуку на позовну заяву від 17.01.2019(а.с.93-106), на відсутність первиної документації, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обов'язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов'язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, тим більше, що відповідачем не надано суду жодних доказів того, що він у будь-який спосіб намагався виправити цю ситуацію.

Крім того, суд звертає увагу на ті обставини, що структурний підрозділ «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» здійснює господарську діяльність на підконтрольній Україні території, звільнено позивача 17.07.2017.

Посилання представника відповідача у відгуку на позовну заяву про виплату ОСОБА_1 згідно передавальної відомості(а.с.124)заборгованості з випалти заробітної плати станом на 03.07.2016 за період лютий-червень 2016 року на суму 15990,03 грн., документально підтверджено копіями платіжної відомості: № 85 від 06.09.2016, №46 від 21.02.2017, №383 від 07.03.2017 на суму 10240,44грн., та за першу половину березня 2017 року заборгованості по заробітній платі в розмірі 896,74 грн., документально підтверджено(копія додатка №2 відомості на виплату грошей № 565)(а.с.84, 107-113).

В свою чергу, заборгованість з випалти заробітної плати ОСОБА_1 за липень 2016 року у розмірі 1882,93 грн.(а.с.39), відповідачем не спростована шляхом надання належних доказів.

Отже, з урахуванням отриманих сум, заборгованість по заробітній платі за період лютий-липень 2016 року до виплати ОСОБА_1 складає сума 7632,52грн.( 15990,03 грн.- 10240,44грн.+ 1882,93 грн.), за березень 2017 року складає 1485,26 грн.(1582,09 грн.+800,00 грн.аванс – 896,74грн.отриманих сум) (з урахуванням утримань).

Згідно з вимогами ст. 110 КЗпП і ст. 30 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати».

Тобто, йдеться про безумовний обов’язок роботодавця надати працівнику розрахунковий лист із відомостями про зарплату.

Відповідно до положень ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Відповідно до відомостей відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про доходи ОСОБА_1 зазначені положення роботодавцем недотримані, оплата простою здійснена не була.

Таким чином, за період з квітня 2017 року до дня звільнення ОСОБА_1 17.07.2017 р., підлягає стягненню оплата простою.

Згідно розрахунків заробітної плати за квітень-липень 2017 року позивачу нараховувалася заробітна плата за час простою (а.с.17), вихода якого підтверджено копією копія журналу обліку приходу-уходу локомотивних бригад пункту підміни локомотивних бригад ст. Луганськ, згідно з яким явка позивача: за березень -14 днів, за квітень-24, за травень-24, за червень-24, за липень –15 (а.с.41-63). Згідно довідки-розрахунку оплати простою складає 12052,03 грн.

Відповідно до положення ч.1 ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених упункті 6 статті 36тапунктах 1,2 і 6 статті 40цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до наказу про припинення трудового договору (а.с.23) роботодавець повинен був виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі середньомісячного заробітку, проте як вбачається з відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про доходи ОСОБА_1, така допомога виплачена не була.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множен середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Згідно довідки-розрахунку та розрахунком суду оплати вихідної допомоги, її сума становить 7086,06 грн.

Відповідачем вищезазначені дані не спростовані наданням суду належних доказів, крім того, суд зауважує, що відповідно до норм ст. ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Відповідно до положень статті 83 Кодексу законів про працю України, статті Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачує компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівниками, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Згідно пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5, фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством.

Пунктом 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадяться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Абзацом першим пункту 7 розділу IV вказаного Порядку передбачено, що нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

У пункті 2 частини 1 статті 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96 зазначено, що час, коли працівник фактично не працював, але за ним на підставі законодавства зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. Це означає, що час простою не з вини працівника, оплачений з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу), враховується для надання йому щорічної відпустки.

Разом із тим, відповідно до абзацу шостого пункту 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100, у разі розрахунку середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали та за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Як зазнаєчаться у наказі (розпорядженні) про припинення трудового договору (контракту) №322/ОС від 17.07.2017 року, ОСОБА_1 має право на компенсацію за 21 днів відпустки(а.с.23).

Враховуючи, що позивача звільнено 17.07.2017, розрахунковим періодом в даному випадку є період без врахування часу простою (20 березня – 17.07.2017)зокрема, із липня 2016 року по лютий 2017 року.

Розмір сумарного заробітку за розрахунковий період, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) від 31.10.18 таким чином дорівнює:

3061,78 грн. +7082,50 грн. +5371,68 грн. + 4985,47 грн. +4930,99 грн. +5873,70 грн.+

6708,51 грн. +4158,98 грн. = 42173,61грн.

Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 №10/846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік та від 05.08.2016 р. №11535/0/14-16/13 кількість календарних днів (за винятком святкових неробочих днів, встановлених законодавством) за розрахунковий період: 239днів.

Отже, маючи право на компенсацію за невикористані 21 днів відпустки, сума компенсації становитиме 3705,63грн. (42173,61грн. : 239 днів) х 21 днів.

З урахуванням вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем заявлена вимога про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 3121,02 грн., а тому у відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідачем вищезазначені дані не спростовані наданням суду належних доказів, тому заперечення представника відповідача щодо недостовірності наданих позивачем документів судом не приймаються. Крім того, суд зауважує, що відповідно до норм ст. ст. 115,116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Щодо посилання представника відповідача у відгуку на розрахунок оплати відпустки в розмірі 3064,95грн.(а.с.110), та розрахунок оплати середньомісячної зарплати(вихідної допомоги) у розмірі 4215,74 грн.(а.с.111), то вони судом до уваги не приймається з огляду на таке.

Як було встановлено під час розгляду справи, що не заперечувалося відповідачем, з 16.03.2017 року по 17.07.2017 року позивач перебував у простої не з вини працівника. Втім у розрахунку оплати відпустки (а.с.110) зазначена кількість календарних днів у березні 2017 року – 30, в розрахунку вихідної допомоги (а.с.111) зазначені два останні місяці, які передують звільненню березень-квітень 2017 року, в той час як період простою в цьому місяці/місяцях повинен бути виключений з розрахункового періоду.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи обставини, викладені вище, суд вважає, що позивачем частково підтверджено наявність заборгованості з виплати заробітної плати, а саме за лютий-липень 2016 року у сумі- 7632,52грн., березень 2017 року- 1485,26грн., квітень-липень 2017 року- 22259,11грн.(з урахуванням компенсації за невикористані 21 днів відпустки та вихідної допомоги).З цієї суми вже вирахувані обов'язкові платежі та податки.

На підставі Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 03.07.1991 N 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

На підставі ст. 1, 2, 3 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітна плата. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Розмір компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, згідно зведеній таблиці індексів споживчих цін за період з лютого 2016 року по грудень 2018 року(відповідно вимог позивача) складає за підрахунками суду (заборгованість по заробітній платі за період лютий-липень 2016 року) – 3015,61грн., (заборгованість по заробітній платі за період березень-липень 2017 року)- 7199,01грн.

Оскільки вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції заявлені на загальну суму 52618,94 грн., за розрахунками суду ця сума складає 41591,51 грн.(заборгованість по заробітній платі за період лютий-липень 2016 року у сумі- 7632,52грн., березень 2017 року- 1485,26грн., квітень-липень 2017 року- 22259,11грн.(з урахуванням компенсації за невикористані 21 днів відпустки та вихідної допомоги); компенсація втрати частини доходів у розмірі (заборгованість по заробітній платі за період лютий-липень 2016 року) - 3015,61грн.та (заборгованість по заробітній платі за період березень-липень 2017 року)- 7199,01грн.), таким чином в цій частини позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки випалти належних сум, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

До суду відповідачем надано Науково-правовий висновок Торгово-Промислової палати України щодо унеможливлення виконання обовязків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2.

Як вбачається із пункту 7 вказаного вище Науково-правового висновку, втрата контролю і доступу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ідентифікаційний код філії: 40150216, до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Донецьк, вул. Артема, 68 та Луганська область, місто Луганськ, вул. Кірова, буд. 44, у тому числі до: трудових книжок працівників; оригіналів наказів; особових справ працівників; посадових інструкцій; табелів обліку робочого часу; примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, компютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень», коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями позбавило можливості Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ідентифікаційний код філії: 40150216, виконати зобовязання перед вивільненими працівниками згідно з ст. ст. 47, 83, 115 і 116 КЗпП України, а саме кожному звільненому працівнику структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» і «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок.

Це свідчить про відсутність вини Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ідентифікаційний код філії: 40150216, у невиконанні своїх обовязків.

Пунктом 10 вказаного вище Науково-правового висновку передбачено, що унеможливлення виконання Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» обовязків, передбачених законодавством України про працю, а саме: ст.ст. 47, 83, 115 і 116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області та міста Луганська Луганської області, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо.

Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов’язальної сторони за трудовим договором, якою за цим висновком є Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця».

Суд приймає як доказ Науково-правовий висновок, оскільки ним підтверджено, що починаючи з 17 березня 2017 року вини підприємства у несвоєчасному розрахунку з робітниками немає.

А тому, позовні вимоги, передбачені статтею 117 КЗпПУ, які передбачають відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. п.1 п.1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати

заборгованості заробітної плати з урахуванням індексу інфляції заявлені на загальну суму 52618,94 грн. при цьому судовий збір не сплачувався. Враховуючи, що судом ці вимоги задоволені частково (79%), з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 556,79грн.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час час затримки виплати належних сум з 17.07.2017 по день винесення рішення, за яку позивачем не було сплачено судовий збір на підставі ухвали суду від 27.12.2018(ст. 136 ЦПК України)(а.с. 88-89). Враховуючи, що судом у задоволенні цих вимог відмовлено, судові витрати покладаються за рахунок держави.

Також, слід наголосити, що відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Але суд зазначає, що на підтвердження існуючої заборгованості з виплати заробітної плати позивачем суду були надані розрахунки заробітної плати, в яких зазначені суми до виплати, тобто після утримання сум податків і обов'язкових платежів.

Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 12,13, 141, 212, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуваням індексу інфляції, середнього заробітку за час затримки виплати належних сум – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Тверська, 5, код ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 заборгованість з виплати заробітної плати з урахуваням індексу інфляції (в тому числі: за час вимушеного простою, компенсацію за невикористані дні відпустки, вихідну допомогу) за лютий-липень 2016 року, березень - липень 2017 року в розмірі 41591,51 грн.(сорок одна тисяча п'ятсот дев'яносто одна гривня 51 копійка)гривень(без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів).

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Тверська, 5, код ЄДРПОУ: 40075815) на користь держави (рахунок одержувача: 31213206005564, ЄДРПОУ: 37894853, МФО: 899998, одержувач: УК м. Лиман/отг м. Лиман/22030101, Банк одержувача: Казначейство України (ЕАП)) судовий збір в розмірі 556,79 (п’ятсот п'ятдесят шість гривень 79 копійок)гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений 07.02.2019.

Суддя -