Рішення № 79675782, 05.02.2019, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/424/17

ЄУН 226/424/17

Провадження №2/226/3/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Клепки Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Тіссен О.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Мирноград Донецької області справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2017 року позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування вимог зазначив, що на підставі кредитного договору №2156-004/07Р від 21.09.2007 банк надав відповідачеві ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 20000,00 доларів США строком до 21.09.2032 зі сплатою 12,49% річних. За період користування кредитними коштами позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте заборгованість в повному обсязі не погашена. Станом на 14.12.2016 така заборгованість склала 16052,15 доларів США, з яких 12401,29 доларів США є заборгованістю за кредитом, а 3650,86 доларів США- заборгованістю за процентами за користування кредитом.

Крім того, з метою забезпечення належного виконання зобов’язання та захисту майнових інтересів позивача як кредитодавця на випадок порушення зобов’язання відповідачем ОСОБА_1 як позичальником, 21.09.2007 між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки, яким встановлена солідарна майнова відповідальність позичальника і поручителя перед банком щодо повного виконання зобов’язань за кредитним договором.

Оскільки зобов’язання за кредитним договором відповідачами не виконані, позивач просить суд стягнути з них солідарно суму заборгованості за кредитом в розмірі 16052,15 доларів США та судові витрати, понесені при зверненні до суду.

Представник позивача до судового засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у відсутність його представника, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2, будучи повідомленими про час і місце судового розгляду у спосіб, встановлений процесуальним законом, до судового засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили. Представник ОСОБА_1 ОСОБА_4, якого повідомлено про час і місце судового розгляду, до судового засідання також не прибув, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про перенесення дати судового розгляду суду не надав.

З’ясувавши обставини справи та дослідивши надані суду докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителя в солідарному порядку.

Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.629 Цивільного Кодексу договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтю 526 цього кодексу зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільоного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Судом встановлено, що 21.09.2007 між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2156-004/07Р, за яким позичальник отримала кредит в розмірі 20000,00 доларів США для споживчих цілей, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування нерухомого майна, під 12,49% річних з кінцевим терміном повернення до 21.09.2032. Невід’ємними частинами договору є додатки №1 та №2 щодо особливих умов, тарифів банку та витрат клієнта, а також орієнтовний графік щомісячних платежів по кредиту. Договором визначено, що в кожному випадку невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх зобов’язань розмір процентної ставки збільшується на 1% річних, починаючи від розміру, встановленого у п.1.2 договору (п.1.3); погашення заборгованості має відбуватися рівними частинами в сумі 67 доларів США щомісяця до «10» числа наступного місяця; відсотки так само підлягають сплаті щомісяця до «10» числа місяця, наступного за місяцем за місяцем нарахування відсотків, а також у момент повернення кредиту, зазначений у п. 1.2 договору (п.4.1, 4.2).

Відповідач Баришева Н.Г. не виконувала належним чином своїх зобов’язань за кредитним договором, внаслідок чого за нею утворилася заборгованість, яка згідно із розрахунком ПАТ КБ «Правекс-Банк» станом на 14.12.2016 склала 17065,73 доларів США, з яких: 12401,29 доларів США – заборгованість за кредитом, 3650,86 доларів США – заборгованість за процентами, 1013,58 доларів США – пеня за несвоєчасне погашення відсотків (не заявлена до стягнення позивачем). Отже, загальна заборгованість, заявлена до стягнення, становить 16052,15 доларів США.

Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З метою забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором 21.09.2007 між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №2156-004/07Р, за яким поручитель зобов’язався перед банком нести солідарну відповідальність за невиконання позичальником у повному обсязі зобов’язань за кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів і неустойки.

Ухвалою Димитровського міського суду від 07.06.2017року провадження у даній справі було зупинено у зв’язку з оскарженням відповідачем ОСОБА_2 договору поруки у Печерському районному суді м.Києва. Постановою Київського апеляційного суду від 05.12.2018 у справі №757/28008/17-ц рішення Печерського районного суду м.Києва від 21.05.2018року було скасовано і у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Правекс-Банк» про визнання договору поруки №2156-004/07Р від 21.09.2007 припиненим було відмовлено.

За змістом частини першої статті 553 ЦК України під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Будучи за своєю правовою природою зобов’язанням, порука припиняється на загальних підставах, передбачених главою 50 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Договірний строк застосовується до всіх без винятку зобов’язань. Визначення строку дії поруки як припиняючого тягне певні юридичні наслідки, зокрема, його закінчення є підставою для припинення поруки.

Якщо кредитор змінює строк виконання основного зобов’язання, позовна давність обчислюється від цієї дати. В такому разі кредитор зобов’язаний пред’явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя – протягом строку, встановленого в договорі поруки (частина четверта статті 559 ЦК України).

У пункті 4.1 договору поруки від 21.09.2007, укладеного між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_2, встановлено строк його дії до 21.09.2035, рішенням суду, що набрало законної сили, ОСОБА_2 відмовлено у визнанні договору поруки припиненим, отже, наявні підстави для солідарного стягнення існуючої заборгованості як з боржника ОСОБА_1, так і з поручителя ОСОБА_2

Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, установлених законом.

Таким чином, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного суду від 16.01.2019 року (справа № 373/2054/16-ц).

Вирішуючи питання судових витрат у справі, які складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, суд вважає за необхідне у відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України покласти їх в рівних частинах на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12,13,81,141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» (код за ЄДРПОУ 14360920, м. Київ, 01021, Кловський узвіз, 9/2) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_1) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрований: Донецька область, 85323, м. Мирноград, вул. Автомобілістів, 9/2) про стягнення боргу за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 16052,15 доларів США, з яких 12401,29 доларів США – заборгованість за кредитом, 3650,86 доларів США – проценти за кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-банк» в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору 3143 (три тисячі сто сорок три) гривні 27 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-банк» в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору 3143 (три тисячі сто сорок три) гривні 27 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Димитровський міський суд Донецької області (а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи – безпосередньо до Донецького апеляційного суду) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене 05 лютого 2019року.

Суддя: Л.І. Клепка