Рішення № 79665074, 23.01.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3723/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кривошапка Н.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Бондаренко В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги:

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0049391305 від 14 липня 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 6 859 грн 11 коп., з них: за податковим зобов`язанням - 5487 грн 29 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1371 грн 82 коп.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

24 жовтня 2018 року ОСОБА_3 (надалі також - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також відповідач, ДПІ у м. Полтаві), Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою від 26.11.2018 Полтавський окружним адміністративний суд прийняв позовну заява до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

10 січня 2019 року позивач уточнив позовні вимоги, заявивши їх лише до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області та, відповідно, виключивши зі складу відповідачів Державну казначейську службу України /а.с. 79-85/.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0049391305 від 14 липня 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 6 859 грн 11 коп., прийняте контролюючим органом на підставі хибних висновків перевірки про порушення позивачем вимог п. 173.2 статті 173 Податкового кодексу України.

На думку позивача, контролюючий орган прийшов до помилкових висновків щодо заниження ним суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік на суму 5 487 грн 29 коп. у зв`язку з тим, що позивач не задекларував суму доходу, отриманого від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об`єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/ або мотоцикла, та/ або мопеда у сумі 109 745 грн 83 коп.

На спростування висновків контролюючого органу позивачем зазначено, що протягом відповідного звітного періоду ним не здійснювався продаж двох об`єктів рухомого майна у вигляді легкових автомобілів, оскільки за вказаний звітний період ним було продано лише один легковий автомобіль B AUDI A6 шасі WAUZZZ4BZ1N150693. На думку позивача, відповідачем безпідставно враховано в якості продажу легкового автомобіля - продаж кузова автомобіля, що є запчастиною, у зв`язку з чим зроблено висновок про продаж двох об`єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля. Позивачем вказано, що кузов автомобіля є його складовою частиною, а не самим легковим автомобілем.

Також, акцентовано увагу на порушення відповідачем порядку проведення перевірки: ненаправлення контролюючим органом копії наказу про проведення перевірки та акту документальної позапланової невиїзної перевірки.

З огляду на викладене, позивач вважає, що нарахування відповідачем оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов`язань є протиправним та безпідставним.

Відповідач у відзиві на позовну заяву /а.с. 47-49/ вказав, що перевірка позивача, за наслідками якої прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, проведена у відповідності з нормами чинного законодавства. Так, зазначено, що акт перевірки від 27.05.2016 року та оскаржуване податкове повідомлення-рішення направлялись на адресу позивача, однак були повернуті до відправника за закінченням терміну зберігання, у зв`язку з чим відповідно до вимог статті 42 Податкового кодексу України, вважаються врученими належним чином.

Також у відзиві на позовну заяву зазначено, що підставою для нарахування податкового зобов`язання стало те, що ОСОБА_3 не задекларував суму доходу, отриманого від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об`єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/ або мотоцикла, та/ або мопеда у сумі 109 745 грн 83 коп.

У наданій до суду відповіді на відзив на позовну заяву представником позивача зазначено, що повідомлення про проведення перевірки позивачу не надходило, його не можна вважати належним чином врученим. Вказано, що порядок перевірки порушено, оскільки відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VІІІ встановлювався мораторій на проведення перевірок контролюючими органами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Надав пояснення, аналогічне викладеному обґрунтуванню позову.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

У період з 24.05.2016 по 25.05.2016 посадовими особами ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області проведено позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_3 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт від 27.05.2016 № 1714/16-01-13-05-10/2759009458 /а.с. 60-64/ (надалі - акт), в якому відображено порушення позивачем, зокрема:

- п. 173.2 статті 173 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено ОСОБА_3 суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік

на суму 5487 грн 29 коп.: позивач не задекларував суму доходу, отриманого від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об`єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/ або мотоцикла, та/ або мопеда у сумі 109 745 грн 83 коп.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області винесене податкове повідомлення-рішення № 0049391305 від 14.07.2016, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 6 859 грн 11 коп., з них: за податковим зобов`язанням - 5487 грн 29 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1371 грн 82 коп. /а.с. 14/.

Позивач не погодився з таким податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи оцінку порядку проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.78.4 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час проведення перевірки), про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час проведення перевірки) передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно з п. 79.3 статті 79 Податкового кодексу України, присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час проведення перевірки) встановлено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Згідно з п. 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час проведення перевірки), податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до п. 42.1 та п. 42.2 статті 42 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідно до п. 58.3 статті 58 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відносно встановлених контролюючим органом порушень, судом застосовуються наступні норми права.

Пунктом 173.1 статті 173 Податкового кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дохід від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об'єкта, визначеної згідно із законом.

Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Відповідно до п. 173.2 статті 173 Податкового кодексу України, як виняток із положень пункту 173.1 цієї статті, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п. 173.3 статті 173 Податкового кодексу України, у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов'язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до пунктів 173.1 або 173.2 цієї статті з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно.

Висновки щодо правозастосування

З огляду на наявні в матеріалах докази направлення копій наказу на перевірку, повідомлення про перевірку, акту перевірки та податкового повідомлення - рішення /а.с. 65-72/, судом встановлено, що відповідачем згідно до вимог дійсного на той час законодавства здійснені належні заходи щодо інформування відповідача про перевірку, її наслідки та винесене за наслідками її проведення рішення.

З матеріалів справи вбачається, що всі документи, які направлялись на належну адресу позивача, повертались до контролюючого органу із зазначенням причини невручення - "за закінченням терміну зберігання", що є підставою, відповідно до процитованих вище норм, вважати наказ на перевірку, повідомлення про перевірку, акт перевірки та податкове повідомлення-рішення - врученими.

Щодо мораторію на проведення перевірок відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VІІІ, суд зазначає, що він розповсюджувався лише на перевірки підприємств, установ та організацій і фізичних осіб- підприємців й жодним чином не розповсюджувався щодо перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків фізичними особами.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для нарахування відповідачем податкового зобов`язання став висновок про те, що протягом звітного періоду (2013 року) позивач здійснив реалізацію двох легкових автомобілів, а саме: в акті перевірки зазначено, що ОСОБА_3 в ІІІ та ІV кварталах 2013 року отримав дохід від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох об`єктів рухомого майна за ознакою доходу "105" в сумі 27600 грн та 109745 грн 83 коп. за посередництвом ТОВ "ПІК-АВТО" та ТОВ "Білар", відповідно.

У відповідь на адвокатський запит ТОВ "ПІК-АВТО" повідомило, що у 2013 році між ТОВ "ПІК-АВТО" та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу частин транспортних засобів, а саме: договір № 28-цд від 15.09.2013, предметом якого був кузов VIN-код НОМЕР_3 загальною вартістю 27 600 грн /а.с. 98/.

Отже, позивач протягом 2013 року за посередництвом ТОВ "ПІК-АВТО" не здійснював реалізацію легкового автомобіля.

Поряд з цим, відповідно до довідки Територіального сервісного центру № 5341 Регіонального сервісного центру в Полтавській області МВС України від 10.10.2018 № 4609, вбачається, що з права власності позивача у 2013 році вибув лише один зареєстрований за ним транспортний засіб - AUDI 100, 1987 року випуску /а.с. 22/.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що протягом звітного періоду (2013 року) позивач здійснив продаж лише одного автомобіля, а також продаж частини транспортного засобу - автомобільного кузову VIN-код НОМЕР_3.

З огляду на викладене, не знаходить ніякого підтвердження висновок контролюючого органу про те, що протягом звітного періоду (2013 року) позивач здійснив реалізацію двох легкових автомобілів. Тобто підстав для застосування п. 173.2 статті 173 Податкового кодексу України судом не встановлено.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, покладено на контролюючий орган.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Належним способом захисту прав позивача є визнання відповідного податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 704 грн 80 коп. і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 грн 80 коп.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 13 200 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 зазначеною статті Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Підставою для відшкодування судових витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів взаємозв'язку між сплаченими позивачем спеціалісту у галузі права коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження даної судової справи.

Представником позивача надано до суду копію договору про надання консультаційних та юридичних послуг № 12 від 08.10.2018, в якій вказано, що ОСОБА_3 (замовник) доручає, а адвокат ОСОБА_5 (виконавець) бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, та представляти його інтереси в адміністративній справі щодо оскарження рішення ДПІ у м.Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області.

Вартість послуг з договору визначається в сумі 11500 гривень.

Також представником позивача наданий ордер ПТ № 089587 на надання правової допомоги /а.с. 30/, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю /а.с. 12/, розрахунок надання правничої допомоги /а.с. 23/.

На підтвердження виконання укладеного з позивачем договору про надання правничої допомоги до суду не надано акту приймання-передачі виконаної роботи.

Відповідно до квитанції № 4 від 21.01.2019, ОСОБА_5 отримано від ОСОБА_3 кошти в сумі 11 500 грн. згідно з договором про надання консультаційних та юридичних послуг № 12 від 08.10.2018.

Необхідно зазначити, що така квитанція за єдиним підписом ОСОБА_5 не підтверджує достовірно отримання таких коштів від ОСОБА_3

Також суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права на консультування при складанні позовної заяви та підготовку процесуальних документів, вивчення судової практики.

У наданому судовому засіданні новому розрахунку послуг адвоката загальна сума вартості послуг адвоката ОСОБА_5 склала 13200 грн.

Беручи до уваги те, що матеріали справи не містять документального підтвердження кількості фактично відпрацьованих представником позивача годин, обсягу наданих ним послуг, оплати за надані такі послуги, акту приймання-передачі виконаної роботи, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1921 грн, оскільки не спростованим лише є той факт, що позивача у двох проведених судових засіданнях дійсно представляла адвокат ОСОБА_5

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_2) до Державної податкової інспекції у м.Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області (вул.Фрунзе, 155 м.Полтава ЄДРПОУ 39680655) задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області №0049391305 від 14 липня 2016 року визнати протиправним та скасувати.

Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у м.Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у сумі 704,80 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у м.Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області витрати на правову допомогу у сумі 1 921 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28 січня 2019 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков