Рішення № 79664688, 07.02.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/9562/18

Провадження №2/521/538/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Поліщук І.О.,

при секретарі – Бєрової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-ЛВ», за участю третьої особи: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-ЛВ», за участю третьої особи: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просить суд стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 54 714,64 гривень, в якості відшкодування матеріальних збитків завданих внаслідок ДТП; грошову суму в розмірі 2500,00 гривень, в якості відшкодування за проведення оцінки визначення вартості матеріальних збитків, а також судові витрати. Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 01.07.2017 року керуючи вантажним автомобілем бетонорозмішувачем «КАМАЗ 581453/014» державний номер НОМЕР_1 по вулиці Дачна, 12 водій ОСОБА_3 не врахував дорожню обстановку, безпечний інтервал та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, чим порушив вимоги п.13.1. 18.07.2017 року Київським районним судом міста Одеси по справі №520/8001/17 було встановлено, що водій ОСОБА_3, який перебував у трудових відносинах з ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ», своїми діями вчинив, адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, тобто порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу та іншого майна. Київським районним судом міста Одеси викладені факти та обставини були встановлені у судовому засіданні в ході адміністративного провадження вина водія ОСОБА_3 була встановлена, свою вину водій визнав та за скоєну ДТП був притягнутий до адміністративної відповідальності. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_3, який належить на праві власності позивачці зазнав механічних пошкоджень на суму 111004 гривні 57 копійок згідно з висновком №701/17 автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту і вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ складеного 21.09.2017 року. Також позивачкою було сплачено вартість автотоварознавчого дослідження в сумі 2500,00 грн.. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником вантажного бетонорозмішувача «КАМАЗ 581453/014» державний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-ЛВ», цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія». ПАТ «УПСК» було частково відшкодовано збитки позивачу у розмірі 54260,36 гривень. Однак, позивачка вказує, що на ремонт її автомобіля було витрачено 108 975,00 грн.. Таким чином, різниця між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою складає - 54 714 гривень 64 копійки. Зважаючи на викладене, ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ» повинно відшкодувати позивачці шкоду завдану внаслідок ДТП в розмірі 54714.64 грн. та вартість автотоварознавчого дослідження в розмірі 2500,00 грн., а всього 57214 гривень 64 копійки.

Позивачка в судові засідання не з’являлась, надала до канцелярії суду заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності та зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. В своєму відзиві представник відповідача посилався на не, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Згідно страхового полісу, ліміт відповідальності ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» за шкоду заподіяну майну, складає 100 000,00 грн.. Таким чином, саме з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» підлягає стягненню сума у розмірі 54 714,64 грн., а з ТОВ «Комфорт-ЛВ» на користь позивача підлягає стягненню сума, що становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, а саме 8 975,00 грн.. Крім того, судові витрати у справі мають бути покладені пропорційно розміру задоволених позовних вимог на відповідача ТОВ «Комфорт-ЛВ» та на ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», за умови залучення їх до справи у якості співвідповідача. 20.12.2018 року представником відповідача подано додаткові пояснення, які він підтримав в судовому засіданні звернувши увагу суду, що на підтвердження суми відновлювального ремонту автомобіля у розмір 108 975, 00 гривень позивачем було надано суду Рахунок від 02.02.2018 року, складений ФОП ОСОБА_4 та квитанцію від 27.04.2018 року про оплату за рахунком. Про те така позиція позивача є помилковою з наступних підстав. Відновлювальний ремонт – комплекс операцій щодо відновлення справності або робото здатності КТЗ чи його складників та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин( п.1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна від 24.11.2003 року № 142/5/2092. Відповідно до вимог п.8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу ТЗ розрахована стороною відповідача та складає Свр=5867,34+13645,11+91492,12х(1-04) = 66602,74 гривень. Тому пред’явлення позивачем до ТОВ «Комфорт-ЛВ» вимоги про виплату страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним. Згідно ст.29 ЗУ « Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати пов’язані з відновлювальним ремонтом ТЗ з урахуванням зносу, розрахованому у порядку встановленому законодавством України. Згідно страхового полісу ліміт відповідальності -100 000 гривень, проте позивач звертається із позовними вимогами до ТОВ «Комфорт», а не до ПАТ «УПСК».

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК).

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно до ст.79 ЦПК України є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

01.07.2017 року за адресою м. Одеса вул. Дачна, 12 відбулася дорожньо–транспортна пригода, а саме ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_4 не врахував дорожню обстановку, безпечний інтервал, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_5. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями, ОСОБА_3 порушив вимоги п. 13.1 «Правил дорожнього руху».

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 18.07.2017 року, яка набрала законної сили, визнано винним ОСОБА_3 винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 320 гривень.

Згідно з нормою ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідачем не надано суду ніяких доказів на підтвердження, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Пунктом 6 Постанови ВССУ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 4 вищезазначеної постанови, передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини. У разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача.

На підставі ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як встановлено матеріалами справи власником джерела підвищеної небезпеки, а саме транспортного засобу «КАМАЗ 581453-014» д/н НОМЕР_1, на якому було скоєно ДТП є ТОВ «КОМФОРТ-ЛВ», а водій ОСОБА_3, який ним керував в момент зіткнення перебував із даним підприємством у трудових відносинах.

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «КАМАЗ 581453-014» д/н НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія».

Згідно страхового полісу Приватного акціонерного товариства « Українська пожежно-страхова компанія» ліміт відповідальності - 100 000 гривень, франшиза -1000 гривень.

Згідно ст.29 ЗУ « Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати пов’язані з відновлювальним ремонтом ТЗ з урахуванням зносу, розрахованому у порядку встановленому законодавством України.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту і вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ №701/17 складеного 21.09.2017 року вбачається, що вартість відновлювального ремонту КТЗ BMW 730, реєстраційний номер НОМЕР_6, пошкодженого при ДТП 01 липня 2017 року, визначається рівною 111004 грн. 57 коп.. Вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ BMW 730, реєстраційний номер НОМЕР_6, пошкодженого при ДТП 01 липня 2017 року, визначається рівною 74 407 грн. 72 коп.. З цих підстав суд приходить до висновку, що ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» у відповідності до ст.29 ЗУ « Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мала б виплатити позивачці страхове відшкодування у розмірі – 73407 гривень 72 копійки ( вартість матеріальної шкоди 74 407,72 – 1000 гривень (франшиза).

Документами підтверджується, що 19 жовтня 2017 року між Страховиком та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» складено протокол узгодження розміру та способу здійснення страхового відшкодування в порядку, що передбачений п.36.2. ст.36 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 року, з якого вбачається, що ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в особі директора та ОСОБА_1, в особі представника дійшли згоди, що розмір страхового відшкодування за транспортний засіб пошкоджений внаслідок ДТП, що сталася 01.07.2017 р. в м. Одеса на вул. Дачна, 12, за участю забезпеченого за Договором страхування № АЕ8886612 від 01.07.2016 р. транспортного засобу КАМАЗ реєстраційний номер НОМЕР_1, Страхувальник ТОВ «Комфорт-ЛВ» складає 52260,36 грн. 36 коп.. Частина страхового відшкодування у загальному розмірі 37 260,36 грн. сплачена страховиком на користь потерпілої. Сторони досягли згоди, що доплата страхового відшкодування у розмірі 17000,00 грн. повинна бути здійснена на розрахунковий рахунок потерпілої не пізніше 5 робочих днів з дня підписання цього протоколу.

Позивачкою зазначено, що ПАТ «УПСК» їй було відшкодовано збитки у розмірі 54 260,36 гривень.

З цих підстав суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 погодилася на зменшення розміру страхового відшкодування до 54260,36 гривень, замість суми - 73407 гривень 72 копійки, яка мала б бути сплачена ПАТ «УПСК» у відповідності до вимог ч.29 ЗУ ЗУ « Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що є її правом, однак унеможливлює задоволення позовних вимог щодо стягнення різниці між цими сумами у розмірі 19 147,36 гривень ( 73407,72 – 54260,36= 19147,36 гривень) з особи, винної у скоєнні ДТП, за правилами ст. 1194 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Частиною 1 ст.22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом 1 ч. 2 ст.22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч.3 ст.22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Позивачкою було надано до суду копію рахунку № АВС0000109 від 02.02.2018 року ФОП «ОСОБА_4В.» згідно якого перелік виконаних робіт BMW 730, № кузова VBAKM41090CY76712 склав 108975,00 грн. та копію квитанції №ПН3769 від 27.04.2018 року, яка свідчать про сплату ОСОБА_5 на п/рах ОСОБА_4 оплату за товар зг. рах. № АВС0000109 від 02.02.2018 року ОСОБА_5 в сумі 108975,00 грн..

Суд приймає надані позивачкою копію рахунку № АВС0000109 від 02.02.2018 року та копію квитанції №ПН3769 від 27.04.2018 року, оскільки вони підтверджують фактичну сплату грошових коштів за ремонт пошкодженого автомобілю BMW 730, реєстраційний номер НОМЕР_6.

На підставі ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків

З зазначених підстав суд приходить до висновку, що до стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-ЛВ», в рахунок відшкодування завданих позивачу збитків має бути присуджено грошову суму у розмірі – 35567, 28 гривень ( 108975,00 - 73407,72).

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача - 2500 гривень, витрат пов’язаних з оплатою послуг оцінювача, який визначив шкоду завдану транспортному засобу автомобілю НОМЕР_7, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 34.1, 34.2,34.3 ЗУ ЗУ « Про обов’язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, Страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення

про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Документами наданими до суду позивачкою підтверджується, що Висновок № 701/17 експертного авто товарознавчого дослідження складений 21 вересня 2017 року на замовлення ОСОБА_1, протокол узгодження розміру та способу здійснення страхового відшкодування в порядку, що передбачений п.36.2. ст.36 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» складено 19 жовтня 2017 року, тобто представник страхової компанії порушив п.34.3 вказаного Закону,а тому потерпіла самостійно обрала експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження), у зв’язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат пов’язаних з проведенням експертного дослідження з відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-ЛВ».

У відповідності до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до вимог ч.6 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у розмірі 704,80 гривні, оскільки розмір судового збору сплачений позивачкою є мінімальним, тому незважаючи на часткове задоволення позову присуджується до стягнення з відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України ст.ст. 15, 22, 1166, 1172, 1187, 1188 ЦК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-ЛВ», за участю третьої особи: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-ЛВ» (юридична адреса: 65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, 33, код ЄДРПОУ: 19204231) на користь ОСОБА_6 суму матеріального збитку в розмірі 35567, 28 гривень (тридцять п’ять тисяч п’ятсот шістдесят сім ) гривень 28 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-ЛВ» (юридична адреса: 65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, 33, код ЄДРПОУ: 19204231) на користь ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

В решті частини позову – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками процесу до Одеського апеляційного суду в тридцятиденний термін. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: