Рішення № 79663328, 01.02.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5338/18

Провадження № 2/185/531/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 лютого 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання - Мерцалової Н.В., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Шахта «Вергелівська» Державного підприємства «Луганськвугілля», треті особи - Державна податкова інспекція у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов’язання здійснення нарахування стягненої суми як заробітної плати без її виплати, включивши її до фонду оплати праці та зобов’язання нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування -

В С Т А Н О В И В

27.06.2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Відокремленого підрозділу «Шахта «Вергелівська» Державного підприємства «Луганськвугілля», треті особи – Державна податкова інспекція у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов’язання здійснення нарахування стягненої суми як заробітної плати без її виплати, включивши її до фонду оплати праці та зобов’язання нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, та просив суд:

1. Зобов’язати відокремлений підрозділ «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля», здійснити нарахування стягненої рішенням Святошинського районного суду м. Київа 07 грудня 2016 року по справі № 759/18370/15-ц компенсації за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 6241,54 грн., як заробітної плати без її виплати, включивши її до фонду оплати праці відокремленого підрозділу «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля »;

2. Зобов’язати відокремлений підрозділ «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля», нарахувати на суму заробітної плати за період з 01 березня 2014 року по 29 вересня 2014 року в розмірі 60452,94 грн., зазначену в системі персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України, єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в порядку ч.2 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та сплатити цю суму єдиного соціального внеску на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку;

3. Зобов’язати відокремлений підрозділ «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля», надати до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві звітність у зв’язку з донарахуванням єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

4. Стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_1 усі понесені судові витрати.

В обґрунтування позову він зазначив, що він з 02 грудня 2008 року по 26 вересня 2014 року перебував у трудових відносинах з Відокремленим підрозділом «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля». З 01 січня 2011 року, він був переведений на посаду підземного гірника очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею та 26 вересня 2014 року, на підставі ст.38 КЗпП України, був звільнений з зазначеної посади за власним бажанням. Заборгованість Відповідача переді ним по заробітній платі за період з червня 2014 року по вересень 2014 року складає 27311,00 грн. Відповідно до рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року по справі № 759/18370/15-ц, з відокремленого підрозділу «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля» на його користь було стягнуто нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01.06.2014 року по 01.09.2014 року в сумі 27311,00 грн., компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 6241,54 грн., моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн. Вказане судове рішення набрало чинності, проте зазначене судове рішення не виконане. 26 лютого 2018 року він отримав в своєму територіальному управлінні Пенсійного фонду України довідку форми ОК-7 про індивідуальні відомості про застраховану особу та дізнався, що в 2014 році відрахування до Пенсійного фонду здійснені Відповідачем лише частково, а саме в період з березня 2014 року по жовтень 2014 року жодних відрахувань єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування ним не здійснено. Відповідачем на його ім’я була нарахована наступна заробітна плата: березень 2014 року - 9918,72 грн.; квітень 2014 року - 9991,47 грн.; травень 2014 року - 8449,84 грн.; червень 2014 року -11414,30 грн.; липень 2014 року - 10026,87 грн.; серпень 2014 року - 8069,50 грн.; вересень 2014 року - 2582,24 грн., та всього на загальну суму 60452,94 грн. У зв’язку з неспроможністю держави забезпечити громадський порядок, захистити права, свободи та інтереси своїх громадян на території окремих районів Луганської та Донецької областей, з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, повсюдних проявів насильства, у вересні 2014 року його родина була змушена залишити своє місце проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1 (до декомунізації населений пункт мав назву - м. Стаханов Луганської області) та переміститися до м. Павлограда Дніпропетровської області. 20 жовтня 2014 року він був взятий на облік до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, зареєструвавши місце свого перебування за адресою: 51404, АДРЕСА_1. З норм законодавства вбачається, що в разі стягнення судом нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, роботодавець зобов'язаний включити стягнену суму до фонду оплати праці, попередньо нарахувавши та відобразивши їх в бухгалтерському обліку підприємства, а також у встановленому законом розмірі сплатити єдиний соціальний внесок на відповідний казначейський рахунок органу доходів і зборів. При цьому, база нарахування єдиного соціального внеску визначається шляхом ділення встановленої судом заробітної плати та компенсації на кількість місяців, за які вона стягнена. Обов’язковою передумовою перерахування єдиного соціального внеску до бюджету є нарахування роботодавцем вказаної в судовому рішенні суми як заробітної плати та її відображення в бухгалтерському обліку. Натомість, Відповідач не здійснив нарахування стягнутої за рішенням суду від 07 грудня 2016 року суми, не включив її до фонду оплати праці та не обрахував і не сплатив єдиний соціальний внесок до бюджету. Тим самим, з вини Відповідача його індивідуальні відомості про застраховану особу не відображають страхового періоду та сплати єдиного соціального внеску за період протягом часу з березня 2014 року по жовтень 2014 року, що свідчить про суттєве порушення його прав, бо відповідно до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов’язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Вважає, що його права підлягають захисту судом шляхом зобов’язання Відповідача привести свої дії у відповідність до закону, а саме шляхом його зобов’язання нарахувати належну йому заробітну плату та компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати, стягнуту судом без її виплати йому, включивши їх до фонду оплати праці. Відповідач зобов’язаний здійснити їх нарахування та відображення в своєму бухгалтерському обліку шляхом внесення інформації до Зводу нарахувань і утримань із заробітної плати для подальшого визначення сум єдиного соціального внеску, який обчислюється за ставками, визначеними законодавством. Таку звітність з донарахованими показниками ЄСВ Відповідача слід зобов’язати надати до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, тобто за місцем податкового обліку.

Позивач та його представник в судовому засіданні просили суд задовільнити позовні вимоги у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечували.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце слухання справи. Про причини неявки суд не повідомив. Відповідач не подав письмовий відзив на позов.

Третя особа - Державна податкова інспекція у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце слухання справи. Про причини неявки суд не повідомила.

Представник третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, проте від нього на адресу суду надійшло клопотання, відповідно до якого він просить суд розглядати справу за їх відсутності, та в прийнятті рішення цілком довіряють суду.

Суд, зі згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, вислухавши пояснення позивача та його представника, оцінюючи їх у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхування за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до абз. 1, 2 ст.1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи; - суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов’язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 6 ст.20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до частини 2 ст.20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Частинами 4, 5 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», визначено, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами ч.5 ст.8 Закону України «Про облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати відносяться до фонду додаткової зарплати (ст.2 Закону України «Про оплату праці», пп.2.2.8 Інструкції за статистики заробітної плати № 5).

Тому згідно з пп. 14.1.48 Податкового кодексу України, дана компенсація є зарплатою і для цілей застосування положень розділу IV ПКУ підприємство, що виплачує компенсацію за затримку зарплати працівнику, зобов’язано утримати податок з доходу фізичної особи із суми такого доходу за його рахунок за ставкою 18% (п. 167.1 ПКУ) та сплатити (перерахувати) його до бюджету при виплаті такого доходу.

Частиною 4 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначено, що обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

На одну застраховану особу допускається декілька записів у таблиці 6 додатка 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року N 435, якщо протягом одного звітного періоду застрахованій особі були здійснені нарахування виплат, у яких відрізняються база нарахування єдиного внеску та розміри ставок єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно із Законом (додаток 2), а також якщо нарахування здійснювалися за поточні та майбутні (відпускні, допомога у зв’язку з вагітністю та пологами), за минулі (лікарняні, тимчасова непрацездатність та перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та нарахування сум заробітної плати (доходу) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, а також за відпрацьований час після звільнення з роботи або згідно з рішенням суду - середня заробітна плата за вимушений прогул) періоди».

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про оплату праці», структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Судом встановлено, що позивач знаходився в трудових відносинах з відповідачем, та з відокремленого підрозділу «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля» на користь ОСОБА_1 стягнуто компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 6241,54 грн., що підтверджується копією рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року взятого з ЄДРСР, яке в цій частині набрало законної сили(арк.с.20-21), копією трудової книжки(арк.с.13-14). З індивідуальних відомостей про застраховану особу, а саме ОСОБА_1 наданих Пенсійним фондом України, встановлено, що відокремленим підрозділом «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля» на позивача була нарахована наступна заробітна плата: березень 2014 року - 9918,72 грн.; квітень 2014 року - 9991,47 грн.; травень 2014 року - 8449,84 грн.; червень 2014 року -11414,30 грн.; липень 2014 року - 10026,87 грн.; серпень 2014 року - 8069,50 грн.; вересень 2014 року - 2582,24 грн., та всього на загальну суму 60452,94 грн., проте судом встановлено, що з цієї заробітної плати відповідачем не було сплачено єдиний соціальний внесок(арк.с.16-19). Гр. ОСОБА_1 взятий на облік осіб, переміщених з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, що підтверджується копією довідки № НОМЕР_1 від 20.10.2014 року, відповідно до якої останній перемістився з м. Стаханова Луганської області, вул. Колгоспна, 12 до Дніпропетровської області, м. Павлоград, пр-т. Шахтобудівників, б. 1 АДРЕСА_2(арк.с.10).

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що оскільки позивачу знаходячись в трудових відносинах з відповідачем була нарахована заробітна плата за період з березня по вересень 2014 року на загальну суму 60452,94 грн., але з цієї заробітної плати відповідачем не було сплачено єдиний соціальний внесок на позивача, як застрахованої особи, то це є порушенням прав позивача відповідно до законодавства України на оформлення, призначення та виплату у відповідному розмірі сум пенсій в органах ПФУ, яке вираховується із сум цих страхових внесків, які повинен був відраховувати відповідач, як роботодавець, в Пенсійний фонд України. Окрім цього відповідач, як роботодавець який порушив трудове законодавство в частині своєчасності виплати заробітної плати позивачу, що підтверджується рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року, та відповідно до якого з відокремленого підрозділу «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля» на користь ОСОБА_1 стягнуто компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 6241,54 грн., повинен на підставі цього рішення суду сплатити єдиний соціальний внесок, оскільки компенсація за порушення строків виплати заробітної плати стягнута на підставі рішення суду, то вона повинна бути включена у складову заробітної плати відповідно до чинного законодавства України. Окрім цього, оскільки відповідач який належним чином був повідомлений про місце, дату та час слухання справи, не з’явився, про причини неявки суду не відомо, відзив на позов не надав, а тобто відповідач не спростував обставин зазначених у позові, а тому суд виходячи з наявних матеріалів справи, доказів, пояснень позивача вбачає, що права позивача були порушені відповідачем, а тому права позивача повинні бути відновлені шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що витрати на судовий збір потрібно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ЗУ «Про судовий збір».

На підставі вищезазначеного та керуючись ст. ст. 141, 264, 265, 280-283 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В

Позов ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Шахта «Вергелівська» Державного підприємства «Луганськвугілля», треті особи - Державна податкова інспекція у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов’язання здійснення нарахування стягненої суми як заробітної плати без її виплати, включивши її до фонду оплати праці та зобов’язання нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування задовольнити повністю.

Зобов’язати відокремлений підрозділ «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля», здійснити нарахування стягненої рішенням Святошинського районного суду м. Київа 07 грудня 2016 року по справі № 759/18370/15-ц компенсації за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 6241,54 грн., як заробітної плати без її виплати, включивши її до фонду оплати праці відокремленого підрозділу «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля ».

Зобов’язати відокремлений підрозділ «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля», нарахувати на суму заробітної плати за період з 01 березня 2014 року по 29 вересня 2014 року в розмірі 60452,94 грн., зазначену в системі персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України, єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в порядку ч.2 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та сплатити цю суму єдиного соціального внеску на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку.

Зобов’язати відокремлений підрозділ «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля», надати до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві звітність у зв’язку з донарахуванням єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Витрати на судовий збір компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається Дніпровському апеляційному суду.

Суддя: ОСОБА_3