Рішення № 79661251, 30.01.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 січня 2019 року м. Рівне №460/2617/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ковальчук Г.М та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Авілова Т.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 доАдміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України про скасування рішення, зобов'язання вчинення дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної комісії Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому він просив:

- визнати протиправним рішення Центральної комісії Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України про відмову у переведенні засудженого ОСОБА_3 із ДУ "Городищенська ВК (№96)" до ДУ "Петрівська ВК (№49)".

- зобов'язати Центральну комісію Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України розглянути питання щодо переведення засудженого ОСОБА_3 із ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)" до ДУ "Петрівська виправна колонія (№49)" із урахуванням висновків суду.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням комісії з питань розподілу в Львівській області від 30 жовтня 2017 року його етапували для подальшого відбування покарання в колонію максимального рівня безпеки - ДУ "Городищенська ВК (№96)", з чим він категорично не згідний. Вказав, що звернувся до відповідача з відповідним поданням про переведення з житлових приміщень максимального рівня безпеки ДУ "Городищенска ВК (№96)" до виправної колонії максимального рівня безпеки для чоловіків ДУ "Петрівська колонія (№49)", що розташована за адресою: вул. Польова 1, Новий Стародуб, Кіровоградська область, з причин місця проживання родичів відповідно до ст. 93 Кримінально-виконавчого кодексу України. За результатами розгляду вказаного подання, відповідачем прийнято рішення про відмову у зміні колонії до найближчої відстані місця проживання дружини засудженого. На переконання позивача вказане рішення є незаконним та протиправним,оскільки його дружина проживає на території Дніпропетровської області, а ДУ "Петрівська колонія (№49)" є колонією з найближчим місцем розташуванням до території проживання дружини як найближчого родича. З огляду на наведене, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 09.11.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі. Підготовче засідання у справі призначено на 05.12.2018 на 09:15 год.

Ухвалою суду від 05.12.2018, постановленою у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, замінено неналежного відповідача у справі Центральну комісію Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України на належного - Адміністрацію Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України.

05.12.2018 підготовче судове засідання у справі відкладено до 09.01.2019 до 09:15 год., у зв'язку з задоволенням клопотання представника позивача про відкладення судового засідання.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позовну заяву, відповідно до змісту якого він заперечує проти їх задоволення. В обґрунтування своїх заперечень вказав на правомірність і обґрунтованість прийнятого рішення, оскільки постійним місцем проживання дружини позивача ОСОБА_4 є м. Апостолове Дніпропетровської області. Проте у цій області відсутні установи виконання покарань, встановленого засудженому ОСОБА_3 рівня безпеки, а саме: максимального з відбуванням покарання у звичайних жилих приміщеннях. Тому відбування покарання у вказаній засудженим виправній колонії, розташованій відповідно до місця постійного проживання громадянки ОСОБА_4, неможливе. Зазначив, що відповідно до довідки начальника оперативного відділу Городищенської виправної колонії № 96, наданої до Центральної комісії разом з матеріалами особової справи засудженого ОСОБА_3, обставини, що перешкоджають подальшому відбуванню покарання у ДУ "Городищинська виправна колонія (№96)", відсутні. Також відповідач наголосив на тому, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставини, які перешкоджають подальшому перебуванню позивача у ДУ "Городищенська виправна колонія (№ 96)". З огляду на наведене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.46-51).

У поданій представником позивача відповіді на відзив, він не погоджується з аргументами відповідача та зазначає про те, що засудженим належним чином підтверджені виняткові обставини, які перешкоджають подальшому перебуванню позивача в ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)" (а.с.85-87).

Ухвалою суду від 09.01.2019 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 30.01.2019 на 11:30 год.

У судовому засіданні 30.01.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 30.01.2019 представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив суд повністю відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що засуджений вироком Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28.12.2009 ОСОБА_3 з 05.11.2017 відбуває покарання в державній установі "Городищенська виправна колонія (№ 96)" (далі - ДУ "Городищенська виправна колонія (№ 96)").

23.07.2018 ОСОБА_3 звернувся до Центральної комісії Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України з клопотанням, в якому на підставі ст. 93 Кримінально-виконавчого кодексу України, просив перевести його для подальшого відбування покарання з ДУ "Городищенська виправна колонія (№ 96)" Рівненської області до ДУ "Петрівська виправна колонія (№49)" Кіровоградської області, у зв'язку з тим, що його дружина ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1. Близькі родичі: батько ОСОБА_5 та сестра ОСОБА_6 проживають за адресою: с. Кленове, Городоцький р-н, Хмельницька обл. Вказав про те, що станом на день звернення з даним клопотанням приїздити на побачення та підтримувати з ним іншого роду соціальні зв'язки для його дружини є проблематичним (а.с.61).

Листом від 30.07.2018 за №30/03/3236 ДУ "Городищенська виправна колонія (№ 96)" направлено вказане клопотання ОСОБА_3 до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України для розгляду. Вказаний лист був отриманий адресатом 15.08.2018 за № П-1571 (а.с.76).

Відповідно до змісту протоколу Центральної комісії Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення (далі - Центральна комісія) від 04.09.2018 №6, комісією у складі п'яти членів та голови було, зокрема, вирішено відмовити засудженому ОСОБА_3 у переведенні із ДУ "Городищенська виправна колонія (№ 96)" до ДУ "Петрівська виправна колонії (№49)", враховуючи відсутність підстав, передбачених частиною 2 статті 93 Кримінально-виконавчого кодексу України (а.с.57-60).

06.09.2018 Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України надіслала на адресу ДУ "Городищенська виправна колонія (№ 96)" (для оголошення засудженому ОСОБА_3.) лист за №1/4-10113/Ми, в якому повідомила про розгляд клопотання позивача. Зокрема, зазначила про те, що Центральною комісією 04.09.2018 прийнято рішення про відмову у переведенні засудженого ОСОБА_3 із ДУ "Городищенська виправна колонія (№ 96)" до ДУ "Петрівська виправна колонія (№ 49)", враховуючи відсутність підстав, передбачених частиною 2 статті 93 Кримінально-виконавчого кодексу України. Разом з вказаним листом надіслано витяг з протоколу засідання Центральної комісії Адміністрації ДКВ України № 6 від 04.09.2018 (а.с. 9, 31-32, 53-54).

Не погоджуючись з рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 86 Кримінально-виконавчого кодексу України вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.

Відповідно до ст. 93 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження або місця постійного проживання родичів засудженого.

Переведення засудженого для дальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії. Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 № 680/5 затверджено Положення про центральну, міжрегіональну комісії та комісію слідчого ізолятора з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.02.2017 року за № 266/30134 (далі - Положення № 266/30134).

Відповідно до абзацу 12 пункту 3 розділу I Положення № 266/30134 центральна комісія - колегіальний орган, що утворюється в Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, який розглядає скарги на рішення міжрегіональних комісій, здійснює направлення для відбування покарання окремо визначених осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту чи обмеження волі, їх переведення для відбування покарання з однієї установи виконання покарань до іншої.

Пунктом 1 розділу ІІ Положення № 266/30134 передбачено, що міжрегіональна комісія утворюється керівником міжрегіонального управління у кількості не менше семи осіб.

До складу міжрегіональної комісії обов'язково включаються начальники підрозділів контролю за виконанням судових рішень та оперативної роботи міжрегіонального управління.

Керівник міжрегіонального управління затверджує склад міжрегіональної комісії, призначає голову і заступника голови комісії. Головою міжрегіональної комісії, призначається перший заступник керівника міжрегіонального управління.

Згідно з розділом IV Положення №266/30134 у своїй діяльності комісії керуються Конституцією України та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та Законів України, актами Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, іншими актами законодавства, Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року № 228, вироком суду, а також цим Положенням та матеріалами про особу засудженого.

Формою роботи комісій є засідання. Засідання скликаються залежно від потреби прийняття рішення, надходження заяв, скарг, запитів, але не рідше одного разу на місяць та не пізніше ніж протягом 30 днів з дня надходження звернення.

У виняткових випадках, коли вирішення питання потребує більш ґрунтовного та детального вивчення обставин, отримання додаткових доказів, документів чи пояснень, необхідних для прийняття міжрегіональною та центральною комісіями рішень, строк розгляду питання може бути продовжено, але не більше ніж на 15 календарних днів. У разі прийняття такого рішення відповідна комісія письмово повідомляє про це уповноважений орган, заявника з наданням обґрунтованого роз'яснення.

За наявності обставин, визначених у пункті 3 цього розділу, міжрегіональна та центральна комісії можуть запросити до участі у засіданні заявника, уповноваженого представника органу, якими ініційоване питання, що підлягає розгляду та прийняттю за ним рішення відповідною комісією.

Міжрегіональна та центральна комісії мають право залучати спеціалістів органів, установ виконання покарань, СІЗО та інших установ для розгляду і вирішення питань, що належать до їх компетенції.

Засідання комісії вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше ніж дві третини її складу. Рішення комісії приймається простою більшістю голосів присутніх членів комісії з урахуванням висновків її членів. У разі рівного розподілу голосів голос головуючого є вирішальним.

Член комісії у разі незгоди з рішенням, прийнятим комісією, має право у письмовій формі викласти свою окрему думку, яка додається до протоколу засідання комісії.

У разі відсутності будь-кого з членів комісії (крім голови, його заступника та секретаря комісії) його обов'язки виконує особа, яка згідно з функціональними обов'язками по службі її заміщає. Підстави відсутності члена комісії вносяться до протоколу. У разі відсутності секретаря комісії комісія обирає секретаря засідання з числа присутніх членів комісії.

Голови, їх заступники та члени комісій є персонально відповідальними за законність прийнятого рішення.

При прийнятті рішення про переведення засуджених осіб у зв'язку із припиненням діяльності або реорганізацією (закриттям) установи виконання покарань може бути організовано виїзне засідання комісії.

Відповідно до пунктів 1, 4 розділу V Положення №266/30134 рішення комісій оформлюються протоколами, які підписуються усіма присутніми на засіданні членами комісії. Про прийняте комісією рішення уповноваженим органам, установам чи заінтересованим особам надається витяг з протоколу засідання комісії (додаток 3), а засудженому - оголошується під підпис.

Серед основних завдань центральної комісії є, зокрема: розгляд питань щодо переведення засуджених з однієї установи виконання покарань до іншої згідно з вимогами статей 50, 57, 93, 100, 101, 147 Кримінально-виконавчого кодексу України (абз. 6 п.2 розділу ІІ Положення №266/30134).

Отже, переведення чи не переведення засудженого до іншої установи виконання покарань належить до виключної компетенції центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

Відповідно до ст. 93 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження або місця постійного проживання родичів засудженого.

Переведення засудженого для дальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії. Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Порядок переведення засуджених врегульовано Положенням про визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 лютого 2017 року № 680/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2017 року за № 265/30133 (далі також - Положення № 265/30133).

Зокрема, пунктом 2 розділу ІV Положення № 266/30133 передбачено, що переведення засудженого для подальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої з підстави "відповідно до місця постійного проживання близьких родичів та/або членів сім'ї засудженого" здійснюється на підставі клопотання засудженого або близького родича чи члена сім'ї засудженої особи. Підпис засудженого на клопотанні засвідчується керівником адміністрації установи виконання покарань. Клопотання подається через адміністрацію установи виконання покарань, що здійснює виконання кримінальних покарань, до центральної комісії.

У клопотанні про переведення має міститися додаткова інформація щодо всіх близьких родичів та членів сім'ї засудженого відповідно до ступеня їх спорідненості та місця їх постійного проживання.

До клопотання про переведення додаються довідка-витяг з особової справи засудженого, копії паспортних документів засудженої особи та близьких родичів чи членів сім'ї засудженої особи, а також оригінали або нотаріально засвідчені копії довідки про реєстрацію місця проживання або місця перебування близького родича чи члена сім'ї, який звернувся з клопотанням, документів, що підтверджують наявність родинних стосунків (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо).

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що позивачем дотримано вимоги до оформлення клопотання про переведення, що також не заперечується відповідачем.

Поряд з цим, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідачем з'ясовано питання щодо можливості переведення засудженого ОСОБА_3 до запитуваної ним установи та вирішено вказане клопотання, у порядку визначеному вказаними вище нормами чинного законодавства.

Зокрема, як було зазначено судом, у відповідності до вимог ст. 93 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження або місця постійного проживання родичів засудженого. Переведення засудженого для дальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії.

Отже, за загальним правилом вказаної статті засуджений відбуває весь строк покарання в одній виправній колонії, з можливістю визначення такої колонії за місцем постійного проживання родичів засудженого. Водночас, переведення засудженого допускається лише за виняткових обставин, перелік яких законодавчо не визначений, проте обумовлений наявністю перешкод в подальшому перебуванні засудженого в цій виправній колонії.

При цьому, питання переведення чи не переведення засудженого до іншої установи виконання покарань належить виключно до повноважень відповідної комісії Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України.

З матеріалів на засудженого ОСОБА_3, які надійшли на розгляд до Центральної комісії з ДУ "Городищенська виправна колонія (№ 96)", судом встановлено, що до засудження позивач проживав у м. Хмельницький.

Питання щодо поміщення позивача до ДУ "Городищенська виправна колонія (№ 96)" не є предметом розгляду вказаної справи, а тому судом не досліджується.

Відповідно до довідки з особової справи (89-П-17) на засудженого ОСОБА_3, батько позивача ОСОБА_5 проживає у м. Хмельницький, сестра позивача ОСОБА_6 - у Хмельницькій області, дружина позивача ОСОБА_4 - у Дніпропетровській області (а.с.65-67).

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання виконавчим комітетом Апостолівської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області від 12.07.2018 №3163, громадянка ОСОБА_4 зареєстрована у м. Апостолове (а.с.72).

Наказом Міністерства юстиції України від 10.05.2017 № 1519/5 затверджений Перелік найменувань органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Перелік).

Відповідно до вказаних у Переліку найменувань Державна установа "Петрівська виправна колонія (№ 49)" є виправною колонією максимального рівня безпеки (звичайні жилі приміщення), що розташована за адресою: вул. Польова, 1, с. Новий Стародуб, Петрівський район, Кіровоградська область, 28310.

Разом з тим, установи виконання покарань встановленого засудженому ОСОБА_3 рівня безпеки, а саме: максимального рівня з відбуванням покарання у звичайних жилих приміщеннях, у Дніпропетровській області відсутні.

Крім того, згідно з довідкою ДУ "Городищенська виправна колонія (№ 96)", наданою до Центральної комісії разом з матеріалами особової справи засудженого ОСОБА_3, останній за час перебування в установі в конфліктних ситуаціях з засудженими не перебуває, боргових зобов'язань перед засудженими установи не має, обставини, що перешкоджають подальшому відбуванню міри кримінального покарання даного засудженого в державній установі "Городищенська виправна колонія (№ 96)" відсутні (а.с.71).

Перешкод в подальшому перебуванні ОСОБА_3 у ДУ "Городищенська виправна колонія (№ 96)" Центральною комісією встановлено не було.

Доказів на підтвердження винятковості обставин, що зумовлюють необхідність переведення позивача матеріали справи не містять.

На переконання суду, сам по собі факт віддаленості місця проживання дружини позивача до місця його знаходження не є винятковою обставиною, що перешкоджає дальшому перебуванню ОСОБА_3 в ДУ "Городищенська виправна колонія (№ 96)".

Посилання позивача на ч. 4 ст.8 Кримінально-виконавчого кодексу України, якою передбачено право засудженого на побачення, до уваги судом не беруться, оскільки доказів неможливості чи перешкоджання у використанні вказаного права засудженими, що відбувають покарання у ДУ "Городищенська виправна колонія (№ 96)", суду надано не було.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги те, що, по-перше, місцем постійного проживання дружини ОСОБА_3 є Дніпропетровська область, по-друге, позивачем не наведено виняткових обставин, які перешкоджають його дальшому перебуванню в ДУ "Городищенська виправна колонія (№ 96)", суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні належні правові підстави для задоволення клопотання позивача та переведення його до ДУ "Петрівська виправна колонія (№ 49)", що розташована у Кіровоградській області.

Зважаючи на викладене у сукупності, суд вважає, що рішення відповідача про відмову у переведенні ОСОБА_3 для відбування покарання у ДУ "Петрівська виправна колонія (№ 49)" є правомірним та обґрунтованим, оскільки підстави, передбачені ч. 2 ст. 93 Кримінально-виконавчого кодексу України для переведення, відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене та враховуючи, що позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення у відповідності до вимог ч.2 ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 ( ГВК-96 від СПС №8, с. Городище, Рівненський район, Рівненська область, 35341, ідентифікаційний № НОМЕР_1) до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України (вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 41693471) про скасування рішення, зобов'язання вчинення дій, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 06 лютого 2019 року.

Суддя Борискін С.А.