Рішення № 79661250, 06.02.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2019 року м. Рівне №460/3028/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області, за змістом якого просить суд:

визнати протиправною відмову в нарахуванні позивачу податкової знижки за наслідками звітного податкового 2017 року за навчання доньки ОСОБА_2;

зобов'язати нарахувати позивачу податкову знижку за наслідками звітного податкового 2017 року за навчання доньки ОСОБА_2.

Підставою для відмови у реалізації позивачем права на отримання податкової знижки у вигляді компенсації вартості понесених витрат за навчання дитини позивача слугували висновки відповідача, що таким правом може скористатися той із батьків дитини, яким безпосередньо здійснено відповідний платіж та дані щодо якого зазначено у відповідних підтверджувальних розрахункових (платіжних) документах.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до підпункту 166.1.1. пункту 166.1. статті 166 Податкового кодексу України (далі - ПК України) за наслідками звітного 2017 року позивач має право на податкову знижку на суму понесених витрат на користь закладу освіти для компенсації вартості здобуття освіти (вартість навчання) члена сім'ї першого ступеня споріднення (доньки позивача), який не одержує заробітної плати. Стверджуючи, що сплачені кошти за навчання доньки ОСОБА_2 є особистими коштами позивача та покликаючись до положень Сімейного кодексу України (далі - СК України) щодо обов'язку батьків з утримання неповнолітніх дітей, які продовжують навчання, позивач вважає відмову відповідача у нарахуванні податкової знижки безпідставною.

Ухвалою суду від 11.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач позову не визнав. Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву (вх. № 510/19 від 11.01.2019), у якому зазначив, що за результатом проведеної камеральної перевірки було встановлено відсутність підстав для нарахування податкової знижки позивачу за звітний 2017 рік відповідно до поданої податкової декларації про майновий стан і доходи позивача за 2017 рік. Покликаючись до норм статті 166 ПК України, відповідач стверджував, що до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами. Окрім того, ґрунтуючись на положеннях Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про освіту», вважає, що з метою використання права на компенсацію вартості навчання члена сім'ї першого ступеня споріднення один із батьків може включити до податкової знижки на навчання лише суми коштів, сплата яких фактично підтверджена відповідним розрахунковим документом (квитанції, касові ордери, чеки тощо), в якому зазначено, що платіж за навчання здійснено безпосередньо особою, яка звертається за отриманням податкової знижки. Відтак вважає, що у разі зазначення у платіжних документах на переказ коштів даних дитини через батька, то саме така особа є ініціатором переказу коштів та має право на отримання податкової знижки у порядку статті 166 ПК України. В іншому випадку, на думку податкового органу, відповідні витрати не є підтвердженими належними розрахунковими документами, що виключає підстави для отримання відповідної податкової знижки. Вказані доводи відповідач обґрунтовував правовою позицією Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 826/1041/18 (адміністративне провадження №К/9901/53004/18), стверджуючи, що Верховним Судом у даній справі зазначено, що право на податкову знижку має платник податку на доходи фізичних осіб, який безпосередньо сплатив кошти на користь закладів освіти.

Окрім того, вважає безпідставними позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача нарахувати податкову знижку за наслідками звітного податкового року, позаяк функції сервісного обслуговування та вчинення дій щодо забезпечення повернення надміру сплачених сум податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з нарахуванням податкової знижки покладено на державні податкові інспекції. До того ж стверджував, що адміністративний суд не вправі перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень та втручатися тим самим у його дискрецію поза межами перевірки спірних рішень, дій або бездіяльності владного суб'єкта за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України. З таких підстав просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача подав відповідь на відзив (вх. № 1020/19 від 21.01.2019), у якій зазначив, що відповідно до статті 4 ПК України, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано). Також, у відповіді на відзив процитовано зміст статей 60 та 61 СК України та, окрім того, зазначено, що покликання відповідача на позицію Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 826/1041/18 не спростовує право позивача на податкову знижку відповідно до норм сімейного та цивільного законодавства, яке регулює право спільної сумісної власності.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10.08.2017 між Київським національним університетом імені ОСОБА_3, як навчальним закладом (виконавець), та ОСОБА_1 (замовник), ОСОБА_2 (студент) укладено Договір про надання освітньої послуги (навчання) (а.с.14-15).

За умовами даного Договору виконавець бере на себе зобов'язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання студента, а саме: форма навчання - денна; рівень - бакалавр; спеціальність - 081 Право; строком навчання з 01.09.2017 по 30.06.2021 на юридичному факультеті.

У пункті 3.2 Договору сторони визначили, що загальна вартість освітньої послуги (навчання) становить 184800,00 грн. Згідно з пунктом 3.3. цього Договору, замовник вносить плату безготівково та посеместрово, зокрема, за 1 семестр до 10 вересня.

09.08.2017 згідно з квитанцією за № 59 ОСОБА_2 через ОСОБА_4 внесено на рахунок КНУ ім. Тараса Шевченка грошові кошти у сумі 23100,00 грн. (а.с.13).

22.05.2018 за вх. № 78595 позивачем було подано до Головного управління ДФС у Рівненській області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік (а.с.11-12).

У вказаній декларації було розраховано суму податку, на яку зменшується податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з використанням права на податкову знижку згідно з підпунктом 166.3.3. пункту 166.3 статті 166 ПК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: суму коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, яка становить 4158,00 грн.

26.06.2018 листом за вих. № 1689/ФОП/17-00-50-02 відповідач повідомив позивача, що за результатами проведення камеральної перевірки виявлено порушення, при якому неможливо скористатись даним правом та отримати надмірно сплачені суми грошових зобов'язань. Зокрема, у договорі про навчання між навчальним закладом та платником за навчання виступає ОСОБА_1 (мати), а в платіжних документах зазначена особа ОСОБА_2 (дитина) через ОСОБА_4 (батько), тому таке право втрачає і батько дитини, що навчається, оскільки між документами є розбіжності. З посиланням на положення статті 166 ПК України, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про освіту» зазначено, що з метою використання права на компенсацію вартості навчання члена сім'ї першого ступеня споріднення один із батьків може включити до податкової знижки на навчання лише суми коштів, сплата яких фактично підтверджена відповідним розрахунковим документом (квитанції, касові ордери, чеки тощо), в якому зазначено, що платіж за навчання здійснено безпосередньо особою, яка звертається за податковою знижкою. Отже, поданій податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік громадянки ОСОБА_1 присвоєно статус «Не визнана як податкова звітність» (а.с.9).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини справи та норми законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався до норм СК України щодо правового режиму права спільної сумісної власності подружжя, а саме статей 60 та 61, які визначають підстави набуття та об'єкти права спільної сумісної власності подружжя.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 1.1 статті 1 ПК України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 3.1. статті 3 ПК України, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

В той же час, Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів (стаття 1 СК України).

Відтак, предмет регулювання нормами СК України не охоплює сферу оподаткування, зокрема, процедуру адміністрування податку на доходи фізичних осіб, у тому числі і порядок та підстави надання платнику податкової знижки.

Пунктом 37.1. статті 37 ПК України передбачено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Таким чином, механізм та правила реалізації права платника податку на податкову знижку визначаються ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 166.1.1 пункту 166.1 статті 166 ПК України, платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

За приписами підпункту 166.1.2 пункту 166.1 статті 166 ПК України, підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

Відповідно до підпункту 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПК України до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Пунктом 166.3 статті 166 ПК України визначено перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки.

Так, платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, суму коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім'ї першого ступеня споріднення (підпункт 166.3.3 пункту 166.3 статті 166 ПК України у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд також враховує, що відповідно до частини п'ятої статті 79 Закону України «Про освіту», розмір та умови оплати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, за надання додаткових освітніх послуг встановлюються договором. Плата може вноситися за весь строк навчання, підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації, надання додаткових освітніх послуг повністю одноразово або частинами - щомісяця, щосеместру, щороку. Договір укладається між закладом освіти і здобувачем освіти (його законними представниками) та/або юридичною чи фізичною особою, яка здійснює оплату.

Судом встановлено, що Договір про надання освітньої послуги (навчання) від 10.08.2017 укладено між освітнім закладом та позивачем, відтак останній в силу положень підпункту 166.3.3 пункту 166.3 статті 166 ПК України має право на отримання податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року.

Водночас, приписами підпункту 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПК України визначено, що до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача).

Відповідно до пункту 15.1. статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

При цьому, згідно зі статтею 5 ПК України, поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу (пункт 5.1). Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (пункт 5.3).

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначає Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

У статті 1 вказаного Закону наведено визначення термінів та понять, що вживаються у Законі.

Так, згідно з пунктом 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі; а у пункті 1.32 цього Закону визначено, що платник - це особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що понесені саме платником податку витрати, зокрема, які визначені у підпункті 166.3.3. пункту 166.3 статті 166 ПК України, та які мають бути підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, тобто які мають містити інформацію саме щодо такого платника, можуть включатися до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року.

Судом з'ясовано, що позивач є платником податку на доходи фізичних осіб, однак згідно з наявною в матеріалах справи копією квитанції від 09.08.2017 № 59 платником коштів на рахунок закладу освіти є інші особи - ОСОБА_2 ч/з ОСОБА_4 Відтак, суд вважає, що вказана квитанція не є належним документальним підтвердженням понесення саме платником податків (позивачем) відповідних витрат, а відтак за приписами підпункту 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПК України не може слугувати підставою для надання позивачу податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу.

Щодо посилань сторін до висновків Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 826/1041/18 суд зазначає, що відповідна правова позиція сформована Верховним Судом за інших фактичних обставин та підстав виникнення спірних правовідносин, тому не враховується судом у даній справі.

Окрім того, щодо присвоєння відповідачем податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік позивача статусу «Не визнана як податкова звітність» (а.с.9), суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 48.7. статті 48 ПК України, не вважається податковою декларацією податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу. При цьому, згідно з пунктом 48.1. статті 48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Враховуючи те, що відповідачем не зазначено та не стверджувалось про невідповідність закону форми та/або змісту поданої позивачем декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, суд зазначає про відсутність підстав для невизнання відповідачем означеної декларації податковою звітністю. Разом з тим, позовні вимоги зазначеними підставами обґрунтовані не були, а відтак наведені обставини не впливають на оцінку спірних правовідносин сторін.

Інші доводи та аргументи, наведені сторонами, судом не оцінюються, позаяк не мають вирішального значення для правильного вирішення судового спору по суті.

Згідно з частиною першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача. Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своєї поведінки у спірних правовідносинах.

З урахуванням наведеного вище, за результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 (33003 АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Рівненській області (33023 м. Рівне, вул. Відінська, буд. 12, код ЄДРПОУ 39394217) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06 лютого 2019 року.

Суддя Дорошенко Н.О.