Рішення № 79659866, 31.01.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 січня 2019 року м. Ужгород№ 807/2034/17 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є

з участю секретаря судового засідання – Кубічек Н.І.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1;

представник позивача: ОСОБА_2;

відповідач : Міністерство юстиції України – представник – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу, –

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2017 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернулася ОСОБА_1 (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бращайків, 9/8, паспорт ВР № 295438, виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області 01 червня 2007 року) в особі представника ОСОБА_2 ( 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Павлова, 33) до Міністерства юстиції України ( 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), яким просить суд: "1. Прийняти дану позовну заяву до свого провадження; 2. Визнати протиправним і скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 12 червня 2017 року № 2071/7; 3. Зобов’язати Міністерство юстиції України розглянути по суті скаргу ОСОБА_1 від 21.04.2017 року № 3152; 4. Присудити позивачу понесені судові витрати; 5. В порядку підготовки справи до розгляду витребувати для огляду у судовому засіданні оригінал ОСОБА_1 від 21.04.2017 року № 3152 з конвертом і усіма додатками".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2017 року дана позовна заява була залишена без руху та надано позивачу в особі представника строк десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року дану позовну заяву було повернуто позивачу.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

03 липня 2018 року вказана справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року дану позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року було прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв'язку з існуванням на те об'єктивних причин.

Свої позовні вимоги позивача мотивував наступним. Позивач вказує, що відповідно до статті 34 частини 5 Закону України "Про державну реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань", до скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. Тобто, копії документів додаються тільки у випадку їх наявності, і додані документи мають бути засвідчені в установленому порядку. Так, статтею 20 частини 1 пункту 9 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов’язковий спосіб посвідчення копій документів. Тому, оскільки Законом України "Про державну реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань", інший обов’язковий спосіб посвідчення копій документів не встановлений, то посвідчення копій документів адвокатом ОСОБА_2 у розумінні статті 34 Закону України "Про державну реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань", є засвідченими у встановленому порядку, а саме у порядку статті 20 частини 1 пункту 9 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

У запереченні проти адміністративного позову представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема, зазначає, що оскільки, ОСОБА_1 в скарзі не зазначено жодної інформації про свого представника, а сама скарга складена від імені ОСОБА_1 та підписана нею ж, то відповідно і додатки до скарги не повинні були бути посвідчені адвокатом ОСОБА_2 Згідно пункту 7 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 128 від 25 грудня 2015 року, у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо документів, що долучаються до скарги, суб’єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу. Міністерством юстиції України з підстав передбачених законом, а також на підставі Висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 12 травня 2017 року, прийнято Наказ від 12 червня 2017 року № 2071/7 "Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 21 квітня 2017 року". Вказує на те, що позивачем не доведено та необґрунтовано незаконності рішень прийнятих відповідачем, а також у зв'язку з встановленням Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації порушень щодо оформлення скарги, підстав для задоволення позову не має.

Під час розгляду справи по суті позивач та його представник позов підтримали повністю, просили суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

23 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області із скаргою на дії державних реєстраторів з приводу проведених реєстраційних дій на підставі протоколу № 7 Загальних зборів членів об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бращайків 9", датованого 27 листопада 2016 року (а.с. 149) .

28 лютого 2017 року наказом № 37/9 Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні скарги без розгляду її по суті на підставі висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Головному територіальному управлінні юстиції у Закарпатській області від 27 лютого 2017 року (а.с. 145).

ОСОБА_1 було подано скаргу до Міністерства юстиції України в порядку статті 34 Закону України "Про державну реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань" від 21 квітня 2017 року за № 3152. Вказана скарга відповідачем була зареєстрована 26 квітня 2017 року за № Ф-12047 (а.с.а.с. 122-126).

Відповідно до висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 12 травня 2017 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 21 квітня 2017 року № 3152, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2017 року за № Ф-12047, вирішено відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 21 квітня 2017 року № 3152 у зв’язку із тим, що скаржницею не дотримано вимоги щодо оформлення скарги, визначені частиною п’ятою статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань", а саме: додані до скарги копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржниці, не засвідчені в установленому порядку. Зокрема, вказана Комісія вказала на те, що подані скаржницею документи, що підтверджують факт порушення її прав, не засвідчені в установленому порядку (а.с.а.с. 119, 121).

12 червня 2017 року наказом Міністерства юстиції України № 2071/7 ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні скарги у зв’язку з тим, що скаржницею не дотримано вимоги щодо оформлення скарги, визначені статтею 34 частиною 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", а саме: додані до скарги копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржниці, не засвідчені в установленому порядку (а.с. 118).

Судом зауважується, що ні висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 12 травня 2017 року, ні сам оскаржуваний наказ не містить інформації з приводу, які саме документи, що подані скаржницею, не засвідчені в установленому порядку та який порядок засвідчення таких документів.

Не погоджуючись із вказаними діями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

У відповідності до статті 16 частини 8 Закону України "Про звернення громадян", особливості розгляду скарг громадян на реєстраційні дії, відмову в державній реєстрації, бездіяльність державного реєстратора визначаються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Відповідно до положень статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" № 755-IV (далі по тексту – Закон України № 755-IV у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

У відповідності до статті 34 частини 9 Закону України № 755-IV, порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Процедуру розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року за № 1128 (далі по тесту Порядок № 1128).

У відповідності до пункту 2 Порядку № 1128, для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1128 розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян" з урахуванням особливостей, передбачених законами, які обраховуються з моменту реєстрації її суб'єктом розгляду скарги.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1128 перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.

У відповідності до пункту 7 Порядку № 1128, у редакції, що діяв на час прийняття висновку Комісії та оскарженого наказу, у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1128 за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законами, у формі наказу.

Згідно пункту 19 Порядку № 1128 рішення, дії або бездіяльність суб'єкта розгляду скарги можуть бути оскаржені до суду.

Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2016 року № 37/5 затверджено Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, зареєстроване Міністерством юстиції України від 13 січня 2016 року за № 42/28172 (далі - Положення № 37/5).

Відповідно до Розділу 1 пункту 2 Положення № 37/5, комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі по тексту - Порядок № 1128), забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.

Відповідно до Розділу 3 пункту 1 Положення № 37/5, формою роботи комісії є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання комісії визначає її Голова.

Відповідно до Розділу 3 пункту 8 Положення № 37/5, рішення комісії оформляються висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії.

Обов’язкові вимоги щодо самої скарги встановлені статтею 34 частиною 5 Закону України № 755-IV. Відповідно до вказаної норми, скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім’я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім’я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, порушені на думку скаржника;

3) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

3-1) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення, повідомлення або реєстраційної дії державного реєстратора та/або внесення відомостей до Єдиного державного реєстру;

4) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складення скарги.

Вказана норма сформульована таким чином, що зазначені у ній вимоги до скарги є обов’язковими та перелік таких вимог є вичерпним.

Крім того, стаття 34 частина 5 Закону України № 755-IV містить норму, яка регулює питання щодо додатків до скарги. Зокрема, абзацом 7 статті 34 частини 5 Закону України № 755-IV встановлено, що до скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника (за наявності). Вказана норма свідчить про те, що законодавцем надано право, саме право, а не обов’язок, скаржнику до поданої ним скарги додавати засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника. Іншими словами, лише у випадку наявності у скаржника засвідчених в установленому порядку копій документів, що підтверджують факт порушення його прав, останній має право такі документи додати до поданої ним скарги. Тобто, у випадку, якщо скаржником до поданої ним скарги додані документи, які не засвідчені в установленому порядку (взагалі не додані), то це означає, що таких документів у нього не має, а відтак відповідний орган повинен розглянути скаргу, як таку, що подана без додатків до неї.

Як вбачається з оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України № 207/7 від 12 червня 2017 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено саме у зв’язку з тим, що скаржницею (ОСОБА_1І.) не дотримано вимоги щодо оформлення скарги, визначені статтею 34 частиною 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", а саме: додані до скарги копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржниці, не засвідчені в установленому порядку (а.с. 118).

Із врахуванням позиції Закарпатського окружного адміністративного суду, що висловлена з приводу додатків до скарги (стаття 34 частина 5 абзац 7 Закону України № 755-IV) у відповідача не було підстав відмовляти позивачеві у задоволенні її скарги від 21 квітня 2017 року за № 2153, саме у зв’язку з тим, що нею не дотримано вимоги щодо оформлення скарги, визначені статтею 34 частиною 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", а саме: додані до скарги копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржниці, не засвідчені в установленому порядку.

Закарпатський окружний адміністративний суд також вважає за необхідне звернути увагу відповідача щодо посилань його представника у відзиві на позовну заяву та у виступі з промовою в судових дебатах на пункт 7 Порядку № 1128, у редакції, що діяв на час прийняття висновку Комісії та оскаржуваного наказу, зокрема, на те, що у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо документів, що долучаються до скарги, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Як було зазначено вище, у відповідності до пункту 7 Порядку № 1128, у редакції, що діяв на час прийняття висновку Комісії та спірного наказу, у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб’єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді (а не у задоволенні, як зазначено представником відповідача) скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

За змістом пункту 3 частини першої статті 85 та статті 92 Конституції України визначено, що прийняття законів здійснюється щодо певного кола питань (суспільних відносин) та належить до виключних повноважень Верховної Ради України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.

Вказаним положенням кореспондують приписи статті 7 частини 3 КАС України, які визначають ієрархію джерел права і встановлюють, що підлягає застосуванню джерело, яке має найвищу юридичну силу.

Необхідно зазначити, що Закон України № 755-IV не містить повноважень, зокрема Міністерства юстиції України, щодо відмови у розгляді скарги.

Відповідно до статті 2 частини 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень нормативних документів, що застосовані судом, а також доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, які необхідно задовольнити.

На вимогу суду відповідачем було надано для огляду в судовому засіданні оригінал скарги ОСОБА_1 від 21 квітня 2017 року № 3152 із усіма додатками. Після огляду судом встановлено, що відповідачем до відзиву на позовну заяву додано фотокопії скарги позивача з додатками до неї, які позивачем було направлені на адресу відповідача у квітні 2017 року.

Згідно із статтею 139 частини 1 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір сплачений при зверненні до суду у розмірі 640 грн..

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бращайків, 9/8, паспорт ВР № 295438, виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області 01 червня 2007 року) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання незаконним та скасування наказу – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 12 червня 2017 року № 2071/7.

Зобов’язати Міністерство юстиції України розглянути скаргу ОСОБА_1 від 21 квітня 2017 року № 3152.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бращайків, 9/8, паспорт ВР № 295438, виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області 01 червня 2007 року) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) судові витрати у розмірі 640 грн. (шестисот сорока гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 31 січня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 07 лютого 2019 року.

СуддяОСОБА_4