Рішення № 79658924, 06.02.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 лютого 2019 р. Справа № 120/4767/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України місті Вінниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України місті Вінниці (далі - УПФУ в м. Вінниці, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07.11.2018 звернувся до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії за Cписком № 2, однак отримав рішення від 13.11.2018 щодо відмови у призначенні пенсії. На переконання позивача, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки у нього (позивача) наявний достатній стаж для призначення пільгової пенсії, який підтверджується трудовою книжкою та відповідним довідками.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За правилами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Ухвалою від 26.12.2018 відкрито провадження у справі та, зокрема, встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Копію зазначеної ухвали відповідач отримав 28.12.2018, а позивач - 03.01.2019, що підтверджується розпискою та рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

У строк, встановлений судом, відповідач надав на адресу суду відзив (вх. № 2306 від 14.01.2019), у якому заперечує проти задоволення позовних вимог, вважаючи позов таким, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування відзиву з посиланням на ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", п.20 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, п.п.4.1, 4.2, 4.3, 4.4 наказу Міністерства праці та соціальної політики №383 від 18.11.2005 "Про затвердження порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" зазначає, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому вказує, що до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. Зазначає, що документам, доданим до заяви ОСОБА_1 від 07.11.2018 про призначення пенсії, була надана правова оцінка та повідомлено Савенка В М. про те, що протягом 3-х місяців з дати звернення за пільговою пенсією, позивач має право надати належним чином оформленні документи. Вказує, що зібраний пакет документів за заявою позивача було направлено на розгляд Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Однак Комісією було прийнято рішення відмовити в зарахуванні періодів роботи з 14.01.1991 - 03.03.1996 (по дату ліквідації підприємства), та з 05.03.1996 - 20.04.1996 до стажу роботи, що дає, право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2. Окрім того, для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, періоду роботи в ПП "Оптиміст-Л" муляром в бригаді мулярів з 14.10.2005 - 31.12.2011 відсутні підстави, оскільки згідно з актами зустрічної перевірки від 21.03.2017 та від 31.05.2017 встановлено, що первинні документи, які підтверджують період роботи на посаді, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, були знищені. На переконання відповідача, загальний стаж позивача складає 36 років 06 днів, а спеціальний стаж - 03 роки 23 дні, чого не достатньо для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2. На підставі викладеного УПФУ в м. Вінниці просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 (11.03.1962 р.н.) 07.11.2018 звернувся до УПФУ в м.Вінниці з заявою про призначення пенсії за Списком №2 відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до протоколу від 13.11.2018 № 2374/11-32-9/04 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії. Зазначено, що Комісія з питань підтвердження стажу на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області розглянула заяву ОСОБА_1 про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, та прийняла рішення відмовити в зарахуванні періодів роботи з 14.01.1991 - 03.03.1996 (по дату ліквідації підприємства), та з 05.03.1996 - 20.04.1996 до стажу роботи, що дає, право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2. Окрім того, для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, періоду роботи в ПП "Оптиміст-Л" муляром в бригаді мулярів з 14.10.2005 - 31.12.2011 відсутні підстави, оскільки згідно з актами зустрічної перевірки від 21.03.2017 та від 31.05.2017 встановлено, що первинні документи, які підтверджують період роботи на посаді, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, були знищені. На переконання відповідача, загальний стаж позивача складає 36 років 06 днів, а спеціальний стаж - 03 роки 23 дні, чого не достатньо для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2. Відтак з посиланням на п. "б" ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Не погодившись з таким рішенням та мотивами його прийняття, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо позову, суд виходив з такого.

Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Пунктом "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-Х11 встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", зокрема чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

За приписами статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Статтею 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Відповідно до пунктів 3, 4.5 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Згідно з пунктами 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Комплексний аналіз норм Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Порядку 637 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відповідно до наявних в матеріалах спарив доказів загальний трудовий стаж позивача становить 36 років 0 місяців 6 днів.

Як уже зазначалося, оскаржуваним рішенням УПФУ в місті Вінниці позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Так, позивачеві не зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 14.01.1991 по 03.03.1996 та з 05.03.1996 по 20.04.1996, оскільки відсутні дані про те, що позивач працював в бригадах мулярів або в спеціалізованих ланках мулярів комплексних бригад. Окрім того, не зараховані періоду роботи в ПП "Оптиміст-Л" муляром в бригаді мулярів з 14.10.2005 по 31.12.2011, оскільки згідно з актами зустрічної перевірки від 21.03.2017 та від 31.05.2017 встановлено, що первинні документи, які підтверджують період роботи на посаді, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, були знищені.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходив з такого.

Відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (п.10 Порядку №383).

Таким чином, однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи. Вимога щодо обов'язкового підтвердження документами умов праці до 21 серпня 1992 року та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих Списків.

ОСОБА_2 Міністрів СССР від 22.08.1956 №1173 затверджено Список №2 "Виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах", зокрема:

- в розділі III "Агломерация и обогащение" зазначено посаду “Каменщики-огнеупорщики (футеровщики) на горячих работах";

- в розділі IV "Метеллургическое производство" (черные металлы): "Доменное производство" зазначено посаду "Каменщики и бригадиры каменщиков по ремонту ковшей;" Цехи (отделения) прямого восстановления железа и производства порошков черных металлов" зазначено посаду " Каменщики на горячих работах";

- в розділі VI "Производство шамота, магнезитового порошка, шамотных, динасовых, хромомагнезитовых, магнезито-хромитовых, магнезитовых и карборундовых изделий" зазначено посаду "Каменщики-огнеупорщики на горячих работах"; "Производство кинофотопленки" зазначено посаду "Каменщики-фасовщики на изготовлении эмульсии";

- в розділі XV "Металлообработка" зазначено посаду "Печники-каменщики на горячем ремонте нагревательных печей";

- в розділі XVIII "Производство строительных материалов" зазначено посаду "Футеровщики-каменщики";

- в розділі XIX "Стекольное и фарфоро-фаянсовое производства" зазначено посаду " Каменщики (печники) дежурные у печей".

З 26.01.1991 діяли Списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 і, згідно з постановою Кабінету Міністрів СРСР від 09 серпня 1991 року № 591, Розділ 22900000 XXVII "Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об'єктів" Список № 2 доповнено позицією 2290000а-12680 "Каменщики, постоянно работающие в бригадах каменщиков и в специализированных звеньях каменщиков комплексных бригад". З 11.03.1994 діяв Список № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 162, Розділом XXVII якого передбачено професію муляра, за умови постійної праці в бригадах мулярів і в спеціалізованих ланках мулярів комплексних бригад (код 2290000а-12680).

ОСОБА_2 КМУ "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" від 16.01.2003 № 36 затверджено Список №2 "Виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", у якому значаться:

- в розділі XVII "Виробництво неметалевих мінеральних виробів (будівельних матеріалів) - 17.1а "футерувальники-муляри";

- в розділі XVIII "Скляне виробництво, виробництво керамічних, фарфорових та фаянсових виробів" - 18.1а " муляри (пічники) чергові біля печей" ;

- в розділі XXVII "БУДІВНИЦТВО" - 27а "муляри, зайняті в бригадах мулярів і в спеціалізованих ланках мулярів комплексних бригад";

- в главі 1 розділу XXVII "Підземні роботи з будівництва і ремонту метрополітенів, підземних споруд (крім професій робітників, зазначених у Списку № 1) " -27.1а "муляри".

Суд зазначає, що деякі норми процитовані вище на російській мові. У перекладі з російської "каменщик" є "муляр".

Отже, позивач, працюючи за професією муляра мав право на зарахування періоду роботи до пільгового стажу за умови роботи у бригаді мулярів і у спеціалізованих ланках мулярів комплексних бригад.

Як видно із трудової книжки АТ ІІ № 9031616, ОСОБА_1 30.08.1990 прийнятий на роботу "каменщиком" (у "Вінницябуд"); 14.01.1991 йому присвоєно кваліфікацію "каменщика" 3-й розряду, "стропальщика" 2-го розряду; 14.08.1992 присвоєно кваліфікацію "каменщика" 4-го розряду; 26.08.1992 присвоєно кваліфікацію "каменщика" 4-го розряду; 16.04.1993 - муляр 4-го розряду комплексної бригади; 02.04.1996 звільнений у зв'язку з переводом на роботу у ВАТ "ВЗТА"; 14.10.2005 прийнятий на роботу муляром 5-го розряду в бригаду мулярів; 10.11.2017 звільнений з роботи за власним бажанням.

Згідно з відомостями архівної довідки архівного відділу Вінницької міської ради №С-24-104197/24-30 від 25.11.2016 наказом начальника Будівельно-монтажного управління №1 тресту "Вінницяпромбуд" від 20.08.1990 №241-к, гр. ОСОБА_1 зараховано учнем муляра та направлено на навчання в УКК (так в документі) тресту "Вінницяпромбуд" з відривом від виробництва з 20.08.1990. Наказом начальника Будівельно-монтажного управління №1 тресту "Вінницяпромбуд" від 11.01.1991 №7-к, гр. ОСОБА_1, після закінчення навчання в УКК тресту "Вінницяпромбуд", зараховано муляром 3-го розряду, стропальником 2-го розряду з 14.01.1991. Наказом начальника Будівельно-монтажного управління №1 орендного підприємства "Вінницябуд" від 14.08.1992 № 151-к, на підставі протоколу засідання тарифно-кваліфікаційної комісії від 14.08.1992 №215, гр. ОСОБА_1 присвоєно 4-й розряд муляра. Наказом начальника Будівельно-монтажного управління №1 колективного підприємства "Вінницябуд" від 02.04.1996 №30-к, гр. ОСОБА_1, муляра 4-го розряду комплексної бригади, звільнено з займаної посади в зв’язку з переведенням на роботу в ВАТ "!ВЗТА" (так в документі) згідно з п.5 ст. 36 КЗпП України з 02.04.1996. Архівною довідкою від 28.11.2016 № С-24-104161/2430 підтверджено отримання заробітну плати позивачем з 1991 по 1996 у Вінницябуд БМУ-1.

Крім того, наявні дані про проведення та результати атестації робочих місць позивача в спірні періоди роботи. Факт того, що позивач проходив атестацію робочого місця підтверджується довідкою №25 від 01.12.2016, видану ПП "Оптиміст - Л" про проведення атестації робочих місць згідно з наказом №52 від 16.08.2006; подана довідка підтверджує, що умови праці підтверджені атестацією робочих діють з 14.10.2005 і по день звільнення в зв’язку із збереженням умов праці; наказом про результати проведення атестації робочих місць в Вінницябуд БМУ-1 від 29.11.1993.

Таким чином наявні у справі докази підтверджують обставини, з якими пов'язане виникнення у позивача права на зарахування його пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах, зокрема роботи у бригаді мулярів і у спеціалізованих ланках мулярів комплексних бригад. Відомостей щодо його звільнення у цей період трудова книжка не містить, відомості про надання позивачу безоплатних відпусток або документів, що в цей період він не працював, в матеріалах справи відсутні.

Відтак, за наявності у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, рішення УПФУ в м. Вінниці № 2374/11-32-3/04 від 13.11.2018 є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

У пункті 52 рішення у справі "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Скордіно проти Італії".

Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права. Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов’язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку, що вимога позивача щодо зобов’язання відповідача призначити позивачеві пенсію з 07.11.2018 є обґрунтованою.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань УПФУ в м. Вінниці понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 229, 241, 245, 246, 250, 255, 262, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці №2374/11-32-3/04 від 13.11.2018 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в місті Вінниці призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 07.11.2018.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України місті Вінниці судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (21000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)

Управління Пенсійного фонду України місті Вінниці (21100, Вінницька, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 37979905)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович