Рішення № 79651713, 14.12.2018, Калинопільський районний суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Катеринопільський районний суд Черкаської області)

Справа № 698/441/18

Провадження № 2/698/282/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 р. Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

за участю секретаря Триліс Я.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Катеринопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася з вищевказаним позовом в обґрунтування якого зазначила, що згідно наказу від 06.10.2009 року № 410к її було прийнято на роботу до ТОВ «Катеринопільський елеватор» вагарем в транспортний цех. Також позивач зазначив, що 23.02.2015 року її було переведено на посаду обліковця до цеху заготовки, а 02.03.2015 року на посаду майстра сировини, на якій вона працювала до звільнення. Відповідно до наказу № 127к від 26.06.2018 року по ТОВ «Катеринопільський елеватор» 27.06.2018 року її було звільнено за угодою сторін. Позивач зазначила, що відповідач при звільненні не виплатив їй заробітну плату за червень 2018 року та компенсацію за невикористану відпустку. На підставі викладеного, керуючись ст. 116 КЗпП України позивач просить стягнути з відповідача заборгованість та середню заробітну плату за затримку розрахунку при звільненні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зменшила обсяг позовних вимог, у зв’язку із тим, що після відкриття провадження у справі відповідач виплатив позивачу заборгованість із заробітної плати. В обґрунтування заявлених вимог позивач ОСОБА_1, зокрема пояснила, що, будучи матеріально-відповідальною особою, у день звільнення проводила ревізію складу у зв’язку із передачею складу іншій особі. При цьому їй було відомо, що протягом усього часу передачі складу, у касі її чекав касир з ордером із нарахованою до виплати сумою заробітної плати та компенсації. При цьому вона повинна була залишити у касі обхідний лист з підписами усіх, визначених осіб. Після завершення прийому складу передачі та передачі ключів, близько 19 години вечора вона намагалася знайти начальника охорони, але останній вже пішов додому і відповідно в неї був відсутній підпис останнього на обхідному листі. За цих обставин головний бухгалтер розпорядилася не виплачувати їй заробітну плату та прийти наступного робочого дня з підписом на обхідному начальника охорони. Позивач пояснила, що наступного робочого дня головний бухгалтер повідомила, що виникли якийсь розбіжності по складу, тому їх необхідно усунути. Взяла участь в усуненні заявлених недоліків і знову не отримала заробітну плату, оскільки начальник охорони відмовився ставити підпис на обхідному листі до отримання відомостей про належне завершення ревізії. Наступного дня їй знову повідомили про потребу проведення вже зробленого перерахунку товарно-матеріальних цінностей у складі, але вона відмовилася з мотивів того, що ключі від складу вже декілька днів перебувають у розпорядженні іншої матеріально-відповідальної особи і вона не може нести відповідальність за її дії. В кінцевому підсумку жодних зауважень до неї не було виявлено, але заробітну плату і компенсацію, так і не було виплачено.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі. В обґрунтування заперечень послався на обставини наведені у відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив. Згідно яких, зокрема зазначив, що 27.06.2018 року, відповідно до видаткового касового ордеру ТОВ «Катеринопільський елеватор» провів остаточний розрахунок з позивачем та видав на руки останньому 13180,65 грн.. При цьому уточнив, що позивачем заявлено вимогу щодо стягнення середнього заробітку при звільненні, відповідач вважає дану вимогу не обґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення у зв’язку з наступним: відповідно до заяви від 26.06.2018 року позивачем було подану заяву про звільнення із 27.06.2018 року за угодою сторін. Того ж дня позивачем було подано заяву про не можливість отримання трудової книжки у день звільнення та прохання надіслати належним чином оформлену трудову книжку за місцем проживання позивача. Також зазначив, що відповідно до розрахункового листка за червень вбачається нарахування належних до виплат сум саме у день звільнення -27.06.2018 року. Також, того ж дня у день звільнення 27.06.2018 року відповідачем було виписано касовий ордер на виплату належних до виплати сум позивачу. Проте позивач у день звільнення і в подальшому не звертався до відповідача з вимогою про виплату належних сум, у зв’язку з чим розрахункові кошти знаходились у касі підприємства до отримання їх позивачем 27.07.2018 року. З огляду на викладене представник відповідача вважає, що вина щодо не проведення остаточного розрахунку при звільненні та відсутні підстави щодо виплати середнього заробітку за час затримки при звільненні, тому позов останнього не підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановленні наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

З наказу ТОВ «Катеринопільський елеватор» від 26.06.2018 року № 177к вбачається, що з 27.06.2018 року ОСОБА_1 звільнена за угодою сторін згідно ст.36 КЗпП України. (а.с.14).

З видаткового касового ордера від 27.06.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 нараховані розрахункові виплати у сумі 13180,65 грн., які фактично були отримані останньою 27.07.2018 року.(а.с.17)

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомила суду, що працює бухгалтером з нарахування заробітної плати та у день розрахунку ОСОБА_1 нарахувала останній суму розрахункових коштів та передала ордер у касу. При цьому підписала обхідний лист. В цей же день касир декілька разів їй телефонувала і повідомила, що чекала ОСОБА_1, але не виплатила кошти через відсутність останньої. При цьому повідомила, що кошти було виплачено лише через місяць 27.07.2018 року.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомила суду, що працює касиром у день розрахунку ОСОБА_1 отримала ордер на виплату останній розрахункових коштів. При цьому повідомила, що чекала ОСОБА_1 до 18 години 30 хвилин та не виплатила кошти через відсутність останньої. При цьому повідомила, що вказані кошти було виплачено лише через місяць 27.07.2018 року.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Оцінивши, за своїм внутрішнім переконанням досліджені у судовому засіданні докази, врахувавши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, оскільки судом встановлено, що за відсутності спору щодо розміру сум, належних працівникові при звільненні,відповідач не здійснив виплату працюючому у день звільнення позивачу належних останньому сум коштів.

Суд відкидає твердження відповідача про ухилення позивача від отримання коштів у касі підприємства, оскільки в судовому засіданні встановлена відсутність ознак ухилення з боку останньої.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 1762 грн., оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору на підставі п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.4,12,263-265,352,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» (ЄДРПОУ 32580463) на користь ОСОБА_1, (РНОКПП НОМЕР_1) середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 19881 (Дев’ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят одну) гривню 90 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» (ЄДРПОУ 32580463) на користь Управління Державної казначейської служби України ГУК у м. Києві/м.Київ (код ЄДРПОУ 37993783, рахунок № 31211256026001, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 1762 (Одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок від сплати якого позивача було звільнено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Баранов О.І.