Ухвала суду № 79650603, 05.02.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/1460/19

Провадження № 2/638/2539/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року суддя Дзержинського районного суду міста Харкова Семіряд І.В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтотранс Плюс», ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненого ДТП,-

встановив:

04.02.2019 позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Згідно з частиною 1статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Згідно до ст. 10 Конституції України, ст. 6 ЗУ «Про засади державної мовної політики», державною мовою України є українська мова.

Приписами ст. 9 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

Згідно ч. 3 ст. 14 ЗУ «Про засади державної мовної політики» сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Менцен проти Латвії (заява № 71074/01) зазначив: «... що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що, за винятком конкретних прав, передбачених статтями 5 § 2 та 6 § 3 (а), (е), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов'язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.

З огляду на викладене, заявнику необхідно подати до суду позовну заяву, викладену державною мовою, а у разі неможливості її викладення заявником державною мовою, то тією мовою, якою він володіє з перекладом на державну мову.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №638/17598/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. ст.175, 185 ЦПК України ,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтотранс Плюс», ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненого ДТП - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків п'ять днів з дня отримання ухвали, інакше заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ: І.В. СЕМІРЯД