Ухвала суду № 79650342, 05.02.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/4447/18

Провадження № 1-кс/638/882/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

слідчого судді Аркатової К.В.,

секретаря Подосокорської А.О.,

розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_1 у кримінальному провадженні за № 120162204890001517 від 30.03.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, про накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Харківської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді з клопотання, в якому просить накласти арешт на квартиру №17-а, що знаходиться адресою: м. Харків вул. Культури, буд.20-В та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 шляхом заборони її розпорядження та відчуження, в тому числі іншим фізичним та юридичним особам; надати дозвіл на подання ухвали та інших документів до повноважного органу длявнесення даних щодо арешту нерухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Ілотек Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна слідчому Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3.

Вимоги клопотання обґрунтовує тим, що в провадженні СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 120162204890001517 від 30 березня 2016 року, за ознаками складу кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України тобто шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою.

По кримінальному провадженню допитано потерпілого ОСОБА_4, який пояснив, що у 2007 році, відповідно до кредитного договору за № 260 від 09.07.2007, отримав кредитні кошти у ПАТ «ОСОБА_5 ворота» у розмірі 450 000 доларів США, взамін передав банку в іпотеку свою шестикімнатну квартиру, загальною площею, 245,3 кв.м. житловою площею 151,2 метрів розташовану за адресою: м.Харків вул.Культури, буд.20 - В кв.17., якою володів на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.06.2007року виданого виконкомом Дзержинської районної ради V-го скликання серія САБ №345621, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дзержинської районної в м.Харкові ради V-го скликання №88/12 від 12.06.2007 року. Після цього представники банку обманним шляхом заволоділи його квартирою.

В кінці 2012 року керівництво «ОСОБА_5 Ворота» в особі керівника ОСОБА_6 та ОСОБА_7, який виконував обов’язки Голови правління банку, почали давити психологічно на заявника з ціллю повного погашення кредиту за вищевказаним договором. Зі слів потерпілого ОСОБА_4, вищевказані особи розуміли, що у зв’язку з фінансовою і кризою в країні відбудеться ліквідація банку. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 неодноразово викликали ОСОБА_4 у приміщення банку, де пропонували останньому різні варіанти погашення боргу, один з яких полягав у тому, що ОСОБА_4 мав укласти новий іпотечний договір з раніше не знайомим чоловіком на ім’я ОСОБА_9 (тобто довіреною особою ОСОБА_8 та ОСОБА_7В.), згідно предмету вказаного договору ОСОБА_4 повторно передав вищевказану квартиру за адресою: м. Харків вул. Культури, буд.20 - В кв.17. та ніби то отримав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 2000000,00 грн., зазначені грошові кошти ніби то мали йти на погашення боргу ОСОБА_4, які уповноважені особи самі мали внести на рахунок боржника.

Крім цього, саме 28.12.2012 року заступник голови правління ПАТ «ОСОБА_5 ворота» ОСОБА_10В, за вих..№ 6059 від 28.12.2012 на адресу ПН ХМНО ОСОБА_11 направив лист у якому зазначено про відсутність заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором за № 260 від 09.07.2007 p., на підставі якого, ОСОБА_4 було отримані кредитні кошти у ПАТ «ОСОБА_5 ворота» в розмірі 450 000 доларів США. Саме на підставі вказаного листа, повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек від 28 грудня 2012 року та заяви про вилучення обтяження об’єкта нерухомого майна від 28 грудня 2012 року ПН ХМНО ОСОБА_11 зняла заборону на квартиру за адресою: м. Харків вул. Культури, буд.20 - В кв. 17. та перереєструвала право власності на ОСОБА_9

ОСОБА_8 та ОСОБА_7 будучи посадовими особами банку прийняли рішення цього ж дня 28.11.2012 року укласти кредитний договір №227 з ОСОБА_9, за яким останньому надано кредит на суму 2500000,00 грн. та 30 січня 2013 року ПАТ «Банк золоті ворота» та ОСОБА_9 укладено іпотечний договір №13-012, предметом якого є квартира на яку накладено заборону на відчуження.

Після того, як ОСОБА_4 дізнався про те, що у банка відізвана ліцензія та проводиться процедура ліквідації банка AT «ОСОБА_5 Ворота», він звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «ОСОБА_5 Ворота» ОСОБА_12, з проханням першого викупу квартири, але від нього дізнався, що грошові кошти на рахунки по договору іпотеки не надходили і ОСОБА_4 винен банку грошові кошти та пеню згідно умов договору.

Згідно листа ПАТ «ОСОБА_5 Ворота», а саме уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «ОСОБА_5 Ворота» ОСОБА_12, за вих.№176 від 02.04.2018 року за кредитним договором № 260 від 09.07.2007 року не виконана та має місце прострочена заборгованість у загальній сумі 189843,07 дол. США та 2621897,02грн. і

Так, ОСОБА_4 зрозумівши, що його ошукали, бо за ним залишився борг перед банком і фактично втратив квартиру, він звернувся до Дзержинського районного суду з позовом до ОСОБА_9 про визнання недійсним договору позики, іпотечного договору, забезпечення позову. Так 21.11.2014 року по справі №638/19681/14-ц накладено арешт на квартиру №17, що знаходиться адресою: м. Харків вул. Культури, буд.20 - В, яка належала на праві власності відповідачу - ОСОБА_9

Ухвалами судді задоволено позови ПАТ «ОСОБА_5 ворота» щодо стягнення з ОСОБА_4 грошових коштів, відповідно до кредитного договору за № 260 від 09.07.2007 року.

05.12.2014 року Дзержинським ВДВС було винесено постанову про арешт майна, боржника та оголошення заборони на його відчуження, квартири №17, що знаходиться адресою: м. Харків вул. Культури, буд.20 - В.

22.03.2016 року між ПАТ «ОСОБА_5 Ворота» та ТОВ «Фінансова компанія Горизонт» було укладено договір про відступлення права вимоги №72, на підставі якого ТОВ «Фінансова компанія горизонт» за апеляційною скаргою, на ухвалу Дзержинського районного суду №638/19681/14-ц, вступила в якості третьої особи та Апеляційним судом Харківської області по справі № 638/19681/14-ц від 13 вересня 2016року задоволено позовні вимоги та скасовано ухвалу Дзержинського районного суду №638/19681/14-ц.

Цього ж дня, 22.03.2061 року ХМНО ХО ОСОБА_13 змінено обтяжувача з AT «ОСОБА_5 Ворота» на ТОВ «Фінансова компанія Горизонт» та додано договір про відступ права вимоги за іпотечним договором №13-012 від 30.01.2013 року, укладеного з ОСОБА_9, тобто таким чином ОСОБА_9 вже не являвся власником квартири та втратив на неї право власності.

Далі, ТОВ «Фінансова компанія Горизонт» 22.10.2017 року, заключає іпотечний договір № 1454 з ОСОБА_14, підставою якого є договір про надання фінансового кредиту №1/2017-ДК, б/н., виданий 21.12.2017 року, змістом якого виступають грошові кошти в сумі 2000000,00грн., та предметом обтяження зазначається квартира №17, що знаходиться адресою: м. Харків вул. Культури, буд.20 - В., крім того цього ж дня 21.12.2017 року між ТОВ «Фінансова компанія Горизонт» та ОСОБА_15 укладено договір про надання фінансового кредиту №1/2017-ДК-3 про заміну боржника у зобов’язанні від 26.10.2017 року, за яким сторони домовились рахувати, як еквівалент 71787 (сімдесят одну тисячу сімсот вісімдесят сім) доларів США 51 цент за офіційним валютним курсом Національного банку України. Майновим поручителем за вищевказаним договором виступає ОСОБА_16 та строк виконання зобов’язання за договором встановлено сторонами 25.10.2018року.

Далі, нерухоме майно у вигляді квартири №17, що знаходиться адресою: м. Харків вул. Культури, буд.20 - В., знову передано в іпотеку№2482 від 06.09.2018 року на підставі кредитного договору ТКФ 09.06.2017 889-2018, виданий 06.09.2018 видавник: укладений між ПАТ «Таксомбанк» та ОСОБА_15, де іпотекодавцем стає знову ОСОБА_16. Строк виконання основного зобов’язання 05.09.2028рік а розмір основного зобов’язання 1000000,00грн., тобто ПАТ «Таксомбанк» виступає обтяжувачем нерухомого майна, а саме вищевказаною квартирою.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.10.2018 року та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, щодо об’єкта нерухомого майна квартира №17, що знаходиться адресою: м. Харків вул. Культури, буд.20 - В належить на праві приватної власності ОСОБА_16.

Також, згідно деталізованої інформації про право власності за квартирою №17, що знаходиться адресою: м. Харків вул. Культури, буд.20 - В., до Державного архітектурного будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради подано декларацію про готовність об’єкта до експлуатації, серія та номер: ХК141180711678 видана 12.03.2018року підставою якою було поділ об’єкту, тобто квартири за вищевказаною адресою, загальна площа якої складала 247,9 кв.м. та на даний час вже складає загальної площі 177 кв.м., тобто фактично змінена площа, причиною якої став поділ об’єкту з метою виведення іпотеки її частини.

Слідством встановлено, що на даний час квартира №17 за адресою: м. Харків вул.Культури, буд.20 - В та утворена в результаті поділу квартири №17-а за тією ж адресою, є безпосереднім об’єктом вчиненого кримінального правопорушення тому, що передавалась у іпотеку за кредитними договорами різним особам, під грошові зобов’язання, суми яких у де кілька разів нижчі від ринкових цін на зазначений об’єкт нерухомості, крім того відбувається поділ об’єкту нерухомого майна на частини з метою введення ще більшої кількості власників, фіктивних іпотекодавців, набувачів та у зв’язку з тим, що є ризик повторного переходу права власності на вищезазначену квартиру до добросовісного чи недобросовісного набувача, що значно ускладнить досудове слідство по даній справі та може стати на заваді захисту прав та законних інтересів громадян.

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 30.10.2018 року накладено арешт на квартиру №17 за адресою: м.Харків, вул.Культури, 20-В, та на даний час, з метою забезпечення дієвості зазначеного кримінального провадження, є необхідним накладення арешту на квартиру №17-а за адресою: м.Харків, вул.Культури, 20-В, яка на праві власності належить ОСОБА_17.

Дослідивши клопотання і додатки до нього, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України - заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання, оскільки прокурором доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики відчуження цього майна.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_1 у кримінальному провадженні за № 120162204890001517 від 30.03.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, про накладення арешту на майно – задовольнити.

Накласти арешт на квартиру №17-а, що знаходиться адресою: м. Харків вул. Культури, буд.20 - В та належить на праві приватної власності ОСОБА_17 шляхом заборони її розпорядження та відчуження, в тому числі іншим фізичним та юридичним особам.

Надати дозвіл на подання ухвали та інших документів до повноважного органу внесення даних, щодо арешту нерухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна слідчому Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду суд протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя