Ухвала суду № 79647870, 05.02.2019, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/267/19

Провадження № 2/675/280/2019

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

05 лютого 2019 року м. Ізяслав

Суддя Ізяславського районного суду Хмельницької області Столковський В. І., розглянувши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі і визнання дійсним договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області, у якій просить суд визнати недійсною угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки від 25 травня 2007 року загальною площею 13,3788 га, укладену між Ізяславською районною державною адміністрацією Хмельницької області та Фермерським господарством «Зелений Гай», та визнати дійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 13,3788 га, укладений 25 травня 2007 року між Ізяславською районною державною адміністрацією Хмельницької області та Фермерським господарством «Зелений Гай», зареєстрований 21 червня 2007 року за № 040775400003 у Ізяславському відділі Хмельницької регіональної філії центру Державного земельного кадастру.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 вказує, що укладена між Ізяславською районною державною адміністрацією Хмельницької області та очолюваним ним Фермерським господарством «Зелений Гай» угода про розірвання спірного договоруоренди земельної ділянки від 25 травня 2007 року є нікчемною, оскільки не було здійснено її державну реєстрацію. Тому зазначений договір оренди земельної ділянки від 25 травня 2007 року є дійсним, а, відтак, відомості про припинення права оренди вказаного нерухомого майна за Фермерським господарством «Зелений Гай» внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно без належних на те підстав.

Суддя, вивчивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, прийшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Із роз'яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вбачається, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За змістом ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі, землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також спори у справах щодо майна, що є предметом зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункти 1, 6 та 13 частини першої статті 20 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що 25 травня 2007 року між Ізяславською районною державною адміністрацією в особі голови ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Зелений Гай» в особі голови ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, предметом якого є надання у строкове платне користування земельної ділянки загальною площею 13,3788 га з земель державної власності (не витребувані земельні частки (паї)), яка розташована на території Лютарської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

30 червня 2008 року голова Фермерського господарства «Зелений Гай» ОСОБА_1 звернувся до Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області з заявою, у якій просив розірвати за угодою сторін, зокрема, вищевказаний договір оренди землі від 25 травня 2007 року.

Надалі, між Ізяславською районною державною адміністрацією в особі голови ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Зелений Гай» в особі голови ОСОБА_1 укладено угоду про розірвання за взаємною згодою сторін договору оренди земельної ділянки загальною площею 13,3788 га, укладеного між ними та зареєстрованого 21 червня 2007 року за № 040775400003 у Ізяславському відділі Хмельницької регіональної філії центру Державного земельного кадастру.

Розпорядженням Ізяславської районної державної адміністрації від 11 серпня 2008 року № 384/2008-р, крім іншого, припинено дію договору оренди земельної ділянки загальною площею 13,3788 га, зареєстрованого 21 червня 2007 року за № 040775400003 у Ізяславському відділі Хмельницької регіональної філії центру Державного земельного кадастру, з Фермерським господарством «Зелений Гай» за взаємною згодою сторін.

Як убачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 148688429 від 10 грудня 2018 року, 10 грудня 2018 року на підставі вищевказаного розпорядження Ізяславської районної державної адміністрації від 11 серпня 2008 року № 384/2008-р внесено до реєстру відомості про припинення права оренди спірної земельної ділянки за Фермерським господарством «Зелений Гай».

Згідно з повідомленням Ізяславського управління Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 12 грудня 2018 року № /22-01-52-05 платником орендної плати відповідно до укладеного договору оренди від 25 травня 2007 року щодо земельної ділянки площею 13,3788 га з кадастровим номером 6822183600:05:011:002 є Фермерське господарство «Зелений Гай» як юридична особа.

У відповідності до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1004796150 від 20 грудня 2018 року Фермерське господарство «Зелений Гай» (код ЄДРПОУ - 32498018) є юридичною особою, державна реєстрація якої проведена у 2003 році, головою, керівником та підписантом якої був та є на даний час ОСОБА_1.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору оренди землі від 25 травня 2007 року та спірної угоди про його розірвання, а також при зверненні з даним позовом до суду позивач ОСОБА_1 діяв як голова Фермерського господарства «Зелений Гай».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

За змістом ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

Так, оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органами державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Саме такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі № 348/992/16-ц; від 13 червня 2018 року у справі № 474/100/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц.

Отже, оскільки позивач у справі діє як голова фермерського господарства, а не як фізична особа, у даному випадку наявний спір із земельних відносин приватноправового характеру, який виник між юридичними особами, тому дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі «Конвенція») кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Інтерпретація суті конструкції "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України". Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

Статтею 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено право особи на розгляд її справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

За приписами ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності).

З наведеного вбачається, що розгляд справи Ізяславським районним судом Хмельницької області, як судом загальної юрисдикції, з порушенням правил предметної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та безумовною підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Тому у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі і визнання дійсним договору оренди землі слід відмовити та роз'яснити, що позивач може звернутись з даним позовом до відповідного господарського суду за правилами господарського судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 186, ст.ст. 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В :

У відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі і визнання дійсним договору оренди землі відмовити.

Копію ухвали разом з позовними матеріалами надіслати позивачу.

Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції господарського суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом 15 днів з дня складення повної ухвали суду. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала складена 05 лютого 2019 року.

Суддя В. І. Столковський