Рішення № 79645119, 28.01.2019, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/2083/18

Провадження №2/333/100/19

рішення

Іменем України

28 січня 2019 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

за участю: секретаря судового засідання Єрохіної А.Б.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК», третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про захист прав споживачів, усунення перешкод у користуванні і розпорядженні власним майном, про визнання споживчого кредитного договору недійсним, відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданої ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з причин неналежного виконання зобов’язань по споживчому кредиту № ZPAAGF50090001, -

встановив:

До суду із позовом до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся ОСОБА_1 про захист прав споживачів, про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні власним майном, про визнання споживчого кредитного договору недійсним, про відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з причин неналежного виконання зобов’язань по споживчому кредиту № ZPAAGF50090001.

04.06.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

01.08.2018 року до суду ОСОБА_1 надав до суду уточнену позовну заяву, якою збільшив позовні вимоги.

Ухвалою суду від 15.08.2018 року на підставі п.5 ч.4 ст.274 ЦПК України, з урахуванням того, що ціна позову перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян суд вирішив проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, тому було призначено підготовче засідання.

Вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані наступним.

22.06.2005 року між ним та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» був укладений споживчий кредитний договір № ZPAAGF50090001 на придбання житла – квартири за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 13 278, 73 доларів США на наступні цілі: набуття у власність нерухомого майна в розмірі 10000 доларів США; сплату страхових виплат в розмірі 3278,73 доларів США, з виплатою відсотків за користування кредитом 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту і комісії за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 0,18 % від суми виданого кредиту щомісячно в період оплати, комісії за дострокове погашення кредиту у відповідності до п. 1.5 договору. Того ж дня було укладено іпотечний договір № 474, передано в іпотеку зазначену квартиру і приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 накладено заборону на відчуження зазначеної квартири до припинення дії договору іпотеки.

21.04.2009 року між позивачем та «Юкрейн Мотргейдж Лоун Finance No. plc» було укладено додаткову угоду до кредитного договору № ZPAAGF50090001 від 22.06.2005 року.

27.12.2017 року ОСОБА_1 були достроково виконані усі зобов’язання перед банком, виплачено залишкову суму у розмірі 5748,29 доларів США.

Враховуючи факт виконання своїх зобов’язань по кредитному договору, а також перебування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» оригіналів правовстановлюючих документів ОСОБА_1 з метою зняття обтяження з квартири неодноразово звертався до банку з проханням видати правовстановлюючі документи на житло і лише після скарги на ім’я НБУ 31.01.2018 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» видав йому технічний паспорт на вказану квартиру і договір купівлі-продажу цього житла.

Під час проведення процедури по зняттю обтяження з квартири ОСОБА_1 було встановлено, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав неповний пакет документів. Рішенням державного реєстратора ОСОБА_5 № 39770653 від 20.02.2018 року було зупинено дії щодо зняття обтяження, підстава – неповний пакет документів. Тобто, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не виконав своє зобов’язання як іпотекодержателя по споживчому кредиту і прострочив виконання зобов’язання.

Згідно ч.9 ст.16 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав» державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яке він повинен подати впродовж п’яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника або іншої особи, права якої порушені у зв’язку з наявністю таких реєстраційних записів.

Листом № 20.1.0.0./7-20180213/784 від 13.02.2018 року банк повідомив ОСОБА_1, що кредитні зобов’язання № ZPAAGF50090001 від 22.06.2005 року виконано в повному обсязі 27.12.2017 року і саме банк уповноважує позивача зняти обтяження речових прав на нерухоме майно. Рішенням № 40526833 від 06.04.2018 року ОСОБА_1 було відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень, так як після завершення строку, встановленого ч.3 ст.23 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

В додатковій угоді до кредитного договору № ZPAAGF50090001 від 21.05.2009 року, яку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змусив підписати ОСОБА_1, кінцевим одержувачем при погашення кредиту стала компанія «Юкрейн Мотргейдж Лоун Finance No. plc», від імені якої на підставі доручення № 7771 від 03.08.2007 року діяв ОСОБА_6. Зазначена компанія зареєстрована в Англії і з 03.10.2017 року оголошена банкротом.

Згідно п.2.3.10 кредитного договору № ZPAAGF50090001 банк повинен сповістити по відступлення права вимоги за кредитним договором на протязі 5 робочих днів. Інформація про нового іпотекодержателя «Юкрейн Мотргейдж Лоун Finance No. plc» була внесена в реєстр заставного майна 19.03.2007 року, а додаткова угода № ZPAAGF50090001 підписана з ОСОБА_1 лише 21.09.2009 року.

Тобто, банком порушено умови кредитного договору і у встановлений строк не повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором, чим порушено права позивача як споживача і заподіяно певні збитки.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» обманом і шантажем змусив його підписати додаткову угоду, тому ОСОБА_1 вважає, що дана угода здійснена в результаті обману, і на підставі ст. 230 ЦК України просить визнати її недійсною.

На даний момент у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відсутні документи, що встановлюють право для ведення будь-яких операцій від імені компанії «Юкрейн Мотргейдж Лоун Finance No. plc», як і були відсутні на момент повного погашення боргу.

На підставі ч.1 ст. 24 ЗУ «Про іпотеку», якщо боржник не був письмово повідомлений про зміну кредитора в зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання для нього небажаних наслідків, а боржник вважається таким, що належно виконав свої зобов’язання.

ОСОБА_1 вважає, що кредитний договір і додаткова угода були укладені з грубими порушеннями закону. Так п. 1.5 кредитного договору передбачає, що він як позичальник має право достроково погасити кредитні зобов’язання, але оскільки компанія «Юкрейн Мотргейдж Лоун Finance No. plc» є нерезидентом України і згідно з постановою Правління НБУ № 410 тільки резиденти мають право погашати інвалютні кредити, позики за договорами з нерезидентами (у тому числі укладати додаткові угоди) не раніше терміну, передбаченого договорами. Тобто, п.1.5 кредитного договору суперечить постанові Правління НБУ № 410.

ОСОБА_1 зазначає, що має позитивну кредитну історію, у нього відсутні прострочення по погашенню кредиту, при цьому він є вдівцем і самостійно виховує неповнолітню доньку. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» незаконно присвоїв його грошові кошти, не виконав первинні зобов’язання за кредитним договором, у т.ч. не видав повний комплект документів для зняття обтяження. Позивач несе збитки, так як не має можливості розпорядитись своєю власністю, не може здійснити продаж квартири, хоча вже ним було укладено договір завдатку, який є простроченим. Розмір збитків складає 15 000 доларів США, які ОСОБА_1 зазнав внаслідок зриву укладення договору купівлі-продажу квартири. Крім того, ОСОБА_1 не може морально продовжувати мешкати разом з донькою у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 після смерті дружини, а придбати нову не має матеріальної можливості, так як для цього необхідно продати зазначену квартиру. Вимушений мешкати разом з донькою на орендованих квартирах або у друзів, що завдає йому матеріальні збитки і моральну шкоду.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить суд визнати споживчий кредитний договір № ZPAAGF50090001 від 22.06.2005 року недійсним; стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» незаконно присвоєні останнім грошові кошти на суму 24 892,37 доларів США (з них 5 748,29 доларів США останнього внеску і 19 144,08 доларів США виплачених ним з моменту оформлення кредиту); стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 89 612,53 доларів США у вигляді компенсації відповідно до п.п. 2,3,4,5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у розмірі 3 % (746,77 доларів США) за кожен день прострочки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за невиконання умов (не надання повного комплекту документів для зняття обтяження з квартири, що належить йому та ухилення від виконання своїх прямих обов’язків згідно ч.9 ст.16 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав») за кредитним договором № ZPAAGF50090001 від 22.06.2005 року від суми всіх виплачених внесків на погашення кредиту (п.4), а саме з 28.12.2017 року до теперішнього часу, тобто до 01.08.2018 року; звільнити майно, що належить ОСОБА_1 від запоруки у зв’язку з ліквідацією компанії іпотекодержателя, а саме: «Юкрейн Мотргейдж Лоун Finance No. plc» і відсутністю переуступку прав вимоги за споживчим кредитом № ZPAAGF50090001.

27.08.2018 року до суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшов відзив на позовну заяву, в яких банк зазначив, що 22.05.2006 року між позивачем і банком укладено кредитний договір № ZPAAGF50090001, на підставі якого позичальнику були надані кредитні кошти у вигляді не поновлювальної кредитної лінії в загальному розмірі 13 278,73 доларів США на строк з 22.06.2005 року по 20.06.2025 рік включно на наступні цілі: 10 000 доларів США для придбання житлової нерухомості, а також на цілі, зазначені в п. 1.1 кредитного договору. Кредитний договір відповідає вимогам ст.ст. 6,11,14,202,203 ЦК України і є обов’язковим для виконання сторонами. Тобто, банком було надано ОСОБА_1 кредитні кошти на виконання умов кредитного договору, що не заперечується позивачем, тому відсутні підстави для визнання кредитного договору недійсним.

Відповідач заперечує проти стягнення грошових коштів у розмірі 24892,37 доларів США, так як взагалі не зрозуміло якими нормами законодавства керувався ОСОБА_1 Згідно ст.549 ЦК України визначено поняття неустойки, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Позивачем не зазначено яке саме грошове зобов’язання не виконано банком, в якому розмірі та не надано доказів на підтвердження своїх доводів, а навпаки ОСОБА_1 підтверджено, що банком було виконані зобов’язання за кредитним договором і видано кредитні кошти. Тому, на думку банка, відсутні підстави для стягнення з відповідача пені в розмірі 89612,53 доларів США. Банком не було вчинено жодних порушень вимог чинного законодавства України та відсутні будь-які правові підстави для визнання недійсним кредитного договору, тому просить суд у позові відмовити.

04.09.2018 року від ОСОБА_1 надійшла до суду відповідь на відзив, де позивач зазначив, що у процесі здійснення ним поточних платежів за кредитним договором та на момент остаточного погашення кредитного зобов’язання іпотекодержателем у реєстрі обтяжень була зазначена компанія «Юкрейн Мотргейдж Лоун Finance No. plc», яка не є резидентом України, не має банківської або іншої ліцензії на здійснення кредитної діяльності на території України, тому не мала права за законодавством України здійснювати операції з обслуговування споживчих кредитів громадян України, а саме: нараховувати та стягувати проценти і комісії. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, передбачені ст. 611 ЦК України. Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк. Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Сторони кредитного договору встановили строком виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі цього договору. Згідно ст.512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов’язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі з правочином (відступлення права вимоги). Вважає, що відсутність його згоди на заміну кредитора у зобов’язанні, якщо обов’язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч.1 ст.203 ЦК України договору про відступлення прав вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч.1 ст.516 ЦК України.

Згідно п. 2.3.10 кредитного договору іпотекодержатель зобов’язується надати повідомлення іпотекодавцю про відступлення прав вимоги протягом п’яти днів з дати укладання договору. Кредитний договір підписаний 22.06.2005 року, а 19.03.2007 року був укладений договір про відступлення прав вимоги між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та «Юкрейн Мотргейдж Лоун Finance No. plc». Лише 21.04.2009 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» оманою змусив підписати позивача додаткову угоду, тим самим повідомивши ОСОБА_1 про зміну іпотекодержателя з затримкою у два роки.

14.06.2016 року між «Юкрейн Мотргейдж Лоун Finance No. plc» та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» укладено договір викупу (відступлення) прав вимоги. Відповідно до п. 2.9 (а) договору викупу (відступлення) прав вимоги продавець зобов’язується зареєструвати відступлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно протягом 30 днів з дати укладення договору, зареєструвати інформацію стосовно відступлення відповідних вимог за іпотеками у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Із зазначенням покупця як забезпеченої особи за відповідними іпотеками. Вимоги за договором відступлення прав вимоги в строк не виконані, вимоги за кредитним договором іпотекодержателем не виконані. Про недотримання зазначених термінів банком ОСОБА_1 дізнався після відмови йому у спробі звільнити від обтяжень майна, що належить йому на праві власності після погашення основного зобов’язання, після 27.12.2017 року.

Згідно ст. 5 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами-підприємцями. Фінансові установи мають право надавати послуги за факторингу з урахуванням вимог ЦК України. На підставі ст. 34 цього Закону національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами. Особи, винуваті у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України. Ліцензія, яка надається для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, не може передаватися третім особам. Зобов’язання відповідно до ст. 527 ЦК України повинно виконуватись належним чином.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з проханням роз’яснити ситуацію у зв’язку з відмовою державним реєстратором у знятті обтяжень з майна, яке належить йому на праві власності на підставі документів, які він отримав від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» після погашення кредиту та надати документи, які підтверджують законність їхніх дій. Вважає, що діяльність банку в частині підписання додаткової угоди є недобросовісною, банком не роз’яснено, які ризики він буде мати після підписання даної угоди. На підставі викладеного, просить суд задовольнити його вимоги.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свою уточнену позовну заяву, просив її задовольнити. Додатково пояснив, що в 2005 році він отримав споживчий кредит № ZPAAGF50090001 на придбання житла, а також уклав з відповідачем договір іпотеки. В 2009 році було укладено додаткову угоду, з якої він дізнався, що іпотекодержателем є «Юкрейн Мотргейдж Лоун Finance No. plc», який і був кредитором на момент дострокового погашення кредиту, тобто 27.12.2017 року. Банк не повідомив про заміну кредитора, як це передбачено умовами кредитного договору. Зобов’язання за кредитним договором ОСОБА_1 виконував належним чином, сплачував щомісячно по 125 доларів США, не мав прострочення погашення заборгованості за кредитним договором. 27.12.2017 року достроково було погашено 5 748,29 доларів США. Він неодноразово звертався до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із заявами про видачу оригіналів документів на квартиру, проте відповіді не було. Він зі скаргами на дії відповідача звертався до Національного банку України, і лише тоді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» видав йому технічний паспорт на квартиру та договір купівлі-продажу. Всього було ним сплачено по кредитному договору 24 892,37 доларів США, а банк видав йому кошти за договором в розмірі 13 278,73 доларів США. Вважає, що банк порушив умови кредитного договору, так як у п’ятиденний строк не повідомив про заміну іпотекодержателя на «Юкрейн Мотргейдж Лоун Finance No. plc», як це передбачено умовами договору. Тобто, про укладення договору відступлення права вимоги він дізнався лише під час підписання додаткової угоди, яку його змусили підписати. Рішенням № 40526833 від 06.04.2018 року йому було відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень, так як АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було надано неповний пакет документів. Вважає, що є всі підстави для визнання кредитного договору недійсним та стягнення з банку сплачених ним коштів, пені за невиконання зобов’язань. Також, звертає увагу, що 14.04.2016 року між компанією «Юкрейн Мотргейдж Лоун Finance No. plc» та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір викупу (відступлення) прав вимоги, проте зазначені дані не було своєчасно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому йому і відмовили у знятті обтяження на квартиру. На теперішній час він не має можливості продати квартиру, а проживати в ній не може через сімейні обставини, внаслідок чого вимушений нести матеріальні збитки.

Представник відповідача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - ОСОБА_2 проти позову заперечувала, підтримувала заперечення, надані у відзиві на позов. Зазначила, що підстави для визнання кредитного договору № ZPAAGF50090001 відсутні, так ОСОБА_1 отримано кошти за договором, про що останній підтвердив у своєму позові. Позивачем достроково погашено кредитний договір 27.12.2017 року. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» має право, а не зобов’язаний (п. 2.3.10 договору) повідомити позичальника про відступлення права вимоги по даному договору третім особам, письмово повідомивши про даний факт на протязі п’яти днів після такого відступлення. Укладанням даного договору відступлення права ОСОБА_1 не порушились, не було змінено ні відсоткова ставка, ні строк дії договору. Враховуючи, що заборгованість по кредитному договору відсутня, банком було видано позивачу усі необхідні документи по квартирі та на підставі ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» уповноважено саме позивача зняти обтяження речових прав на нерухоме майно. 14.04.2016 року між компанією «Юкрейн Мотргейдж Лоун Finance No. plc» та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір викупу (відступлення) прав вимоги, про що було внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Допитаний у суді за клопотанням позивача свідок ОСОБА_5 пояснив, що він працює державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради. До Департаменту звертався ОСОБА_1 із заявою про зняття обтяження та припинення іпотеки, надавав кредитний договір, іпотечний договір, технічний паспорт, договір купівлі-продажу квартири та лист банку як іпотекодержателя про закриття кредитного договору. Під час обробки документів та перевірки інформації було встановлено, що іпотекодержателем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено компанію «Юкрейн Мотргейдж Лоун Finance No. plc», тому були відсутні підстави для зняття заборони з даної квартири. З цих підстав ОСОБА_1 на підставі ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішенням № 40526833 від 06.04.2018 року було відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Суд, заслухавши сторони, допитавши свідка, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до такого.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст.ст. 76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

22.06.2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є відповідач - АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1, був укладений кредитний договір № ZPAAGF50090001, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику ОСОБА_1 кредит на строк з 22.06.2005 року по 20.06.2025 рік включно на наступні цілі: 10 000 доларів США для придбання житлової нерухомості, а також на сплату страхових виплат в розмірі 3278,73 доларів США, з виплатою відсотків за користування кредитом 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту і комісії за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 0,18 % від суми виданого кредиту щомісячно в період оплати, комісії за дострокове погашення кредиту у відповідності до п. 1.5 договору (а.с. 13-18).

22.06.2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є відповідач - АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1, укладено іпотечний договір № 474, передано в іпотеку зазначену квартиру, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 накладено заборону на відчуження зазначеної квартири до припинення дії договору іпотеки (а.с. 19-27).

19.02.2007 року банк відступив свої права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки у відповідності до п. 2.3.10 кредитного договору компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 пі-ел-сі» з місцезнаходженням за адресою: ОСОБА_7, 1-й поверх, ОСОБА_8, 9, Лондон, ЕС4Л 21Ш, Великобританія. Внаслідок цього відступлення вказана компанія є єдиним власником усіх прав вимоги за кредитним договором (у тому числі, а не обмежуючись ним, прав на отримання всіх платежів, передбачених кредитним договором, і всіх прав іпотекодержателя за договором іпотеки) з 19.02.2007 року.

21.04.2009 року між позивачем та «Юкрейн Мотргейдж Лоун Finance No. plc» було укладено додаткову угоду до кредитного договору № ZPAAGF50090001 від 22.06.2005 року (а.с. 10).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статті 6, 626, 627 ЦК України передбачають, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживача.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Якщо одна із сторін правочину, як це передбачає стаття 230 ЦК України, навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел, коли особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона правочину заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК може бути визнаний судом недійсним. Однак, саме позивач як сторона, яка, як вона стверджує, діяла під впливом обману, повинна довести наявність умислу у банка як іншої сторони оспорюваного правочину, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману.

За змістом ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у її редакції, чинній за станом на дату укладення кредитного договору, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену ст. ст. 15 і 23 цього Закону.

За змістом даних норм матеріального права правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Умови, які викладені у пунктах укладеного між банком та позивачем кредитного договору і додатків до нього, були погоджені сторонами у встановленому законом порядку і позичальник проти них не заперечував, тобто договір є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Зокрема, пунктом 1.1. кредитного договору встановлено, що позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) в сумі 122,54 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсотках, винагороди, комісії.

Відповідно п. 1.2 кредитного договору № ZPAAGF50090001 від 22.06.2005 року для виконання договору банк відкриває позичальнику рахунок 29093055834250 для зарахування коштів, направлений на погашення заборгованості, кредитний рахунок 22134055803103, рахунок по відсоткам 22189055803103, рахунок для обліку комісії 35783055830956.

Пунктом п. 2.2.3 кредитного договору визначено, що позичальник зобов`язується сплатити банку комісію згідно з п. 1.1 і у випадку дострокового погашення заборгованості сплатити комісію згідно п. 1.5 договору.

Пунктом 2.3.9 кредитного договору встановлено, що банк має право доводити до відома третіх осіб інформацію про заборгованості позичальника за цим договором, а також про наявність( відсутність) і стан майна, переданого в забезпечення виконання зобов`язання, у випадку порушення позичальником зобов`язань за цим договором.

Згідно п. 2.3.9 договору банк має право відступати право вимоги по даному договору третім особам, письмово повідомивши про це позичальника на протязі 5-ти днів після такого відступлення.

Пунктом 3.3 кредитного договору встановлено, що нарахування відсотків здійснюється, починаючи з дати списання коштів з кредитного рахунку, до повного погашення кредиту. Відсотки нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом - 360 днів у році. Відсотки розраховуються щомісяця, за період з першої дати поточного періоду сплати включно. Дата погашення кредиту в розрахунок не включається. Повне погашення відсотків здійснюється не пізніше дня повного погашення суми кредиту.

Пунктом 3.6 кредитного договору встановлено, що позичальник сплачує банку комісію у розмірі й строки, зазначені у п.п. 1.1,1.5 цього договору. Якщо згідно з п.1.1 цього договору передбачена щомісячна сплата комісії, то вона встановлюється у фіксованому розмірі (зазначеному у п. 1.1) від дня списання коштів з кредитного рахунка до дати повного погашення кредиту. При цьому, незалежно від кількості днів, що пройшло від дня закінчення останнього періоду сплати до дня останнього остаточного погашення кредиту, комісія сплачується у вищевказаному розмірі.

В кредитному договорі містяться всі істотні умови такого виду договору відповідно до вимог законодавства. Позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

Крім цього, протягом тривалого часу (з 25 липня 2005 року до 26.12.2017 року) ОСОБА_1 виконував умови договору, сплачував усі платежі, отже, погоджувався зі всіма умовами договору.

Відповідно до положень ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення прав вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

19.02.2007 року «Юкрейн Мотргейдж Лоун Finance No. plc» на підставі Договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити набуло прав кредитора за зобов'язаннями ОСОБА_1, які виникли у нього на підставі кредитного договору № ZPAAGF50090001 від 22.06.2005 року.

21.04.2009 року між позивачем та «Юкрейн Мотргейдж Лоун Finance No. plc» було укладено додаткову угоду до кредитного договору № ZPAAGF50090001 від 22.06.2005 року, за умовами якої сторони домовилися внести такі зміни в кредитний договір: в. п.1.2 абзацу 2 викласти «рахунок 290930558342850 для зарахування коштів, які надходять згідно умов цього договору»; викласти п.3.3. розділу «порядок розрахунків» в наступній редакції: «3.3. кошти, отримані від позичальника на рахунки, які вказані у п. 1.2 даного договору, насамперед для відшкодування витрат/збитків кредитора згідно п.п. 2.2.9, 2.3.8 цього договору, далі пені згідно розділу 4 цього договору, далі - прострочення комісії по кредиту, далі – простроченої винагороди, далі – прострочених відсотків, далі – простроченої заборгованості за кредитом. Частина суми, що залишилася, направляється в наступному порядку: комісії по цьому договору, винагорода, відсотки, прострочена заборгованість по кредиту, кредит по даному договору. У випадку, якщо сума, направлена позичальником, як в готівковому, так і безготівковому порядку на погашення заборгованості за цим договором перевищує платежі позивальника згідно даного пункту у розмірі більше 10 USD або еквівалент 10 USD, позичальник доручає кредитору направити залишок коштів на поточний рахунок № 26209055700018, який відкривається позичальником в дату виникнення першого випадку часткової переплати».

В додатковій угоді не збільшено відсоткової ставки, ні комісії, ні штрафи, не зменшено строк дії кредиту, навіть не змінено рахунок, на який здійснюється погашення кредиту. Додаткова угода містить реквізити та підписи сторін (а.с.10).

Вимоги ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» станом на дату укладання кредитного договору та додаткової угоди стосовно сторін цих правочинів банком були дотримані, що стверджується змістом кредитного договору та додаткової угоди, які були підписані особисто позивачем ОСОБА_1 Те, що і кредитний договір і додаткова угода містять його підписи, позивач не оспорював.

Кредитний договір як договір споживчого кредиту укладено у письмовій формі, підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення кредитного договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору, у т. ч. всіх його оспорюваних пунктів; як і додаткової угоди, та у подальшому виконував їх умови впродовж тривалого періоду часу, при цьому повністю погасив кредит і відповідно до інформації банка станом на 27.12.2017 року зобов’язання по договору виконані в повному обсязі.

Таким чином, позивач був ознайомлений повною мірою з умовами кредитування та орієнтовною сукупною вартістю кредиту і орієнтовним розрахунком сукупної вартості кредиту за кредитним договором; умовами додаткової угоди.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів на спростування наведених вище обставин, а саме: про належне інформування позивача перед укладенням кредитного договору, належності підпису позичальника саме позивачеві як у кредитному договорі, так і у додатковій угоді, ОСОБА_1 не надав у судовому засіданні. Крім того, позивач не надав належних та допустимих доказів про порушення його законних прав та інтересів відповідачем, а також застосування примусу з боку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» під час укладання додаткової угоди 21.04.2009 року до кредитного договору № ZPAAGF50090001 від 22.06.2005 року.

Таким чином, позивач не довів суду того, що на момент укладення кредитного договору, додаткової угоди з боку банка як сторони правочинів мало місце навмисне введення позивача в оману (умисел) щодо обставин, які впливають на вчинення нею правочинів (кредитного договору та додаткової угоди).

За змістом ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, про встановлення обов’язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь - яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Однак, суду не надано доказів того, що перед укладенням кредитного договору, додаткової угоди позивач не мав можливості і не був ознайомлений з усіма умовами кредитного договору, додаткової угоди, відповідно, і що такі умови його не влаштовували.

Правові підстави для визнання кредитного договору відповідно до положень ч. 1 ст. 230 ЦК України як укладеного унаслідок введення в оману позичальника з боку банку, та недотримання положень ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ці норми є самостійними підставами визнання договорів недійсними, відсутні.

Доводи позивача в частині введення позивача в оману банком при укладенні кредитного договору не приймаються судом до уваги, так як спростовуються наявними у справі доказами, та самим фактом тривалого користування з боку позивача послугами банку (з 22.06.2005 року по 26.12.2017 року.

Доказів того, що позивач до чи після укладення кредитного договору чи додаткової угоди звертався до банку з проханням роз’яснення умов, наведених в цих правочинах, суду не надано.

Суд прийшов до висновку, що при укладенні кредитного договору, додаткової угоди банком було виконано положення ст. 11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів» у їх редакції, чинній на день укладення таких правочинів.

Суд також враховує те, що в день укладання кредитного договору позивачем також було укладено ряд похідних договорів, у т.ч. договір іпотеки.

Укладання такої кількості самостійних та пов’язаних між собою правочинів, що згадані вище, у т. ч. з відома ОСОБА_1 як особи, яка надала свою письмову згоду на укладання кредитного договору, передачу в іпотеку майна, що належить на праві приватної власності йому; нотаріально посвідчених (що за процедурою посвідчення апріорі передбачає присутність нотаріуса та роз’яснення особі цілого ряду норм чинного законодавства, пов’язаного з укладенням посвідчуваної угоди), викликає у суду сумнів у правдивості доводів позивача про його оману банком.

За наведених вище обставин суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 щодо визнання недійсним кредитного договору № ZPAAGF50090001 від 22.06.2005 року.

Суд під час прийняття цього рішення враховував, що позивач фактично не оспорював додаткову угоду до кредитного договору № ZPAAGF50090001 від 21.04.2009 року на предмет можливості здійснення Компанією «Юкрейн Мотргейдж Лоун Finance No. plc» операцій з обслуговування споживчих кредитів громадян України, а лише оспорював вказаний кредитний договір з підстав обману його як споживача.

Враховуючи прийняття такого рішення судом, відповідно не підлягає задоволенню і позовна вимога щодо стягнення грошових коштів з відповідача.

22.06.2005 року між позивачем та відповідачем в забезпечення кредитного договору був укладений договір іпотеки нерухомого майна № 474, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 14 і була накладена заборона на вказане нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 2115012 (а.с. 19-27).

19.02.2007 року між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» (UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE № 1 PLC) був укладений договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити.

19.03.2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 була зареєстрована зміна Іпотекодержателя на компанію «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» (UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE № 1 PLC) по об'єкту обтяження квартири за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер обтяження 2115012.

14.04.2016 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» набуло прав кредитора ОСОБА_1Є, за його зобов'язанням, які виникли у нього на підставі кредитного договору № ZPAAGF50090001 від 22.06.2005 року на підставі договору викупу (відступлення) прав вимоги, що підтверджено даним договором та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 154175757 від 28.01.2019 року.

В силу положень ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 325 ЦК України, суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, які можуть бути власниками будь-якого майна.

За змістом ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Вимогами ст. 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Розглядаючи у системному зв'язку ст. 593 ЦК України та ст.17 ЗУ «Про іпотеку» слід дійти висновку, що застава, іпотека, припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

Позивачем достроково погашено кредитний договір 27.12.2017 року, що не заперечується сторонами та підтверджується довідкою від 26.02.2018 року про відсутність заборгованості за кредитним договором № ZPAAGF50090001 від 22.06.2005 року, 27.12.2017 року кредит закрито, договір припинено його виконанням у повному обсязі, а листом № 20.1.0.0.0/7-20180213/784 від 13.02.2018 року позивач уповноважив позивача зняти обтяження речових прав на нерухоме майно. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач виконав у повному обсязі зобов'язання щодо сплати платежів за кредитним договором. У зв’язку із припиненням договору кредиту шляхом виконання його умов, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» повинен був повернути позивачу всі правовстановлюючі документи на спірну квартиру.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на цей час наявна заборона відчуження квартири АДРЕСА_2, яка вносилась на підставі договору іпотеки від 22.06.2005 року № 474. Також, за даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно іпотекодержателем за договором іпотеки № 474 від 22.06.2005 року вказано іноземну компанію «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» на підставі договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договором про іпотечні кредити реєстровий № 351, 352, виданий 19.02.2007 року.

Звернувшись із правовстановлюючими документами на спірну квартиру до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради ОСОБА_1 отримав рішення № 40526833 від 06.04.2018 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, так як надано неповний комплект документів, а в реєстрі іпотекотримачем зазначено компанію «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ», яка 03.10.2017 року ліквідована, тому відсутня можливість задовольнити вимоги щодо вжиття заходів для зняття заборони відчуження.

У зв’язку із наведеними обставинами, на думку суду, встановлено порушення права власності ОСОБА_1, оскільки він позбавлений можливості в повній мірі реалізовувати свої права власності на спірну квартиру, наявність запису про перебування належного останньому майна в іпотеці створює для нього перешкоди у користуванні та розпорядженні цим майном.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Наведене узгоджується з положеннями самого договору іпотеки.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» № 898-ІV предметом іпотеки є об'єкти нерухомого майна та об'єкти, які прирівнюються до таких цим Законом. До них чинним законодавством, зокрема, віднесено: земельні ділянки; будівлі; споруди; підприємство як майновий комплекс; житлові будинки; квартири; дачі; садові будинки; гаражі; об'єкт незавершеного будівництва, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому; право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна.

Згідно ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, з моменту виконання боржником зобов’язань й прийняття їх кредитором, припиняється існування прав і обов’язків сторін, що складають зміст конкретного зобов’язального правовідношення.

Відповідно до ч.3 ст.44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Згідно п. 30 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, державна реєстрація прав може проводитися за заявою, поданою в електронній формі суб'єкту державної реєстрації прав або нотаріусу через веб-портал Мінюсту.

Натомість, у порушення викладених вимог закону обтяжувач «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» не виконав свої зобов’язання та не подав реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру.

Відповідно до ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Отож, в даному спірному випадку іноземна компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» ліквідована та не має правонаступників, тобто в силу вимог закону зобов’язання за договором купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договором про іпотечні кредити реєстровий № 351, 352, виданий 19.02.2007 року припинились, відповідно відсутні підстави для заборони на відчуження квартири за вказаною особою.

Враховуючи зазначене, підстави наявності записів щодо обтяження нерухомого майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та державному реєстрі іпотек відсутні, оскільки наявність вказаних відомостей про іпотеку та обтяжень нерухомого майна створюють перешкоди у здійсненні права власності позивачу, щодо нерухомого майна.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем виконані всі умови кредитного договору, але припинити обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно предмету іпотеки він не має можливості, в зв’язку з тим, що компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» припинило свою діяльність з 03.10.2017 року, а інформацію про зміну іпотекотримача на ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» внесено в Державний реєстр 23.04.2018 року, тобто після того, як ОСОБА_1 рішенням № 40526833 від 06.04.2018 року було відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень, тому вважає за необхідне скасувати заборону виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 2114958, тип обтяження: заборона на нерухоме майно, зареєстровано 22.06.2005 року за № 2114958 реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_4, підстава обтяження: договір іпотеки, р.788, 22.06.2005; виключивши з Державного реєстру іпотек запис № 2115012, тип обтяження: іпотека, зареєстрований 22.06.2005 року реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_4, підстава обтяження: договір іпотеки, р.788, 22.06.2005 року.

Водночас, суд вважає за неможливе задовольнити вимогу ОСОБА_1 щодо стягнення з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 89 612,53 доларів США у вигляді компенсації відповідно до п.п. 2,3,4,5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у розмірі 3 % (746,77 доларів США) за кожен день прострочки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за невиконання умов (не надання повного комплекту документів для зняття обтяження з квартири, що належить йому та ухилення від виконання своїх прямих обов’язків згідно ч.9 ст.16 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав») за кредитним договором № ZPAAGF50090001 від 22.06.2005 року від суми всіх виплачених внесків на погашення кредиту (п.4), а саме з 28.12.2017 року до теперішнього часу, тобто до 01.08.2018 року.

Так, відповідно до п.п.2,3,4,5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:

1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;

2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);

3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;

4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;

5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Під час розгляду справи встановлено, що на цей час кредит припинено, правовстановлюючі документи ОСОБА_1 банк видав. Крім того, ОСОБА_1 не долучено до матеріалів справи і не надано у судовому засіданні доказів завданих банком збитків. Також, суд звертає увагу, що умовами кредитного договору № ZPAAGF50090001 від 22.06.2005 року та договором іпотеки № 474 від 22.06.2005 року не передбачено виплату компенсації (пені), про яку зазначає позивач у позові.

Керуючись ст.ст. 230, 321, 391, 512, 514, 516, 522, 530, 536, 599, 610-612, 617, 625, 629, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 280, 289 ЦПК України, ст.ст. 3,5,17 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК», третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про захист прав споживачів та про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власним майном, про визнання споживчого кредитного договору недійсним, про відшкодування матеріального збитку і моральної шкоди, завданої ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з причин неналежного виконання зобов’язань по споживчому кредиту № ZPAAGF50090001 – задовольнити частково.

Скасувати заборону на відчуження квартири загальною площею 35,21 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 і власником якої є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, накладену під час посвідчення договору іпотеки № 474 від 22.06.2005 року:

-виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 2114958, тип обтяження: заборона на нерухоме майно, зареєстровано 22.06.2005 за № 2114958 реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_4, підстава обтяження: договір іпотеки, р.788, 22.06.2005;

-виключивши з Державного реєстру іпотек запис № 2115012, тип обтяження: іпотека, зареєстрований 22.06.2005 реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_4, підстава обтяження: договір іпотеки, р.788, 22.06.2005.

Підстава виникнення іпотеки: договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, р. 351,352, 19.02.2007, приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_10; ВИПИСКА із Переліку активів, серія та номер: за реєстром ПН ДМНО ОСОБА_10, № 351,351, виданий 19.02.2007, видавник: укладений між ЗАТ КБ ПРИВАТБАНК І Компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс No1 ПІ-ЕЛ-СІ» (UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO. 1 PLC) та посвідчений ПН ДМНО ОСОБА_10. Виписка із Переліку активів, серія та номер: за реєстром ПН ДМНО ОСОБА_11 № 1172, 1173, виданий 14.04.2016, видавник: укладений між Компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс No1 ПІ-ЕЛ-СІ» та ПАТ КБ ПРИВАТБАНК, посвідчений ПН ДМНО ОСОБА_11; договір іпотеки, серія та номер: 474, виданий 22.06.2005, видавник: укладений між ПРИВАТБАНКОМ і ОСОБА_1.

Розмір основного зобов'язання: 13278,73 доларів США; строк виконання: 20.06.2025.

Іпотекодержатель: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 010001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 д.

Іпотекодавець: ОСОБА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, країна громадянства: Україна, адреса: Україна, АДРЕСА_3, додаткові відомості: документ: СА 002336.

В іншій частині позову – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 06.02.2019 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод