Ухвала суду № 79643831, 06.02.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

справа № 243/12692/18

4-с/243/3/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2019 року м. Слов?янськ

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мінаєва І.М.

за участю секретаря судового засідання Янчевського В.Ю.,

представників заінтересованих осіб адвоката ОСОБА_1, ОСОБА_2,

заінтересованої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у місті Слов’янську цивільну справу за скаргою публічного акціонерного товариства «Словважмаш», за участю заінтересованих осіб ОСОБА_3, Дружківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В :

19 грудня 2018 року до суду звернулося ПАТ «Словважмаш», зі скаргою на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник зазначив, що 07.11.2018 р. заступником начальника Дружківського міського відділу ДВС ГТУЮ у Донецькій області ОСОБА_4 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП № 57632630) за заявою ОСОБА_3 на підставі виконавчого листа № 6/243/7/2018 про стягнення з ПАТ «Словважмаш» суми боргу 2650780,00 грн., виданого 17.04.2018 р. Слов?янським міськрайонним судом. Зазначену постанову заявником отримано поштовим відправленням 13.12.2018 р.

Вважає зазначену постанову незаконною, такою, що суперечить положенню ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким виконавчі дії провадяться за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна, оскільки зареєстрованим місцезнаходженням боржника є м.Слов?янськ (вул.Заводська, 2). Будь-якого майна на території, на яку поширюється компетенція Дружківського міського ВДВС, ПАТ «Словважмаш» не має, тому державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження допустив порушення ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», тому просить визнати неправомірною та скасувати зазначену постанову про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 29.01.2019 р. до участі у справі залучено заінтересовану особу управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Представник заявника не використав свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, просив скаргу задовольнити.

Заінтересована особа стягувач по виконавчому документу ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_1, який діє на підставі ордеру серії АА № 116705 від 07.08.2018 р., у судовому засіданні не погодилися з доводами заявника та зазначили, що стягувач звернувся до Дружківського міського ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження, оскільки йому з засобів масової інформації стало відомо, що боржник за виконавчим документом перебуває у договірних відносинах з Дружківським машинобудівним заводом, тому, ймовірно, має на його території своє майно. Стягувачем було сплачено авансовий внесок та надано виконавчий лист, який відповідав вимогам, встановленим законом для виконавчих документів. Після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем було встановлено, що майно ПрАТ «Словважмаш» на території Дружківського машинобудівного заводу відсутнє, тому стягувачем було ініційовано передачу виконавчого провадження до іншого органу державної виконавчої служби, а саме відділу примусового виконання управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

З відзиву ОСОБА_3 вбачається, що він зі скаргою не погоджується та просить відмовити в її задоволенні. Обгрунтовуючи свою позицію, він зазначає, що скарга подана до суду з пропуском строку, оскільки постанову винесено 07.11.2018 р., а скаргу подано до суду 10.12.2018 р. Окрім того, вважає, що державний виконавець діяв у відповідності до положень ст.ст.3, 4, 13, 18 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі поданої стягувачем заяви і виконавчого листа, виданого судом. Оскільки нормативно-правовими актами не встановлено обов?язку державного виконавця перевірити місце перебування боржника або його майна при перевірці відповідності виконавчого документу вимогам п.3,4 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець правомірно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження. 23.01.2019 р. стягувачем надано суду заяву, зі змісту якої вбачається, що виконавче провадження за його заявою передано до відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, тому він вважає, що суперечка між сторонами вирішена.

Представник заінтересованої особи Дружківського міського ВДВС ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності юридичної особи № 3 від 09.01.2019 р., не використав свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю та письмові заперечення згідно заявлених вимог. Зі змісту заперечень вбачається, що хоча і згідно виконавчого документу боржник знаходиться в м.Слов?янську, однак стягувачем було зазначено про перебування рухомого майна боржника за адресою: м.Дружківка, вул.Соборна, 7. Таким чином виконавче провадження відкрито у відповідності до ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» за місцезнаходженням майна боржника. У задоволенні скарги просив відмовити.

Представник заінтересованих осіб управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та Дружківського міського ВДВС ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреностей № 3 від 05.06.2018 р. та № 12 від 14.01.2019 р., у судовому засіданні не погодилася з доводами заявника та повідомила, що оскільки в м.Дружківка не було виявлено майна боржника, виконавче провадження закінченню не підлягало, тому за клопотанням стягувача виконавче провадження було передано до відділу примусового виконання управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. В задоволенні скарги просила відмовити.

Зі змісту відзиву ОСОБА_2 вбачається, що з вимогами заявника заінтересована особа не погоджується, вважає їх необґрунтованими, оскільки після аналізу пакету документів, поданих до відділу (заяви стягувача та виконавчого документу) державний виконавець дійшов висновку про відсутність підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. 08.01.2019 р. до управління надійшла заява стягувача про передачу виконавчого провадження до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області і постановою начальника управління від 08.01.2019 р. передано виконавче провадження до відділу примусового виконання рішень, постановою державного виконавця від 15.01.2019 р. виконавче провадження прийнято до виконання. З урахуванням наведеного, у задоволенні скарги просить відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства - обов’язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід’ємною частиною правосуддя.

У силу статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положення статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Аналізуючи положення Закону України «Про виконавче провадження», можна дійти висновку, що стадія примусового виконання судового рішення є невід’ємною частиною відновлення прав особи із застосуванням судової процедури, відповідно до якої стягувач має сподіватись на фактичну реалізацію своїх прав згідно із юридично закріпленим змістом впродовж чітко регламентованого строку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження № 57632630 від 07 листопада 2018 р., заступником начальника Дружківського міського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_4 розглянуто заяву про примусове виконання виконавчого листа № 6/243/7/2018 від 17.04.2018 р., виданого Слов?янським міськрайонним судом, про стягнення з ПАТ «Словважмаш» (ідентифікаційний код юридичної особи 00210594, місцезнаходження: Донецька область, м.Слов?янськ, вул.Заводська, 2) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1), який мешкає за адресою: Донецька область, м.Слов?янськ, вул.Свободи, 39/53, боргу в сумі 2650780,00 грн. та відкрито виконавче провадження (а.с.6-7).

Відповідно до наданої суду копії конверту з зазначенням трек-номеру поштового відправлення та витягу з веб-сайту ПАТ «Укрпошта» постанову про відкриття виконавчого провадження ПАТ «Словважмаш» отримано 13.12.2018 р. (а.с.3-4), тому строк на оскарження постанови у відповідності до положень п.а ч.1 ст.449 ЦПК України не пропущено (десятиденний строк на оскарження постанови почав обчислюватися з 14.12.2018 р., в той час як скаргу подано 19.12.2018 р.).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, публічне акціонерне товариство «Словважмаш» (ідентифікаційний код юридичної особи 00210594) знаходиться за адресою: м.Слов?янськ, вул.Заводська, 2, 84102 (а.с.8-11).

З копії заяви ОСОБА_3 від 06.11.2018 р. про прийняття на примусове виконання виконавчого листа № 6/243/7/2018 від 17.04.2018 р., наданої Дружківським ВДВС, вбачається, що він зазначив додаткові відомості про наявність рухомого майна боржника (верстати та інше обладнання) за адресою: м.Дружківка, вул.Соборна, 9. Однак жодного документального підтвердження перебування майна боржника за цією адресою матеріали справи не містять, відділом ДВС або стягувачем суду не надані. Боржник у своїй скарзі стверджує, що будь-якого майна підприємство на території, на яку поширюється компетенція Дружківського міського ВДВС, не має.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

За змістом цієї норми виконавчі дії мають провадитися державним виконавцем щодо боржника юридичної особи за місцезназнаходженням майна цієї юридичної особи.

Положенням ч.1 ст.93 ЦК України визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Таким чином, юридична адреса юридичної особи – уе адреса, за якою юридична особа зареєстрована, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. (ст. 89 ЦК України), а фактична адреса — адреса, за якою юридична особа веде діяльність або за цією адресою розташований офіс, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснюється управління і облік. (ст. 93 ЦК України).

Місце знаходження майна — адреса, за якою знаходиться майно, що належить юридичній особі, що має бути підтверджено документально: заявою стягувача з долученням підтверджуючих документів (наприклад, інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна) або доказів про місце перебування майна, належного боржнику, на території, на яку розповсюджується компетенція того відділу ДВС, до якого пред’явлено документ. Лише з дотриманням зазначених умов стягувач може звернутися до відділу ДВС за місцезнаходженням майна боржника юридичної особи, яке знаходиться не за місцезнаходженням юридичної особи.

Згідно п.3 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому листі, окрім інших відомостей, обов?язково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

В той же час положенням ч.3 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право стягувача зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника. За змістом цієї норми зазначення стягувачем ОСОБА_3 про перебування майна боржника у м.Дружківка є додатковими відомостями, що можуть сприяти виконанню рішення, але жодним чином не змінюють місце виконання рішення, адже стягувачем жодних відомостей на підтвердження перебування майна боржника, яке знаходиться в м.Дружківка, не зазначено.

Як вбачається з п.4 глави ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред’явлення виконавчого документа. Згідно п.5 глави ІІІ цієї Інструкції у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Судом приймається до уваги, що виконавче провадження відкрито 07.11.2018 р. і станом на день подання скарги державним виконавцем не здійснено заходів щодо виявлення майна боржника у м.Дружківка, відомості стягувача не перевірені, що підтверджується письмовими запереченнями на скаргу заступника начальника Дружківського міського ВДВС. З пояснень представників заінтересованих осіб, висловлених в судовому засіданні, вбачається, що під час здійснення державним виконавцем заходів, спрямованих на встановлення майна ПрАТ «Словважмаш», на території м.Дружківка майна боржника не виявлено.

Аналізуючи дії державного виконавця, який відкрив виконавче провадження, суд приходить до переконання про порушення ним п.10 ч.4 ст.4, ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у випадку пред?явлення виконавчого листа до виконання не за місцем виконання рішення (в даному випадку місцем виконання рішення є м.Слов?янськ – зареєстроване місцезнаходження боржника, оскільки стягувачем не надано доказів на підтвердження перебування майна боржника на території м.Дружківка, а лише в порядку інформування зазначено про наявність такого майна), державний виконавець повинен повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред?явлення.

Доводи заінтересованої особи ОСОБА_3 щодо правомірності дій державного виконавця при відкритті виконавчого провадження судом не приймаються, оскільки під час судового розгляду встановлене зворотнє. Так, місцезнаходження боржника зазначається у виконавчому документі, тому нормативно-правовими актами і не встановлено обов?язку державного виконавця при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження перевіряти місцезнаходження боржника. Зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2018 р. та виконавчого листа № 6/243/7/2018 від 17.04.2018 р. вбачається, що місцезнаходженням боржника ПАТ «Словважмаш» є вул.Заводська, 2, м.Слов?янськ, Донецької області. Таким чином, державний виконавець, встановивши, що виконавчий лист пред?явлено до виконання не за місцем виконання, мав повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання.

Додатково слід зазначити, що згідно п.12 розділу ІІІ Інструкції державний виконавець може вчиняти виконавчі дії на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований.

Під час судового розгляду за клопотанням заінтересованої особи ОСОБА_3 до матеріалів справи долучено постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_6 від 15.01.2019 р. у виконавчому провадженні № 57632630, зі змісту якої вбачається, що 08.01.2019 р. начальником Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_7 винесено постанову про передачу виконавчого провадження про стягнення з ПАТ «Словважмаш» до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, тому виконавче провадження прийняте до провадження (а.с.67).

Згідно з ч.5 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача виконавчий документ може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю. Про передачу (прийняття до виконання) виконавчого документа виконавець виносить постанову. Передача виконавчих документів здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Як вбачається з п.3 розділу І Інструкції органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

Згідно з п.4 розділу І Інструкції відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими, зокрема, сума зобов?язання становить від десяти до двадцяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Таким чином, за змістом зазначених норм відділам примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в області підвідомчі рішення, за якими сума зобов?язань становить від 10 млн. гривень до 20 млн. гривень. За зазначеним виконавчим листом № 6/243/7/2018 від 17.04.2018 р. сума стягнення становить 2 650 780 грн., що є меншим від мінімальної суми в 10 000 000 грн., з якої визначається підвідомчість зазначеного органу державної виконавчої служби.

З матеріалів справи вбачається, що 08.01.2019 р. стягувач ОСОБА_3 звернувся до начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з заявою, в якій просив вирішити питання щодо передачі виконавчого провадження 57632630 з Дружківського міського відділу державної виконавчої служби до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, посилаючись на значну заборгованість боржника (а.с.88).

Постановою начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 08.01.2019 р. вирішено здійснити передачу виконавчого провадження № 57632630 з Дружківського міського відділу державної виконавчої служби до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у строк до 15.01.2019 р. З мотивувальної частини цієї постанови вбачається, що підставою для передачі виконавчого провадження є перебування на виконанні у відділі іншого виконавчого провадження № 51493762 про стягнення з ПАТ «Словважмаш» на користь ОСОБА_3 заборгованості, тому оскільки виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби, з метою приєднання до зведеного виконавчого провадження, вирішено передати виконавче провадження (а.с.89-90).

Постановою державного виконавця від 15.01.2019 р. вирішено об?єднати виконавчі провадження № 51493762, № 57632630 у зведене виконавче провадження № 58091079 (а.с.95).

Підсумовуючи вищезазначене, суд зазначає, що доводи стягувача щодо того, що спір між сторонами вирішений, є необґрунтованими.

Як вбачається з положення ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов?язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з положеннями ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як верховенство права, обов?язковість виконання рішень, законність та справедливість, неупередженість і об?єктивність.

З прецедентної практики ЄСПЛ вбачається, що словосполучення «згідно із законом» по суті, стосується національного законодавства і встановлює обов’язок забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та доводи заявника, суд приходить до переконання про наявність підстав для визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та задоволення скарги ПАТ «Словважмаш», оскільки державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження не за місцем виконання рішення, тобто за наявністю підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання у відповідності до п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». Для вирішення питання про повернення сплаченого авансового внеску стягувачу слід звернутися до відповідного органу державної виконавчої служби.

Керуючись статтею 19 Конституції України, статтями 18, 447, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

У Х В А Л И В :

Скаргу публічного акціонерного товариства «Словважмаш» задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 57632630) від 07.11.2018 р., винесену заступником начальника Дружківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_4.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення, а особою, без участі якої постановлена ухвала - протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Повний текст ухвали виготовлений 06.02.2019 року.

Суддя: І.М.Мінаєв