Рішення № 79643126, 05.02.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження№2/235/60/19

Справа №235/5906/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 лютого 2019 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючої - судді Величко О.В.,

при секретарі Лебеденко В.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та збитків за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «Порше Мобіліті» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та збитків за кредитним договором. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 20.09.2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 50006047, відповідно до якого позивач зобов»зався надати відповідачу кредит у сумі 122201,98 грн., що еквівалентно на дату укладення ОСОБА_4 15025,45 доларів США, строком на 60 місяців, зі зміною процентної ставки, з цільовим призначенням для придбання автомобілю маркиVW модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об’єм двигуна 1598 куб. см., рік випуску 2012, а відповідач зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит у повному обсязі , а також сплатити проценти за використання кредиту та інші платежі відповідно до умов ОСОБА_4. Також 10.01.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду від 23.09.2014 року до кредитного договору № 50006047 від 20.09.2012 року відповідно до якої було збільшено строк кредиту до 63 місяців та викладено графік погашення кредиту в новій редакції. Відповідач зобов’язався сплачувати платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених позивачем рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів в іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу за безготівковими операціями банку, зазначеного у ОСОБА_4.

Згідно з п. 1.4.2, 2.4, 2.5 Умов кредитування, повернення кредиту та процентів за їх використання здійснюється шляхом сплати чергових платежів в обсязі та терміни, встановлені Графіком погашення кредиту до ОСОБА_4 не пізніше 15 числа кожного місяця на підставі рахунку, виставленого позивачем.

Згідно п. 1.6 Умов кредитування, виконання зобов’язання відповідача за цим ОСОБА_4 забезпечується заставою майна, відповідно до укладеного сторонами ОСОБА_4 застави транспортного засобу № 50003274 від 17.03.2012 року,, за яким з метою забезпечення виконання зобов’язань за ОСОБА_4 відповідачем було передано у заставу автомобіль марки Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об’єм двигуна 1598 куб. см., рік випуску 2012, реєстраційний номер НОМЕР_2.

З червня 2014 року відповідач порушував умови ОСОБА_4 щодо строків оплати щомісячних платежів, встановлених в Графіку погашення кредиту, а з липня 2014 року взагалі перестав виконувати взяті на себе зобов’язання щодо сплати щомісячних платежів, у зв’язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем за несплаченими платежами на загальну суму 80013,35 грн.

Позивачем було направлено відповідачу вимогу щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором вих. № 50006047 від 05.10.2015 року.

Останнім днем повернення кредиту та заборгованості відповідно було 17.03.2016 року.

Сума кредиту, яка підлягає поверненню , станом на 19.08.2016 року, становить 187500,69 грн., а сума процентів за користування кредиту за період з 01.11.2015 року по 18.08.2016 року становить 15262,56 грн., сума основного боргу з сплати кредиту ( з урахуванням суми несплачених платежів) становить 282776,60 грн.

З метою стягнення існуючої заборгованості позивач звернувся до ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» для супроводження процесу стягнення заборгованості відповідно до ОСОБА_4, у зв’язку з чим вважають, що позивачу мають бути компенсовані збитки, понесені у зв’язку з неналежним виконанням умов ОСОБА_4 у розмірі 8400 грн.

Окрім того, відповідач повинен відшкодувати позивачу страхові платежі у розмірі 45929,31 грн., а всього розмір збитків, завданих позивачеві у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_4 становить 54329,31 грн.

Загальна сума втрат від інфляційних процесів, що підлягає сплаті через невиконання відповідачем грошових зобов’язань за ОСОБА_4 складає 18508,29 грн.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, що складається із основної суми заборгованості за ОСОБА_4, збитків та інфляційних втрат, складає 355614,20 грн.

Окрім того, позивачем витрачені кошти за надання правової допомоги з боку ТОВ «Юридична фірма «Вернер» у розмірі 6000 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь основну суму заборгованості за кредитним договором № 50006047 від 20.09.2012 року у розмірі 282776,60 грн., збитки у розмірі 54329,31 грн., інфляційні втрати у розмірі 18508,29 грн. а загалом 355614, 20 грн., та понесені судові витрати: судовий збір у сумі 5334,22 грн., та витрати за надання правової допомоги у розмірі 6000 грн.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що укладений правочин, як і додаткова угода до нього укладено за дії заборони надання споживчих кредитів в іноземній валюті, а тому умови кредитного договору про визначення валюти платежу за обмінним курсом в еквіваленті до долара США суперечить ч. 1 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів». Пункт 1.3 ОСОБА_4, за його думкою, порушують вимоги ст. 18 Закону України « Про захист прав споживачів», яким передбачено, що сплата ОСОБА_3 на повернення кредиту в перерахунку за поточним обмінним курсом гривні до долара США є дискримінаційним по відношенню до відповідача як до споживача, а вказані умови договору несправедливими. Вважає безпідставними вимоги про стягнення інфляційних втрат та витрат за надання правової допомоги в розмірі 6000 грн. та 8400 грн. Розмір збитків- 54329,31 у вигляді страхових платежів та надання допомоги з боку ТОВ « ЮК «Тріпл Сі», за його думкою, не доведений ані відповідним договором страхування, ані доказами, підтверджуючими факт надання допомоги з боку ТОВ «ЮК «ТріплСі» згідно договору від 21.06.2012 року.

Також вважає необґрунтованим вимоги про стягнення основного боргу заборгованості, оскільки вказана сума розрахована як в гривні , так і в доларах США, при цьому відсутні будь-які розрахунки в обґрунтування заявлених сум. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до умов укладеного кредитного договору за № 50006047 від 20.09.2012 року ОСОБА_3 отримала у ТОВ «Порше Мобіліті» кредит у розмірі 122201,98 грн., еквівалент суми кредиту в доларах США становить 17677 доларів США, , строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою 9,90% ( а. с. 14).

Згідно з п. 1.6 Умов кредитування, виконання зобов’язання відповідача за цим ОСОБА_4 забезпечується заставою майна, відповідно до укладеного сторонами ОСОБА_4 застави транспортного засобу № 50006047 від 26.09.2012 року, за яким з метою забезпечення виконання зобов’язань за ОСОБА_4 відповідачем було передано у заставу автомобіль марки VW модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об’єм двигуна 1598 куб. см., рік випуску 2012, реєстраційний номер НОМЕР_2. ( а. с. 30-35).

23.09.2014 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої було збільшено строк кредиту до 63 місяців та викладено Графік погашення кредиту в новій редакції. ( а.с. 27).

Між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_3 погоджено графік погашення заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитом. ( а. с. 23-26).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем виставлено відповідачу ОСОБА_3

рахунки-фактури, згідно яких непогашена сума заборгованості за несплаченими щомісячними платежами становить 80013,35 грн. ( а. с. 36-50).

05.10.2015 року відповідачу позивачем направлена вимога щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, згідно якої позивач вимагає від відповідача дострокового повернення суми кредиту у повному обсязі та заборгованості відповідно до умов ОСОБА_4, що разом станом на поточну дату становить 272760 грн., та складається: дострокового повернення невиплаченої суми кредиту, що станом на поточну дату становить еквівалент 7425,77 доларів США і відповідно до обмінного курсу за безготівковими операціями ПАТ «Креді ОСОБА_5» складає 156936,22 грн., несплачені чергові платежі у розмірі 80013,35 грн., штрафні санкції відповідно до ст. 8.3 ОСОБА_4 : 12122,43 грн., компенсації страхових платежів – 23688, 06 грн.( а. с. 49,50).

Відповідно до п. 8.1 у разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту або Додаткового кредиту відповідно до Графіка погашення кредита позичальник сплачує компанії пеню у розмірі 10% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. Сплата пені не звільняє позивальника від сплати процентів за фактичний строк користування кредитом та або Додатковим кредитом.

Відповідно до п. 8.2 Загальних умов кредитування у разі порушення позивальником терміну повернення кредиту та Додаткового кредиту, визначеного у ст. 3.3 за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або Додаткового кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту, передбаченої в ст. 3.2.1 позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20% від суми кредиту.

Відповідно до п. 8.3 Загальних умов кредитування за кожен випадок порушення позичальником умов статей 5.1,5.2,5.3,5.4,8.2 позичальник сплачує компанії штраф в гривнях у розмірі еквівалентну 15 евро чи 20 доларів США відповідно до еквіваленту суми кредиту та/або додаткового кредиту у кредитному договорі за обмінним курсом банку ( а. с. 19-20).

Відповідно до п. 1. Загальних умов кредитування повернення заборгованості здійснюється за домовленістю сторін в такому порядку: у першу чергу - пеня, штрафні санкції відповідно до ст. 8 Загальних умов кредитування; у другу чергу - прострочені проценти за користування сумою Додаткового кредиту;; у третю чергу-прострочена сума додаткового кредиту; у четверту чергу - строкові комісії; у п’яту чергу - чергові проценти за користування сумою додаткового кредиту; у шосту чергу - строкова сума додаткового кредиту; у сьому-пеня та штрафні санкції; у восьму-прострочені комісії; у дев»яту- страхові платежі; у десяту - прострочені проценти;; у одинадцяту-строкові комісії; у дванадцяту - строкові проценти; у тринадцяту — прострочена сума основного боргу ;у чотирнадцяту - строкова сума основного боргу ( а. с. 19).

Відповідно до ст. 525,526,530 ЦК України зобов»язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від зобов»язання не допускається.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику(грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1-2, 6 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинними документами за кредитним договором є: оригінали кредитних договорів; оригінали додаткових договорів до кредитних договорів за умови, що такі укладалися між банком та боржником; оригінали договорів забезпечення або їх дублікати; копії або оригінали кореспонденції, що велась з боржниками з доказами її направлення (надіслання); копії паспортів та ідентифікаційних номерів боржників; оригінали довідок з місця роботи; оригінали анкет-заяв боржників; оригінали або засвідчені банком копії меморіальних ордерів/оригінали або засвідчені банком копії заяв на видачу готівки; виписка про рух коштів по позичковому рахунку, а також рахунку для зарахування відсотків

В наданих позивачем рахунках-фактурах зазначено, що вказаний рахунок-фактура є актом прийому-передачі товарів, виконаних робіт.

Доводи представника відповідача про не підтвердження основної суми заборгованості за кредитним договором суд не приймає до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема кредитним договором від 20.09.2012 року, графіком погашення кредиту,рахунками – фактурами, з яким саме вбачається, що погашена сума заборгованості за несплаченими щомісячними платежами становить 80013,35 грн.. сума кредиту, яка підлягає поверненню становить 187500,69 грн., а сума процентів за користування кредитом становить 15262,56 грн. ( 187500,69 х9,9%х296/36=15262,56 грн.).

Всього загальна сума заборгованості за кредитним договором № 50006047 від 20.09.2012 року становить 282776,60 грн. ( 80013,35+187500,69+15262,56=282776,60 грн.).

Доводи представника відповідача щодо неправомірності нарахування заборгованості у зв’язку з тим, що умови договору передбачено сплату ОСОБА_3 платежів на повернення кредиту в гривні, яка розраховується за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься джо еквіваленту суми кредиту в доларах США, суд не приймає до уваги за наступними підставами.

Згідно зі ст.99 Конституції грошовою одиницею України є гривня.

У ст. 192 ЦК закріплено, що гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч.1 ст.524 та ч.1 ст.533 ЦК зобов’язання має бути виражене та виконане у грошовій одиниці України — гривні.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим, ч.2 ст.524 та ч.2 ст.533 ЦК допускає, що сторони можуть визначити в зобов’язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч.1 та 3 ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі закону «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника (п.22 ч.1 ст.1 цього закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду від 10.11.2011 №15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 9 щодо офіційного тлумачення положень пп.22, 23 ст.1, ст.11, ч.8 ст.18, ч.3 ст.22 закону «Про захист прав споживачів» у взаємозв’язку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до ч.1 ст.11 закону «Про захист прав споживачів» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції в розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що під час укладення оспорюваного правочину діяла заборона на надання та отримання споживчих кредитів саме в іноземній валюті, але банки не було позбавлено права надати, а позичальників отримати споживчий кредит у гривнях із визначенням сум платежів за кредитом в еквіваленті іноземної валюти.

Отже, враховуючи вищезазначене, надані позивачем вищезазначені докази підтверджують наявність у відповідача заборгованості перед позивачем ТОВ «Порше Мобіліті» у розмірі 282776,60 грн., що складається з суми невиконаних грошових зобов’язань за несплаченими платежами за ОСОБА_4 – 80013,35 грн.,суми кредиту, яка підлягає поверненню - 187500,69 грн., та процентів – 15262,56 грн.

Інших доводів щодо спростування вказаної суми заборгованості відповідачем не заявлено.

Що стосується вирішення питання про стягнення інфляційних втрат, то суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). На суму інфляційних нарахувань не нараховуються проценти.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України – гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов’язання, визначеного у гривнях.

Вказані положення викладені у правових позиціях Постанови ВСУ від 18.05.2016 року № 474цс16.

Як вбачається зі змісту кредитного договору і додатків до нього сторони при укладенні договору встановили умову - надання кредиту, повернення кредиту частинами здійснюється у гривні, але кожний черговий платіж визначається як еквівалент у доларах США , вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі.

Згідно графіку погашення кредиту платежі повинні бути сплачені на підставі рахунку ТОВ «Порше Мобіліті» в гривнях( за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в іноземній валюті, визначених вище, відповідно до п. 1.3 Загальних умов кредитування) банківським переказом на банківський рахунок ТОВ «Порше Мобіліті» ( а. с. 15).

Згідно п. 1.3 ОСОБА_4 сторони погодились, що кошти у повернення кредиту позичальником відображають справедливу вартість кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання компанією очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти ( а. с. 15).

Позитивне або від’ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти на момент виставлення рахунку та обмінного курсу, який діяв на день укладення кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов договору. Позичальник також зобов’язується компенсувати компанії витрати, що пов’язані зі сплатою податку з доходів фізичних осіб у зв’язку з виникненням у позичальника доходу, пов’язаного зі змінами курсу іноземної валюти, прийнятою сторонами у кредитному договорі по відношенню до гривні.

Таким чином кредитор забезпечив повернення виданого кредиту від інфляції національної валюти - гривні шляхом прив'язки її до долара США.

У випадку порушення грошового зобов»язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 року № 6-284цс17.

Оскільки кредитор внаслідок повернення кредиту в еквіваленті до долара США не несе збитків викликаних знеціненням гривні, забезпечив повернення виданого кредиту від інфляції національної валюти - гривні шляхом прив'язки її до долара США,нарахування на залишок кредиту інфляційних втрат є подвійним стягненням, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 18508,29 грн. задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення збитків в сумі 54329,31 грн., то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв»язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки);Доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено ( упущено вигода).

Як вбачається з матеріалів справи , зокрема п. 3.5.2 договору про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 року, укладений між ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» та ТОВ «Порше Мобіліті» ( а. с. 53-60) ,у випадку неповернення боржником , в даному випадку, позивачем по справі, заборгованості у добровільному порядку відповідно до п. 3.5.1 ОСОБА_4 Агентство, після письмового погодження із замовником, організує оформлення нотаріусом виконавчого напису на ОСОБА_4 застави ( за необхідності) та/або судовий процес та представляє інтереси замовника з метою стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, в тому числі за рахунок заставленого майна, іншого майна боржника.

На виконання умов договору ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» надавала позивачу рахунки-фактури з актами послуг, зазначенням сум та посиланням на п. 3.5.2 ОСОБА_4. Передбачає, що у випадку неповернення боржником замовнику заборгованості у добровільному порядку агентство після письмового погодження із замовником організовує оформлення нотаріусом виконавчого напису на договорі застави, ініціює судовий процес та представляє інтереси замовника. При цьому, саме замовник здійснює наступні дії, зокрема пошук майна, направляє відповідний напис в державну виконавчу службу для відкриття виконавчого провадження та інші дії.

Аналізуючи надані суду рахунки та акти наданих позивачу ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі», які не конкретизовані, суд вважає, що збитки, які позивач просить стягнути в розмірі 8400 грн. не доведені, та стягненню, у зв’язку з чим, не підлягають.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення збитків- страхових платежів, то суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.6 Загальних умов кредитування до договору від 20.09.2012 року у випадку, якщо позичальник не сплатить суми страхових платежів на користь страхової компанії у строки обумовлені договором страхування, вказаними у п. 5.5 цього кредитного договору, цим кредитним договором позичальник дає згоду і доручає компанії здійснити від імені і за рахунок позичальника сплату страхових платежів, передбачених таким договором страхування на користь страхової компанії. Вказаний договір підписаний відповідачкою по справі.( а. с. 18).

Оскільки доказів, спростовуючих необізнаність відповідачки про умови п. 5.6 ОСОБА_4, представником відповідача не надано, навпаки матеріали справи містять її підпис в кредитному договорі, загальних умовах кредитування, а також містять платіжні доручення за № 50007478 від 21.10.2014 р., № 50007714 від 21.11.2014 р., № 50007978 від 24.12.2014р., № 50006748 від 26.01.2015 р., № 50007505 від 31.03.2015 р., № 50007739 від 24.04.2015р., № 50007979 від 25.05.2015 р., № 50008259 від 24.06.2015р., № 50008479 від 22.07.2015р., № 50008821 від 27.08.2015р., № 50009116 від 24.09.2015р., № 50009493 від 23.10.2015р., № 50009806 від 23.11.2015р., № 500010208 від 25.12.2015 р., № 50007296 від 22.01.2016р., № 50007697 від 23.02.2016 р., № 50008013 від 18.03.2016р., № 50008316 від 20.04.2016 р., № 50008676 від 24.05.2016р., № 50009074 від 30.06.2016 р., № 50009317 від 20.07.2016 р., рахунки-фактури: № 00218684 від 21.10.2014р., № 00225440 від 21.11.2014р., № 00231829 від 23.12.2014р., № 00239126 від 22.01.2015р., № 00245138 від 23.02.2015р., № 00251916 від 30.03.2015р., № 00258139 від 24.04.2015 р., № 00263928 від 22.05.2015р., № 00269914 від 25.06.2015 р., № 00275307 від 21.07.2015р., № 00280526 від 27.08.2015р., № 00285399 від 28.09.2015р., № 00290490 від 29.10.2015р., № 00295238 від 24.11.2015 р., № 00299435 від 25.12.2015р., № 00303193 від 22.01.2016р., № 00307916 від 24.02.2016р., № 00311510 від 23.03.2016р., № 00315182 від 20.04.2016; № 00325432 від 07.07.2016 р., № 00318808 від 23.05.2016р., № 00325770 від 20.07.2016 р. ( а.с. 80-167), суд не приймає доводи представника відповідача про безпідставність позовних вимог в частині стягнення страхових платежів та приходить до висновку про наявність підстав для їх задоволення , а саме у розмірі 45292,31 грн.

Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню збитки у розмірі 45292,31 грн.

Всього з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 282776,60 грн., збитки у вигляді сплачених позивачем страхових платежів у розмірі 45292,31 грн, а всього 328068,91 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення понесений судових витрат, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу - п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи."

До матеріалів справи були надані договір про надання юридичних послуг № 24/2010 від 15.10.2010 року, укладений між ТОВ «Юридична фірма Вепнер і Партнери» та ТОВ «Порше Мобіліті» ( а.с. 168-173); додаткова угода № 8 про надання юридичних послуг № 24/2010 від 15.10.2010 року ( а.с. 174) ; додаткова угода № 224/2010 від 15.10.2010 року ( а.с. 178); рахунок-фактура № 1043 ( а.с. 183), акт № 1045.

Як вбачається з матеріалів справи виконавцем ТОВ «ЮФ «Вернер» було надано юридично-консультаційні послуги, в тому числі представництво інтересів замовника та підготовка юридичних документів. Проте, відсутні докази на підтвердження виконання цих видів робіт, зокрема представництво інтересів, та обсягу виконаних робіт.

Оскільки в матеріалах справи відсутні дані про обсяг робіт- кількість годин, які затратив для надання правової допомоги, доказів на підтвердження представництва, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у розмірі – судового збору у розмірі 4920,81 грн. ( (5334,22х92,25%:100%=4920,81).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст. 530, 536, 553,554, 1049 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» , ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та збитків за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» ЄДРПОУ 36422974, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Павла Тичини, 1В, офіс»В» заборгованість за кредитним договором № 50006047 у розмірі 282776,60 грн., збитки у розмірі 45292,31 грн, а всього 328068,91 грн., понесені судові витрати у розмірі 4920,81 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлено 05.02.2019 року.

Суддя: