Ухвала суду № 79643015, 06.02.2019, Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 402/846/18

Провадження № 2/386/59/19

УХВАЛА

про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи

06 лютого 2019 року смт. Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гарбуз О. С.

з участю: секретаря судового засідання Фенюшиної Ю.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання представника позивача ОСОБА_1 про проведення судово-психіатричної (посмертної) експертизи по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання, визнання недійсним заповіту та скасування свідоцтва про право на спадщину,

встановив:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання та визнання недійсним заповіту. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у 2014 році померла її баба по лінії матері ОСОБА_4. З квітня 2014 року по 06 листопада 2017 року вона проживала однією сім’єю та вела спільне господарство за адресою: м. Благовіщенське Кіровоградської області, вул. Архіпа Маніти, буд. №8, з вдівцем її баби ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, якого вважала своїм дідом, а він її онукою. Підставою для проживання однією сім’єю із дідом стало бажання останнього прожити решту свого життя саме з позивачем, як із своєю онукою, крім того, через значне погіршення фізичного та психічного стану здоров’я виявився неспроможним самостійно дбати про себе. Останні роки свого життя ОСОБА_5 дуже хворів, скаржився на головні болі, запаморочення, провали в пам’яті, погіршення зору, не впізнавав людей, міг вийти з будинку та загубитись. Неодноразово діда приводили додому сусіди, які зустрічали його розгубленого серед вулиці. Знайомі та сусіди розповідали, що дід їх не впізнає і не може пригадати хто вони такі. Позивач зазначає, що вона була єдиною рідною людиною для діда, дбала про нього та доглядала за ним, спільно вела домашнє господарство та мала спільний побут, за спільні кошти купляла продукти харчування та ліки, сплачувала комунальні послуги. Залишити діда самого не могла, так як йому була необхідна підтримка та турбота, які він отримував лише від неї. На вихідні дні вона їздила до своїх чоловіка та дітей, які постійно проживали у м. Києві за адресою: АДРЕСА_1, які ставилися до ОСОБА_5 як до свого прадіда. Чоловік та діти позивача розуміли що, окрім позивача у діда нікого не має, а тому не заперечували проти того, аби вона мешкала разом із ним, потім коли діти йшли до школи дід проживав разом із усіма у квартирі в м. Києві в оточенні родини. З дідом, за життя останнього, у них склалися довірчі стосунки, як у діда та онуки. 03 листопада 2017 року, коли позивач поїхала до Києва аби навідати своїх чоловіка та дітей, у діда трапився інсульт, і як наслідок частковий параліч тіла та коли вона повернулася дід перебував у край важкому стані. Проте, під час спілкування із дільничним терапевтом, якого позивач негайно викликала, дід категорично відмовився від стаціонарного лікування і прохав залишити його вдома, тому була вимушена виконати його волю. 20 листопада 2017 року ОСОБА_5 помер. Усі витрати на організацію поховання та поминального обіду взяла на себе позивач. Після смерті діда залишилась спадщина у вигляді житлового будинку, розташованого по вул. Архіпа Маніти, 8 в м. Благовіщенське Кіровоградської області, легкового автомобіля "ЗАЗ 968". У встановлений законом строк позивач звернулась до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, так як є єдиною спадкоємницею 4 черги за законом, однак приватний нотаріус Благовіщенського нотаріального округу ОСОБА_6, переглянувши надані документи, повідомила що за життя 06.11.2017 ОСОБА_5 на випадок своєї смерті склав заповіт, який було посвідчено приватним нотаріусом Благовіщенського районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано у реєстрі за №1880, яким заповів усе належне йому на час смерті майно ОСОБА_3. Існування такого заповіту здивував позивача та вона почала згадувати почуте від сусідів і розуміти, що насправді відбулось підроблення заповіту від імені ОСОБА_5, оскільки на передодні того, як у діда трапився інсульт, під час її відлучення до родини у м. Київ, до діда приходила невідома жінка, при цьому її ніхто із сусідів не знав і раніше у товаристві із дідом не бачив, а у день поховань діда вона повідомила, що даний будинок належить їй. Здійснивши аналіз усього почутого від сусідів, знайомих та просто небайдужих до неї людей, зіставивши все почуте із подіями, що відбулися напередодні смерті діда та навколо нього, позивач зрозуміла, що хтось здійснив підробку документів від імені ОСОБА_5, через це була вимушена звернутися до Благовіщенського ВП Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Для ОСОБА_5 позивач була єдиною рідною людиною, а тому навіть сумнівів щодо залишення їй майна після смерті діда, ні у позивача, ні у кого іншого з родичів та сусідів не було. Крім того, на момент розпорядження своїм майном ОСОБА_5, який і без того не дуже усвідомлював дійсну реальність подій, переніс інсульт, за діагнозом лікарів у діда стався крововилив у головний мозок (інсульт) і як наслідок параліч певної частини головного мозку. Ця хвороба негативно вплинула не лише на фізичний, але й на психічний стан здоров’я ОСОБА_5 При цьому, як вказано у заповіті, він не був підписаний і прочитаний особисто заповідачем. Отже, дана обставина є беззаперечним доказом, що ні підписати, ні прочитати, ні усвідомити, що саме підписує ОСОБА_5 не міг. Також позивач зазначила, що відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №2472 від 21.11.2017 причиною смерті ОСОБА_5 є хронічна серцево-судинна недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз. Окрім того, із змісту заповіту не вбачається, що саме на прохання заповідача, заповіт записано нотаріусом за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. В супереч вимогам чинного законодавства України, заповіт був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 в присутності лише одного свідка, що ставить під сумнів законність оскаржуваного заповіту. Позивач стверджує, що викладені факти наводять на те, що оспорюваний заповіт є недійсним, в момент розпорядження всім своїм майном, ОСОБА_5 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними внаслідок свого психічного розладу здоров'я. Також позивач зазначає, що під час подання заяви про прийняття спадщини до нотаріуса дізналась про те, що для прийняття спадщини у випадку відсутності заповіту, вона повинна надати довідку про те, що була зареєстрована за однією адресою зі спадкодавцем, проте вона зареєстрована в іншому місці, де поживала її родина, але вже більше чотирьох проживала разом із ОСОБА_5

Разом з позовною заявою до суду подано клопотання представника позивача ОСОБА_1 про проведення судово-психіатричної (посмертної) експертизи з метою з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, обов'язковість призначення якої, передбачено ст. 105 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Проведення експертизи просить доручити експертам відділення комплексної судово-психіатричної експертизи Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, на розгляд експертам поставити наступні питання:

- чи страждав ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент складання заповіту 06.11.2017 на будь-який психічний розлад здоров'я?

- чи був здатний ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за своїм психічним станом, на момент складання заповіту 06.11.2017, усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними?

Представник позивача в підготовчому засіданні клопотання підтримав повністю та просив його задовольнити.

Відповідач в підготовче засідання не з'явилась, на електронну адресу суду 06.02.2019 надійшла заява від відповідача про відкладення засідання у зв'язку з її хворобою, яка визнана судом такою, що подана з порушенням ст. 182 ЦПК України та залишена без розгляду, так як не підписана за допомогою електронного цифрового підпису згідно норм Закону України "Про електронний цифровий підпис", а тому суд визнав, що відповідач не з'явилась до суду без поважних причин.

Розглянувши клопотання представника позивача про проведення судово-психіатричної (посмертної) експертизи, суд приходиться до висновку про його задоволення, виходячи зі слідуючого.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом (ч. 4 ст. 103 ЦПК України).

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов'язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.

Пленум Верховного Суду України в пункті 16 постанови від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що при розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 Цивільного кодексу України суд за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Враховуючи предмет спору та характер спірних правовідносин, оскільки заявлено позовні вимоги про визнання недійсним заповіту з тих підстав, що заповідач в момент підписання заповіту не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними через хворобу, суд вважає за необхідне призначити у справі посмертну судово-психіатричну експертизу, так як для з'ясування таких обставин, що мають значення для справи, потрібні спеціальні знання.

Згідно з п. 3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, експертиза проводиться після подання органом (особою), який (яка) її призначив(ла) (залучив(ла) експерта), матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства та цієї Інструкції. До експертної установи (експерту) надаються: документ про призначення експертизи (залучення експерта), об'єкти, зразки для порівняльного дослідження та, за клопотанням експерта, - матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо). У документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об'єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Оскільки для проведення зазначеної експертизи потрібний значний проміжок часу, на час проведення експертизи провадження у справі слід зупинити за нормами п. 5 ч. 1 ст. 252 та п. 9 ч. 1 ст. 253 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 103, 104, 105, 107, 252, 253, 258-261, 353 ЦПК України, суд -

постановив:

Клопотання представника позивача - задовольнити повністю.

Призначити по справі №402/846/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання, визнання недійсним заповіту та скасування свідоцтва про право на спадщину, посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручити експертам відділення комплексної судово-психіатричної експертизи Державної установи "Науково-дослідний інститут психіатрії Міністерства охорони здоров'я України" (вул. Кирилівська, 103, м. Київ, поштовий індекс 04080, тел. 044-468-32-58).

На вирішення експертизи поставити слідуючі питання:

- чи страждав ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент складання заповіту 06.11.2017 на будь-який психічний розлад здоров'я?

- чи був здатний ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за своїм психічним станом, на момент складання заповіту 06.11.2017, усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними?

Попередити експерта про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

Оплату за проведення експертизи покласти на позивача ОСОБА_2.

Роз’яснити сторонам положення ст. 109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі, а саме: у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

На час проведення експертизи провадження у справі зупинити.

Копію ухвали разом зі справою направити для виконання до Державної установи "Науково-дослідний інститут психіатрії Міністерства охорони здоров'я України" та сторонам для відома.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Голованівський районний суд Кіровоградської області.

Суддя Гарбуз О. С.