Ухвала суду № 79636912, 25.01.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/9796/17

Провадження № 6/185/105/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області подання державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, без вилучення паспортного документа, -

В С Т А Н О В И В :

У провадження Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло подання державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, без вилучення паспортного документа, в якому державний виконавець просить тимчасово обмежити боржника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов’язань за виконавчим документом.

У зазначеному поданні державний виконавець посилається на те, що на виконанні у Павлоградському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження № ВП 57289117 з виконання виконавчого листа № 185/9796/17, виданого 07.09.2018 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 6 000,00 грн., та понесених судових витрат по справі, а саме суми сплаченого судового збору в розмірі 640,00 грн. Державним виконавцем встановлено, що боржник не працює та пенсію не отримує, майно у боржника відсутнє. На виклик державного виконавця боржник ОСОБА_2 з’явилася та повідомила, що перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Павлоградської міської ради та отримує допомогу з 01.11.2016 року при народженні дитини.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21 січня 1994 року “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Так, п. 2 ст. 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень врегульовано статтею 441 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд можу постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

У поданні державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зазначено, що боржник ОСОБА_2 не виконує свої майнові зобов'язання, покладені на неї рішенням суду, тому її виїзд за межі України може призвести в подальшому до неможливості виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Павлоградському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження № ВП 57289117 з виконання виконавчого листа № 185/9796/17, виданого 07.09.2018 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 6 000,00 грн., та понесених судових витрат по справі, а саме суми сплаченого судового збору в розмірі 640,00 грн.

Боржник не погашає заборгованість по виконавчому листу.

Так відповідно до п. 6 ст. 6 Закону України “Про порядок виїзду з України та в’їзд в Україну громадян України” № 3857-ХІІ визначено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов’язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження”, а саме боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п’яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з’являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Тобто ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

Як вбачається з подання, державним виконавцем встановлено, що боржник не працює та пенсію не отримує, майно у боржника відсутнє. На виклик державного виконавця боржник ОСОБА_2 з’явилася та повідомила, що перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Павлоградської міської ради та отримує допомогу з 01.11.2016 року при народженні дитини.

Враховуючи, що державним виконавцем не доведено, а матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження ухилення ОСОБА_2 від виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням суду, не наведено доказів, які б свідчили про те, що боржник має намір виїхати за межі України, суд приходить до висновку, що подання державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов’язань за виконавчим документом задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 12, 13, 259, 260, 261, 441 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні подання державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, без вилучення паспортного документа – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.М. Бондаренко