Рішення № 79633651, 06.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 лютого 2019 р. № 520/11637/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сагайдака В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, 56, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 08166355), Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправною відмови, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей";

скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 оформлене пунктом 63 протоколу № 111 від 09.11.2018 року;

зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 р., у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності другої групи, та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1;

зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України;

зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення протягом 45 днів з дня набрання ним чинності.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі №520/11637/18.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, є протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Харківським обласним військовим комісаріатом та Міністерством оборони України до канцелярії суду були подані відзиви на позов, в яких зазначено, що дії відповідачів є правомірними та такими що відповідають вимогам діючого законодавства.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1, проходив строкову військову службу в період з 11.11.1984 по 23.12.1986 в Збройних Силах СРСР, в тому числі приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан у складі військової частини 2066. (а.с.4)

Згідно витягу з протоколу № 1166 від 23.11.2010 р. засідання Центральної військово - лікарської комісії МО України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв - закрита черепно-мозкова травма, контузія єфрейтора у відставці ОСОБА_1 та їх наслідки - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с.13 зворотній бік).

З 19.04.2011 р. з вказаних підстав позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності, з тих же підстав 01.05.2015 р. встановлено другу групу інвалідності що не заперечується сторонами.

У зв'язку з чим, позивач подав до Харківського ОВК заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надавши всі необхідні документи.

Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум оформлене протоколом від 09.11.2018 р. №111 (а.с.10) відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з наступних підстав:

Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок під час звільнення з Прикордонних військ КДБ СРСР, оскільки Міністерство оборони України було створено 24.08.1991 року відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про військові формування України" та не є правонаступником Міністерства оборони СРСР. Згідно зі статтею 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи. Зазначено, що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в прикордонних військах, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України;

ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з п. 6 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності в 2011 році, а також п.п. 4 п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою КМУ від 28 травня 2008 р. № 499, було передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-місячний термін; відповідно до п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і

правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку від 25.12.2013 р. №975 у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової

грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності. ОСОБА_1 групу інвалідності змінено понад дворічний термін.

Позивач, вважаючи вищевказане рішення протиправним, звернувся з даним позовом до суду.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі по тексту - Закон України № 2232-XII).

Статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", в редакції, що діяла на час звернення позивача за отриманням допомоги, встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон №2011-ХІІ), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно п.2 ч.1 ст.3 Закону №2011-ХІІ, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Положеннями ч.1 ст.12 Закону №2011-ХІІ передбачено: військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Частиною 1 ст.16 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. (п.9 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975), яким визначений механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Щодо посилань Міністерства оборони України на те, що позивач є військовослужбовцем прикордонних військ, які не входять до структури Збройних Сил України, тому витрати, пов'язані із виплатою одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності, повинні здійснюватися Державною прикордонною службою України, суд зазначає наступне.

Статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди. Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992", від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року.

Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 №10224-ХІ Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ - прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

Відповідно до п. п. 1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 р. "Про військові формування на Україні" Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.

Згідно наказу Міністра Оборони СРСР №206 від 27.09.1986 року позивача 23.12.1986 року звільнено в запас та в подальшому поставлено на військовий облік до Нововодолажського РВК Харківської області, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 (а.с.11).

Таким чином, під час звільнення позивача з військової служби в збройних силах СРСР розрахунок з ним здійснювався Міністерством оборони СРСР.

Згідно постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року №1431-XII всі військові формування, дислоковані на території республіки були підпорядковані Верховній Раді України та було утворено Міністерство оборони України.

Отже, всі військові комісаріати дислоковані на території України були підпорядковані Верховній Раді України, а згодом Міністерству оборони України. Тобто обов'язок виплати одноразової грошової допомоги покладений на Міністерство Оборони України.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими посилання Міністерства оборони України на те, що позивач є військовослужбовцем прикордонних військ, які не входять до структури Збройних Сил України, тому витрати, пов'язані із виплатою одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності, повинні здійснюватися Державною прикордонною службою України.

Судом встановлено, що для відмови в виплаті одноразової грошової допомоги позивачу, крім доводів щодо відсутності обов'язку саме Міністерства оборони України нести витрати по виплаті вказаної допомоги, вказані інші підстави, а саме:

ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з п. 6 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності в 2011 році, а також п.п. 4 п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою КМУ від 28 травня 2008 р. № 499, було передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-місячний термін;

відповідно до п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і

правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку від 25.12.2013 р. №975 у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності. ОСОБА_1 групу інвалідності змінено понад дворічний термін.

Щодо дотримання вимог п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Судом встановлено, що позивачу ІІІ групу інвалідності встановлено у 2011 р., ІІ групу встановлено у 2015 р. та у 2017 р. підтверджено ІІ групу (а.с.15), тобто понад 2-річний термін.

Таким чином, законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, однак право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

В даному ж випадку дана умова не дотримана, оскільки між встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності та встановленням ІІ групи інвалідності минуло більше 2-х років.

Відносно встановлення ОСОБА_1 інвалідності понад 3-місячний термін, слід вказати наступне.

Відповідно до п.6 ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на день встановлення позивачу інвалідності), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої п.5 цієї статті.

Відповідно до п.п. 4 п.2 Порядку №499, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Отже, враховуючи те, що позивач був звільнений з лав Збройних Сил в 1986 році, а інвалідність йому було встановлено в 2011 році, то права на отримання одноразової грошової допомоги позивач не має.

Таким чином, на момент встановлення позивачу інвалідності, чинним законодавством України не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової військової служби у разі встановлення останнім інвалідності після спливу трьохмісячного строку після звільнення зі служби, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 року по справі №750/5074/17, в якій відійшов від правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 20.03.2018 року у справі № 276/322/17.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вказане вище, суд дійшов до висновку, що доводи, викладені в позовній заяві, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення позову немає.

Оскільки під час судового розгляду справи встановлено, що Міністерством оборони України рішенням оформленим протоколом від 09.11.2018 р. №111 відмовлено в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги позивачу не тільки з підстав того, що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату повторно направити документи ОСОБА_1. щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України, оскільки відповідачем було розглянуто по суті наявність підстав для відмов в призначенні вказаної грошової допомоги згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

З огляду на те, що судовим розглядом встановлено законність підстав прийняття оскаржуваного рішення, яке оформлене протоколом від 09.11.2018 р. №111 щодо відмови в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги позивачу, у суду відсутні законні підстави задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Міністерства оборони України подати звіт про виконання судового рішення протягом 45 днів з дня набрання ним чинності також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, 56, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 08166355), Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправною відмови, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06 лютого 2019 р.

Суддя Сагайдак В.В.