Рішення № 79631488, 06.02.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2019 року м. Ужгород№ 0740/972/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Іванчулинця Д.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (вул. Духновича, 27/2, м. Мукачево, 89600, РНОКППП – НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина, 52, м. Ужгород, 88000, ЄДРПОУ – 39393632) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі – ГУ ДФС у Закарпатській області, відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатській області від 13 червня 2017 року № 298229-13 (форма “Ф”).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою суду від 06 грудня 2018 року призначено судове засідання з розгляду даної адміністративної справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.08.2017 року позивач отримав податкове повідомлення - рішення від 13.06.2017 року за № 298229-13(форма «Ф»), яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 25 414,09 гривень. Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням зазначає, що згідно до характеристики будівель і споруд технічного паспорту об'єкта житлової нерухомості, що знаходиться в м. Мукачево, по вул. Духновича 27/2, що виготовлений КП «Мукачівським МБТІ та ЕО», до складу вищезазначеного об'єкта житлової нерухомості входить: житловий будинок, літня кухня, сарай, навіс, споруди, мощення; тому не може бути визначено, як квартира. Тобто згідно будівельно-технічних характеристик, це не є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Крім того, згідно до інформаційної довідки КП «Мукачівського МБТІ та ЕО» за № 1845 від 03 серпня 2017 року, при реєстрації була допущена технічна помилка і домоволодіння помилково було зареєстроване як квартира. Позивач наголошує, що неодноразово звертався в Мукачівську ОДПІ з заявою, про скасування неправомірно нарахованого податку згідно податкового повідомлення - рішення від 13.06.2017 року за № 298229-13(форма «Ф») та додавав, копії правовстановлюючих документів на об'єкт житлової нерухомості, що знаходиться в м. Мукачево, по вул. Духновича 27/2, але ніякої відповіді не отримав до сьогодні. Враховуючи вищевикладене, просив позовні вимоги задовольнити.

З відзиву на позовну заяву від 03 грудня 2018 року вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає, проти задоволення таких заперечує, мотивуючи тим, що базою оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, які перебуваються у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Відповідно до даних Державного реєстру прав власності на нерухоме майно позивач на момент винесення податкового-повідомлення рішення був власником квартири, загальною площею 300,50 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, проте 21.08.2017 року згідно з даними Державного реєстру прав власності на нерухоме майно позивачем було внесено зміни об'єкту нерухомого майна з квартири на житловий будинок, але зміна призначення нерухомого майна (частки) матиме юридичні наслідки тільки після проведення його державної реєстрації і внесення відповідного запису до реєстру прав на нерухоме майно. Враховуючи наведені обставини, відповідач наголошує, що при визначенні позивачу податкового зобов'язання діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, оскільки для визначення суми податку було використано дані Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно яких ОСОБА_1 на момент винесення податкового повідомлення-рішення був власником квартири, загальною площею 300,50 кв. м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2.

Позивач 11 січня 2019 року в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце був повідомлений належним чином, причини не явки суд не повідомив.

Представник відповідача 11 січня 2019 року в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти задоволення таких заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову з мотивів, що викладені у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання рішення постановлено 06 лютого 2019 року у порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач 01.08.2017 року отримав податкове повідомлення - рішення від 13.06.2017 року за № 298229-13(форма «Ф»), яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 25 414,09 гривень.

Не погоджуючись з сумою нарахованого податку, що вказана в податковому повідомленні - рішенні від 13.06.2017 року за № 298229-13(форма «Ф»), позивач звернувся з заявою до Мукачівської ОДПІ, але станом на 08 вересня 2018 року жодного роз'яснення не отримав.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Податкового кодексу України (далі ПК України) в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

У ст. 10 ПК України, якою встановлено перелік місцевих податків, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прямо не вказаний. Натомість є податок на майно, який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п. 7.1 ст. 7 ПК України. Так, відповідно до ст. 265 ПК України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з ПК України є місцевим податком.

Так, відповідно до п. 8.3 ст. 8 ПК України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Водночас, відповідно п. 4.4 ст. 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України.

Отже, Верховна Рада не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.

Так, відповідно до п. 10.3 ст. 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Згідно п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 ПК України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначені ст. 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 ПК України).

При цьому згідно з п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього Кодексу.

Відповідно пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, місцеві ради за ПК України мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Відповідно до додатку 1 "Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території м. Мукачево" рішення 79 сесії Мукачівської міської ради 6-го скликання від 25 червня 2015 року за № 1473 «Про встановлення розміру ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території м. Мукачево» визначено поняття:

«об'єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до

житлового фонду, дачні та садові будинки »;

« квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання»;

«прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну»;

«житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог,

встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень».

Згідно до характеристики будівель і споруд технічного паспорту об'єкта житлової нерухомості, що знаходиться в м. Мукачево, по вул. Духновича 27/2, виготовлений КП «Мукачівським МБТІ та ЕО», до складу вищезазначеного об'єкта житлової нерухомості входить: житловий будинок, літня кухня, сарай, навіс, споруди, мощення (а.с. 10-17).

Таким чином, згідно будівельно-технічних характеристик, суд дійшов висновку, що вищезазначений об’єкт житлової нерухомості не є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання, а тому не може бути визначене як квартира.

Відповідно до даних Державного реєстру прав власності на нерухоме майно позивач на момент винесення податкового-повідомлення рішення був власником квартири, загальною площею 300,50 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, проте 21.08.2017 року згідно з даними Державного реєстру прав власності на нерухоме майно позивачем було внесено зміни об'єкту нерухомого майна з квартири на житловий будинок.

Суд звертає увагу, що згідно інформаційної довідки КП «Мукачівського МБТІ та ЕО» № 1845 від 03 серпня 2017 року, при реєстрації була допущена технічна помилка і домоволодіння помилково було зареєстроване як квартира (а.с. 18).

Відповідно до п. 3.2 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків.

Відповідно до п. 7.3 ст. 266 ПК України у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Позивач неодноразово звертався до Мукачівської ОДПІ із заявою, про скасування неправомірно нарахованого податку згідно податкового повідомлення – рішення від 13.06.2017 року № 298229-13 (форма «ф») та додавав копії правовстановлюючих документів на об’єкт житлової нерухомості, що знаходиться в м. Мукачево, по вул. Духновича 27/2, але відповідь на вищезазначену заяву позивач не отримав (а.с. 22-23).

Слід зазначити, що помилка яка була допущена при реєстрації і житловий будинок помилково був зареєстрований як квартира, виникла не з вини позивача, а з вини посадових осіб, якими було оформлено позивачу правовстановлюючі документи та здійснено реєстрацію речових прав у державному реєстрі. В подальшому ця помилка була виправлена суб'єктом владних повноважень, а тому позивач не повинен нести відповідальність, через помилки посадових осіб, які проводили реєстрацію речових прав у державному реєстрі.

Таким чином, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості за 2016 рік був нарахований Головним управлінням ДФС у Закарпатській області передчасно, оскільки згідно даних Державного реєстру прав власності на нерухоме майно позивач помилково зазначений як власник квартири а не житлового будинку.

Листом Державної податкової адміністрації України від 20.05.2011 р. за N 6082/5/10-1016 роз'яснено, що положеннями п. 56. 21 ст. 56 Кодексу встановлено, що у разі якщо норма Податкового кодексу України або іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 13.06.2017 року № 298229-13 (форма «ф») на суму 25 414,09 грн. підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовну заяву ОСОБА_1 (вул. Духновича, 27/2, м. Мукачево, 89600, РНОКППП – НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина, 52, м. Ужгород, 88000, ЄДРПОУ – 39393632) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 13.06.2017 за № 298229-13 (форма «Ф).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

Суддя ОСОБА_2