Рішення № 79631376, 05.02.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року м. Житомир справа № 240/5604/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позов, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати недоотриманої пенсії за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати доплати пенсії;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати недоотриманої пенсії, за період з 01.03.2018 до 05.06.2018 на суму несвоєчасно виплаченої пенсії 8481,63 грн.

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати в місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду, відповідно до вимог с. 382 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 було здійснено йому перерахунок пенсії за період з 05.02.2018 по 01.03.2018. Однак відповідачем не було нараховано та виплачено компенсацію втрати частини доходів належної позивачу пенсії, у зв'язку з тим, що виплата коштів перерахованої пенсії була проведена лише 05.06.2018, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу пенсії у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії за період її невиплати з 01.03.2018 по 05.06.2018.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 відкрите провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог суду, відповідачем було надано відзив на позовну заяву за змістом якого він просив відмовити у задоволенні позову.

В обгрунтування відзиву вказано, що оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області рішення суду виконало в повному обсязі, підстав для нарахування компенсації втрати частини доходів не має.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що судовим рішенням, підтверджено право позивача на перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2018.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що на виконання вказаного судового рішення проведено перерахунок пенсії позивача за період з 01.03.2018, та доплату за період з 01.03.2018 по 31.05.2018 в розмірі 8481,63 грн. зараховано на рахунок позивача 05.06.2018. Однак, жодних доказів на підтвердження вказаного факту до суду не надано.

На звернення позивача щодо компенсації втрати доходів у вигляді несвоєчасно нарахованої та виплаченої вказаної частини пенсії відповідач листом від 30.10.2018 відмовив в нарахуванні та виплаті такої компенсації.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав для компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати регулюються правовими нормами Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" N 2050-III від 19 жовтня 2000 року (далі - Закон N 2050-III) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року N 159 (далі - Порядок), в редакції що були чинні на день виникнення спору.

Так, за статтею 1 Закону N 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

За приписами ст.2 Закону N 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі пенсії.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Із наведеного вбачається, що нарахування компенсації здійснюється у разі, зокрема, коли суми невиплаченої пенсії з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, були нарахованими.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону N 2050-III та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

При цьому суд зазначає, що в Постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі N 159/1615/17 (адміністративне провадження N К/9901/22965/18) колегія суддів дійшла до висновку, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Згадані вище статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців; дається визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону; а також порядок обчислення суми компенсації.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 р. N 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 3 липня 2017 року (справа №521/940/17).

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Доводи відповідача, що ним своєчасно виплачено пенсію на виконання рішення суду є безпідставними, оскільки компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої пенсії), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позов обгрунтований та його слід задовольнити.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду. Крім того, це є правом, а не обов’язком суду.

Приймаючи до уваги обставини справи, підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (вул. Шевченка, 85, м. Житомир, 10024, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати недоотриманої пенсії за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати доплати пенсії;

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (вул. Шевченка, 85, м. Житомир, 10024, РНОКПП НОМЕР_1) компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати недоотриманої пенсії, за період з 01.03.2018 до 05.06.2018 на суму несвоєчасно виплаченої пенсії 8481,63 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (вул. Шевченка, 85, м. Житомир, 10024, РНОКПП НОМЕР_1) понесені судові витрати в сумі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева