Рішення № 79631166, 30.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2019 р. Справа№200/14093/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. при секретарі судового засідання Столяренко Я.С. розглянув в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-

за участю:

від позивача - Рабєєв Ю.Л.,

від відповідача - Аллахвердієв А.О.

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 13.09.2018 № 0132624610.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що ним своєчасно сплачувався єдиний соціальний внесок у період, визначений у спірному рішенні, про що свідчать платіжні доручення.

Так, до 29.12.2014 позивач перебував на обліку у ДПІ у Куйбишевському р-ні м. Донецька, з 29.12.2014 до 19.03.2015 - у ДПІ у Печерському р-ні м. Києва (фактичне місцезнаходження - м. Маріуполь), а з 19.03.2015 - у Жовтневій ОДПІ м. Маріуполя.

Під час активної фази наприкінці 2014 року антитерористичної операції єдиний соціальний внесок перераховувався внесок на бюджетний рахунок ДПІ у Куйбишевському р-ні м. Донецька, замість рахунку ДПІ у Печерському р-ні м. Києва. За заявою позивача єдиний внесок, сплачений на бюджетний рахунок ДПІ у Куйбишевському р-ні м. Донецька перераховано на належний рахунок Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя за платіжним дорученням від 26.06.2015 в сумі 92 901,92 грн., платіжним дорученням від 30.06.2015 - 117 960,67 грн., платіжним дорученням від 01.07.2015 - 96 383,50 грн.

Враховуючи те, що так чи інакше кошти, спрямовані позивачем на сплату ЄСВ були зараховані на рахунки податкових органів, сплата позивачем коштів на невірний бюджетний рахунок не спричинила будь-яких втрат державного бюджету.

Також позивач вказав, що пунктом 9-4 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, звільнено від сплати єдиного соціального внеску з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

В обґрунтування незгоди із позовом відповідач зазначив, що позивачем порушено приписи Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI в частині своєчасної сплати єдиного внеску, що стало підставою для застосування штрафних санкцій та нарахування пені, як то передбачено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" .

Позивач перебуває на обліку у відповідача з 16.04.2015. Станом на 01.04.2015 у платника обліковувалась переплата у сумі 287 138,49 грн. Згідно наданої звітності відбулись поточні нарахування за період з грудня 2014 року по травень 2016 року, однак заборгованість по ЄСВ остаточно погашено 01.07.2015.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 17.12.2018 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 09.01.2019, яке відкладено на 30.01.2019. Ухвалою від 02.01.2019 відповідачу відмовлено у розгляді справи за правилами загального позовного провадження.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області є юридичною особою, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 37967785, місцезнаходження: 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Миру, будинок 68. Позивач перебуває на обліку у відповідача.

З наданих позивачем виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № серії ААВ № 812125, виписки від 29.12.2014, виписки від 19.03.2015 вбачається, що до 29.12.2014 Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області перебувало на обліку у ДПІ у Куйбишевському р-ні м. Донецька, з 29.12.2014 до 19.03.2015 - у ДПІ у Печерському р-ні м. Києва (при фактичному розташуванні у м. Маріуполі), а з 19.03.2015 - у Жовтневій ОДПІ м. Маріуполя (в подальшому реорганізовано шляхом приєднання до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (м. Маріуполь) на підставі Постанови КМУ від 4 листопада 2015 року № 892).

Відповідачем наведені обставини не заперечуються.

Згідно відомостей облікової картки позивача станом на 31.12.2014 за позивачем обліковувалася переплата з єдиного внеску в сумі 24 888,40 грн.

На підставі платіжних доручень від 29.12.2014 № 1579 на суму 253 536,48, № 1580 на суму 5 495,86 грн., № 1581 на суму 2 401,31 грн., № 1583 на суму 1 137,48 грн., № 1584 на суму 44 664,08 грн., № 1585 на суму 10,88 грн. позивачем сплачено єдиний внесок на рахунок ДПІ у Куйбишевському р-ні м. Донецька. Загальна перерахованих позивачем коштів за невірними реквізитами становить 307 246,09 грн. Враховуючи, що з 29.12.2014 позивач перебував на обліку у ДПІ у Печерському р-ні м. Києва, вказані сплати не відображені в інтегрованій картці платника, зараховані відповідачем в рахунок погашення єдиного внеску у червні-липні 2015 року.

Згідно даних розрахунку єдиного внеску за грудень 2014 року, відображеного в обліковій картці 20.04.2015, єдиний внесок становить 325 219,75 грн.

Згідно даних розрахунку єдиного внеску за січень 2015 року, відображеного в обліковій картці 20.04.2015, єдиний внесок становить 52 049,87 грн.

Згідно даних розрахунку єдиного внеску за лютий 2015 року, відображеного в обліковій картці 19.06.2015, єдиний внесок становить 110307,75 грн.

За даними облікової картки позивача за період з 01.01.2015 по 20.04.2015 відсутнє нарахування єдиного внеску, проте, в зазначені періоди позивачем сплачено кошти в сумі 52895,98 грн. у січні 2019 року, 109388,19 грн. - лютому 2019 року; 99965,92 грн. - у березні 2019 року, 18381,64 грн. - у квітні 2019 року (по 20.04.2015 до нарахування єдиного внеску за березень 2015 року).

Як вбачається з інтегрованої картки позивача з єдиного соціального внеску, у ній відображено операції щодо подачі позивачем звітів з єдиного внеску:

20.04.2015: за березень 2015 року на суму 99 318,63 грн. (наявна за позивачем переплата станом на подачу цього звіту складала 305 520,13 грн.),

20.04.2015: за грудень 2014 року на суму 325 219,75 грн. (наявна за позивачем переплата станом на подачу цього звіту складала 206 201,50 грн.),

20.04.2015: за січень 2015 року на суму 52 049,87 грн. (наявна за позивачем недоїмка станом на подачу цього звіту складала 119 018,25 грн.),

20.05.2015: за квітень 2015 року на суму 80866,53 грн. (наявна за позивачем недоїмка станом на подачу цього звіту складала 51 921,85 грн.),

19.06.2015: за лютий 2015 року на суму 110307,75 грн. (наявна за позивачем недоїмка станом на подачу цього звіту складала 52 473,84 грн.),

22.06.2015: за травень 2015 року на суму 79 186,64 грн. (наявна за позивачем недоїмка станом на подачу цього звіту складала 162 701,31 грн.).

Листом від 25.06.2015 № 13-08/1473 позивач повідомив ДПІ у Куйбишевському р-ні м. Донецька про помилково сплачені кошти на її рахунок на підставі платіжних доручень від 29.12.2014 № 1579 на суму 253 536,48, № 1580 на суму 5 495,86 грн., № 1581 на суму 2 401,31 грн., № 1583 на суму 1 137,48 грн., № 1584 на суму 44 664,08 грн., № 1585 на суму 10,88 грн. Просив у зв'язку з перебуванням на обліку в Жовтневій ОДПІ м. Маріуполя перерахувати вказані суми на рахунок останньої.

ДПІ у Куйбишевському р-ні м. Донецька перераховано помилково сплачені позивачем суми ЄСВ на рахунок Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя за платіжним дорученням від 26.06.2015 № 22 у сумі 92 901,92 грн., платіжним дорученням від 30.06.2015 № 23 - 117 960,67 грн., платіжним дорученням від 01.07.2015 № 24 - 96 383,50 грн.

Після відображення в обліковій картці перерахування коштів з рахунків ДПІ у Куйбишевському р-ні м. Донецька, з 01.0.72015 року за позивачем обліковується переплата в сумі 85989,19 грн.

У листі від 14.05.2018 № 15-45/1445 до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області позивач зазначив, що пунктом 9-4 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, звільнено від сплати єдиного соціального внеску з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції.

19.09.2018 позивачем отримано рішення № 0132624610, прийняте відповідачем - Головним управлінням ДФС у Донецькій області 13.09.2018, яким на підставі частині 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до позивача застосовано штраф в розмірі 88285,85 грн. за період з 21.04.2015 до 01.07.2015 (20 % від суми недоїмки) та нараховано пеню в розмірі 8597,97 грн. (в загальній сумі рішенням вимагається до сплати 96883,79 грн.).

За наслідком розгляду поданої позивачем скарги на вказане рішення ДФС прийнято рішення, яке отримано позивачем 09.11.2019, про залишення спірного рішення відповідача без змін.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 12 Закону № 2464-VI забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску віднесено до завдань центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Як вбачається з викладеного у статті 25 Закону №2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення.

Недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 статті 1 Закону України № 2464-VІІІ).

Так, за несвоєчасну сплату єдиного внеску до позивача застосовано штраф в розмірі 88285,85 грн. за період з 21.04.2015 до 01.07.2015 та нараховано пеню в розмірі 8597,97 грн.

Водночас, недоїмка позивача (починаючи з відображення 20.04.2015 у інтегрованій картці позивача подачі ним звіту за січень 2015 року в обліковій картці відображувалася недоїмка в сумі 119 018,25 грн.), виникла через невідображення в його інтегрованій картці з єдиного внеску сум сплати ЄСВ на загальну суму 307 246,09 грн., на підставі платіжних доручень від 29.12.2014 № 1579 на суму 253 536,48, № 1580 на суму 5 495,86 грн., № 1581 на суму 2 401,31 грн., № 1583 на суму 1 137,48 грн., № 1584 на суму 44 664,08 грн., № 1585 на суму 10,88 грн., оскільки ці суми сплачені позивачем на рахунок ДПІ у Куйбишевському р-ні м. Донецька, при тому що на обліку у цій ДПІ позивач перебував до 29.12.2015, а з 29.12.2014 у ДПІ у Печерському р-ні м. Києва. Зазначені суми ДПІ у Куйбишевському р-ні м. Донецька перераховано на рахунок Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя за платіжним дорученням від 26.06.2015 № 22 у сумі 92 901,92 грн., платіжним дорученням від 30.06.2015 № 23 - 117 960,67 грн., платіжним дорученням від 01.07.2015 № 24 - 96 383,50 грн.

Суд зазначає, що перерахування позивачем коштів на невірний бюджетний рахунок не може бути підставою для його притягнення до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску, оскільки, враховуючи надходження наведених коштів до бюджету, така помилка не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому. До того ж, згодом така помилка самостійно виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 24 жовтня 2018 року по справі № 760/6097/16-а (2а/760/590/16), від 10 серпня 2018 року по справі № 826/11681/16.

Крім цього, суд зазначає, що за змістом пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ (9-3 в редакції Закону № 2464-VIІІ чинній до Закону № 219-VІІІ від 02.03.2015), платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон № 1669-VII), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Серед обов'язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону України № 2464-VI наявний обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пункт 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464-VІ є чинним та не скасований на час прийняття спірної вимоги, будь-яких змін, пов'язаних із його дійсністю до цього Закону не вносилося.

Статтею 1 Закону № 1669-VII встановлено наступне: період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначено м. Маріуполь, де розташований позивач, відповідач та знаходились органи ДФС, у яких на обліку з 19.03.2015 позивач перебував.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р. "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України"на виконання абзацу третього пункту 5 статті 1-1 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому також зазначено м. Маріуполь.

Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності, із врахуванням змісту частини 1 статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції розпочався.

Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України указ не видавався, проведення антитерористичної операції триває, враховуючи що суд також не приймає до уваги посилання відповідача на неподання підприємством до фіскального органу заяви про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску у тридцяти денний строк з дня закінчення АТО.

Згідно абз. 3 цього пункту Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Листом від 14.05.2018 № 15-45/1445 до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області позивач повідомив про наявність підстав для його звільнення від сплати єдиного соціального внеску з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що в період проведення антитерористичної операції позивач є таким, що звільнений від виконання обов'язків платника єдиного внеску у строки, встановлені Законом України № 2464-VI, а відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання таких обов'язків в період, визначений в спірному рішенні, до нього не застосовуються.

Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку про прийняття оскаржуваного позивачем рішення із порушенням вимог чинного законодавства, з огляду на що заявлені позивачем вимоги про визнання його протиправним та скасування є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до частин першої 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1762,00 грн., враховуючи що суд присуджує на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору.

З огляду на викладене вище, на підставі положень закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та керуючись статтями 2, 3, 5- 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 37967785, місцезнаходження: 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Миру, будинок 68) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької дивізії, будинок 114) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 13 вересня 2018 року № 0132624610 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені в загальній сумі 96 883,79 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області судові витрати в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 04.02.2019.

Суддя Михайлик А.С.