Рішення № 79631165, 23.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2019 р. Справа№200/12974/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зеленова А.С.

секретаря Кононенко В.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Ярової С.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 липня 2018 року №№0008301304, 0008311304, 0008321304,

В С Т А Н О В И В:

21 листопада 2018 року ОСОБА_3, звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 липня 2018 року №№0008301304, 0008311304, 0008321304/а.с.36-44/.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Головним управлінням ДФС у Донецькій області 16 липня 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення №№ 0008301304,0008311304,0008321304. Вважає вказані рішення контролюючого органу такими, що прийняті без достатніх на те підстав, з порушенням норм діючого законодавства, а також помилок у розрахунку податкового зобов'язання. Крім того, контролюючим органом було допущено помилку при розрахунку податкових зобовязань.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що перевіркою встановлено заниження платником податків - фізичною особою ОСОБА_3 загального оподатковуваного доходу за 2015 рік на загальну суму 727 337,27 грн, який є об'єктом оподаткування військовим збором, чим порушено вимоги підпункту 1.2 пункту 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України. Боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподаткованого доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. ГУ ДФС у Донецькій області правомірно прийняв спірні податкові повідомлення - рішення відносно ОСОБА_3 Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі/а.с.51-55/.

Ухвалою суду від 22 листопада 2018 року позовну заяву було залишено без руху/а.с.32/.

26 листопада 2018 року позивачем виконано вимоги ухвали від 22 листопада 2018 року та усунуто недоліки позовної заяви/а.с.34-45/.

23 січня 2019 року ухвалою суду, постановленою без видалення до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - фізична особа ОСОБА_3, є громадянкою україни, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 виданим 10 вересня 1999 року Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1,87515 /а.с.14-15/.

Відповідач - Головне управління ДФС у Донецькій області є юридичною особою, органом державної влади. Статус державної фіскальної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78, п.78.4 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс), наказу ГУ ДФС у Донецькій області від 17.04.2018 № 679 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з 21.05.2018 по 25.05.2018, за результатами якої складено акт №571/05-99-13-04/НОМЕР_3 від 01.06.2018 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015»/а.с.99-120/.

Перевіркою встановлено порушення:

- підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту „в" пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями: у результаті чого встановлено неподання до податкових органів (Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області) податкової декларації про майновий стан і доходи за результатами звітного (податкового) 2015 року;

- пункту 36.1 статті 36, підпункту „д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 на суму 144736,65 гривень;

- підпунктів 1.2, 1.4, 1.5 пункту 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 на суму 10900,92 гривень/а.с.119-120/.

З урахуванням висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 16 липня 2018 року №0008301304 форма «Р», яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 180912,81грн, з яких 144736,65грн сума зобов'язання, 36184,16грн сума штрафних (фінансових) санкцій;

- від 16 липня 2018 року №0008311304 форма «Ш», яким до ОСОБА_3 застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 170грн;

- від 16 липня 2018 року №0008321304 форма «Р», яким до ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з війскового збору у розмірі 13626,15грн, з яких 10900,92грн сума зобов'язання, 2725,23грн сума штрафних (фінансових) санкцій/а.с.21-26/.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими рішеннями, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 1 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.(ст.71 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд дійшов висновку, що відповідач не в повній мірі довів правомірність своїх рішень, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, визначаються положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно із пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Підпунктом „в" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України визначено, що платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Згідно пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

В акті перевірки №571/05-99-13-04/НОМЕР_3 від 01.06.2018 відображено, що платником податків - фізичною особою ОСОБА_3 у порушення підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту „в" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України не надана податкова декларація про майновий стан і доходи за 2015 рік термін подання якої - 03.05.2016.

Відповідно до п.121.1 ст.120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Оскільки позивачем не було подано податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік, ГУ ДФС було правомірно застосовано штрафні санкції у сумі 170 грн за податковим повідомленням-рішенням від 16 липня 2018 року №0008311304.

04.03.2008 між ОСОБА_3 та ПАТ «УКРСОЦБАНК» укладено кредитний договір №215/12-08-197/а.с.16-17/.

14.11.2012 договором №3 внесені зміни до основного договору №215/12-08-19 від 04.03.2008: змінено рахунок з валюти США на гривню; переведено несплачену суму кредиту 76757,88 дол. США та проценти 21601,77 дол.США в гривню (п.1.1.) за курсом 8,3 грн. за 1 дол.США , зазначено загальну суму заборгованості за кредитом 816385,1 грн/а.с.18/.

29.10.2015р. Договором №1 внесені зміни до основного Договору про часткове погашення боргу в сумі 350000 грн. та прощення залишку заборгованості в сумі 727946,27 грн/а.с.19-20/.

Відповідно до п. 1.1.Договору від 14.11.2012 ПАТ «Укрсоцбанк» зафіксувано заборгованість за кредитом: тіло кредиту - 76757,88 дол.СШАта нараховані проценти - 21601,77 дол.США

Тобто, з коштів які були отримані позивачем відповідно до квитанції ПАТ «УКРСОЦБАНК» в 2008 залишилось не сплаченими станом на 14.11.2012 - 76757,88 дол.США.

Згідно з підпунктами 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

За визначенням, наведеним у абзаці другому пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 16.2 статті 162 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 162.2.17 пункту 16.2 статті 162 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є вичерпним, до якого згідно з підпунктом «д» включається суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.

Так, ГУ ДФС у Донецькій області при визначенні об'єкта оподаткування не враховано суму, яка не підлягає оподаткуванню в силу положень абзацом «д» підп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України (50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року).

Ставка податку становить 15 відсотків (в редакції Податкового кодексу України станом на кінець 2015 року) бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення контролючий орган виходив із наступного розрахунку наведеного на 14-й сторінці акту перевірки: 727337,27грн(дохід отриманий у вигяді додаткового блага) -609(50% мінімальної заробітної плати) - (1218(мінімальна заробітна плата) х10(місяців) х20%+(1218(мінімальна заробітна плата)х10(місяців)х15%)=144736,65грн/а.с.109/.

Проте, суд звертає увагу, що з урахуванням положень діючого законодавства, контролюючий оорган повинен був виходити з наступного розрахунку.

Так, 727337,27грн(дохід отриманий у вигяді додаткового блага) - 609(50% від мінімальної заробітної плати 1218грн)=726728,27грн для оподаткування/12 місцяів(звітний період)=60560,69грн, більше 10 мінімальних заробітних плат (1218х10)=21924грн.

Таким чином, сума податку з доходів фізичних осіб повинна розрахована наступним чином.

60560,69-12180(10 мін.з.п.)х20%х12(місяців)=116113,66грн.

Разом 21924+116113,66=138037,66грн, що не віповідає донарахованій позивачу сумі податку у розмірі 144736,65грн.

Оскільки контролюючим органом не було враховано кількість місяців звітного періоду(рік=12 місяців).

Внеаслідок неправильного розрахунку податкового зобов'язання з ПДФО, контролюючим органом було неправильно розраховано суму штрафних санкцій та податкове зогбовязання з військового збору.

З огляду на викладене, можливо дійти висновку, що контролюючим органом належним чином не обґрунтовано свої висновки про необхідність сплати позивачем грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, які сплачуються за результатами річного декларування за 2015 рік, в розмірі 144736,65 грн та грошового зобов'язання з військового збору в розмірі в розмірі10900,92грн саме у таких розмірах.

Повноваження щодо визначення суми грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є дискреційним повноваженням таких контролюючих органів. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності рішення, передбаченим у Кодексі адміністративного судочинства України критеріям, не може підміняти контролюючий орган та перебирати на себе повноваження щодо застосування штрафу в іншому розмірі.

В той же час, слід звернути увагу на те, що відповідно до конституційного принципу розподілу влад суд не наділений повноваженнями підміняти контролюючий орган визначати обєкт оподаткування та нараховувати суми грошових зобовязань, які підлягають сплаті до державного бюджету, у спірних правовідносинах.

А тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору як за основним платежем, так і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) є протиправними та підлягають скасуванню.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.11.2018 по справі №813/3274/17 (К/9901/55163/18).

Отже, заявлені позивачем вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 16 липня 2018 року №0008301304,№0008321304 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до квитанції від 16 листопада 2018 року №0.0.1187019519.1. сплатила за подання даного позову 1944,18грн/а.с.3/.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у розмірі 1942,48грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України, статтями 2,5-14,19-22,72-78,94,132-143,159-165,192-205,241-247,255,295-297, п.п.15.5 ч.1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (адреса: вул.130-ї Таганрозької дивізії, 114, м. Маріуполь,87526) про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 липня 2018 року №№0008301304, 0008311304, 0008321304 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 16 липня 2018 року №0008301304 форми «Р», яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 180912,81грн, з яких 144736,65грн сума зобов'язання, 36184,16грн сума штрафних (фінансових) санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 16 липня 2018 року №0008321304 форма «Р», яким до ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з війскового збору у розмірі 13626,15грн, з яких 10900,92грн сума зобов'язання, 2725,23грн сума штрафних (фінансових) санкцій.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (адреса: вул. Таганрозької дивізії, 114, м. Маріуполь, 87526, Донецька область, код ЄДРПОУ 39406028) судовий збір в розмірі 1942,48(одна тисяча дев'ятсот сорок дві гривні сорок вісім копійок)грн.

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 23 січня 2019 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04 лютого 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Зеленов А.С.