Рішення № 79629683, 01.02.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/5119/18

Провадження № 2/361/691/19

01.02.2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 лютого 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Селезньової Т.В., при секретарі Корніюк К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бровари цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним,-

встановив:

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н, укладеним 18.11.2013 р., в сумі 20729,05 грн., в тому числі заборгованість за відсотками, посилаючись на те, що позивач видав відповідачу кредит, відповідач кредит отримав, але допустив прострочення в платежах, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість; крім того, нараховано пеню і штрафи, мотивуючи тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 18.11.2013 р. між банком і ОСОБА_1, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь -якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, згідно з якими клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт. Відповідно до умов кредитного договору позивачем було виконано свої зобов'язання, який надав відповідачу кредитні кошти у розмірі встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Відповідач позов визнав частково, не заперечував факт укладення кредитного договору, і отримання кредиту у вказаній сумі, проти наявності заборгованості за договором не заперечував. Позовні вимоги в частині стягнення штрафу та пені визнав частково, зазначив, що застосування двох видів неустойки пені і штрафу за одне й те саме порушення суперечить положенням чинного законодавства, крім того, умовами договір було передбачено одноразове застосування штрафу, і такий штраф він вже сплатив; просив в цій частині в позові відмовити. Також просив врахувати поважні причини допущення прострочення, бо загубив кредитну картку, наскільки міг погашав заборгованість по кредиту, просив врахувати його тяжкий фінансовий стан і не спроможність виплатити такого розміру надмірно велику пеню, та зменшити її розмір, а також просив розстрочити сплату боргу за наданим кредитом у зв'язку із скрутним матеріальним становищем і відсутністю коштів.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі.

З наданих документів встановлено, що 18.11.2013 р. між позивачем і відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, за яким кредитор надав відповідачу (позичальнику) кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з щомісячною сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі базової процентної ставки згідно умов кредитування.

Відповідно до анкети-заяви, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

У анкеті – заяві міститься підпис відповідача про те, що він був повністю проінформований про умови кредитування в Приватбанку.

Відповідачем факт отримання кредитної картки і використання кредитних коштів не заперечувались.

З розрахунку заборгованості встановлено, що станом на день складення розрахунку, тобто на 25.07.2018 р. за відповідачем рахується наступна заборгованість: за нарахованими відсотками 5574,19 грн.; пеня 15801,71 грн.; штрафи 1463,29 грн.

Разом з тим, зі змісту позовних вимог і обґрунтувань, викладених у позові, встановлено, що позивачем пред'явлені вимоги лише про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, пені і штрафу, вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту позивач в позові не пред'явив. Враховуючи, що позивачу надано право на власний розсуд розпоряджатися своїми правами та обирати спосіб захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, і враховуючи, що позивач не просить стягнути заборгованість по кредиту (що є правом позивача), тому предметом дослідження і розгляду у даній справі є лише заборгованість за відсотками за користування кредитом ( при наявності виданого кредиту) і неустойка за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором кредиту.

Стягнення прострочених процентів і неустойки без першочергового стягнення кредиту, на який такі суми нараховані, не суперечить закону, враховуючи загальне правило, встановлене цивільним законодавством, що регулює спірні правовідносини, зокрема щодо черговості зарахувань платежів у разі їх недостатності , за яким в першу чергу зараховуються суми на погашення прострочених платежів по процентам та неустойки.

Згідно ст.627 ЦК - сторони є вільними в укладанні договору. Згідно ст.638, ст..639 ЦК – якщо сторони досягли домовленості і уклали договір, в якому передбачені певні зобов’язання, то вони мають виконуватись і вважатись такими, що момент домовленості настав. Згідно ч.1ст.631 ЦК- строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки у відповідності з договором. Згідно ч.4 ст.631 ЦК - збіг строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Згідно ст.1048, ч.1 ст.1054 ЦК – позикодавець має право на одержання від позичальника процентів на умовах договору. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.615 ЦК - не припустима одностороння відмова від зобов’язання. Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав, надав позивачу кредит. Відповідач не подав заперечень проти цього і не оспорив договір або отримання суми кредиту на вказаних умовах і в указаному розмірі.

Відповідач (позичальник) свої зобов’язання за договором кредиту не виконав належним чином, допустив прострочення в платежах і заборгованість у вказаній в розрахунку сумі - в тому числі заборгованість за відсотками. Відповідач не оспорив дані розрахунки, позов в цій частині визнав. Відповідач не оспорив умови договору, зокрема, щодо порядку та умов кредитування, процентної ставки і її підвищення, порядку і підстав нарахування неустойки. Тому суд дійшов висновку, що договір між сторонами укладений саме на вказаних позивачем умовах, і відповідач має заборгованість за даним договором у вказаному розмірі.

Таким чином, позивач, як сторона договору, що виконала його умови, має право вимагати від другої сторони договору (відповідача) виконання умов договору, зокрема сплати відсотків на умовах договору. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитними коштами у повному обсязі розмірі 4474,19 грн.

Щодо стягнення з відповідача неустойки за неналежне виконання зобов’язань за кредитним договором, то суд дійшов наступних висновків.

Позивач просить стягнути з відповідача такі суми: заборгованість за пенею в сумі 15801,71 грн., і штраф 500 грн. (фіксована частина) + 5 % від суми позову, що становить 963,29 грн.

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України – у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені умовами договору або законом, зокрема сплата неустойки (п.3).

Враховуючи, що відповідач порушив строки виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, допустив прострочення у платежах, суд вважає, що, в даному випадку, позивач має право вимагати сплати неустойки відповідно до умов договору.

Суд не вбачає передбачених законом підстав для звільнення відповідача від зобов’язань по сплаті пені за неналежне виконання ним грошових зобов’язань по поверненню кредиту і по сплаті відсотків за користування кредитом.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання, зокрема, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України); пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). таким чином, неустойка (штраф або пеня) є санкцією за порушення боржником грошового зобов’язання і є видом матеріальної відповідальності.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Тобто позивачем застосовано одночасно два види неустойки пеню та штраф за одне й те саме порушення умов договору – несвоєчасне і не повне виконання договірних зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, а також відповідно до статті 549 ЦК України, згідно якої штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності (неустойки), а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – прострочення виконання грошових зобов’язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. При таких обставинах суд не вбачає підстав для покладення на відповідача одночасно зобов’язання і по сплаті штрафу, і по сплаті пені, тобто за один і той самий вид порушення.

При наведених вище підставах і враховуючи закон, що регулює спірні правовідносини, а також виходячи з наведених позивачем у позовній заяві обґрунтувань і мотивування стягнення пені, розглядаючи справу лише в межах заявлених позовних вимог і на підставі лише поданих доказів, дотримуючись принципу диспозитивності і рівності сторін, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача штрафу (фіксована частина + 5% від суми заборгованості). В цій частині у позові суд відмовляє.

Такі висновки суду відповідають і правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 р. у справі № 6-2003цс15.

Позивач просить стягнути з відповідачу пеню у розмірі 15801,71 грн.

Підстав для звільнення відповідача від сплати пені в даному випадку не має, оскільки відповідач допустив прострочення грошового зобов’язання і не виконав умови договору.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може були зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, і при наявності інших обставин, що мають суттєве значення.

Згідно ч.2 ст.616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків і неустойки, стягуваних з боржника, якщо кредитор навмисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, спричинених порушенням зобов’язання, або не вжив заходів до їх зменшення.

З розрахунку заборгованості видно, що з моменту укладення кредиту позичальник несвоєчасно і не повному обсязі виконував зобов'язання за укладеним договором, не щомісячно вносив кошти по сплаті відсотків і кредиту, позивач мав право на примусове стягнення відповідача заборгованості за наданим кредитом і відсотками з моменту виникнення прострочення по внесення чергового платежу, і тим самим зменшити свої збитки як у часі , так і в сумі. збільшуючи строки неповернення кредиту і обсяг пені, тим самим збільшив розмір своїх збитків.

Враховуючи, що позивач сам своєю бездіяльністю поставив себе у становище настання і збільшення збитків; що позивач не обґрунтував нарахування пені у такому великому розмірі, не надав відповідних розрахунків, що не дає можливості перевірити достовірність і правильність розрахунків, відповідність нарахування пені умовам договору; що нарахована сума пені є непомірно високою у порівнянні з сумою наданого кредиту – 3400 грн. і заборгованості за відсотками 4474,19 грн. (тобто реальних збитків) і значно перевищує їх розмір. Враховуючи дані обставини, які заслуговують на увагу, виходячи з принципу справедливості і співмірності відповідальності, суд вважає можливим зменшити розмір нарахованої позивачем відповідачу пені, і обмежитись стягненням пені у розмірі 8000грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість по відсоткам – 4474,19 грн., пеня – 8000 грн.

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено 1762 грн. Позов задоволено на 93 %. Тому відшкодуванню підлягають судові витрати на 93 %, що становить 1638, 66 грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту – 5347,38 грн., по відсоткам – 18673,64 грн. та штраф – 1701,05 грн.

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено 1762 грн. Позов задоволено на 60 %. Тому відшкодуванню підлягають судові витрати на 60 %, що становить 1057,20 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 549, 550, 551, 611, 613,615, 616, 627, 629, 631, 638,639, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково;

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, ідентифікаційний код 14360570) за кредитним договором б/н від 18.11.2013 р. заборгованість за відсотками – 4474,19 грн., пеня – 8000 грн., всього 12474,19 грн., і судові витрати 1057,20 грн., всього стягнути 13531,39 грн. (тринадцять тисяч п’ятсот тридцять одна гривня 39 копійок).

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через суд першої інстанції, який розглянув справу.

Суддя Т.В. Селезньова