Ухвала суду № 79622485, 31.01.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №464/442/19

пр № 2/464/726/19

У Х В А Л А

31 січня 2019 року суддя Сихівського районного суду м.Львова Рудаков І.П. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 13.04.2018, -

в с т а н о в и в :

представник ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 подав до суду позов, в якому просить стягнути з відповідача ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 37 105,74 грн. – середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені 13.04.2018 за період з 14.04.2018 по 23.10.2018 та провести розподіл судових витрат.

Однак подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК з огляду на наступне.

Так, в силу ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору. Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної. Пунктом 2 ч.1 ст.80 ЦПК України визначено, що ціною позову у позовах про стягнення грошових коштів – сумою, яка стягується. Так, у відповідності до п.1.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Натомість позивачем, в супереч вимогам ч.4 ст.177 ЦПК України, при подачі позову не додано оригіналу документу (квитанції чи платіжного доручення), що засвідчує сплату судового збору в порядку та в розмірах визначених законом. Відомості про те, що позивач, згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору при подачі даного позову, відсутні.

Слід роз’яснити, що за приписами п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі, зокрема, у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як вбачається із змісту даної позовної заяви, позивач просить суд, стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Однак, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, що обґрунтовується наступним.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Відповідно до ст.117 КЗпП вбачається, що середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні працівника проводиться не у зв’язку із виконуваною працівником роботою, а навпаки, у зв’язку із звільненням працівника та непроведенням з працівником належного розрахунку після припинення трудових відносин. Тобто, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні є різновидом відповідальності власника перед працівником за порушення своїх зобов’язань з виплати заробітної плати і не входить до структури заробітної плати.

При цьому, Верховний Суд України у своїй постанові від 30.11.2016 року у справі №6-1121цс16 наголосив на тому, що починаючи з 01.09.2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають з трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Таким чином, підстави для звільнення позивача від сплати судового збору щодо вимоги про стягнення середнього заробітку відсутні.

Частиною 1 ст.185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175 і 177 цього кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.175 і 177 цього кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовну заяву слід залишити без руху та відповідно надати позивачу строк для усунення недоліків такої, шляхом сплати належного судового збору в порядку та розмірах визначених Законом України «Про судовий збір» з долученням оригіналу платіжного документу до матеріалів справи.

Керуючись ст.ст. 175-177, 185, 260, 261 ЦПК України, суддя, –

п о с т а н о в и в :

позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 13.04.2018 – залишити без руху, надавши строк, який не може перевищувати десять днів з дня отримання ухвали суду, для усунення недоліків заяви.

Роз’яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя: Рудаков І.П.