Ухвала суду № 79611701, 05.02.2019, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/1116/18

Провадження № 1-кп/280/114/19

У Х В А Л А

05 лютого 2019 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді Щербаченко І. В., за участю секретаря судового засідання Ганнущенко Г. М., прокурора Прищепи І. В., потерпілого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, захисника Князєва В. В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12018060190000387 від 02.07.2018 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Коростишів Житомирської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

встановив:

У провадженні Коростишівського районного суду Житомирської області перебуває вказане кримінальне провадження. Захисником Князєвим В. В. у порядку ч. 2 ст. 303 КПК України подано скаргу на рішення слідчого Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області у вказаному кримінальному провадженні, відповідно до якої просить визнати незаконною постанову слідчого Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області Ружицької І. А. від 28.09.2018 про відновлення кримінального провадження №12018060190000387 та визнати незаконною постанову слідчого Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області Ружицької І. А. від 28.09.2018 про зміну кваліфікації у кримінальному провадженні №12018060190000387. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що у вказаному кримінальному провадженні 21.08.2018 ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, 27.08.2018 слідчим та прокурором було повідомлено потерпілому, його представнику, підозрюваному та захиснику про закінчення слідства та було надано доступ до матеріалів кримінального провадження, однак 27.08.2018 захисником було подано клопотання про закриття кримінального провадження, того ж дня прокурор виніс постанову про відмову в задоволенні вказаного клопотання. Протягом місяця жодних слідчих дій не проводилося, процесуальних рішень не приймалося, обвинувальний акт до суду не направлявся, а 28.09.2018 підозрюваний ОСОБА_2 та захисник було викликані слідчим для вручення обвинувального акту за ч. 1 ст. 296 КК України, проте замість обвинувального акту ОСОБА_2 було вручено постанову про зміну кваліфікації дій ОСОБА_2 у кримінальному провадженні на ч. 4 ст. 296 КК України та відразу повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри вже за ч. 4 ст. 296 КК України. Під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження 02.10.2018 було виявлено постанову слідчого від 28.09.2018 про відновлення кримінального провадження. Захисник вважає, що підстав для відновлення кримінального провадження не існувало, а жодних слідчий чи процесуальних дій не проводилося, а було тільки вручено нове повідомлення про підозру. Захисник стверджує, що зміна кваліфікації є незаконною, безпідставною та невмотивованою, про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_2 було повідомлено після закінчення слідства і відкриття матеріалів провадження, без проведення слідчих дій, без наявних на те підстав та доказів. Також захисником Князєвим В. В. подано клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки не є зрозумілою правова кваліфікація кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_2, обставини вчинення кримінального правопорушення викладені сумбурно, некоректно, незрозуміло, з розривом в часі, що є важким для сприйняття, що має суттєве значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню, у обвинувальному акті не зазначено куди саме здійснив постріл ОСОБА_2, чим це підтверджується, хоча останній не здійснював постріл. Захисник стверджує, що подія кримінального правопорушення не доведена, в діях ОСОБА_2 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 КК України, досудовим слідством допущено порушення прав потерпілого, передбачені ст. 56 КПК України, що є істотним порушення законодавства.

У судовому засіданні обвинувачений та захисник подані клопотання підтримали.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги та клопотання про повернення обвинувального акту, оскільки: подана захисником скарга не підпадає під перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, які можуть бути оскаржені під час підготовчого судового засідання, а обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України, після повідомлення обвинуваченому про підозру за ч.1 ст.296 КК України, відповідно із ч.1 ст.219 КПК України досудове розслідування не було закінчено у кримінальному провадженні.

У судовому засіданні потерпілий підтримав доводи прокурора.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку, що у задоволенні скарги захисника та клопотання про повернення обвинувального акті прокурору слід відмовити, а кримінальне провадження на підставі обвинувального акту призначити до судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ст. ст. 314-316 КПК України.

Викладені в клопотанні захисника Князєва В. В. рішення слідчого не могли бути предметом розгляду слідчим суддею, а тому у відповідності до ч. 2 ст. 303 КПК України, могли бути оскаржені під час підготовчого провадження у суді.

Згідно частини 1 статті 282 КПК України зупинене досудове розслідування відновлюється постановою слідчого, прокурора, якщо підстави для його зупинення перестали існувати (підозрюваний видужав, його місцезнаходження встановлено, завершено проведення процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва), а також у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій. Копія постанови про відновлення досудового розслідування надсилається стороні захисту, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Отже, положеннями вказаної норми Закону передбачено відновлення провадження не тільки у разі потреби проведення слідчих (розшукових) дій як вказує захисник, а й у разі потреби проведення інших процесуальних дій, до яких також можливо віднести зміну кваліфікації.

Підозрюваний ОСОБА_2 не був позбавлений права на захист, яке гарантовано йому ст. 129 Конституції України та ст. ст. 7, 20 КПК України, а тому у задоволенні скарги слід відмовити.

Положеннями ч. 2, 3, 4 ст. 291 КПК України встановлено вимоги до обвинувального акта, згідно з якими обвинувальний акт має містити зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на статтю Закону про кримінальну відповідальність,та формулювання обвинувачення. До обвинувального акту додається зокрема реєстр матеріалів досудового розслідування.

У описовій частині обвинувального акта зазначаються дані, які стали приводом і підставами початку досудового розслідування; обставини кримінальної події, які було встановлено під час розслідування; місце, час, способи, мотиви й наслідки кримінального правопорушення, а також докази, які зібрані в провадженні, показання кожного із підозрюваних по суті пред'явленої підозри, доводи, наведені підозрюваними в свій захист, результати їх перевірки, тощо. При посиланні на докази обов'язково зазначаються аркуші кримінального провадження.

Частиною 1 статті 21 КПК України визначено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Зазначене знайшло своє відображення також у статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, які згідно зі ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», є частиною національного законодавства та джерелом права, що підлягають застосуванню.

Пунктом «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

У судових рішеннях Європейського Суду з прав людини, які стосуються формулювання обвинувачення зазначено: обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення (справа «Маттоціа проти Італії»).

Відповідно до матеріалів кримінального провадження обвинувальний акт, який був складений відносно ОСОБА_2 та направлений до суду першої інстанції для розгляду, складається з викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, з правовою кваліфікацією цього кримінального правопорушення та викладенням формулювання обвинувачення, містить всі встановлені законом дані, є зрозумілим за змістом та не викликає сумнівів щодо його чіткого викладення.

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції з прав людини Європейський суд покликаний вбачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії справи, яка розглядається (справа «Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

З огляду на те, що досудове розслідування завершено, учасників провадження про це повідомлено та зі змістом обвинувального акту ознайомлено у визначеному законом порядку, сумніви щодо формулювання обвинувачення ОСОБА_2 у даному випадку виникати не можуть, а обвинувачення слід вважати таким, що сформульовано органом досудового розслідування в обвинувальному акті відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

У зв'язку з чим, на думку суду, вимоги щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації дотримано, наявність в обвинувальному акті посилань на підозру поряд із чітко сформульованим обвинуваченням вплинути на зміст інкримінованих обвинуваченому протиправних дій не може, враховуючи й те, що обґрунтованість та доведеність пред'явленого обвинувачення в будь-якому разі підлягає перевірці на стадії судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 314 КПК України на стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає по формі обвинувальний акт вимогам ст. 291 КПК України і повернення обвинувального акту може мати місце, коли обвинувальний акт не відповідає вимогам вказаної статті. Самі обставини, викладені в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення, тобто суть обвинувального акту є предметом розгляду в судовому засіданні провадження по суті.

Підстав для розгляду кримінального провадження у закритому судовому засіданні не встановлено.

Клопотань про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 не надходило.

У кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_1 подано до суду цивільний позов. Відповідно до частини 4 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України форма і зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.

Поданий цивільний позов не відповідає вимогам до позовної заяви, передбаченими ст. ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України. Однак, Кримінальним процесуальним кодексом України не врегульовано процесуальні наслідки невідповідності формі і змісту позовної заяви встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.

Проте, положеннями частини 5 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, Кримінальним процесуальним кодексом України не врегульовані до них застосовується норми Цивільного процесуального Кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Вищезазначена норма вказує на можливість застосування аналогії закону до цивільних позовів поданих у невідповідності формі і змісту позовної заяви встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства в кримінальному провадженні.

Позивач ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 30000 гривень моральної шкоди.

Всупереч вимогам частини 4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, за змістом якої до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Пленум Верховного Суду України у пункті 3 Постанови від 31.03.1995 №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб (ч. 3 ст.23 ЦК України). Однак спосіб відшкодування моральної шкоди грішми не підміняє собою розуміння моральної шкоди як немайнової шкоди.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Зміст наведеної статті не дозволяє дійти висновку, що від сплати судового збору звільняються позивачі у зв'язку із поданням ними позовів про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. п. 5 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди слід сплатити судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України «Про судовий збір», відповідно до ч. 3 ст. 6 якого за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Однак, позивач не зазначив підстави звільнення його від сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди.

У відповідності до вимог ст.ст. 314-316 КПК України наявні підстави для призначення судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участю учасників судового провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 128, 291, 314-316, 372 КПК України, ст. ст. 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 4, 5 Закону України «Про судовий збір», суд,

постановив:

У задоволенні клопотання захисника Князєва В. В. про повернення обвинувального акту прокурору відмовити.

У задоволенні скарги захисника Князєва В. В. відмовити

На підставі обвинувального акту, який надійшов до суду від прокурора Коростишівської місцевої прокуратури у кримінальному провадженні відносно №12018060190000387 від 02.07.2018 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, призначити судовий розгляд на 13 лютого 2019 року на 10:00 годину, який проводити у Коростишівському районному суді Житомирської області.

Залишити без руху цивільний позов ОСОБА_1.

Надати позивачу ОСОБА_1 п'ятиденний строк для усунення вказаних недоліків з дня вручення копії ухвали суду. У разі невиконання позивачем вимог, вказаних в ухвалі суду у встановлений строк, заява вважається неподаною та повертається позивачам.

Роз'яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Копію ухвали вручити позивачу ОСОБА_1.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати одноособово у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання викликати осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Щербаченко